Ухвала

від 10.06.2014 по справі 802/3943/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2014 р. м. Київ К/800/5358/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 у справі № 802/3943/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року гр. ОСОБА_4 до суду заявлений позов про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 14.08.2013 № 0021361701/0, яким позивачеві збільшено суму основного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 603 003,60 грн. та фінансових санкцій - 650 750,30 грн. за порушення вимог пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170, пп. "б" п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.11.2013 позов задоволено повністю. Ухвалюючи рішення, суд з посиланням на пп. 14.1.54, пп. 14.1.55, п. 164.2, п. 170.2 ПКУ виходив з того, що висновок державного податкового органу про те, що позивачем не задекларовано та не сплачено податок з іноземних доходів, які були отримані внаслідок продажу частки у статутному фонді юридичної особи нерезиденту, є помилковим, оскільки позивач отримав дохід від діяльності на території України з відчуження корпоративних прав, та при цьому від даної операції позивачем не отримано інвестиційний прибуток, у зв'язку з чим відсутній об'єкт оподаткування.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 14.01.2014 судове рішення першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив з тих підстав, що в силу пп. 163.1.3 п. 163 ст. 163 ПКУ об'єктом оподаткування є іноземні доходи, отримані з джерел за межами України.

Позивач, не погоджуючись з постановою апеляційного суду у цій справі, звернувся до Вищого адмністртаиного суду України з касаційною скаргою про перегляд у касаційному порядку судового рішення апеляційної інстанції і просить зазначене рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків гр. ОСОБА_4 з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за 2011 рік, за підсумками якої складено акт від 24.07.2013.

У ході зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170, пп. "б" п. 171.2 ст. 171 ПКУ, що полягало у заниженні загального річного оподаткованого доходу від отримання іноземного доходу на суму 15 314 000,00 грн., в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 2 603 003,60 грн. Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано тим, що кошти за відчуження позивачем належної йому частки у статутному фонді юридичної особи (ТОВ "Комерційна компанія "Індустрія груп") іноземній компанії (Компанія "Лекі Венчерз ЛТД" (Республіка Сейшильські острови)), які надійшли на розрахунковий рахунок в сумі 15 314 000,00 грн. на користь позивача, є іноземним доходом, який необхідно оподатковувати.

На підставі вищезазначеного акту перевірки та вказаних висновків відповідачем ухвалено оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення.

Так, порядок оподаткування іноземних доходів регулюється п. 170.11 ст. 170 ПКУ, пп. 170.11.1 якого визначено (з урахуванням вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 цього Кодексу), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу, тобто 15 та 17 %.

Згідно пп. 14.1.55 ПКУ дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Водночас, згідно пп. "в" пп. 14.1.54 ПКУ доходом резидента є, зокрема дохід від продажу рухомого та нерухомого майна, дохід від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач отримав дохід від відчуження частки статутного фонду ТОВ "Комерційна компанія "Індустрія груп" на території України.

В даному випадку, як вірно було зазначено судом першої інстанції, оподаткування операцій з продажу корпоративних прав українських емітентів регулюється виключно п. 170.2 ст. 170 ПКУ.

Відповідно до пп. 170.2.1 ПКУ облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік. Згідно з пп. 170.2.2 ПКУ інвестиційний прибуток розраховується як додатна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп. 170.2.4-170.2.6 ПКУ.

Відповідно до пп. 170.2.6 ПКУ до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається додатне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Згідно з п. 167.1 ПКУ ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних платником податку (крім випадків, визначених у п. 167.2- 167.4). У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.

При цьому якщо сума доходу від продажу інвестиційних активів не перевищує суму, визначену в абз. 1 пп. 169.4.1 ПКУ (1320,00 грн. у 2011 р.), то такий дохід не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу (пп. 170.2.8 ПКУ).

Як встановлено судами, продаж фізичною особою - засновником ТОВ "Комерційна компанія "Індустрія груп" (позивачем) своєї частки в статутному капіталі було здійснено за вартістю, яка дорівнює розміру внеску, що був внесений ним при формуванні цього товариства. Таким чином об'єкта оподаткування податком на доходи не виникло.

Наведені обставини справи свідчать про помилковість висновків апеляційного суду щодо визнання оспорюваного податкового повідомлення - рішення Державної податкової служби про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та фінансових санкцій за його несплату, прийнятим відповідно до приписів чинного законодавства.

З огляду на зазначене а касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 у справі № 802/3943/13-а скасувати та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.11.2013.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко