Ухвала

від 21.10.2013 по справі 2а-3049/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2013 р. м. Київ К-41897/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010

у справі № 2а-3049/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Алма»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 17.02.2010 № 0000482301/0 та від 17.02.2010 № 0000492301/0. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено на користь ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Алма» за рахунок Державного бюджету України.

ДПІ у Деснянському районі м.Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для застосування до позивача за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань з податку на прибуток в загальній сумі 53818,00 грн., в т.ч. 38467,00 грн. основного платежу та 15351,00 грн. штрафних санкцій, та з податку на додану вартість в загальній сумі 46160,00 грн., в т.ч. 30773,00 грн. основного платежу та 15387,00 грн. штрафних санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 10.02.2010 № 538/23-2/23158347, про порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрати та податок на додану вартість відповідно за наслідками господарський операцій з придбання у ТОВ «Фірма Порада ЛТД» рекламних послуг, спрямованих на популяризацію торгових марок та продукції позивача, за договором про комплексне рекламне обслуговування від 05.11.2008 № 051108-1. Також порушення позивачем наведених вимог Закону України «Про податок на додану вартість» полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 483 грн. за операціями з придбання у ЗАТ «Київстар» послуг мобільного зв'язку (вихідні міжнародні дзвінки та роумінг) поза межами господарської діяльності.

Позиція податкового органу полягає в тому, що у позивача відсутнє право на валові витрати та податковий кредит за операціями з придбання вказаних вище рекламних послуг, що сформовані за результатами вчинення нікчемного правочину. Така позиція податкового органу обґрунтована тим, що ТОВ «Фірма Порада ЛТД» згідно із базою даних АІС ОР значиться за станом «припинено, але не знято з обліку», договір та податкові накладні підписані невстановленими особами.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні справи та вважає, що суди надали правову оцінку встановленим обставинам на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування валових витрат та податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником послуг, який на час вчинення операції був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в податковому органі, в т.ч. як платник податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за порушення таким контрагентом правил ведення фінансово-господарської діяльності. У разі, коли постачальник допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з поставки рекламних послуг, в результаті чого встановлено, що такі операції підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зважаючи на викладене та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун