Постанова

від 30.10.2013 по справі 809/2071/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р. Справа № 809/2071/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Скільського І.І.

за участю секретаря Боднар В.Я.,

представника позивача - Госедло Р.І.,

представника відповідача - Пшибила Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» до Державної податкової інспекції в місті Яремче про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000052200 та №0000072200 від 18.03.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» (далі-позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Яремче (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000052200 та №0000072200 від 18.03.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно визначено суму грошових зобов'язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки акту перевірки, не відповідають фактичним обставинам, які мали місце при здійсненні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Олекс», ПП «Симетрія», ТОВ «Лайтек». Зокрема, висновок податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами та завищення податку на додану вартість за січень 2010 року, листопад 2011 року, березень 2012 року та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за II - IV квартали 2011 року є безпідставним, оскільки віднесення вказаних сум здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують виконання господарських зобов'язань між сторонами. Таким чином, вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню.

19.06.2013 року представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Яремчому №0000052200 від 18.03.2013 року та №0000072200 від 16.08.2013 року (а.с.74-75).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.60-64). Зазначив, що висновки податкового органу ґрунтуються на підставі дослідження під час перевірки первинних документів, наданих платником, а також інформації, отриманої у вставленому податковим законодавством порядку від інших податкових органів. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Яремче, є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Яремче у період з 05.02.2013 по 11.02.2013 на підставі Наказу № 26 від 04.02.2013 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» (код ЄДРПОУ 31067573) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Олекс» (код ЄДРПОУ 13806394) за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року; ПП «Симетрія» (код ЄДРПОУ 30650329) за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року; МП у формі ТОВ «Лайтек» (код ЄДРПОУ 23218440) за період жовтень, грудень 2009 року та січень 2010 року та відображення в складі сум витрат в декларації з податку на прибуток по взаєморозрахунках з вищевказаними контрагентами за відповідні податкові періоди, про що складено акт №160/23-31067573 від 25.02.2013 року (а.с.16-52).

За висновками акту встановлено такі порушення:

- порушення ТОВ «Скорзонера» (ЄДРПОУ 31067573) п.1 ст.203, 215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з контрагентами- постачальниками: ТзОВ «Олекс» (код ЄДРПОУ 13806394), ПП «Симетрія» (код ЄДРПОУ 30650329), МП у формі ТОВ «Лайтек» (код ЄДРПОУ 23218440) в частині отримання та реалізації послуг та товарно-матеріальних цінностей: ТОВ «Скорзонера» прийнято та надано до виконання від вищевказаних суб'єктів господарювання податкові накладні за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах та суперечать законодавчим та нормативним актам.

- п.138.1.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV із змінам та доповненнями, п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2, п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, в результаті чого ТОВ «Скорзонера» встановлено завищення від'ємного значення податковим на прибуток приватних підприємств в загальній сумі - 319723,00 грн., а саме за II-IV квартали 2011 року на суму 319723,00 грн.;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями та п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, пю198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ «Скорзонера» за січень 2010 року - зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24- рядок 25) (значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 декларації наступного звітного(податкового) на суму 43369 грн.; за листопад 2011 року - зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного(податкового) на суму 67184 грн.; за березень 2012 року - зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22-рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного(податкового) на суму 87794грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 року № 0000052200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 319723,00 грн. (а.с.9) та податкове повідомлення-рішення від 16.08.2013 року № 0000072200, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість в розмірі 67184,00 грн. ( а.с.76).

