Постанова

від 11.11.2013 по справі 926/853/13     

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. Справа № 926/853/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я

за участю представників

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Боднар С.Б. (представник, довіреність №8 від 27.07.2013р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу міського комунального підприємства "Чернівціспецкомунтранс", вих. № 521 від 30.09.13р. (вх. № 05-05/2102/13 від 07.10.2013р.)

на рішення господарського суду Чернівецької області від 19.09.2013р.

у справі № 926/853/13, суддя Гушилик С.М.

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вема", м. Чернівці

до відповідача: міського комунального підприємства "Чернівціспецкомунтранс", м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 45000 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 19.09.2013р. у справі №926/853/13 (суддя Гушилик С.М.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Вема" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 45000 грн. заборгованості та 1720, 50 грн. судового збору. В задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у розстроченні виконання такого, міське комунальне підприємство "Чернівціспецкомунтранс" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернівецької області від 19.09.2013р. у справі №926/853/13 скасувати в частині одноразового стягнення повної суми заборгованості і судового збору та розстрочити виконання рішення суду згідно з наступним графіком погашення: до 31.10.2013р. - 5000 грн., до 30.11.2013р. - 10000 грн., до 31.12.2013р. - 10000 грн., до 31.01.2014р. - 10000 грн. та до 28.02.2014р. - 10000 грн.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, зокрема, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого при прийнятті рішення не було враховано законні інтереси відповідача. Зокрема, на думку скаржника, суд першої інстанції не врахував складне фінансове становище боржника, з огляду на що сплата всієї суми заборгованості одразу може призвести до погіршення неплатоспроможності відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вема" у своєму відзиві на апеляційну скаргу заперечило доводи скаржника, просило рішення господарського суду Чернівецької області від 19.09.2013р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного судового акта.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 07.10.2013р. справу за № 926/853/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови суду від 09.10.2013р. у склад колегії для розгляду справи №926/853/13 введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2013р. апеляційну скаргу міського комунального підприємства "Чернівціспецкомунтранс" прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.11.2013р.

В судовому засіданні 11.11.2013р. представник скаржника підтримав свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач явки свого представника в судове засідання не забезпечив.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 04.01.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вема" (далі - продавець) та міським комунальним підприємством "Чернівціспецкомунтранс" (далі - покупець) було укладено договір № 1 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити товар (продукти нафтоперероблення рідкі) згідно накладної, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.4. договору ціна за одиницю товару, що поставляється, визначається в накладних. Загальна вартість поставленого товару визначена сторонами в розмірі, що вказується у накладній, в тому числі ПДВ 20%. Оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунку продавця. Загальна вартість поставлених нафтопродуктів по договору складає 4300000 грн.

Відповідно до п.5.1 договору розрахунки між сторонами проводяться в національній валюті України, шляхом перерахування покупцем на рахунок продавця згідно накладної на відпуск нафтопродуктів, на наступний день після отримання талонів на нафтопродукти.

На виконання умов договору ТОВ "Вема" передало, а МКП "Чернівціспецкомунтранс" прийняло бензин марки А-92, А-80 та дизельне пальне на загальну суму 62321 грн., що підтверджено копіями накладних № 197 від 25.04.2012р., № 199 від 26.04.2012р., № 200 від 27.04.2012р., № 201 від 28.04.2012р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 515617 серії ААГ від 17.04.2012 року.

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання у повному обсязі не виконав, внаслідок чого станом на квітень 2012 року у нього виникла заборгованість по оплаті нафтопродуктів, що підтверджено, зокрема, гарантійним листом МКП "Чернівціспецкомунтранс" від 29.03.2012 року. Відтак, суми оплати, які надходили від відповідача, погашали попередні борги.

Як вбачається з підписаного сторонами акта звірки взаєморозрахунків від 14.03.2013 року, станом на березень 2013 року за відповідачем рахувалась заборгованість перед позивачем в сумі 92030 грн., яка в період з березня по серпень 2013 року частково була погашена на суму 47030 грн.

Таким чином, станом на день звернення з позовом заборгованість відповідача перед позивачем становить 45000 грн.

Відповідач, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього заборгованості перед позивачем за договором №1 від 04.01.2012р., не долучив платіжних доручень про її погашення ні під час розгляду спору місцевим господарським судом, ні під час перегляду рішення суду в апеляційному порядку.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, факт наявності заборгованості перед позивачем по договору №1 від 04.01.2012р. у розмірі 45000 грн. відповідачем не заперечується.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договору №1 від 04.01.2012р., підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не спростована, є обґрунтована та підставно задоволена місцевим господарським судом.

Разом з тим, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується і з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення у даній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення , ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Колегія суддів констатує, що в даному випадку відсутні виняткові обставини, які мали б своїм наслідком розстрочення виконання судового рішення.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Наведені відповідачем як в заяві про розстрочення виконання рішення, так і в апеляційній скарзі обставини, зокрема, важке фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення. Самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що боржник не може виконати рішення суду.

Крім того, важке фінансове становище утворилось внаслідок власної господарської діяльності МКП "Чернівціспецкомунтранс", а не в силу якихось об'єктивних обставин, що б унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішення суду.

Стаття 42 ГК України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої статті 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку . Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу статті 96 ЦК України, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Отже, відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" способів виконання рішення суду.

Тому, враховуючи зазначені норми, надання розстрочки на підставі тяжкого фінансового стану боржника не може вважатися підставою для застосування положень п. 6 ст. 83 ГПК України.

Окрім того, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, суд повинен врахувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання відповідачем протягом певного часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для його фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, беручи до уваги характер господарських правовідносин, що виникли між сторонами, матеріальні інтереси сторін, колегія суддів, як і суд першої інстанції, не розцінює наведені відповідачем обставини, як виняткові, що дають право на розстрочення виконання рішення суду і вважає, що місцевий господарський суд підставно відмовив в задоволенні заяви боржника.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернівецької області від 19.09.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33,43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 19.09.2013р. у справі №926/853/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 14 листопада 2013р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.