Ухвала

від 24.06.2014 по справі 820/6077/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/64104/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіМуравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2013 року у справі№ 820/6077/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Барвінківський комбінат хлібопродуктів» до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 року у справі № 820/6077/13-а в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Барвінківський комбінат хлібопродуктів» задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 року у справі № 820/6077/13-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ТОВ задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.07.2013 року № 0000062200, № 0000072200 та № 0000041702.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 138, 168, 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі оскаржену постанову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Барвінківський комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року складено акт від 20.06.2013 року № 481/2220/36167208, яким зафіксовано порушення: пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16. п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 57.1 ст. 57, пп. 70.16.1 п .70.16 ст. 70, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139, 168.1.4 п.168.1 ст. 168, п. 176.2 «а», «б» ст. 176, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 08.07.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000062200, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання на 354 263,00 грн., № 0000072200, яким збільшено позивачеві податкового зобов'язання на 442 442,00 грн. за платежем податок на додану вартість, № 0000041702, яким відповідачем збільшено позивачеві податкове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 14 116,92 грн.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000062200 та № 0000072200, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000062200 та № 0000072200, оскільки доводи відповідача про протиправність формування валових витрат та кредиту за результатами операцій з ПП «Укрхімкомплект» та вартість брошувально-політурних послуг бухгалтерської та податкової документацій, спростовується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору купівлі-продажу від 17.11.2011 року № 2-17/11, укладеного позивачем з ПП «Укрхімкомплект», підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими та податковими накладними.

Розрахунки за отриману пшеницю здійснено у безготівковій формі у повному обсязі.

Завантаження та постачання товару відбувалось за рахунок та автомобільним транспортом продавця, розвантаження товару відбувалось на елеваторі Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (Харківська обл., смт. Новопокровка) для подальшої її переробки на підставі договору від № 455 від 31.10.11 року про надання послуг із давальницької сировини на млині у листопаді 2011 року та договору № 506 від 01.12.11 року про надання послуг із давальницької сировини на млині у грудні 2011 року.

Отримані продукти переробки були надалі реалізовані покупцям на підставі відповідних договорів.

Крім того, між TOB «Барвінківський КХП» (замовник) та TOB «Лідер-МТ» (виконавець) укладено договір від 02.04.2012 року №1-02/04 про виконання брошувально-політурних послуг бухгалтерської та податкової документації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання вказаного договору підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 31/07 від 31.07.12 року, листом розрахунком до акта від 31.07.2012 року, податковою накладною № 15351 від 31.07.2012 року.

Розрахунки за виконані роботи здійснено позивачу у безготівковій формі у повному обсязі.

Палітурно-брошурувальні роботи - завершальні процеси, що призводять до отримання надрукованих аркушів, зошитів, видань, брошур, журналів або книг в обкладинці або палітурці.

Необхідність укладення даного договору зумовлена накопиченням бухгалтерської та податкової документації та необхідністю приведення її у належний вигляд, а саме: плетіння й оброблення друкованого паперу або друкованого картону, згинання, тиснення, просвердлювання отворів, гравірування, склеювання, ламінування.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив того, що в акті зазначається про надання послуг, але не вказано, які саме документи та у якій кількості було оброблено виконавцем.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що в звітах до актів вказано кількість оброблених листів, оскільки предметом договору були саме оброблені паперові листи, а не найменування кожного документу по назвам та характеристикам.

Стосовно обставини місця виконання позивач пояснює, що роботи виконувались за адресою: Харківська обл. Барвінківський р-н. м. Барвінкове, вул. Київська, 1А, а акт підписувався безпосередньо за місцем знаходження органу управління виконавця в м. Донецьк.

ПП «Укрхімкомплект» та TOB «Лідер-МТ» на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що господарські операції позивача з ПП «Укрхімкомплект» та TOB «Лідер-МТ» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, колегія суддів вважає, що у зв'язку із недоведенням відповідачем в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України неправомірності формування податкового кредиту та валових витрат по цим контрагентам, податкові повідомлення-рішення № 0000062200 та № 0000072200 підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000041702, став висновок відповідача про порушення платником пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 38.1 ст. 38, п. 57.1 ст. 57, пп. 70.16.1 п. 70.16 ст. 70, пп. 168.1.4 п.168.1 ст. 168, п. 176.2 «а», «б» ст. 176 Податкового кодексу України у зв'язку із неперерахуванням до бюджету податку на момент настання граничного строку його сплати.

Скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що у платника відсутній обов'язок плати податку з доходів фізичних осіб з першої половини з заробітної плати (авансу).

Колегія суддів вважає такий висновок хибним.

Відповідно до п. 176.2 «а» ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (п. 168.1.4 ст. 168 Податкового кодексу України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки Податковий кодекс України містить імперативну норму, яка чітко та однозначно визначає граничні строки сплати податку до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу фізичній особі, позивач, як податковий агент, зобов'язаний був сплачувати кожного разу при виплаті доходу (у т.ч. авансу) у строки, визначені цим Кодексом.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000041702 підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції в цій частині - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2013 року у справі № 820/6077/13-а скасувати в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.07.2013 року № 0000041702.

В цій частині залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 року у справі № 820/6077/13-а.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2013 року у справі № 820/6077/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак