Постанова

від 04.11.2013 по справі 2а-10344/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2013 року № 2а-10344/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю Прокуратури Печерського району м. Києва, третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі також - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення №0001810702/0 від 03.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що спірне податкове повідомлення рішення є безпідставним, не носить правового підґрунтя, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, а відтак підлягає скасуванню. Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

В ході судового розгляду справи здійснено заміну первісного відповідача Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва його правонаступником Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд з підстав, визначених ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень та вересень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2010 по 31.08.2010 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки №876/07-02/25394566 від 29.11.2010р. (надалі - акт перевірки).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2010 №0001810702/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 36 411 158,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року - 17 165 970,00 грн. та вересень 2010 року - 19 245 188,00 грн.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді основними постачальниками позивача були ТОВ «Шторм» (код ЄДРПОУ 31657105), ТОВ Сібаріт ЛТД» (код ЄДРПОУ 35162607), ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд» (код ЄДРПОУ 36536287), ТОВ «Комкор Транс» (код ЄДРПОУ 37029884), з якими було укладено договори купівлі-продажу сільськогосподарської продукції.

В ході перевірки відповідачем від ГВПМ УПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано інформацію про встановлення факту створення невстановленими особами ТОВ «Е-Восток Україна» (код ЄДПРОУ 34478763) та ТОВ «Елфра Дисплей» (код ЄДПРОУ 33743908) з метою прикриття незаконної діяльності - фіктивного підприємництва за ознакам злочину, передбаченого ст. 205 ч.2 КК України.

Як слідує із матеріалів справи, відповідачем в процесі здійснення аналізу розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за липень 2010 року згідно автоматизованої бази даних на рівні ДПА України встановлено, що вигодонабувачами даної схеми через транзитні ТОВ «Шторм» (код ЄДПРОУ 31657105), ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд» (код ЄДПРОУ 3636287), ТОВ «Сібаріт ЛТД» (код ЄДПРОУ 35162607) є підприємства-експортери сільськогосподарської продукції, а саме: ДП з II «Сантрейд».

Так, під час аналізу інформатизації «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в ланцюгу постачання за липень, серпень 2010 року встановлено розбіжність між податковим кредитом ДП з II «Сантрейд» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Шторм», ТОВ «Сібаріт ЛТД», ТОВ «ХК «Агротехтрейд», тобто не встановлено надмірної сплати до бюджету відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України від 03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість».

Крім того встановлено, відповідачем отримано інформацію від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва (лист від 25 жовтня 2010 року вх. 13745/26-06/51), згідно якої з пояснень гр. ОСОБА_2, вбачається, що він займав посаду директора ТОВ «Е-Восток Україна» (код ЄДПРОУ 34478763) та ТОВ «Елфра Дисплей» (код ЄДПРОУ 33743908), але до фінансово-господарської діяльності яких відношення не мав.

Зокрема, ОСОБА_2 зазначав, що керівником ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» він не являється та ніколи не давав згоди ним бути; на зборах засновників даних підприємств ніколи не був присутнім. Засновники ТОВ «Е-Восток Україна» гр. ОСОБА_4 (ід. Код НОМЕР_1 Фанція) та ТОВ «Е-Восток Україна» (м. Москва) йому не відомі. Засновники ТОВ «Елфра Дисплей» гр. ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 йому також не відомі.

Рахунки ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» в банківських установах громадянин ОСОБА_2 не відкривав, жодних пов'язаних з цим документів ( в т.ч. довіреностей, карток і зразками підпису) він не підписував. Про фінансово-господарську діяльність даних підприємств йому також нічого не відомо. Жодних документів, пов'язаних з діяльністю ТОВ«Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» він ніколи не складав та не підписував. Податкової, бухгалтерської звітності ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» ніколи не складав та не підписував, до контролюючих органів не подавав та не надсилав. В тому числі, він ніколи не підписував податкові декларації з ПДВ (та додатки №5 до них) за червень, липень, серпень 2010 року ТОВ«Е-Восток Україна» та податкову декларацію з ПДВ (та додатки до неї) за серпень 2010 року ТОВ «Елфра Дисплей».

При цьому, відповідно до висновку судово - почеркової експертизи №259 від 07.10.10 підписи в реєстраційних документах, довіреностях та договорах про визнання податкової звітності ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна» від імені директора ОСОБА_2 викоанні не ОСОБА_2, а іншими особами.

Відповідно висновку судово-почеркової експертизи №288 від 13.11.10 підписи від імені засновників ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна» ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виконанні в документах різними особами.

Враховуючи викладені обставини, договори купівлі-продажу, укладені позивачем з ТОВ «Шторм», ТОВ «Сібраріт ЛТД», ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд» недійсним в силу закону, оскільки зазначені правочини не відповідають загальним умовам дійсності правочину. Зокрема відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» та його відповідність внутрішній волі.

Відповідно до статті 202 ЦК України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Поняття "інтереси держави" полягає в дотриманні суб'єктами господарювання правових актів, які визначають соціально-економічні основи Держави та суспільства (рішення Конституційного Суду України по справі №1-1\99 від 8 квітня 1999 року).

Створення і реєстрація особою за винагороду без мети зайняття господарською діяльністю юридичної особи, на яку законодавством покладені конкретні обов'язки у сфері оподаткування, дає підстави вважати, що невідомі особи вчиняли нібито "господарську" діяльність з метою приховання прибутків, одержаних на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.

Тому господарські відносини, які були здійснені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Системний аналіз норм законодавства та доказів, наявних у матеріалах адміністративної справи, суд прийшов до висновку про те, що операції по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Шторм», ТОВ «Сібраріт ЛТД», ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд» не мали реального характеру та не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи із наступного.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 203 Цивільного Кодексу, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; спрямованість правочину.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні. Для чинності правочину волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. А отже, в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному звітному періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальником таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Особливу увагу суд звертає на те, що податкові накладні яких стали підставою для формування позивачем податкового кредиту виданих від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, які були контрагентами позивача у перевіряємий період, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, наявність податкових накладних, виписаних від імені контрагентів позивача не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Така позиція Суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012р. у справі №21-421а11.

Крім того суд не приймає до уваги висновок судово - економічної експертизи від 30.04.2013р. №8538/8539/12-45/2615/2616/13-45 (надалі - висновок), з огляду про наступне. Так, зі змісту висновку вбачається, що при вирішенні питань, поставлених на дослідження, експерти виходили лише з факту наявності первинних документів у перевіряємий період по операціям по контрагентам ТОВ «Шторм», ТОВ «Сібраріт ЛТД», ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд», не досліджуючи при цьому питання щодо належності їх оформлення, реальності здійснення спірних операцій, що для встановлення істини у справі є обов'язковим.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позивачем порушено вимоги п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2 та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість» так як безпідставно віднесена до податкового кредиту сума податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Шторм», ТОВ «Сібраріт ЛТД», ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд».

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність спірного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення, - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

В.М. Данилишин