Постанова

від 04.11.2013 по справі 820/6077/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 р. Справа № 820/6077/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 820/6077/13-а

за позовом ТОВ "Барвінківський комбінат хлібопродуктів"

до Ізюмської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000062200 від 08.07.2013 р.; податкове повідомлення-рішення № 0000072200 від 08.07.2013 р., податкове повідомлення-рішення № 0000041702 від 08.07.2013 р., які винесені Ізюмською об'єднаною державною податкової інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" до Ізюмської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

ТОВ "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" , не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року скасувати, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимог.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Ізюмською об'єднаною державною податкової інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області за результатами планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінківський комбінат хлібопродуктів» (код ЄДРПОУ 36167208) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 р., іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 р. складено акт від 20.06.2013 р. № 481/2220/36167208.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, ст. 138, п.п. 139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, підприємством включено до складу собівартості реалізованої продукції суми по операціям з ПП «Розвиток - 2010», які не підтверджені документально, внаслідок зазначеного порушення підприємством у перевіряємому періоду завищено витрати від операційної діяльності на 4514050грн., у тому числі за IV квартал 2011 року на 4514050,0 грн.

- п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, ст. 138, п.п. 139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України підприємством включено до складу витрат від операційної діяльності Декларації з податку на прибуток за II - IV квартал 2011 року суми по операціям з ПП «Укрхімкомплект», які не підтверджено документально та мають ознаки нереальності здійснення, внаслідок чого завищено витрати від операційної діяльності на 1011469,0 грн. у тому чис лі за IV квартал 2011 року на 1011469,0 грн.

- п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9, п.139.1 139 розділу III Податкового Кодексу України підприємством включено до складу витрат на збут Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року вартість брошувально-політурних послуг бухгалтерської та податкової документацій, внаслідок чого завищено витрати на збут на 463335,0 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року на 463335,0 грн.

Внаслідок зазначених порушень перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у сумі 1368168,0 грн. у тому числі: за 4 квартал 2011 року у сумі 1 270 868,0 грн., за 3 квартал 2012 у сумі 97300,0 грн.

- п. 44.1 ст. 44, пунктів 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України , підприємством включено до складу податкового кредиту Декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 суми податку не підтверджені документально та по яким відсутні на момент перевірки податкові накладні, внаслідок чого зави шено податковий кредит на 902810,0грн. в т.ч. у серпні 2011 на 552216,0 грн. ,у вересні 2011 на 350594,0 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України підприємством включено до складу податкового кредиту Деклара цій з податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 суми по операціям з ПП «Укрхімкомплект», які не підтверджено документально та мають ознаки нереальності здійснення, внаслідок чого за вищено податковий кредит на 202294,0грн. в т.ч.: за листопад 2011 на суму 176 677,0 грн. за грудень 2011 на суму 25 617,0 грн.

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України підприємством включено до складу податкового кредиту у липні 2012 вар тість брошувально-політурних послуг бухгалтерської та податкової документацій, внаслідок чого зави щено податковий кредит на суму 92667,0 грн.

Внаслідок зазначених порушень перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1197 771,0 грн., у тому числі: за серпень 2011 на суму 552 216,0 грн., за вересень 2011 на суму 350 594,0 грн., за листопад 2011 року на суму 176 677,0 грн., за грудень 2011 на суму 25 617,0 грн., за липень 2012 на суму 92 667,0 грн., що призвело до заниження сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету у сумі 1197771,0 грн.