Відповідно до дослідженого в судовому засіданні акту перевірки в основу висновків відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ТзОВ «Скорзонера» та ТзОВ «Олекс» лягли обставини, встановлені та відображені в акті перевірки Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, Львівської області від 30.07.2012 року №761-22-40/13806394 ТзОВ «Олекс» з питань достовірності відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень, квітень 2012 року, в якому зазначено, що за період діяльності за березень, квітень 2012 року ТзОВ «Олекс» згідно «Системи співставлення податкового кредиту та зобов'язань» віднесено до найбільш достовірних підприємств «транзитерів». Перевіркою встановлено, що балансова вартість основних засобів на початок звітного (податкового) року складає 0 грн., загальну чисельність працюючих не встановлено, не подано звіту 1-ДФ за 1-ий квартал 2012 року, валовий дохід не відповідає обсягам реалізації з ПДВ та підприємство перебуває в критерії підприємств «мінімізаторів». На підставі використаних при перевірці документів встановлено, що ТзОВ «Олекс» відображено у податкових зобов'язаннях господарські операції щодо реалізації товарів покупцям, які фактично не відбувались, встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТзОВ «Олекс» з огляду на те, що в платника відсутнє майно, трудові ресурси, виробничі, складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, засоби для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах.

Також відповідачем вказано на відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям в вересні та листопаді 2010 року в розумінні ст.185 р. V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, в тому числі відсутність формування податкових зобов'язань у березні 2012 року на суму 87794,20 грн. внаслідок вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, щодо ТзОВ «Скорзонера».

На підставі вказаного податковим органом зроблено висновок про порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ «Олекс» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Скорзонера» з ПП «Симетрія» та не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, в основу висновків податкового органу лягли обставини, встановлені Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова, Львівської області від 31.07.2012 року №938/22-10/30650329 про неможливість здійснення виїзної позапланової перевірки ПП «Симетрія» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, в якому зазначено, що перевірку провести не можливо в зв'язку з тим, що до ЄДР направлено відомість про відсутність за місцезнаходженням. Перевіркою не встановлено факт передачі товарів (послуг) від ПП «Симетрія» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих первинних документів. Проведеною перевіркою встановлено порушення абз. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту в листопаді 2011 року у сумі 1607622,0 грн., та порушено абз. «а» п.185.1 ст.185, п.186.1 п.186.2 ст.186 ПК України в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань у листопаді 2011 року у сумі 1737987,0 грн. До складу податкових зобов'язань за листопад 2011 року віднесено суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «Скорзонера» в сумі 67183,80 грн. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у листопаді 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ПП «Симетрія» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків і тому зазначені правочини в порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків та є нікчемними.

Крім того, відповідачем вказано на відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям в розумінні ст.185 р. V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, в тому числі відсутність формування податкових зобов'язань у листопаді 2011 року на суму 67183,00 грн., та валового доходу за наслідками 2011 року у сумі 319723,00 грн. щодо взаєморозрахунків з ТОВ «Скорзонера».

Стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ТзОВ «Скорзонера» та МП у формі ТОВ «Лайтек» податковим органом використано висновки Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси, Одеської області встановлені та відображені в акті від 02.10.2012 року №260/22-214/23218440 про неможливість проведення зустрічної звірки МП у формі ТОВ «Лайтек» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за березень-квітень 2009 року та липень 2009 року - січень 2011 року в якому вказано, що неможливо провести зустрічну звірку у зв'язку з не встановленням місцезнаходження МП у формі ТОВ «Лайтек». За результатами проведених заходів не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності МП у формі ТОВ «Лайтек» з контрагентами за березень - квітень 2009 року та липень 2009 року - січень 2011 року. Перевіркою встановлено порушення абз. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ПК України, чим завищено суму податкового кредиту в січні 2010 року у сумі 43369,00 грн., та порушено абз. «а» п.185.1 ст.185, п.186.1 п.186.2 ст.186 ПК України в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань у сіні 2010 року у сумі 43369,17 грн. До складу податкових зобов'язань за січень 2010 року віднесено суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Скорзонера» в сумі 43369,17 грн. Перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у січні 2010 року, а тому правочини укладені між МП у формі ТОВ «Лайтек» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків та згідно ч. 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків та є нікчемними.

На підставі вказаного, податковим органом вказано на відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям в розумінні ст.185 р. V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, в тому числі відсутність формування податкових зобов'язань по податку на додану вартість у січні 2010 року на суму 43369,17 грн. щодо взаєморозрахунків з ТОВ «Скорзонера».

