Рішення

від 12.11.2013 по справі 901/542/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.11.2013Справа № 901/542/13-г

За позовом:

Заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави

(вул. Кірова, 18, м. Ялта, АР Крим, 98600)

до Масандрівської селищної ради

(вул. Стаханівська, 21, смт. Масандра, АР Крим, Україна 98650)

Всеукраїнської громадської організації «Спілка третейських суддів України»

(вул. Новокостянтинівська, 13/10, м. Київ, Україна, 04080,

вул. Пушкінська, 38 а, м. Київ, 01004,

проспект Науки, 41, оф. 106, м. Київ, 03028)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіки Крим

(вул. Кечкеметська, буд. 198, м. Сімферополь, АР Крим, 95 000)

про визнання недійсним рішень Масандрівської селищної ради та договору оренди земельної ділянки

Головуючий суддя Шаратов Ю.А.

Судді Гризодубова А.М.

Лукачов С.О.

Представники:

Від позивача - прокурор відділу прокуратури АР Крим - Коноваленко А.В.;

Від відповідача - Масандрівської селищної ради - не з'явився;

Від відповідача - Всеукраїнської громадської організації «Спілка третейських суддів України» - Філоненко В.В., довіреність від 23.08.2013 б/н, дійсна до 23.08.2016;

Від третьої особи - Запара О.В., довіреність від 16.05.2013 № 10-19/34, дійсна до 31.12.2013.

Суть спору:

Заступник прокурора м. Ялта в інтересах держави (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Автономної Республіки із позовом до Масандрівської селищної ради (далі - Відповідач 1), та Всеукраїнської громадської організації «Спілка третейських суддів України» (далі - Відповідач 2) про визнання недійсним підпункту 1.2 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради 28.10.2005 № 25 «Про дозвіл підприємствам, установам, організаціям на розробку проектів відведення земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради», яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га для будівництва бази відпочинку за адресою: селище Нікіта в оренду ВГО «Спілка третейських суддів України»; про визнання недійсним підпункт 1.7 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради від 22.03.2006 № 24 «Про затвердження проектів землеустрою та передачі у власність та оренду юридичним особам та фізичним особам земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га ВГО «Спілка третейських суддів України» (кадастровий № 0111948100:04:001:0123); про визнання недійсним договору оренди землі від 29.04.2010 між Масандрівською селищною радою та ВГО «Спілка третейських суддів України» земельної ділянки площею 1,5 га, який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 01.03.2011 за № 011194814000004.

11.02.2013 ухвалою суду порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.02.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіки Крим.

Ухвалою суду від 17.09.2013 справу прийнято до провадження колегії суддів: головуючий суддя - Шаратов Ю.А., судді: Гризодубова А.М., Лукачов С.О.

Розгляд справи відкладався ухвалами суду від 10.10.2013 до 29.10.2013, від 29.10.2013 до 12.11.2013.