-пп.16.1.4 п.16.1 ст.16. п.38.1 ст.38, п.57.1 ст.57, пп.70.16.1 п.70.16 ст.70, пп. 168.1.4 п.168.1 ст. 168, п.176.2 «а», «б» ст.176 Податкового кодексу України , а саме неперерахування до бюджету податку на момент настання граничного строку його сплати, а відтак наявність у підприємства заборгованості по податку станом на у сумі 104,63 грн.; 22.04.2011 у сумі 66,33 грн.; 23.05.2011 у сумі 70,25 грн.; 23.06.2011 у сумі 2586,30 грн.; 22.07.2011 у сумі 2831,70 грн.; 19.08.2011 у сумі 3107,73 грн.; 21.09.2011 у сумі 3361,08 грн.; 21.10.2011 у сумі 2997,98 грн.; 21.11.2011 у сумі 3290,77 грн.; 22.12.2011 у сумі 3302,83 грн,; у сумі 3242,13 грн.; 23.02.2012 у сумі 3225,37 грн.; 23.03.2012 у сумі 3170,92 грн.; 24.04.2012 у сумі 3342,83 грн.; 23.05.2012 у сумі 2524,05 грн.; 22.06.2012 у сумі 2844,13 грн.; 23.07.2012 у сумі 2065,57 грн.; 22.08.2012 у сумі 3265,62 грн.; 24.09.2012 у сумі 3983,93 грн.; 22.10.2012 у сумі 2893,44 грн.; 21.11.2012 у сумі 2627,74 грн.; 24.12.2012 у сумі 2345,78 грн.

- формування даних податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь плат ників податків, суми утриманого з них податку ф.№ 1 -ДФ за І-ІІ кв.2012 не у повному обсязі.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 08.07.20123 р. № 0000062200, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання на 354263, 00 грн. у зв'язку з безпідставним завищенням позивачем витрат за результатами господарської діяльності з ПП «Укрхімкомплект» ( код 35071143) та ТОВ « Лідер-МТ» (код 36380607).

- податкове повідомлення-рішення від 08.07.20123 р. № 0000072200, про збільшення позивачеві податкового зобов'язання на 442442,00 грн за платежем: податок на додану вартість за результатами господарських операцій з ПП «Укрхімкомплект» (код 35071143) та ТОВ « Лідер-МТ» (код 36380607).

- податкове повідомлення-рішення від 08.07.20123 р. №0000041702, яким відповідачем збільшено позивачеві податкове зобов'язання за платежем : податок на доходи фізичних осіб на суму 14116,92 грн.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, ст. 138, п.п. 139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України , пунктів 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України та пп.16.1.4 п.16.1 ст.16. гі.38.1 ст.38, п.57.1 ст.57, пп.70.16.1 п.70.16 ст.70, пп. 168.1.4 п.168.1 ст. 168. п.176.2 «а», «б» ст.176 Податкового кодексу України.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно 138.4. ст.138 Податкового кодексу України Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що між TOB «Барвінківський КХП» (Покупець) та ПП «Укрхімкомплект» (Продавец) укладений договір купівлі-продажу від 17.11.11 р. №2-17/11, згідно якого продавець відвантажив пшеницю у власність TOB «Барвінківський КХП у листопаді 2011 року у кількості 646,871 грн. та у грудні 2011 року у кількості 93720 тон.

На вищезазначену господарську операцію виписані первинні бухгалтерські документи відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме : видаткова накладна №656 від 17.11.11 р., податкова накладна №96 від 17.11.11 р., , видаткова накладна №710 від 24.11.11 р., видаткова накладна №711 від 24.11.11 р., податкова накладна №139 від 24.11.11 р., видаткова накладна №709 від 24.11.11 р., податкова накладна №138 від 24.11.11 р., видаткова накладна №724 від 25.11.11 р., податкова накладна №147 від 25.11.11 р., видаткова накладна №741 від 28.11.11 р., податкова накладна №166 від 28.11.11 р., видаткова накладна №744 від 29.11.11 р., податкова накладна №168 від 29.11.11 р., видаткова накладна №885 від 16.12.11, податкова накладна №133 від 16.12.11 р. та товарно - транспортні накладні.

Розрахунки за отриману пшеницю здійснено у безготівковій формі у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначає, що умови договору купівлі-продажу №2-17/11 від 17.11.11р. укладеного між Позивачем та ПП «Укрхімкомплект» щодо порядку розрахунків суперечать одна одній, сторонами однозначно не визначено суттєві умови договору, а саме: ані предмет договору, ані ціна та вартість предмету договору, ані строки та порядок оплати товару.

Завантаження та постачання товару відбувалось за рахунок та автомобільним транспортом продавця, розвантаження товару відбувалось на елеваторі Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (Харківська обл., смт. Новопокровка) для подальшої її переробки на підставі договору від №455 31.10.11 р. «Про надання послуг із давальницької сировини па млині у листопаді 2011 р.» та договору №506 від 01.12.11 р «Про надання послуг із давальницької сировини на млині у грудні 2011 р.».

При прийомки зерна пшениці ДП «Новопокровський КХП» проводив аналіз завезеної о товар) на класність, вологість та інше про що свідчать штампи лабораторії елеватора і підписами відповідних осіб на кожній товарно-транспортній накладній. Вищезазначені дані співпадають по кількості та класності з видатковими накладними та податковими накладними виписаних ПП «Укрхімкомплект».

Відповідно до акту виконаних робіт (надання послуг) №1500 від 30.11.11 до договору) №455 від 31.10.11 у кількості 3584,593 тони (у тому числі пшениця 2 класу в кількості 363.721 тон та пшениця 3 класу 283,150 тон від постачальника ПП «Укрхімкомтект») та акту виконаних робі і (надання послуг) № 1632 від 30.12.11 до договору) №506 від 01.12.11 р. ) кількості 890.00 тони (у тому числі пшениця 3 класу з кількості 93.720 тон від постачальника ГІП «Укрхімкомплект») пшениця була перероблена та отримано продукт переробки - борошно пшеничне вищого гатунку, борошно пшеничне 1 гатунку, висігки пшеничні та зерновідходи.

Отримані продукти переробки були надалі реалізовані покупцям на підставі договорів :

- поставки №1-27/10 від 27.10.11 р. укладеного з TOB «Хлібопекарський комплекс «Кулиничевський» поставлено борошно пшеничне вищого ґатунку та борошно пшеничне 1 гатунку (всього 443.410 тон. у тому числі вищого ґатунку 223.960 тон, 1 гатунку 219.45): видаткова накладна №48-11 від 25.11.11. товарно транспортна накладна №001422 від 25.11. 11. №001183 від 25.11.11. №001184 від 25.11.11; видаткова накладна №49-11 від 26.11.11 р.. видаткова накладна №50-11 від 26.11.11 р., товарно-транспортна накладна №001186 від 26.11.11. №001187 від 26.11.11, №001188 від 26.11.11. №001167 від 26.11.11; видаткова закладна №51-11 від 28.11.11. товарно-транспортна накладна №001192 від 28.11.11. №0( 1 193 від 28.11,11. №001450 від 28.11.11. №001191 від 28.11.11р.; видаткова накладна №54-11 від 29.11.11. товарно-транспортні накладні; видаткова накладна №55-11 від 30.11.11р., товарно-транспортні накладні, видаткова накладна №45-11 від 22.11.11, товарно-транспортна накладні; видаткова накладна №47-11 від 24.11.11. товарно-транспортна накладні.

- поставки №1-02/11 від 02.11.11 укладеного з TOB «Хлібопекарський комплекс «Кулиничевськнй». поставлено борошно пшеничне вищого гатунку та борошно пшеничне 1 ґатунку (всього 133.00 тон. у тому числі вищого гатунку 110.430 тон. 1 гатунку 22,810 тон): видаткова накладна №56-1 1 від ЗО. 11.11. говарно-трапспортна накладні; видаткова накладна №52-11 від 28.11.11. товарно-транспортна накладні; видаткова накладна №53-1 1 від 29.11.11. товарно-транспортна накладні; видаткова накладна №69-1 2 від 24.12.11. товарно-транспортна накладні.

- поставки №1-13/12 від 13.12.11 укладеного з TOB «Хлібопекарський комплекс «Кулиничевськнй». поставлено борошно пшеничне вищого ґатунку (всього 44,190 тон, у тому числі вищого ґатунку 44,190 тон): видаткова накладна №68-12 від 22.12.11. товарно-транспортна накладні.

Колегією суддів встановлено , що в договорі купівлі-продажу від 17.11.11 р. №2-17/11 визначені всі обов'язкові умови укладення договору купівлі-продажу, відповідно до Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет договору та ціна.

Згідно з п. 1.1 Договору, «Продавець зобов'язується передати у власність «Покупця», а «Покупець» прийняти та сплатити «Товар» у строки та на умовах, згідно договору.

Згідно з п. 2.2 Договору, найменування, кількість, ціна товару буде вказуватись у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1 Договору, базис поставки відповідно інтерпретації міжнародних правил «Інкотермс-2010», адреса завантаження та розвантаження товару буде вказуватись у товарно-транспортних накладних.

Отже, у договорі висвітлені всі істотні умови купівлі-продажу. в яких досягнуто сторонами згоди. У зв'язку з тим. що найменування, кількість та ціна товару визначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору то і оплата здійснюється протягом 5-ти днів з моменту підписання сторонами видаткових накладних, як визначає п. 4.2. Договору.

Таким чином, жодна умова в договорі не суперечить одна одній а напроти доповняють себе.

Суд першої інстанції зазначає, що позивачем не використане право, передбачене договором, щодо витребування у контрагента його реєстраційних документів з метою використання даних цих документів для внесення відомостей про контрагента до відповідних первинних документів.

Однак, колегія суддів зазначає, що вказане не відповідає фактичним обставинам справи , оскільки з первинних документів вбачається , що позивач використовував реєстраційні дані контрагента у відповідних первинних документів, які відповідали даним свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника ПДВ та інше.

Також , колегія суддів зазначає, що реєстраційні документи контрагента не є первинними документами, які потребують обов'язкового зберігання. Реєстраційні документи контрагента були перевірені під час укладення угоди та відображені у своєї документації. В судовому засіданні ці документи витребувані судом не були, натомість були надані позивачем суду ( витяг з ЄДР та витяг з свідоцтва платника ПДВ ПП "Укрхімкомплект").

З матеріалів справи вбачається , між TOB «Барвінківський КХП» (Замовник) та TOB «Лідер-МТ» (Виконавець) укладено договір від 02.04.12 р. №1-02/04 про виконання брошувально-політурних послуг бухгалтерської та податкової документації.

На виконання вимог зазначеної угоди виписані первині бухгалтерські документи у відповідності до ЗУ «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», а саме: акт прийому- передачі виконаних робіт (наданих послуг) №31/07 від 31.07.12 р., лист розрахунок до акту від 31.07.12 р., податкова накладна №15351 від 31.07.12 р.

Розрахунки за виконані роботи здійснено позивачу у безготівковій формі у повному обсязі.

Палітурно-брошурувальні роботи - завершальні процеси, що призводять до отримання надрукованих аркушів, зошитів, видань, брошур, журналів або книг в обкладинці або палітурці.

Необхідність укладення даного договору зумовлена у зв'язку з накопиченням бухгалтерської та податкової документації та приведення її у належний вигляд, а саме плетіння й оброблення друкованого паперу або друкованого картону, згинання, тиснення, просвердлювання отворів, гравірування, склеювання, ламінування.

Роботи виконувались за адресою: Харківська обл., Барвінківський р-н, м. Барвінкове, вул. Київська. 1А. Нa територію підприємства представники Виконавця пропускались на підставі наказу №2-14/пр. від 03.04.12 р.

Вартість брошурувально-політурних послуг бухгалтерської та податкової документації підприємства за один лист становить 2,50 грн. з ПДВ в яку входить необхідні матеріали (клей, сегригати, папки та інше).

Відповідно до звіту за результатами проведення робіт від 31.07.12 р. ТОВ «Лідер-МТ за весь час своєї роботи виконав послуги зі свого матеріалу загальною кількістю у 222 400 аркушів.

До суду були надані фото звіти (витяг) до акту №31/07 від 31.07.12 р., на яких зображені результати виконаних робіт.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив того, що в акті зазначається про надання послуг, але не вказано, які саме документи та у якій кількості було оброблено виконавцем. Та обставина, що відповідно до умов договору роботи виконувались за адресою позивача, а Акт виконаних робіт підписаний у м. Донецьку, свідчить про те, що за місцем виконання цих робіт не приймались, вказане є підставою для сумніву у тому, що замовник реально приймав роботу від виконавця.

Колегія суддів зазначає , що суд безпідставно не враховує звіти до акту, в яких вказано кількість оброблених листів, оскільки предметом договору були саме оброблені паперові листи, а не найменування кожного документу по назвам та характеристикам.

Стосовно обставини місця виконання позивач пояснює , що роботи виконувались за адресою Харківська обл. Барвінківський р-н. м. Барвінкове, вул. Київська, 1А, а акт підписувався безпосередньо за місцем знаходження органу управління виконавця в м. Донецьк.

Враховуючи встановлені обставини справи , факт виконання сторонами зобов'язань по укладеним договорам підтверджується документами первинного та податкового обліку, відповідною технічною документацію.

ПП «Укрхімкомплект» та TOB «Лідер-МТ» на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку , що господарські операції позивача з ПП «Укрхімкомплект» та TOB «Лідер-МТ» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту та сформовано валові витрати .

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача та суду першої інстанції, що укладені між позивачем та його контрагентами ПП «Укрхімкомплект» та TOB «Лідер-МТ» правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та його контрагентами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності і послуги та перераховано грошові кошти.

Посилання відповідача на висновки акту від податкового органу щодо перевірки контрагентів позивача, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит та валові витрати в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи інше порушення допустили, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування валових витрат і нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до валових витрат та сформовано податковий кредит.

Колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000062200 від 08.07.2013 р. та № 0000072200 від 08.07.2013 р. не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000041702 від 08.07.2013 р. , колегією суддів встановлено наступне.

За результатами перевірки встановлені випадки несвоєчасної сплати TOB «Барвінківський КХП» податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, а саме підприємством під час виплати заробітної плати за першу половину кожного місяця (авансу) не дотримувався принципу сплати (перерахування) податку до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем виплати. Неперерахування до бюджету податку на момент настання граничного строку його сплати спричинило наявність у підприємства заборгованості по податку доходів фізичних осіб.

Наведені висновки є необґрунтованими , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Порядок (алгоритм) оподаткування заробітної плати податком на доходи фізичних осіб встановлений п. 164.2 ст. 164 НК України, згідно з яким при нарахуванні доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму ЄСВ, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При цьому, відповідно до ст. 163 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування як у резидента, так і у нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Тобто, окремі суми, нараховані (виплачені) протягом звітного податкового місяця, не є об'єктом обкладення податком на доходи фізичних осіб у порядку встановленому п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України .

Разом з тим, оскільки згідно з пп. 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України податок має сплачуватися (перераховуватися) податковим агентом до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, а банки можуть приймати платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету, то податкові агенти при отриманні в банку-якого доходу для виплата фізичним особам, у тому числі і заробітної плати за першу половину місяця (авансу), повинні перераховувати до бюджету податок, розрахований не за алгоритмом, визначеним у п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України, а в умовно розрахованому відсотку до суми, що підлягає виплаті.

Повне оподаткування згідно з цим пунктом (з наданням податкової соціальної пільги) має застосовуватися до загального місячного оподатковуваного доходу - сумі всіх доходів, нарахованих (виплачених) протягом звітного податкового місяця.

Тобто, на цей час в Податковому Кодексі України відсутнє регулювання сплати ПДФО з першої половини з заробітної плати (авансу), що приводить до конфлікту інтересів.

Однак, враховуючи норми п. 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Виходячи з наведеного, позивач не порушив вимоги пп.16.1.4 п.16.1 ст.16. п.38.1 ст.38, п.57.1 ст.57, пп.70.16.1 п.70.16 ст.70, пп. 168.1.4 п.168.1 ст. 168, п.176.2 «а», «б» ст.176 Податкового кодексу України, а відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не доведено , у зв'язку воно не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вищевказане не було враховано судом першої інстанції , що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, тому відповідно п.4 ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 820/6077/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ТОВ "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000062200 від 08.07.2013 р., № 0000072200 від 08.07.2013 р. та № 0000041702 від 08.07.2013 р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст постанови виготовлений 11.11.2013 р.