Ухвала

від 04.03.2014 по справі 809/2071/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р. Справа № 876/14694/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

при секретарі: Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремче Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» до Державної податкової інспекції в місті Яремче про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000052200 та №0000072200 від 18.03.2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

10.07.2013 року позивач - ТзОВ «Скорзонера» звернулося в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ в м. Яремче в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000052200 та №0000072200 від 18.03.2013 року. Змінивши позовні вимоги, позивач просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Яремчому №0000052200 від 18.03.2013 року та №0000072200 від 16.08.2013 року (а.с. 74-75 т. 1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно визначено суму грошових зобов»язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки акту перевірки, не відповідають фактичним обставинам, які мали місце при здійсненні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Олекс», ПП «Симетрія», МП у формі ТОВ «Лайтек». Висновок податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами та завищення податку на додану вартість за січень 2010 року, листопад 2011 року, березень 2012 року та завищення від»ємного значення об»єкта оподаткування податку на прибуток за II - IV квартали 2011 року є безпідставним, оскільки віднесення вказаних сум здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують виконання господарських зобов»язань між сторонами. Таким чином, вважає податкові повідомлення-рішення №0000052200 від 18.03.2013 року та №0000072200 від 16.08.2013 року такими, що не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення- рішення Державної податкової інспекції в місті Яремчому.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що відповідно до акту перевірки ТзОВ «Олекс» №761/22-40/13806394 від 30.07.2012 року з питань достовірності відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість показників податкових зобов»язань та податкового кредиту за березень, квітень 2012 року встановлено, що згідно «Системи співставлення податкового кредиту та зобов»язань» ТзОВ «Олекс» віднесено до найбільш ймовірних підприємств «транзитерів». Також перевіркою встановлено, що у ТзОВ «Олекс» відсутня реальна можливість поставок (товарів, робіт) оскільки в платника відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. В акті перевірки №938/22-10/30650329 від 31.07.2012 року ПП «Симетрія» зазначено, що фінансово-господарська діяльність цього підприємства здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право- та дієздатності ПП «Симетрія». Таким чином, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Симетрія» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Щодо контрагента позивача МП у формі ТОВ «Лайтек», апелянт зазначає наступне. Згідно акту перевірки від 02.10.2012 року №260/22-213/23218440, отриманого від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області про неможливість проведення зустрічної звірки МП у формі ТОВ «Лайтек» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за березень-квітень 2009 року та липень 2009 року-січень 2011 року, в якому зазначено, що зустрічну звірку провести не виявляється можливим у зв»язку з не встановленням місцезнаходження МП у формі ТОВ «Лайтек», про що свідчить акт «Перевірки місцезнаходження платника податків» від 24.04.2012 року, складений працівниками ВПМ Тернопільської ОДПІ. Також в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у січні 2010 року, що свідчить про те, що правочини між МП у формі ТОВ «Лайтек» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у м. Яремче у період з 05.02.2013 року по 11.02.2013 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Скорзонера» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Олекс» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року; ПП «Симетрія» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року; МП у формі ТОВ «Лайтек» за період жовтень, грудень 2009 року, січень 2010 року та відображення в складі сум витрат в декларації з податку на прибуток по взаєморозрахунках з вищевказаними контрагентами за відповідні податкові періоди, про що складено акт №160/23-31067573 від 25.02.2013 року (а.с. 16-52 т. 1).

Згідно висновків даного акта, податковим органом встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 203, 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з контрагентами- постачальниками: ТзОВ «Олекс», ПП «Симетрія», МП у формі ТОВ «Лайтек» в частині отримання та реалізації послуг та товарно-матеріальних цінностей: ТзОВ «Скорзонера» прийнято та надано до виконання від вищевказаних суб»єктів господарювання податкові накладні за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах та суперечать законодавчим та нормативним актам; п. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV із змінам та доповненнями, п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2, п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, в результаті чого ТзОВ «Скорзонера» встановлено завищення від»ємного значення податком на прибуток приватних підприємств в загальній сумі - 319723,00 грн., а саме за II-IV квартали 2011 року на суму 319723,00 грн.; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року із змінами та доповненнями та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Скорзонера» за січень 2010 року - зменшено залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 - рядок 25) (значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 декларації наступного звітного (податкового) на суму 43369 грн.; за листопад 2011 року - зменшено залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) на суму 67184 грн.; за березень 2012 року - зменшено залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22-рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) на суму 87794 грн.