29.10.2013 Відповідачем - ВГО «Спілка третейських суддів України» надано заяву про зупинення провадження у справі (т. ІІ а.с. 167-168) до розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 826/11028/13-а. Колегією суддів було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, у зв'язку з відсутністю підстав передбачених статтею 79 ГПК України.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги про визнання недійсним підпункту 1.2 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради 28.10.2005 № 25 «Про дозвіл підприємствам, установам, організаціям на розробку проектів відведення земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради», із посиланням на статті 14, 19, 121 Конституції України, частини третю, четверту статті 123, частини першу та третю статті 124, частину п'ятнадцяту статті 151 Земельного кодексу України, статтю 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обґрунтовані безпідставністю прийнятого рішення через відсутність матеріалів погодження місця розташування об'єкту, зокрема, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Позовні вимоги про визнання недійсним підпункту 1.7 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради від 22.03.2006 № 24 «Про затвердження проектів землеустрою та передачі у власність та оренду юридичним особам та фізичним особам земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради», із посиланням на частину шосту статті 123 Земельного кодексу України, статтю 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», обґрунтовані затвердженням проекту землеустрою без наявності позитивного висновку державної землевпорядної експертизи. Прокурор також зазначає, що відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації Державного комітету України по земельних ресурсах від 19.09.2006 № 972-06, наданого вже після прийняття Масандрівською селищною радою рішення від 22.03.2006 № 24, поданий на державну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відповідачу 2 був визнаний таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим був повернутий на доопрацювання. Вказані недоліки проекту землеустрою були усунені лише 18.09.2009, тобто за спливом двох років після прийняття оспорюваного рішення. Окрім того, Позивач вказує на те, що частина погоджень проекту землеустрою була отримана вже після прийняття Масандрівською селищною радою рішення від 22.03.2006 № 24, зокрема, висновок Комітету з охорони культурної спадщини від 24.03.2006, висновок Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 31.03.2006.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 29.04.2010 між Масандрівською селищною радою та ВГО «Спілка третейських суддів України» земельної ділянки площею 1,5 га, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 01.03.2011 за № 011194814000004, із посиланням, статті 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 20, 207 Господарського кодексу України, статтю 152 Земельного кодексу України, обґрунтовані його укладенням на підставі оспорюваних рішень Відповідача 1. Позивач також вказує на те, що в порушення частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» оспорюваний договір не містить усіх істотних умов, зокрема, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Окрім того, прокурор зазначає, що в порушення статті 13 Закону України «Про оцінку земель», нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилася, та відповідно до довідки про визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 26.03.2006 оцінка виконана по найближчому 83-му оціночному району.

Відповідач - Масандрівська селищна рада явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно /т. II а.с. 177/. Надав суду відзив на позовну заяву від 20.05.2013, у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з огляду на те, що, на його думку, Позивачем не підтверджено належними доказами наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та передачі у користування земельної ділянки, передбачених статтями 118, 123 Земельного кодексу України /т. I а.с. 189-190/.

Представник відповідача - Всеукраїнської громадської організації «Спілка третейських суддів України» у судовому засіданні проти позовних заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. 28.02.2013 Відповідач 2 надав суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з підстав не надання прокурором доказів порушення інтересів держави, безпідставність, на його думку, посилання Позивача на порушення статті 123, частини третьої статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваних рішень). Окрім того, у відзиві на позовну заяву Відповідачем 2 зроблено заяву про застосування позовної давності відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України /т. I а.с. 56-59/.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши прокурора, представників Відповідача 2 та третьої особи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 29 сесії 4 скликання Масандрівської селищної ради «Про дозвіл підприємствам, установам, організаціям на розробку проектів відведення земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради» від 28.10.2005 № 25, у підпункті 1.2 пункту 1, надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, із земель, що знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради, Всеукраїнській громадській організації «Спілка третейських суддів» орієнтовною площею 1,5 га для будівництва бази відпочинку за адресою: селище Нікіта (в оренду) /т. I а.с. 13/.

Рішенням 35 сесії 5 скликання Масандрівської селищної ради «Про затвердження проектів землеустрою та передачі у власність та оренду юридичним особам та фізичним особам земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради» від 22.03.2006 № 24, у підпункті 1.7 пункту 1, затверджено проект землеустрою та передано Всеукраїнській громадській організації «Спілка третейських суддів», в оренду строком на 50 років земельну ділянку (кадастровий № 0111948100:04:001:0123) площею 1,5 га із земель, що знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради, які не передані у власність та не надані у постійне користування в межах населеного пункту (рядок 12.3, шифр 96 форми 6-зем), в т.ч. за угіддями: 1,5000 га - землі під іншими захисними насадженнями включаючи одиничну рослинність (графа 25 форми 6-зем), для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу за адресою: смт. Нікіта /т. I а.с. 14/.

