Постанова

від 05.11.2013 по справі 909/768/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 909/768/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенка О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємця Петрука Віталія Миколайовича, м.Коломия, Івано-Франківської області від 30.09.2013р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.2013р.

у справі № 909/768/13

за позовом: Заступника Коломийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Коломийської міської ради, м.Коломия, Івано-Франківської області

до відповідача: Приватного підприємця Петрука Віталія Миколайовича, м.Коломия, Івано-Франківської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління економіки Коломийської міської ради, м.Коломия, Івано-Франківської області

про стягнення заборгованості в сумі 48441,17грн.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Яворський Я.Т. - ст. прокурор відділу

від позивача: Торос В.Я. - представник

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

14.10.2013р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Приватного підприємця Петрука Віталія Миколайовича на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.2013р. у даній справі.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року у склад колегії для розгляду справи №909/768/13 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 16.10.2013р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 05.11.2013р.

В судове засідання з'явилися прокурор та представник позивача, яким роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Відповідач та третя особа не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників. Враховуючи те, що відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а також відсутність будь-яких клопотань з їх сторони, колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, у відповідності до ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.2013р. у справі №909/768/13 (суддя Кавлак І.П.) позовні вимоги заступника Коломийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Коломийської міської ради задоволено частково та стягнено з Приватного підприємця Петрука Віталія Миколайовича на користь Коломийської міської ради заборгованість по договору №16 від 16.05.2012 р. про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста в сумі 45758( сорок п'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 35 коп. та пеню в сумі 2675 (дві тисячі шістсот сімдесят п'ять) грн. 49 коп. та відмовлено в позові в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 7(сім)грн. 33 коп. Крім цього, в дохід Державного бюджету України стягнено з Приватного підприємця Петрука Віталія Миколайовича судовий збір в розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять)грн. 16 коп. та з Коломийської міської ради судовий збір в розмірі (нуль)грн. 34 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Суд виходив з того, що оскільки відповідач доказів сплати пайового внеску суду не надав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих штрафних санкцій підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, приватний підприємець Петрук Віталій Миколайович оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати.

Зокрема, апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не враховано, що договір укладено з Коломийською міською радою Петруком В.М., як фізичною особою, а не як суб'єктом підприємницької діяльності, а тому спір не підвідомчий господарським судам України. Крім цього, зазначає, що договір №16 від 16.05.2012р. не є господарським договором, а лише одностороннім цивільним правочином та зважаючи на те, що даний договір був укладений після прийняття об'єкта в експлуатацію, на думку скаржника він є нікчемним.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 31.10.2013р. №1251/0/01-31/24 (вх.№05-04/6550/13 від 04.11.2013р.) та в судовому засіданні представник Коломийської міської ради спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.2013р. у справі №909/768/13 слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2012 року між Коломийською міською радою та Петруком Віталієм Миколайовичем укладено договір № 16 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста та додатки до нього (далі по тексту - договір)(а.с.39-41).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що за цим договором замовник в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної інфраструктури м. Коломиї (реконструкція існуючої будівлі з добудовою під житло та кафе по вул. Мазепи, 92, загальна площа - 1201,6 кв.м). Розмір і порядок сплати пайового внеску визначений в розділі 3 Договору. Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунок пайового внеску здійснюється відповідно до розділу 9 п.9.1;9.2;9.3 та розділу 10 Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку м. Коломиї.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що замовник (відповідач у справі) сплачує пайовий внесок у сумі 65758,35 грн. Пунктом 3.2. договору замовник зобов'язався сплачувати суму пайового внеску згідно затвердженого графіку (додаток № 2 до договору №16). Так, відповідно до погодженого графіку відповідач мав здійснити наступні платежі:

перший внесок до 01.06.2012 в сумі 20000грн.; до 01.07.2012 - 15252,79; до 01.09.2012 - 30505,56; Всього - 65758,35грн.

Однак, відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав та здійснив 16.05.12р. часткову сплату пайового внеску в сумі 20000грн. Натомість оплату залишку розміру пайового внеску в сумі 45758,35грн. відповідачем не здійснено.

Позивачем 01.02.2013р. та 17.04.2013р. надіслано на адресу відповідача претензії з вимогою погасити заборгованість. Однак, відповідачем відповіді на зазначені претензії не надіслано та оплати не проведено.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зважаючи на викладене, та враховуючи, що відповідачем доказів погашення боргу в сумі 45758,35грн. не надано, суд першої інстанції правомірно задоволив вимоги прокурора про їх стягнення.

Відповідно до п.5.1. договору, при простроченні платежу, визначеного п.3.2.договору, замовник сплачує в міський бюджет пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умови договору щодо сплати пайових внесків.

Відповідно до ч.1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Місцевий господарський суд здійснивши перерахунок пені, встановив, що стягненню підлягає 2675грн. 49 коп. пені, а в частині стягнення 7грн.33 коп. пені слід відмовити, так як в цій частині розрахунок пені позивачем здійснений необґрунтовано, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

Щодо доводів відповідача, наведених ним в апеляційній скарзі про те, що він укладав договір з Коломийською міською радою, як фізична особа, а не як приватний підприємець, суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься лист-згода підприємця Петрука В.М. щодо його участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 16.05.2012 року, на підставі якого був укладений спірний договір, і в якому Петрук Віталій Миколайович чітко зазначає що він являється приватним підприємцем, і зобов'язується не пізніше ніж за 1 місяць до одержання сертифікату відповідності збудованого об'єкту заплатити пайовий внесок на розвиток соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску відповідно до укладеного договору (а.с.38).

Безпідставними є також доводи апелянта про те, що договір №16 від 16.05.2012 року не є господарським договором, а є одностороннім цивільним правочином, так як, у відповідності до ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. При цьому, відповідно до ч. З ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. При цьому слід зазначити, що вказаний договір не оспорювався і він почав виконуватися, оскільки на його виконання відповідачем по справі було перераховано до місцевого бюджету 20 000 грн.

Посилання апелянта на ту обставину, що договір є нікчемним, а тому не породжує жодних правових наслідків, судом апеляційної інстанції відхиляється, як безпідставне, зважаючи на наступне. Відповідно до ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин недійсність якого прямо встановлена законом. Зокрема, правочини вважаються нікчемними, якщо при їх укладенні не дотримана форма договору (наприклад частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо).

Посилання скаржника на те, що договір укладений після здачі об'єкта в експлуатацію, а тому такий договір є нікчемний, суд не може визнати обгрунтованими з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Згідно приписів п. 5.1. нової редакції Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста Коломиї затвердженої рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 06.04.2011 № 285-4/2011, замовник, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених розділом 7 даного Положення. Пунктом 5.3. зазначеного вище Положення передбачено, що підставою для сплати пайової участі (внеску) є договір про пайову участь укладений між заявником (замовником) і органом місцевого самоврядування на підставі письмового звернення.

Згідно присів частини 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до ч. 11 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово поінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта будівництва.

В матеріалах справи наявна декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області 22.02.2012 р. № ІФ 14312027448. Проте, відповідач, в порушення вимог зазначеної вище норми Закону, не повідомив про це місцеві органи виконавчої влади, натомість, 16.05.2012 року, приватний підприємець Петрук Віталій Миколайович, звернувся до міської ради з листом-згодою (наявний в матеріалах справи) щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

В даному випадку форма договору №16 від 16.05.2012 року відповідає вимогам чинного законодавства і не існує жодної підстави вважати його нікчемним. Сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача.

У відповідності до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Івано-Франківської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Приватного підприємця Петрука Віталія Миколайовича залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.2013 року у справі №909/768/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємця Петрука Віталія Миколайовича залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 08.11.2013р.