До таких висновків відповідач прийшов виходячи з того, що в акті перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 30.07.2012 року №761-22-40/13806394 ТзОВ «Олекс» з питань достовірності відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість показників податкових зобов»язань та податкового кредиту за березень, квітень 2012 року зазначено, що за цей період діяльності ТзОВ «Олекс» згідно «Системи співставлення податкового кредиту та зобов»язань» віднесено до найбільш достовірних підприємств «транзитерів». Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Олекс» відображено у податкових зобов»язаннях господарські операції щодо реалізації товарів покупцям, які фактично не відбувались, встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТзОВ «Олекс» з огляду на те, що в платника відсутнє майно, трудові ресурси, виробничі, складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, засоби для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах. ТзОВ «Олекс» вчинялися правочини з ТзОВ «Скорзонера», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Щодо взаємовідносин ТзОВ «Скорзонера» з ПП «Симетрія» про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, в основу висновків податкового органу лягли обставини, встановлені ДПІ у Франківському районі м. Львова від 31.07.2012 року №938/22-10/30650329 про неможливість здійснення виїзної позапланової перевірки ПП «Симетрія» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, в якому зазначено, що перевірку провести не можливо в зв»язку з тим, що до ЄДР направлено відомість про відсутність за місцезнаходженням. Також перевіркою не встановлено факт передачі товарів (послуг) від ПП «Симетрія» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих первинних документів, в результаті чого зроблений висновок про те, що правочини між ПП «Симетрія» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків і тому зазначені правочини не створюють юридичних наслідків та є нікчемними. Стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ТзОВ «Скорзонера» та МП у формі ТОВ «Лайтек» податковим органом використано висновки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, встановлені та відображені в акті від 02.10.2012 року №260/22-214/23218440 про неможливість проведення зустрічної звірки МП у формі ТОВ «Лайтек» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за березень-квітень 2009 року та липень 2009 року - січень 2011 року в якому вказано, що неможливо провести зустрічну звірку у зв»язку з не встановленням місцезнаходження МП у формі ТОВ «Лайтек». За результатами проведених заходів не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності МП у формі ТОВ «Лайтек» з контрагентами за зазначені періоди.

На підставі вказаного вище акта перевірки ДПІ у м. Яремчі прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 року №0000072200, яким зменшено від»ємне значення податку на додану вартість в розмірі 198347,00 грн. та №0000052200, яким позивачу зменшено суму від»ємного значення об»єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 319723,00 грн. ( а.с. 8, 9 т. 1).

Позивач, не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 18.03.2013 року №0000052200 та №0000072200 оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши 28.03.2013 року скаргу до ДПА в Івано-Франківській області.

За результатами розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів в Івано-Франківській області прийнято рішення від 23.05.2013 року №20/10/10-319/126/312, яким податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 року №0000072200 в частині завищення залишку від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 131163,00 грн. скасовано, а податкове-повідомлення рішення від 18.03.2013 року №0000052200 залишено без змін (а.с. 11-15 т. 1).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що наявні у матеріалах адміністративної справи первинні документи в сукупності свідчать про те, що надані послуги, згідно укладених договорів між ТзОВ «Скорзонера» та ТзОВ «Олекс», ПП «Симетрія», МП у формі ТОВ «Лайтек» фактично були здійснені. На момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних, сам позивач та контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видано відповідні свідоцтва, на час укладення правочинів позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, формування податкового кредиту відбувалось на підставі належно оформлених податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім цього, окружний суд зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов»язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов»язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов»язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов»язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, окружний суд прийшов до висновку про те, що відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

В п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов»язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов»язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від»ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов»язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов»язання, породжує у платника податку обов»язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов»язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв»язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв»язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв»язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону платник податку зобов»язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 року №996-XIV.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що 20.02.2012 року між ТзОВ «Олекс» (Постачальнк) та ТзОВ «Скорзонера» (Покупець) укладено договір поставки №П-1212-О/С. На виконання вказаного договору та відповідно до Додатку 1 до договору - специфікації №1 ТзОВ «Скорзонера» отримало від ТзОВ «Олекс» товар на загальну суму 143232,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 23872,00 грн. (а.с. 133-137 т. 1).

06.03.2012 року між ТзОВ «Олекс» (Постачальнк) та ТзОВ «Скорзонера» (Покупець) укладено договір поставки №П-1211-О/С. На виконання вказаного договору та відповідно до Додатку 1 до договору - специфікації №1 ТзОВ «Скорзонера» отримало від ТзОВ «Олекс» товар на загальну суму 288878,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 48146,33 грн. (а.с. 123-127 т. 1).

27.03.2012 року між ТзОВ «Олекс» (Постачальнк) та ТзОВ «Скорзонера» (Покупець) укладено договір поставки №П-1219-О/С. На виконання вказаного договору та відповідно до Додатку 1 до договору - специфікації №1 ТзОВ «Скорзонера» отримало від ТОВ «Олекс» товар на загальну суму 92235,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 15372,50 грн. (а.с. 128-132 т. 1).

01.11.2011 року між ТзОВ «Скорзонера» (Замовник) та ПП «Симетрія» (Покупець) укладено договір підряду №ВР-11-91 та №ВР-11-94. На виконання вказаного договору та відповідно до видаткових накладних, податкових накладних та актів виконаних робіт ТзОВ «Скорзонера» отримало від ПП «Симетрія» послуги посадки хвойних та листяних дерев в житлових зонах №1 та №2, посіву трави та підживлення міндобривом на об»єктах ТК «Буковель» (а.с. 110-117, 164-223 т. 1).

03.10.2011 року між ТзОВ «Скорзонера» (Замовник) та ПП «Симетрія» (Покупець) укладено договір підряду №ВР-11-75. За умовами договору підрядник зобов»язується за завданням замовника виконати роботи по улаштуванню бруківки, тротуарної плитки та влаштування благоустрою навколо котеджів ЖЗ №1 та ЖЗ №2 ТК «Буковель» відповідно до локальних кошторисів. На виконання вказаного договору та відповідно до видаткових накладних, податкових накладних та актів виконаних робіт ТзОВ «Скорзонера» отримало від ПП «Симетрія» послуги ремонту доріг, послуги посіву трави, підживлення грунту, садіння дерев, які були включені до складу витрат в поточному податковому періоді (2-4 квартал 2011 року) в розмірі 319723,00 грн. (а.с. 118-122, 142-163).

28.09.2009 року між МП ТОВ «Лайтек» (Продавець) та ТзОВ «Скорзонера» (Покупець) укладено договір поставки №90928-С/Л. За умовами договору продавець зобов»язується продати товар, здійснити його монтаж на об»єкті покупця та інструктаж персоналу покупця, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити на умовах договору світлове та звукове обладнання та послуги. На виконання вказаного договору та відповідно до Специфікації №1, Сецифікації №2, Специфікації №3 та Кошторису на виконання робіт по монтажу та введенню в експлуатацію світлового та звукового обладнання у розважальному центрі на 1-му поверсі п»ятирівневої відкритої стоянки №2 Туристичного комплексу «Буковель» в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області ТзОВ «Скорзонера» отримало від МП ТОВ «Лайтек» товари на загальну суму 2731859,00 грн., вартість монтажу вказаного товару становить 260215,00 грн. (а.с. 94-109 т. 1).

З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що згадані вище господарські операції між позивачем та ТзОВ «Олекс», ПП «Симетрія», МП у формі ТОВ «Лайтек» мають реальний характер, оскільки придбання у даних контрагентів товарно-матеріальних цінностей та послуг підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним зменшення суми від»ємного значення об»єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 319723,00 грн. та зменшення від»ємного значення податку на додану вартість в розмірі 67184,00 грн. позивачу податковим органом з огляду на не підтвердження реальності господарських операцій між ТзОВ «Скорзонера» та контрагентами, оскільки установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує дані господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом позивачу грошового зобов»язання.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншими суб»єктами господарювання.

Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов»язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року № 21-47а10, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов»язковою для врахування судом під час вирішення спору у подібних правовідносинах.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність правочинів, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто, обов»язковою умовою для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди, що означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача чи його контрагентів на порушення укладеними договорами публічного порядку та на спрямування його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у спірних правовідносинах не допускав порушень п. 198.3 ст. 198 ПК України, оскільки господарські операції між ним та контрагентами мають реальний характер та підтверджені усіма характерними для даного виду операцій первинними документами. Висновки податкового органу про нікчемність правочинів не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремче Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року у справі №809/2071/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Довгополов О.М.

Святецький В.В.

Повний текст виготовлено 05.03. 2014 року