Постанова

від 11.11.2013 по справі 906/1071/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. Справа № 906/1071/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Бердичівської міської ради Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.2013 р. у справі №906/1071/13

за позовом Бердичівської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України

до Бердичівської міської ради Житомирської області

про визнання недійсним рішення

за участю представників сторін:

позивача - Зав'язуна В.С.; Адамка В.В.;

відповідача - Тимошенко А.Г.;

ВСТАНОВИВ:

Бердичівська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України звернулась до суду позовом до Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.09.2013 року (суддя Ляхевич А.А.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Бердичівської міської ради №593 від 07.02.2013 року "Про припинення права користування земельними ділянками" в частині пункту 6 щодо припинення Бердичівській автомобільній школі ТСО України права постійного користування на земельну ділянку №2 площею 57374 кв.м. (відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 25.02.1997 року І-ЖТ №002627).

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що право постійного користування позивача спірною земельною ділянкою було припинене з підстави, що відсутня у виключному переліку підстав, зазначених у ст. 141 ЗК України. Суд також зазначив, що відповідачем не було надано доказів у підтвердження дотримання ним процедури припинення права постійного користування землею, передбаченої в ст. 144 ЗК України.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Апелянт зокрема вказує, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення суд втрутився у виключні повноваження органу місцевого самоврядування про надання у власність чи користування земельних ділянок. Зазначає, що спірна земельна ділянка була надана позивачу для громадської забудови та учбових занять, однак судом не прийнято до уваги те, що земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням , забудову на ній не здійснено, учбові заняття не проводяться, а ділянка знаходиться в занедбаному стані. Вважає, що судом не застосовано норму матеріального права, що підлягала застосуванню, а саме п. 1 ч. 1 ст. 416 ЦК України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що у користуванні Бердичівської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України (м. Бердичів, вул. Піонтковського, 7) перебуває земельна ділянка площею 77164кв.м. згідно з планом землекористування, що складається із земельних ділянок №1 площею 19790кв.м. та №2 - площею 57374кв.м. Згідно Державного акту на право постійного користування землею, землю надано у постійне користування для громадської забудови та учбових занять відповідно до рішення виконкому Бердичівської міської ради від 20.02.1997р. №82, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 25.02.1997р. І-ЖТ №002627.

Рішенням Бердичівської міської ради від 07.02.2013р. №593 "Про припинення права користування земельними ділянками" Бердичівській автомобільній школі ТСО України було припинено право постійного користування на земельну ділянку №2 площею 57374 кв.м., що перебуває у постійному користуванні позивача на підставі зазначеного Державного акта.

Підставою прийняття зазначеного рішення з посиланням на положення ст.ст.12, 92, 141 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Бердичівською міською радою вказано на невикористання Бердичівською автомобільною школою ТСО України земельної ділянки за цільовим призначенням .

Отже, органом місцевого самоврядування було констатовано факт невикористання позивачем земельної ділянки взагалі.

Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначено в ст. 141 ЗК України, відповідно до п."ґ" якої, до таких, зокрема, віднесено використання земельної ділянки не за цільовим призначенням .

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відповідач неправомірно ототожнив поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням", останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування. Аналогічна правова позиції висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 01.10.2008 року.

Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, врегульовано статтею 144 ЗК України.

Проаналізувавши вказану норми з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність доказів дотримання такого порядку відповідачем.

Положення про роботу комісії з питань проведення інвентаризації земельних ділянок на території міста Бердичева", затверджене рішенням Бердичівської міської ради №382 від 27.04.2012 року, а також витяг з протоколу №2 засідання комісії з питань проведення інвентаризації земельних ділянок на території міста Бердичева" від 03.04.2013 року вірно оцінено судом першої інстанції як неналежні докази безпідставності заявленого позову, оскільки стосуються врегулювання органом місцевого самоврядування правовідносин щодо інвентаризації земель на відповідній територіальній одиниці. Тому, з урахуванням визначеної Бердичівською міською радою підстави припинення права постійного користування землею позивача (невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням), яка не узгоджується з підставами, вказаними в ст. 141 ЗК України, колегія суддів не може прийняти до уваги фактичні обставини, зазначені у витязі з протоколу №2 засідання комісії з питань проведення інвентаризації земельних ділянок від 03.01.2013 року.

Однак, на думку суду апеляційної інстанції, надані позивачем накази про формування навчальних груп з підготовки та перепідготовки водіїв транспортних засобів, як доказ фактичного здійснення протягом 2012-2013р.р. Бердичівською автомобільною школою ТСО України своєї господарської діяльності не є беззаперечними доказами використання саме спірної земельної ділянки, що з урахуванням наведеного вище, врешті, не впливає на правильність висновку суду першої інстанції про задоволення позову, вірно зробленого на підставі ч. 1 ст. 21 ЦК України

Доводи апелянта про те, що суд був не вправі приймати оскаржуване рішення, оскільки воно

віднесене до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, не заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 1.3. постанови пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011 року у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані, зокрема, на положеннях розділів III - V ЗК України, як про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань вилучення земельних ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства. Судом, з урахуванням положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України вірно зроблено висновок про те, що даний спір є спором приватно - правового характеру, а тому вірно відмовлено в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.

Крім того, не заслуговують на увагу й доводи апелянта про те, що право користування спірною земельною ділянкою позивача припинене згідно з положеннями п.4 ч. 1 ст. 416 ЦК України, оскільки зазначена підстава не була покладена в основу спірного рішення ради.

Позивачем до суду подано клопотання про стягнення з відповідача додаткових витрат по оплаті послуг адвоката під час розгляду апеляційної скарги.

За приписами ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно із ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

У контексті вказаних норм, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається із договору про надання правової допомоги від 25.06.2013 року, укладеного позивачем із адвокатом Зав'язуном В.С., останній надає правову допомогу клієнтові шляхом представництва його інтересів в тому числі і в суді апеляційної інстанції.

Із наданого суду апеляційної інстанції платіжного доручення №630 від 24.10.2013 року слідує, що за надання правових послуг згідно з вказаним вище договором позивачем адвокату було перераховано 1352 грн..

Враховуючи наведене, на підставі ст. 48, ст. 49 ГПК України суд апеляційної інстанції вважає наявними достатні підстави для задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача на його користь 1352 грн. вказаного виду судових витрат.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.2013 р. у справі №906/1071/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Бердичівської міської ради Житомирської області - без задоволення.

2. Сятягнути з Бердичівської міської ради (13300, Житомирська область, м.Бердичів, пл.Центральна, 1, ідентифікаційний код 13576960) на користь Бердичівської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Піонтковського,7, ідентифікаційний код 02724452) 1352,00 грн. витрат на послуги адвоката.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

4. Справу №906/1071/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.