На підставі вказаного рішення між Масандрівською селищною радою та Всеукраїнською громадською організацією «Спілка третейських суддів України» укладено Договір оренди земельної ділянки від 29.04.2010, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 01.03.2011 за № 011194814000004 /т. I а.с. 89-104/.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.3, 2.5, 3.1, 4.1 вказаного договору, орендодавець (Відповідач 1) надає, а орендар (Відповідач 2) приймає в оренду строком на п'ятдесят років земельну ділянку (згідно із Українським класифікатором цільового використання землі «рекреаційного призначення», код 1.17) загальною площею 1,5 га за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Нікіта, Масандрівської селищної ради. Класифікація угідь земельної ділянки, згідно із Звітом про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності - форма 6-зем, - «Землі загального користування» (рядок 12.4, шифр 97 форми 6-зем), по угіддям - «Зелені насадження загального користування» (графа 56 форми 6-зем). Кадастровий номер 0111948100:04:001:0123. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 6 107 569,78 грн. Орендну плату встановлено в сумі 355 800,00 грн. на рік, яка вноситься орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Об'єкт оренди має обмеження за кодом 1.3 Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок - дотримання правил утримання зелених насаджень міст і інших населених пунктів України.

Згідно із частинами першою та третьою статті 124 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 25.10.2001 № 2768-III, що діяла на момент прийняття Масандрівською селищною радою рішень від 28.10.2005 № 25 та від 22.03.2006 № 24, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Частинами третю та четвертою статті 123 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 25.10.2001 № 2768-III, що діяла на момент прийняття Масандрівською селищною радою рішення від 28.10.2005 № 25, передбачено, що юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення (частина п'ятнадцята статті 151 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 25.10.2001 № 2768-III).

Судом встановлено, що в порушення вимог частини четвертої статті 123, частини п'ятнадцятої статті 151 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 25.10.2001 № 2768-III, Масандрівською селищною радою прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки за відсутності матеріалів погодження, зокрема, викопіювання із генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копії плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням її загальної площі, визначення складу угідь земельної ділянки, що вилучається, та умов її відведення. Ці обставини підтверджуються витягом з Довідки про проведення позапланової перевірки від 26.10.2012, складеною Державною інспекцією сільського господарства в Автономній Республіці Крим /т. I а.с. 161-167/. Відповідачами не надано суду жодного доказу на спростування вказаного факту.

Відповідно до частини шостої статті 123 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 25.10.2001 № 2768-III, що діяла на момент прийняття Масандрівською селищною радою рішення від 22.03.2006 № 24, проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Частинами четвертою та п'ятою статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17.06.2004 № 1808-IV, встановлено, що позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Судом встановлено, що в порушення частини шостої статті 123 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 25.10.2001 № 2768-III, частин четвертої та п'ятої статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», Масандрівською селищною радою прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду Відповідачу 2 земельної ділянки за відсутності відповідних погоджень та висновку державної землевпорядної експертизи. Зокрема, висновок Комітету з охорони культурної спадщини про можливість відведення земельної ділянки був виданий 24.03.2006, а висновок Ялтинського міського управління земельних ресурсів 31.03.2006, тобто вже після прийняття Відповідачем 1 оспорюваного рішення /т. I а.с. 30-31/. Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 19.09.2006 № 972-06 виданий Державним комітетом України по земельних ресурсах також вже після прийняття Масандрівською селищною радою рішення від 22.03.2006 № 24. При цьому, вказаний висновок не був позитивним, за підсумковою оцінкою результатів державної експертизи поданий на державну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВГО «Спілка третейських суддів України» для будівництва бази відпочинку був визнаний таким, що не відповідає вимогами чинного законодавства України, у зв'язку з чим був повернутий на доопрацювання. В якості зауважень та пропозицій у висновку вказано на необхідність здійснити вилучення земельної ділянки відповідно до статті 149 Земельного кодексу України, а також передбачити відшкодування збитків, визначених статтею 156 Земельного кодексу України. Вказані недоліки проекту землеустрою були усунені лише 18.09.2009, про що свідчить напис та штамп про погодження Держкомземом, тобто за спливом більш ніж двох років після прийняття оспорюваного рішення /т. I а.с. 28-29/.

Суд не приймає довід Відповідача 2 про неможливість застосування положень статті 123 Земельного кодексу України щодо обов'язку з надання матеріалів погодження місця розташування об'єкта до клопотання про відведення земельної ділянки, а також про необхідність погодження проекту відведення земельної ділянки із органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини, та необхідності одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єкту, через недоведеність наявності або зміни цільового призначення земельної ділянки або надання земельної ділянки із земель запасу під забудову, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Отже, землями запасу визнаються всі землі, не переведені у власність або не надані у постійне користування.

Як випливає зі змісту рішень Масандрівської селищної ради від 28.10.2005 № 25 і від 22.03.2006 № 24, земельна ділянка, яка надавалась в оренду Відповідачу 2 для будівництва, знаходилась у віданні Масандрівської селищної ради, не була передана у власність та не надана у постійне користування іншим особам (рядок 12.3, шифр 96 форми 6-зем). Отже, вказана земельна ділянка відносилась до земель запасу. А відтак, відповідно до частини третьої статті 124 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 25.10.2001 № 2768-III, передача в оренду земельної ділянки ВГО «Спілка третейських суддів України» повинна була здійснюватись Відповідачем 1 за проектом відведення в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

З огляду на встановлені судом порушення положень статті 123 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 25.10.2001 № 2768-III, частин четвертої та п'ятої статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», у Масандрівської селищної ради були відсутні правові підстави для прийняття рішень від 28.10.2005 № 25 і від 22.03.2006 № 24. А відтак, необґрунтованим є посилання Відповідача 1 на відсутність підтвердження належними доказами наявності підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та передачі у користування земельної ділянки, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Пунктом «г» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України передбачений захист прав на земельні ділянки шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, через невідповідність частині другій статті 19 Конституції України, частинам третій, четвертій та шостій статті 123, частині третій статі 124 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 25.10.2001 № 2768-III, частині четвертій та п'ятій статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», рішення Масандрівської селищної ради від 28.10.2005 № 25 і від 22.03.2006 № 24 підлягають визнанню недійсними в частині надання дозволу на розробку проекту відведення, затвердження проекту землеустрою та передачі Відповідачу 2 в оренду земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, у редакції Закону України від 16.01.2003 № 435-IV, яка діяла на момент укладення Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2010, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом «в» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України передбачений захист прав на земельні ділянки шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції Закону України від 02.10.2003 № 1211-IV, яка діяла на момент укладення Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2010, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі», із змінами внесеними Законом України від 11.06.2009 № 1509-VI, встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (частина друга статті 16 Закону України «Про оренду землі», в редакції Закону України від 16.09.2008 № 509-VI). Аналогічні норми встановлені у частині першій статті 124 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 16.09.2008 № 509-VI.

Для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. (пункт 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6).

Отже, у зв'язку із визнанням недійсними рішень Масандрівської селищної ради від 28.10.2005 № 25 і від 22.03.2006 № 24 в частині надання дозволу на розробку проекту відведення, затвердження проекту землеустрою та передачі Відповідачу 2 в оренду земельної ділянки, Договір оренди земельної ділянки від 29.04.2010, укладений на підставі цих рішень, суперечить частині першій статті 6, частині другій статті 16 Закону України «Про оренду землі», частині першій статті 124 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 16.09.2008 № 509-VI. А відтак, вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Безпідставним є посилання Відповідача 2 на абзац 3 пункт 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, згідно із яким, у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

У вказаному пункті йдеться про нормативно-правові акти державних та інших органів. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані (пункт 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 № 02-5/35, з наступними змінами і доповненнями). Отже, з огляду на те, що рішення Масандрівської селищної ради від 28.10.2005 № 25 і від 22.03.2006 № 24 в частині надання дозволу на розробку проекту відведення, затвердження проекту землеустрою та передачі Відповідачу 2 в оренду земельної ділянки, є не нормативно-правовими актами, а актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), у суду відсутні підстави для застосування роз'яснень наданих у абзаці 3 пункту 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 21 Закону України «Про оренду землі», в редакції Закону України від 03.06.2008 № 309-VI, яка діяла на момент укладення Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2010, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про плату за землю», який був чинним до 01.01.2011, тобто діяв на момент укладення Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2010, орендна плата визначається залежно від грошової оцінки земель.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (розділ 4 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11).

Судом встановлено, що Управлінням Деркомзему у м. Ялта Автономної Республіки Крим видано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.04.2010 № 15502/10-25-2, в якому зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду Відповідачу 2 на підставі рішення 35 сесії 5 скликання Масандрівської селищної ради від 22.03.2006 № 24, загальною площею 15 000 кв.м., становить 407,17 грн. за 1 кв.м. або 6 107 569,78 грн. Проте, у цьому витягу вказано на те, що у зв'язку з відсутністю даних з нормативної грошової ділянки, яка відводиться, оцінка виконана за найближчим 83-м оціночним районом, який є аналогічним за своїми характеристиками /т. I а.с. 21/. Тобто, в порушення частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що належить до комунальної власності, з метою визначення розміру орендної плати, не проводилася.

У Довідці Масандрівської селищної ради від 29.04.2010 № 02-6/762 про орендну плату земельної ділянки ВГО «Спілка третейських суддів України», АРК, м. Ялта, смт. Нікіта, Масандрівської селищної ради (район № 83), яка є додатком до Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2010, для визначення річної орендної плати застосовано грошову оцінку у розмірі 334,08 грн. за 1 кв.м. Тобто, іншу, ніж вказана у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.04.2010 № 15502/10-25-2. При цьому, вказана довідка не містить обґрунтування розміру цієї суми чи посилання на відповідну технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки /т. I а.с. 46/. На підставі цієї суми, у довідці розраховано річну орендну плату в розмірі 355 800,00 грн., яку зазначено у пункті 4.1 Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2010.

Отже, Договір оренди земельної ділянки від 29.04.2010 підлягає визнанню недійсним в частині визначення розміру орендної плати відповідно до частини першої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України й з огляду на порушення частин четвертої, п'ятої статті 21 Закону України «Про оренду землі», в редакції Закону України від 03.06.2008 № 309-VI, частини першої статті 2 Закону України «Про плату за землю», частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель». При цьому, недійсність цієї окремої частини правочину має наслідком і недійсність правочину в цілому, оскільки не можливо припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України), адже орендна плата із зазначенням її розміру є істотною умовою договору оренди землі згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі».

Окрім того, судом встановлено відсутність у Договорі оренди земельної ділянки від 29.04.2010 істотних умов про передачу у заставу права оренди земельної ділянки та внесення до статутного фонду цього права, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», що є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до частини другої вказаної статті.

Суд не приймає довід Відповідача 2, із посиланням на пункт 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, про те, що ним усунути всі порушення, які тягнуть за собою визнання договору недійсним, ще до укладення Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2010, зокрема, отримано висновок державної експертизи землевпорядної документації. У вказаному пункті йдеться про усунення у встановленому порядку порушень, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено; вчинення правочину про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом. Проте, по-перше, у даному випадку отримання висновку державної експертизи землевпорядної документації від 19.09.2006, а також висновків Комітету з охорони культурної спадщини про можливість відведення земельної ділянки від 24.03.2006 та Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 31.03.2006, не є погодженням правочину, та не спростовує факту порушення Масандрівською селищною радою частини шостої статті 123 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 25.10.2001 № 2768-III, частин четвертої та п'ятої статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», під час прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки Відповідачу 2 від 22.03.2006 № 24. По-друге, Відповідачем 2 не надано суду жодних доказів внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2010 щодо визначення розміру орендної плати на підставі проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також включення до договору умов про передачу у заставу права оренди земельної ділянки та внесення до статутного фонду цього права. Тобто, порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, сторонами Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2010 у процесі вирішення спору не усунені.

Суд не приймає довід Відповідача 2 про відсутність порушення інтересів держави, з огляду на наступне.

Згідно із статтею 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Частиною третьою статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 13, частини першої статті 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Особлива охорона держави полягає, зокрема, в забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону (преамбула постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7). Отже, дотримання норм законодавства під час здійснення органом місцевого самоврядування прав власника землі від імені Українського народу та реалізації юридичною особою її права на землекористування, є інтересом держави. А порушення цього інтересу є підставою для його судового захисту за позовом прокурора.

Необґрунтованим є посилання Відповідача 2 на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства», з огляду на наступне. У постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-92 цс 13, яка відповідно до частини першої статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України, зроблено правовий висновок про те, що при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. При цьому Верховний Суд України зазначив, що висновок Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» не може бути безумовним прецедентом. А вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення). Отже, оскільки звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу в оренду земельної ділянки, що належить до комунальної власності, із порушенням встановленого законом порядку, Відповідач 2 може бути позбавлений права оренди в інтересах суспільства.

Заява ВГО «Спілка третейських суддів України» про застосування позовної давності не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статей 256, 257, частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор (пункт 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10).

Судом встановлено, що Прокуратурі Автономної Республіки Крим стало відомо про порушення норм законодавства під час прийняття рішень Масандрівської селищної ради від 28.10.2005 № 25 і від 22.03.2006 № 24, та укладення Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2010, лише 01.11.2012, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на листі Держаної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим від 30.10.2012 № 4300/4, яким прокуратура була повідомлена про результати позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства при наданні Масандрівською селищною радою земельних ділянок /т. I а.с. 127/. Отже, перебіг трирічного строку позовної давності почався 02.11.2012, і на момент звернення заступника прокурора м. Ялта із позовом ще не сплив.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про визнання недійсним підпункту 1.2 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради 28.10.2005 № 25 «Про дозвіл підприємствам, установам, організаціям на розробку проектів відведення земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради», яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га для будівництва бази відпочинку за адресою: селище Нікіта в оренду ВГО «Спілка третейських суддів України»; про визнання недійсним підпункт 1.7 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради від 22.03.2006 № 24 «Про затвердження проектів землеустрою та передачі у власність та оренду юридичним особам та фізичним особам земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га ВГО «Спілка третейських суддів України» (кадастровий № 0111948100:04:001:0123); про визнання недійсним договору оренди землі від 29.04.2010 між Масандрівською селищною радою та ВГО «Спілка третейських суддів України» земельної ділянки площею 1,5 га, який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 01.03.2011 за № 011194814000004.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 13.11.2013.

Керуючись частиною першою статті 13, частиною першою статті 14, частиною другою статті 19, статтею 121 Конституції України, частинами третьою, четвертою та шостою статті 123, частинами першою та третьою статті 124, частиною п'ятнадцятою статті 151 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 25.10.2001 № 2768-III, частиною першою статті 124 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 16.09.2008 № 509-VI, частиною другою статті 19, пунктами «в», «г» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України, частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі», із змінами внесеними Законом України від 11.06.2009 № 1509-VI, частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції Закону України від 02.10.2003 № 1211-IV, частиною другою статті 16 Закону України «Про оренду землі», в редакції Закону України від 16.09.2008 № 509-VI, частинами четвертою, п'ятою статті 21 Закону України «Про оренду землі», в редакції Закону України від 03.06.2008 № 309-VI, частиною першою статті 2 Закону України «Про плату за землю», частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель», частинами четвертою, п'ятою статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17.06.2004 № 1808-IV, частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, у редакції Закону України від 16.01.2003 № 435-IV, частиною першою статті 215, статтями 256, 257, частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України, частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частиною третьою статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», розділом 4 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, пунктом 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6, пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10, постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-92 цс 13, статтями 33, 34, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним підпункт 1.2 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради від 28.10.2005 № 25 «Про дозвіл підприємствам, установам, організаціям на розробку проектів відведення земельних ділянок із земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради», яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га для будівництва бази відпочинку за адресою селище Нікіта в оренду Всеукраїнській громадській організації «Спілка третейських суддів України».

3. Визнати недійсним підпункт 1.7 пункту 1 рішення Масандрівської селищної ради від 22.03.2006 № 24 «Про затвердження проектів землеустрою та передачі у власність та оренду юридичним особам та фізичним особам земельних ділянок із земель, які знаходяться в віданні Масандрівської селищної ради», яким затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га Всеукраїнській громадській організації «Спілка третейських суддів України» (кадастровий номер 0111948100:04:001:0123).

4. Визнати недійсним договір оренди землі від 29.04.2010 між Масандрівською селищною радою та Всеукраїнською громадською організацією «Спілка третейських суддів України» земельної ділянки площею 1,5, га який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 01.03.2011 за № 011194814000004.

Головуючий суддя Ю.А. Шаратов

Судді А.М. Гризодубова

С.О. Лукачов