Ухвала

від 23.01.2014 по справі 2а-12627/11/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12627/11/0170/11

23.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Москаленко С.А. ) від 25.10.13 у справі №2а-12627/11/0170/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (вул. Севастопольська, 20 а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2013 у справі № 2а-12627/11/0170/11 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0000784102 від 10.10.2011 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 315767 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.13 у справі № 2а-12627/11/0170/11 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та невірною оцінкою судом першої інстанції фактичних обставин справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 23.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 315767 грн. за основним платежем у розмірі 315766 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 10 жовтня 2011 року № 0000784102.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 23.09.2011 № 372/41-2/03120667 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ "АК "Кримавтотранс" (код за ЄДРПОУ 3120667) з питань дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій з ТОВ "Данкан" (код за ЄДРПОУ 35338012) за період з 01.05.2011 пор 31.05.2011", яким встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Данкан" на суму 315766 грн., у результаті донараховано суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за травень 2011 року у сумі 315766 грн.

Актом перевірки ТОВ "Данкан", який складено ДПІ в м. Сімферополі від 11.08.2011 №9910/23-4/35338012 встановлено порушення ст. ст. 203,215,228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 14,185,187,188 Податкового кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ними.

На підставі зазначеного, податкові зобов'язання ТОВ "Данкан", задекларовані в декларації за травень 2011 року у сумі 345845 грн., було зменшено на суму ПДВ 310253 грн. та угоди з надання послуг ТОВ "Данкан" на користь ВАТ "АК "Кримавтотранс" по податковим накладним , що виписані постачальником в період травень 2011 року, визнано нікчемними.

Також актом перевірки встановлено, що ТОВ "Данкан" не отримувало товар (роботи, послуги) у зв'язку з тим, що у ТОВ "Ника-Опт" (код за ЄДРПОУ 34582394) відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами.

На підставі всього вищевикладеного, податкова інспекція дійшла висновку що правочини між позивачем та його контрагентом ТОВ "Данкан" здійснені без мети настання реальних наслідків і не встановлено факту передачі товарів (надання послуг) від продавця до покупців, у зв'язку з чим, вони є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час прийняття спірних податкового повідомлення - рішення у податкової інспекції був відсутній відповідний вирок суду відносно фіктивності ТОВ "Данкан".

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені між позивачем та його контрагентом ТОВ "Данкан", спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується наступними матеріалами справи.

Так між позивачем (замовник) та ТОВ «Данкан» (виконавець) укладено договір №12/08-РС від 03.07.2009, метою якого є зниження витрат на кадрове адміністрування, зменшення інвестиційних та трудових ризиків замовника.

Відповідно до п.1 договору виконавець надає замовнику активи у вигляді виконаних робіт робочою силою виконавця відповідно до штатного розпису замовника.

Відповідно до умов договору, замовник зобов'язується забезпечити безперервне виконання умов договору відповідно до технологічного процесу роботи автостанцій, також здійснювати ведення та оформлення облікової документації, яка стосується виконання цього договору (актів приймання-здачі робіт, надання послуг і.т.д.).

Замовник самостійно визначає кількість робітників, необхідну для функціонування підприємства, з урахуванням сезонних особливостей виробничого процесу

Вартість послуг узгоджується щомісячно.

Договір №12/08-РС укладений на три роки з подальшою пролонгацією на той самий строк, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору письмово не сповістить іншу сторону про бажання розірвати договір.

За результатами виконаних робіт у травні 2011 року сторонами договору №12/08-РС підписано акт №ДД-0000076 здачі-прийому виконаних робіт на суму 1 872 492,02 грн., у тому числі ПДВ 312082,00 грн. Відповідно до додатку до акту виконаних робіт ТОВ «Данкан» було залучено 669 працівників.

Роботи виконанні на підставі договору сплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №390 від 19.05.2011на суму 554305,35 грн., №3135 від 20.05.2011на суму 197540,00 грн., №3361 від 27.05.2011 на суму 3945,60 грн., №3573 від 02.06.2011 на суму 653988,56 грн., №3578 від 03.06.2011 на суму 5395,20 грн., №3579 від 06.06.2011 на суму 220000 грн., №3617 від 06.06.2011 на суму 237317,31 грн.

Відповідно до експертного висновку №281/11 від 23.09.2013 у травні 2011 року ВАТ «АК «Кримавтотранс» здійснювало розрахункове-касове обслуговування пасажирських перевезень на території АР Крим з використанням 201 реєстратора розрахункових операцій на 56 автостанціях, було зареєстровано розрахункові операції на загальну суму 25 435 898,75 грн. Загальна кількість автостанцій, що знаходилась у користуванні в травні 2011 року становить 66 одиниць, при цьому у штаті позивача у травні 2011 року працювало лише 17 осіб.

Отже, штатні працівники чисельністю 17 осіб, що працювали у штаті ВАТ «АК «Кримавтотранс» в травні 2011 року були недостатніми для безперебійного функціонування 66 автостанцій, у зв'язку із чим виникла необхідність залучення додаткової робочої сили, що стало підставою для укладення вищевказаного договору із ТОВ «Данкан».

Так між позивачем (покупець) та ТОВ «Данкан» (продавець) укладено договір №13/08-Г від 01.08.2009, відповідно до якого постачальник зобов'язаний передати, а покупець прийняти та сплатити нафтопродукти (товар), найменування, кількість, ціна яких вказана в накладних документах.

Здійснення поставки товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/чи актами приймання-передачі, які підписані представниками обох сторін).

Судом першої інстанції встановлено, що сторона 01.03.2010 укладено додаткову угоду до договору №13/08-Г про доповнення пункту 2.1 договору №13/08-Г підпунктом 2.1.1 у наступній редакції: «Нафтопродукти постачальник зберігаються у технічних ємностях в м. Сімферополі по вул. Київська, 4. Передача нафтопродуктів (палива) здійснюється шляхом заправки службових автомобілів покупця згідно списку, який покупець надає постачальнику спочатку місяця. Заправка автомобілів здійснюється по заправних відомостях на кожну машину, в якій після заправки розписуються водії. На підставі заправних відомостей в кінці місяця постачальник складає зведені відомості.

На виконання зазначеного договору у травні 2011 року ВАТ "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" отримало від ТОВ «Данкан» паливно-мастильні матеріали у кількості 2100 л, у тому числі бензин А-95 - 1600 л, дизпаливо - 500 л, на суму 22106,40 грн., у тому числі ПДВ - 3684,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №ДД-0000020 від 31.05.2011, рахунком-фактурою №ДД-0000031 від 31.05.2011.

Так позивачем 10.06.2011 було перераховано на користь ТОВ «Данкан» грошові кошти у безготівковій формі в сумі 22106,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3770 від 10.06.2011.

Придбані паливо мастильні матеріали у кількості 2011 л було використано позивачем за період травень-червень 2011 року при експлуатації власних службових автомобілів, що підтверджується шляховими та подорожними листами.

Також на підтвердження наявності службових автомобілів позивачем надано договори на оренду автотранспорту, легкових автомобілів, свідоцтва про реєстрацію автотранспортних засобів.

Таким чином, придбання у вищевказаного суб'єкту господарювання товарів (робіт, послуг) безпосередньо пов'язано із здійсненням позивачем власної господарської діяльності.

Але, під час здійснення перевірки позивача, податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та ТОВ «Данкан» та не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаного суб'єкту товарів (робіт, послуг).

Докази, які б спростовували висновки суду та відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з вказаних питань суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.14.1.39. ст..14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 Податкового кодексу України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, понесені платником податку витрати по сплаті ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтвердженні та пов'язані із власною господарською діяльністю платника.

Податкова інспекція не надала суду доказів того, що послуги за договором № 12/08-РС від 03.07.2009р. придбані позивачем поза межами власної господарської діяльності.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи та засновані на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.13 у справі №2а-12627/11/0170/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська