Постанова

від 25.10.2013 по справі 2а-12627/11/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2013 р. (15:41) Справа №2а-12627/11/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - Калініченко М.С., довіреність № 728а/12 від 07.06.2012 року, представника відповідача - Петришак М.Я., довіреність № 5/10.04 від 20.09.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000784102 від 10.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 315 767,00грн., у тому числі за основним платежем у сумі 315 766,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у господарських операціях з сумнівним контрагентом, що має ознаки "нікчемності".

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія" Кримавтотранс" є юридичною особою (ідентифікаційний код 03120667), що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД-2010 року є:

- 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту;

- 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами;

- 64.20 Діяльність холдингових компаній;

- 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

- 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту;

- 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Посадовою особою Спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарський операцій з ТОВ «Данкан» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, про що складено акт перевірки №372/41-2/03120667 від 23.09.2011 року (надалі - акт перевірки).

Перевіркою було встановлено порушення п.14.1.191 ст.14 п.185 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, завищено податковий кредит з ПДВ за травень 2011 року за взаємовідносинах із ТОВ «Данкан» на загальну суму 315 766 грн., у результаті донараховано суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за травень 2011 року у сумі 315 766 грн.

В акті перевірки було встановлено, що угоди позивача з ТОВ «Данкан» є нікчемними.

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача винесено податкове повідомлення-рішення №0000784102 від 10.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 315 766 грн.

Вирішуючи питання про правомірність висновків акту перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи оспорюваний податковий кредит з ПДВ в сумі 315766грн. був визначений на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Данкан» №6 від 20.05.2011 року на суму 197540,00 грн., у т.ч. ПДВ 32923,33 грн., №5 від 19.05.2011 року на суму 554305,35 грн., у т.ч. ПДВ 92384,22 грн., №9 від 27.05.2011 року на суму 3945,60 грн., у т.ч. ПДВ 657,60 грн., №13 від 31.05.2011 року на суму 22106,40 грн., у т.ч. ПДВ 3684,40 грн., №23 від 31.05.2013 року на суму 1116701,07 грн., у тому числі ПДВ 186116,85 грн. (а.с.10-14, т.1).

Вищевказані податкові накладні, відповідають вимогам ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ТОВ «Данкан», що, на думку відповідача, підтверджується актом перевірки ТОВ «Данкан».

Висновки відповідача про нікчемність угод між позивачем та ТОВ «Данкан» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

03.07.2009 року між ВАТ "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (замовник) та ТОВ «Данкан» (виконавець) укладено договір №12/08-РС, метою якого є зниження витрат на кадрове адміністрування, зменшення інвестиційних та трудових ризиків замовника(а.с.40, т.1).

Відповідно до п.1 договору виконавець надає замовнику активи у вигляді виконаних робіт робочою силою виконавця відповідно до штатного розпису замовника.

Згідно п.2.3.1 договору замовник зобов'язується забезпечити безперервне виконання умов договору відповідно до технологічного процесу роботи автостанцій.

Відповідно до п.2.3.3 договору замовник зобов'язується здійснювати ведення та оформлення облікової документації, яка стосується виконання цього договору (актів приймання-здачі робіт, надання послуг і.т.д.).

Замовник самостійно визначає кількість робітників, необхідну для функціонування підприємства, з урахуванням сезонних особливостей виробничого процесу (п.2.5 договору).

Вартість послуг узгоджується щомісячно (п.2.10 договору).

Договір №12/08-РС укладений на три роки з подальшою пролонгацією на той самий строк, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору письмово не сповістить іншу сторону про бажання розірвати договір (п.6 договору).

За результатами виконаних робіт у травні 2011 року сторонами договору №12/08-РС підписано акт №ДД-0000076 здачі-прийому виконаних робіт на суму 1 872 492,02 грн., у тому числі ПДВ 312082,00 грн. (а.с.46, т.1). Відповідно до додатку до акту виконаних робіт ТОВ «Данкан» було залучено 669 працівників (а.с.74, т.1).

Виконані на підставі договору роботи було сплачено позивачем у повному обсязі, що, відповідно до виписки з банку, підтверджується платіжними дорученнями №390 від 19.05.2011 року на суму 554305,35 грн., №3135 від 20.05.2011 року на суму 197540,00 грн., №3361 від 27.05.2011 року на суму 3945,60 грн., №3573 від 02.06.2011 року на суму 653988,56 грн., №3578 від 03.06.2011 року на суму 5395,20 грн., №3579 від 06.06.2011 року на суму 220000 грн., №3617 від 06.06.2011 року на суму 237317,31 грн. (а.с.47-59, т.1).

Як вбачається із експертного висновку №281/11 від 23.09.2013р. у цій справі та не заперечувалось відповідачем, у травні 2011 року ВАТ «АК «Кримавтотранс» здійснювало розрахункове-касове обслуговування пасажирських перевезень на території АР Крим з використанням 201 реєстратора розрахункових операцій на 56 автостанціях, було зареєстровано розрахункові операції на загальну суму 25 435 898,75 грн. Загальна кількість автостанцій, що знаходилась у користуванні в травні 2011 року становить 66 одиниць, при цьому у штаті позивача у травні 2011 року працювало лише 17 осіб.

Таким чином, штатні працівники чисельністю 17 осіб, що працювали у штаті ВАТ «АК «Кримавтотранс» в травні 2011 року були недостатніми для безперебійного функціонування 66 автостанцій, у зв'язку із чим виникла необхідність залучення додаткової робочої сили, що стало підставою для укладення вищевказаного договору із ТОВ «Данкан».

01.08.2009 року між ВАТ "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (покупець) та ТОВ «Данкан» (продавець) укладено договір №13/08-Г, відповідно до якого постачальник зобов'язаний передати, а покупець прийняти та сплатити нафтопродукти (товар), найменування, кількість, ціна яких вказана в накладних документах (а.с.44, т.1).

Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/чи актами приймання-передачі, які підписані представниками обох сторін (п.2.1 договору).

01.03.2010 року сторонами укладено додаткову угоду до договору №13/08-Г про доповнення пункту 2.1 договору №13/08-Г підпунктом 2.1.1 у наступній редакції: «Нафтопродукти постачальник зберігаються у технічних ємностях в м. Сімферополі по вул. Київська, 4. Передача нафтопродуктів (палива) здійснюється шляхом заправки службових автомобілів покупця згідно списку, який покупець надає постачальнику спочатку місяця. Заправка автомобілів здійснюється по заправних відомостях на кожну машину, в якій після заправки розписуються водії. На підставі заправних відомостей в кінці місяця постачальник складає зведені відомості.

На виконання зазначеного договору у травні 2011 року ВАТ "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" отримало від ТОВ «Данкан» паливно-мастильні матеріали у кількості 2100 л, у тому числі бензин А-95 - 1600 л, дизпаливо - 500 л, на суму 22106,40 грн., у тому числі ПДВ - 3684,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №ДД-0000020 від 31.05.2011 року, рахунком-фактурою №ДД-0000031 від 31.05.2011 року (а.с.62-63, т.1).

Судом встановлено, що 10.06.2011 року ВАТ "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" перерахувало на користь ТОВ «Данкан» грошові кошти у безготівковій формі в сумі 22106,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3770 від 10.06.2011 року (а.с.92, т.2).

Придбані паливо мастильні матеріали у кількості 2011 л було використано позивачем за період травень-червень 2011 року при експлуатації власних службових автомобілів, що підтверджується шляховими та подорожними листами (а.с.234-243, т.1; а.с.1-91, т.2).

На підтвердження наявності службових автомобілів позивачем надано договори на оренду автотранспорту, легкових автомобілів, свідоцтва про реєстрацію автотранспортних засобів (а.с.218-233, т.1).

Судом перевірено зміст зазначених документів та їх відповідність вимогам законодавства, що ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Порушень щодо порядку їх оформлення, зазначення реквізитів та інших даних згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку судом не встановлено. Зазначені документи відповідають вимогам п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Нікчемність угод, укладених позивачем із своїми контрагентами податковий орган мотивує том, що нібито господарські операції контрагента позивача - ТОВ «Данкан» із його контрагентом - ТОВ «Ніка-Опт» є нікчемними.

Проте, позивач не мав жодних правовідносин із ТОВ «Ніка-Опт» та не має відношення до правовідносин між ТОВ «Данкан» та ТОВ «Ніка-Опт».

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Суд зазначає, що як свідчать акт перевірки позивача №372/4102/03120667 від 23.09.2011р. та акт перевірки ТОВ «Данкан» від 11.08.2011р. за №9910/23-4/35338012, ТОВ «Данкан» задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ у травні 2011року за взаємовідносинами із ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» у сумі 345845грн., що також свідчить про реальність спірних господарських операцій.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Данкан», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, доказів не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ТОВ «Данкан» товарів (робіт, послуг). Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового або іншого законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарськими угодами з ТОВ «Данкан» є правомірним, а висновки акту перевірки, є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Оскільки судом встановлено, що сума основного платежу визначена неправомірно та підлягає скасуванню, відтак, також підлягають скасуванню суми штрафних санкцій, які нараховані на суму такого основного платежу.

Отже, податкові повідомлення-рішення №0000784102 від 10.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 315766 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та їх належить задовольнити повністю.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.10.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 25.10.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0000784102 від 10.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 315767 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.