Постанова

від 14.11.2013 по справі 908/2490/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.11.2013 р. справа №908/2490/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін від позивача від відповідача не з'явився; Яланська В.В., за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2013 р. (підписано 24.09.2013р.) у справі№ 908/2490/13 (суддя Сушко Л.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфорс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя", м. Запоріжжя простягнення 65 419,54 грн. В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфорс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення 65 419,54 грн., з яких 60 000,00 грн. - основного боргу, 31,96 грн. - інфляційних, 908,39 грн. - 3% річних, 4479,19 грн. - пені.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.09.2013р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що договір № 19/12-12/02 від 19.12.2012р. та Акт здачі-прийомки виконаних робіт № ІН-0000107 був підписаний директором відповідача одноособово, що є порушенням вимог статуту ТОВ "Ремондіс Запоріжжя".

Крім того, заявник вважає, що судом безпідставно було відмовлено в задоволенні його клопотання про оголошення перерви.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності відповідача, який не скористався правом участі в судовому засіданні, за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі, заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/8087/13.

Судовою колегією відмовлено у задоволенні вищенаведеного клопотання у зв'язку з недоцільністю, оскільки це не впливає на оцінку законності та обґрунтованості прийнятого рішення по справі, а лише затягне строк її розгляду.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 19.12.2012 року був укладений договір № 19/12-12/02 на виконання робіт (далі - Договір), за умовами п. 2.1 якого, відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання з організації та виконання робіт з встановлення та гарантійного обслуговування програмного комплексу.

Розділом 4 Договору встановлено, що вартість робіт становить 70 000,00 грн., 30% від вартості робіт сплачується на умовах передоплати, а 70 % - після підписання сторонами Акту виконаних робіт.

Строк оплати становить 3 банківських дні з моменту отримання відповідачем рахунку.

Одночасно з підписанням Договору позивачем був виставлений рахунок на 70 000,00 грн. за виконання робіт по Договору, що складає 100% передоплати.

На виконання умов Договору, позивачем були надані обумовлені Договором послуги, що підтверджується підписаним між сторонами актом №ИН-0000107 здачі-прийомки виконаних робіт від 29.01.2013р., в якому відповідач підтвердив надання послуг на загальну суму 70 000,00грн.

Відповідачем за надані послуги сплачено 10 000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 15.03.2013р., яка наявна в матеріалах справи.

Позивач 21.03.2013р. звернувся до відповідача з претензією №14489 від 18.03.2013р. щодо оплати заборгованості.

Відповідач листом № 16.04.2013р. від 16.04.2013р. просив надати належним чином засвідчену копію Договору та вичерпний перелік робіт, що були виконані згідно Договору.

Листом від 24.04.2013р. № 14799 позивач надав відповідачу зазначені документи.

Позивач, через невиконання відповідачем умов про оплату наданих послуг в повному обсязі звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у сумі 60 000,00 грн.

До теперішнього часу заборгованість не погашена, претензій щодо якості виконаних робіт відповідачем не пред'являлося.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів неналежного виконання позивачем свого обов'язку за Договором відповідачем не надано, про наявність таких обставин не заявлено.

Судова колегія не приймає доводи відповідача щодо підписання Договору та акту здачі-прийомки робіт лише одним з директорів з огляду на наступне.

За змістом ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, шляхом внесення часткової оплати за виконані роботи в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 15.03.2013р., в якій зазначено призначення платежу "Перерах. плата за послуги з програмного забезпечення 1 С зг. Дог. 19/12-12/02 від 19.12.2012р. ПДВ 1666,67 грн.", відповідачем схвалено спірний Договір.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 31,96 грн. - інфляційних, 908,39 грн. - 3% річних, 4 479,19 грн. - пені, судова колегія вважає, що вони не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 5.7 Договору, в разі порушення строків оплати виконаних робіт відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день такого прострочення.

Також за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже суттєвою складовою нарахування пені, інфляційних та відсотків річних є період прострочення виконання зобов'язання.

Вбачається, що позивачем зроблено розрахунки пені, інфляційних та 3% річних починаючи з 25.12.2012 року, тобто з моменту перебігу встановленого п. 4 Договору строку (3 банківських дні) на оплату рахунку від 19.12.2012р. на 100% передоплату.

Проте такий період нарахування пені, інфляційних та 3% річних є безпідставним, оскільки вимога сплатити стовідсоткову вартість робіт за Договором ще до їх проведення не відповідає умовам останнього, зокрема п. 4.3 Договору.

Доказів виставлення відповідачу рахунку на внесення 30% передоплати відповідно умовам Договору позивачем не надано, отже строк виконання відповідачем обов'язку по внесенню передоплати в цій частині не порушений.

Відсутні в матеріалах справи докази надання рахунку на оплату і після підписання акту здачі-прийомки робіт від 29.01.2013р.

За таких підстав, оскільки наданий відповідачем розрахунок в частині періоду нарахування пені, інфляційних та 3% річних, починаючи з 25.12.2012р. спростовується матеріалами справи, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, отже рішення суду щодо стягнення пені, інфляційних та 3% річних є безпідставним, оскільки визначений позивачем в розрахунку момент порушеного права матеріалами справи не підтверджено.

Разом з тим, оскільки шляхом надіслання претензії від 18.03.2013р. позивач звернувся з вимогою про оплату решти вартості виконаних робіт, договір містить достатні відомості щодо банківських реквізитів позивача, право останнього на отримання суми заборгованості з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України є порушеним.

За таких підстав, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги за договором від 19 грудня 2012р. № 19/12-12/02 в сумі 60 000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2013 р. у справі № 908/2490/13 слід скасувати в частині стягнення з відповідача 31,96 грн. - інфляційних, 908,39 грн. - 3% річних, 4 479,19 грн. - пені, а також розподілу судових витрат через неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.

В скасованій частині слід прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 31,96 грн. - інфляційних, 908,39 грн. - 3% річних, 4 479,19 грн. - пені через недоведеність визначеного позивачем періоду прострочення оплати боргу.

В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 577,97 грн., з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 71,27 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2013 р. у справі № 908/2490/13 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфорс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя", м. Запоріжжя про стягнення інфляційних в розмірі 31,96 грн., 3% річних в розмірі 908,39 грн. та пені в розмірі 4 479,19 грн.

В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфорс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя", м. Запоріжжя про стягнення інфляційних в розмірі 31,96 грн., 3% річних в розмірі 908,39 грн. та пені в розмірі 4 479,19 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2013 р. у справі № 908/2490/13 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя" (69068 м. Запоріжжя, вул. Іванова, 99, код ЄДРПОУ 31123187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфорс" (50086 м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 57 оф. 329, код ЄДРПОУ 35924440) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 577,97грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфорс" (50086 м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 57 оф. 329, код ЄДРПОУ 35924440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Запоріжжя" (69068 м. Запоріжжя, вул. Іванова, 99, код ЄДРПОУ 31123187) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 71,27 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Стойка О.В.

Судді Діброва Г.І.

Чернота Л.Ф.

Надр.5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3. до справи

4. ДАГС

5. ГС