Щодо правомірності прийнятого податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 року № 0000052200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 319723,00 грн. (а.с.9) та податкового повідомлення-рішення від 16.08.2013 року № 0000072200, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість в розмірі 67184,00 грн. ( а.с.76), слід зазначити наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що представником позивача 28.03.2013 року було подано скаргу до ДПА в Івано-Франківській області на податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 року №0000052200 та №0000072200 ДПІ в м. Яремне від 18.03.2013 року.

За результатами розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів в Івано-Франківській області прийнято рішення від 23.05.2013 року №20/10/10-319/126/312, яким податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 року №0000072200 в частині завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 131163 грн,. скасовано, а податкове-повідомлення рішення від 18.03.2013 року №0000052200 залишено без змін.

Зокрема у наведеному рішенні податковий орган зазначив, що в акті перевірки від 25.02.2013 року №160/23-31067573 відсутня доказова база щодо неправомірного включення ТзОВ «Скорзонера» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по ТзОВ «Олекс» за березень 2012 року на суму 87794 грн., по МП у формі ТзОВ «Лайтек» за січень 2010 року на суму 43369 грн., та відповідно безпідставно зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 131163 грн. (а.с.11-15).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний до 01.04.2011), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з Придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначав лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, підтверджують правомірність формування податкового кредиту, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

20 лютого 2012 року між ТОВ «Олекс» (Постачальнк) та ТОВ «Скорзонера» (Покупець) укладено договір поставки №П-1212-О/С. На виконання вказаного договору та відповідно до Додатку 1 до договору - специфікації №1 (а.с.137) ТОВ «Скорзонера» отримало від ТОВ "Олекс": лічильник довжини тросу лебідки (1шт.), шків лебідки в компл. (1 шт.), датчик лебідки (2 шт.), датчик тормоза лебідки LH-500 Leitwolf (4 шт.), трубка на гідромотор ходу (3 шт.), втулка телескопу (14 шт.), фільтр повітряний (13 шт.), підшипник (8 шт.), корпус підшипника лебідки (8 шт.), колесо брусматік (1 шт.), реостат (3 шт.) на загальну суму 143232,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 23872,00 грн.

06 березня 2012 року між ТОВ «Олекс» (Постачальнк) та ТОВ «Скорзонера» (Покупець) укладено договір поставки №П-1211-О/С. На виконання вказаного договору та відповідно до Додатку 1 до договору - специфікації №1 (а.с.127) ТОВ «Скорзонера» отримало від ТОВ "Олекс": графічна сенсорна панель 261301, запрограмована (1 шт.), графічна сенсорна панель 261300, запрограмована (1 шт.), запобіжний блок управління PSS 3047, запрограмований на WAA0000645 (1 шт.), запобіжний блок управління PS 3047, запрограмований на WAA0000976 (1 шт.), розрахункова карта SDCS-CON-2 для витягу (1 шт.) на загальну суму 288878,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 48146,33 грн.

27 березня 2012 року між ТОВ «Олекс» (Постачальнк) та ТОВ «Скорзонера» (Покупець) укладено договір поставки №П-1219-О/С. На виконання вказаного договору та відповідно до Додатку 1 до договору - специфікації №1 (а.с.132) ТОВ «Скорзонера» отримало від ТОВ "Олекс": інвертор постійного струму Simoreg 6RA7081-6DV62-0-z-400A/400VAC/4Q/6RA7081-6DV62-0-z виробництва фірми Siemens (1 шт.) на суму 92235,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 15372,50 грн.

01 листопада 2011 року між ТОВ «Скорзонера» (Замовник) та ПП «Симетрія» (Покупець) укладено договір підряду №ВР-11-91 та №ВР-11-94. На виконання вказаного договору та відповідно до видаткових накладних, податкових накладних та актів виконаних робіт (а.с.164-223) ТОВ «Скорзонера» отримало від ТОВ "Симетрія" послуги посадки хвойних та листяних дерев в житлових зонах №1 та №2, посіву трави та підживлення міндобривом на об'єктах ТК «Буковель».

03 жовтня 2011 року між ТОВ «Скорзонера» (Замовник) та ПП «Симетрія» (Покупець) укладено договір підряду №ВР-11-75. За умовами договору підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи по улаштуванню бруківки, тротуарної плитки та влаштування благоустрою навколо котеджів ЖЗ №1 та ЖЗ №2 ТК «Буковель» відповідно до локальних кошторисів. На виконання вказаного договору та відповідно до видаткових накладних, податкових накладних та актів виконаних робіт (а.с.142-163) ТОВ «Скорзонера» отримало від ТОВ "Симетрія" послуги ремонту доріг, послуги посіву трави, підживлення грунту, садіння дерев, які були включені до складу витрат в поточному податковому періоді (2-4 квартал 2011 року) в розмірі 319723,00 грн.

28 вересня 2009 року між МП ТОВ «Лайтек» (Продавець) та ТзОВ «Скорзонера» (Покупець) укладено договір поставки №90928-С/Л. За умовами договору продавець зобов'язується продати товар, здійснити його монтаж на об'єкті покупця та інструктаж персоналу покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору світлоанове та звукове обладнання та послуги. На виконання вказаного договору та відповідно до Специфікації №1, Сецифікації №2, Специфікації №3 та Кошторису на виконання робіт по монтажу та введенню в експлуатацію світлового та звукового обладнання у розважальному центрі на 1-му поверсі п'ятирівневої відкритої стоянки №2 Туристичного комплексу «Буковель» в с.Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (а.с.99-109) ТОВ «Скорзонера» отримало від МП ТОВ «Лайтек» товари на загальну суму 2731859,00 грн., вартість монтажу вказаного товару становить 260215,00 грн.

Таким чином, вказані та наявні у матеріалах адміністративної справи первинні документи в сукупності свідчать про те, що надані послуги фактично були здійснені, згідно укладених вищевказаних договорів між ТОВ «Скорзонера» та ТОВ «Олекс», ПП «Симетрія», МП у формі ТОВ «Лайтек».

Суд вважає за необхідне зазначити, що на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видано відповідні свідоцтва, на час укладення правочину позивач та його контрагент були зареєстровані як юридичні особи, формування податкового кредиту відбувалось на підставі належно оформлених податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Щодо висновків податкового органу про порушення ТОВ «Скорзонера» (ЄДРПОУ 31067573) п.1 ст.203, 215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з контрагентами- постачальниками: ТзОВ «Олекс» (код ЄДРПОУ 13806394), ПП «Симетрія» (код ЄДРПОУ 30650329), МП у формі ТОВ «Лайтек» (код ЄДРПОУ 23218440) в частині отримання та реалізації послуг та товарно-матеріальних цінностей: ТОВ «Скорзонера» прийнято та надано до виконання від вищевказаних суб'єктів господарювання податкові накладні за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах та суперечать законодавчим та нормативним актам, слід зазначити наступне.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та вищевказаними контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, та не встановлено судом, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів робіт, послуг які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Така позиція узгоджується та наведена у постанові Вищого адміністративного суду України у справі №К/9991/50772/12 від 14 листопада 2012 року.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Олекс», ПП «Симетрія», МП у формі ТОВ «Лайтек», використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у даних контрагентів товарно-матеріальних цінностей та послуг і підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд констатує, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, а відтак податкове повідомлення - рішення за №0000052200 від 18.03.2013 року та №000007220 від 16.08.2013 року є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 2294,00 грн., підтверджується платіжним дорученням за №2109 від 11.06.2013 року ( а.с.2).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Яремчому №0000052200 від 18.03.2013 року та №000007220 від 16.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» (індекс 76019, вулиця Військових ветеранів, 6, с.Поляниця Яремчанська міська рада, Івано-Франківська область) сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 04.11.2013 року.