Постанова

від 01.11.2013 по справі 802/3943/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 листопада 2013 р. Справа № 802/3943/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Міровського В.А., Морозової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_4

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0021361701 від 14.08.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 (надалі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.08.2013 року №0021361701.

Адміністративний позов мотивований тим, що податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платника податків фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, результати якої оформлені актом від 24.07.2013 року №2483/1721/НОМЕР_1. За наслідками проведеної перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 04.08.2013 року №0021361701. Позивач вважає, що вказане рішення необґрунтоване та не відповідає вимогам законодавства.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача щодо позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у запереченнях, що знаходяться у матеріалах справи (а.с.96-100).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 25.06.2013 р. №2263 на підставі п.п.78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (далі - ПК України) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року., результати якої оформлено актом від 24.07.2013 року №2483/1721/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Відповідно до якого було встановлено порушення п.п.170.11.1 п.170.11 ст.170, п.п. «б» п.171.2 ст.171 ПК України, в результаті чого за 2011 рік ним занижено загальний річний оподатковуваний дохід від отримання іноземного доходу на суму 15314000 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на 2603003,60 грн.

Враховуючи встановленні порушення податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2013 року №0021361701 по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3253753,9 грн.(в т.ч. за основним платежем 2603003,6 грн. та штрафними санкціями 650750,30 грн.).

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки та бере до уваги наступне.

Платником податків фізичною особою ОСОБА_4 було подано до Вінницької ОДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 р. №294893 від 06.02.2012 р., в якій не зазначено суми отриманого доходу.

За період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. платник податків ОСОБА_4, відповідно бази даних АІС РПП, мав статус організаційно правової форми діяльності - фізична особа яка одержує доходи від регулярної діяльності.

10.05.2011р. ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиції» проводило прилюдні торги з реалізації арештованого майна, що належало на праві власності TOB «Мармуровий палац». На прилюдні торги було виставлено майновий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - лот № 1) та не житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі - лот №2).

В ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до договору №1 від 20.07.2011 року позивач 10.05.2011 року отримав від гр. ОСОБА_5 тимчасову матеріальну допомогу в сумі 13000000 грн. без ПДВ.

Переможцем вказаних вище торгів та власником обох лотів став платник податків фізична особа ОСОБА_4, який заплатив за дані лоти Департаменту державної виконавчої служби юстиції України 15314000,00 грн. без ПДВ (протокол прилюдних торгів від 10.05.2011р. №1-023/11 та №2-024/11). 16.06.2011 право власності на цілісний майновий комплекс оформлено за TOB «Комерційна компанія «Індустрія груп».

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників TOB «Комерційна компанія «Індустрія Груп» №3 від 10.06.2011 р. було прийнято рішення збільшити розмір статутного фонду з 1377000,00 грн. до 15314000,00 грн. шляхом передачі цілісного майнового комплексу санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходився у власності платника податків фізичної особи ОСОБА_4

В подальшому платник податків фізична особа ОСОБА_4 згідно з договору купівлі-продажу від 13.07.2011 р. продає свою частку в статутному фонді TOB «Комерційна компанія «Індустрія груп» компанії «Лекі Венчерз ЛТД» за 15314000,00 грн. та отримав кошти по розрахунковому рахунку НОМЕР_2 ПАТ «Універсал банк» в сумі 15314000,00 грн. від компанії «Лекі Венчерз ЛТД» з призначення платежу: «за частку в статутному капіталі в TOB «Комерційна компанія «Індустрія Груп».

Згідно договору купівлі-продажу від 13.07.2011 р. покупець - компанія «Лекі Венчерз ЛТД» заснована та зареєстрована в Республіці Сейшельські Острови 13.03.2008 р., Сертифікат №046786, зареєстрований офіс знаходиться за адресою: Саламат Хауз, Ла Пудрір Лейн, Вікторія, Мае, Республіка Сейшейські Острови в особі представника громадянина України Марченка М.М., який діє на підставі довіреності, засвідченої 07.06.2011 р. державним нотаріусом Уряду Республіки Сейшейські Острови Франс Гонзалес Бонте та апостильованої 10.06.2011 р. у м. Вікторія секретарем Верховного суду Республіки Сейшельські Острові Дж. Бонте за №17024 2011 р.

Суд, визначаючись щодо позовних вимог, враховує наступне.

Нарахування грошових зобов'язань зроблено на підставі операції з продажу позивачем частки у статутному капіталі ТОВ «Комерційна компанія «Індустрія груп» компанії «Лекі Венчерз ЛТД» (Республіка Сейшельські острови). На тій підставі, що кошти надійшли від нерезидента, в акті перевірки зроблений висновок, що це є іноземний дохід, який необхідно оподаткувати.

Так, згідно п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст.170 ПК України у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Проте, в даному випадку відсутні підстав вважати даний дохід доходом з іноземним джерелом виплати.

Відповідно до п.п.14.1.55 п.14.1 ст.14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Водночас, згідно п.п.14.1.54 дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

В даному випадку, позивач отримав дохід від діяльності на території України з відчуження корпоративних прав, а саме: продаж частки в статутному фонді ТОВ "Комерційна компанія "Індустрія Груп" (код ЄДРПОУ 37693809), а тому відсутні будь-які підстави вважати отримані позивачем кошти від відчуження корпоративних прав іноземним доходом.

В даному випадку оподаткування операцій з продажу корпоративних прав українських емітентів регулюється виключно п. 170.2 ст.170 ПК України.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, та є базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб визначено п. 164.2 ст. 164 ПК України. Зокрема, згідно з п.п. 164.2.3, 164.2.9 вказаного пункту такими є:

- доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

- інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 року, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

В розумінні п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 ПК України, фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

В той же час, відповідно до п.п. 14.1.26 цього ж пункту ст. 14 Кодексу, витратами в розумінні податкового закону, є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій, який відповідно до п.п. 170.2.2. п. 170.2 ст. 170 ПК України розраховується, як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат, на придбання такого активу з врахуванням норм п.п. 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). Згідно з п.п. 170.2.3 п. 170.2 цієї ж статті Кодексу, якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

При цьому, відповідно до п.п. 170.2.6 цього пункту Кодексу, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Послідовний аналіз зазначених правових норм дає суду підстави для висновку, що об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, доходи від продажу об'єктів корпоративних прав, доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, доходи від отримання в подарунок корпоративних прав, а не витрати на придбання таких корпоративних прав.

Однак, в акті перевірки чітко зазначено, що дохід, отриманий позивачем від продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Комерційна компанія «Індустрія груп», дорівнює його вартості, що складається з вартості будівель, придбаних позивачем на прилюдних торгах, які були внесені позивачем до статутного капіталу ТОВ «Комерційна компанія «Індустрія груп», а саме 15314000 грн.

Відповідно позивачем не отриманий інвестиційний прибуток від даної операції, в зв'язку з чим відсутній і об'єкт оподаткування.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що висновки акту перевірки є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 14.08.2013 року №0021361701 по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3253753,9 грн., в т.ч. за основним платежем 2603003,6 грн. та штрафними санкціями 650750,30 грн., підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, надані позивачем, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи відповідача, та встановлені у справі обставини підтверджують позиції позивача.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - ОСОБА_4 судові витрати на сплату судового збору в сумі 2294,00 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 14.08.2013р. №0021361701.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області .

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна