Постанова

від 13.11.2013 по справі 905/1143/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 905/1143/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Плюшко І.А.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Вікторія" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року у справі № 905/1143/13-г Господарського суду Донецької області за позовом Малого приватного підприємства "Ферросервіс", м. Донецьк, до Приватного підприємства "Вікторія", м. Донецьк, про стягнення 5 766 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Шульга А.П. (дов. № 3 від 12.11.13),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року позивач Мале приватне підприємство "Ферросервіс" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Приватного підприємства "Вікторія" про стягнення 5 766 грн.

Вказував, що 03.10.12 між ним (замовником) та відповідачем (виконавцем) був укладений договір № 8112 про надання послуг з впровадження програмного продукту "1С: підприємництво 8.Х", згідно умов якого виконавець зобов'язався надати йому послуги по впровадженню автоматизованої системи обліку на базі ліцензійних програмних продуктів "1С: підприємництво 8 Управління торговим підприємством для України" (801001180), що належить замовнику на праві власності та "Лінію консультацій" з 10.00 до 15.00 щодня, крім суботи та неділі, а замовник - сплатити надані виконавцем послуги на умовах, визначених договором.

Зазначав, що на виконання умов договору, 07.11.12 та 27.11.12 виконавець виставив йому рахунки на оплату послуг виконавця № 387 на суму 3 906 грн. та № 399 на суму 1 860 грн., які 07.11.12 та 29.11.12 сплачені замовником в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.06.13, просив стягнути з відповідача 5 766 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19 червня 2013 року (суддя Гассій О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року (колегія суддів у складі: Зубченко І.В. - головуючий, Марченко О.А., Татенка В.М.), позов задоволено.

Постановлено стягнути з Приватного підприємства "Вікторія" на користь Мале приватне підприємство "Ферросервіс" 5 766 грн. боргу та 1 679,86 грн. судового збору.

Судові акти мотивовані посиланнями на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, що є підставою для покладення на нього обов'язку повернути позивачу сплачені ним кошти за ненадані відповідачем послуги.

У касаційній скарзі Приватне підприємство "Вікторія", посилаючись на неналежну оцінку судами попередніх інстанцій наявних у справі доказів, просить скасувати постановлені у справі судові акти та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.10.12 між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем) був укладений договір № 8112 про надання послуг з впровадження програмного продукту "1С: підприємництво 8.Х", згідно умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги по впровадженню автоматизованої системи обліку на базі ліцензійних програмних продуктів "1С: підприємництво 8 Управління торговим підприємством для України" (801001180), що належить замовнику на праві власності та "Лінію консультацій" з 10.00 до 15.00 щодня, крім суботи та неділі, а замовник - сплатити надані виконавцем послуги на умовах, визначених договором.

Пунктом 2.1 договору виконавець зобов'язався виконати роботи згідно Переліку робіт (додаток № 1, який є невід'ємною частиною цього договору) відповідно до Плану-графіка (додаток № 2, який є невід'ємною частиною цього договору). Датою початку робіт згідно Плану-графіка вважається наступний робочий день після виконання умов: надходження оплати за рахунком згідно п. 5.2 цього договору; надання обладнання в порядку, передбаченому п. 3.3 цього договору при необхідності його підключення до програмного забезпечення, якщо це зазначено в Переліку робіт.

Пунктами 3.1, 3.5 договору замовник зобов'язався своєчасно оплатити і прийняти роботу виконавця у розмірі і строки, передбачені в розділі 4.5 цього договору та підписати виконавцю: листи обліку робочого часу (додаток № 3, який є невід'ємною частиною цього договору) протягом 3-х робочих днів з моменту їх надання; акт тестування виконаних робіт з модифікації, адаптації програмного забезпечення, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 4, який є невід'ємною частиною цього договору), протягом 10 робочих днів з моменту надання.

Облік використання робочого часу та виконаних робіт ведеться сторонами шляхом складання листів обліку робочого часу. Листи обліку робочого часу складаються і підписуються уповноваженими представниками сторін (п.п. 4.1, 4.2, договору).

Після закінчення терміну дії цього договору, або після закінчення будь-якого етапу робіт сторони складають акт прийому-передачі робіт, в якому на підставі листів обліку робочого часу відображають всі виконані роботи (п. 4.3 договору).

Вартість робіт, що підлягають сплаті за договором, визначається на підставі підписаних у 2-х примірниках додатків № 2 до договору. Протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення цього договору виконавець виставляє замовнику рахунок на вартість робіт, зазначених у додатку № 2 до договору. Протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення рахунку замовник проводить оплату виставленого відповідно до п. 5.2 цього договору рахунку шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця грошової суми в розмірі вказаному в додатку № 2 (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору).

Строк дії договору сторонами визначено з 02.11.12 по 31.12.12 (п. 6.1 договору).

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов п. 5.2 договору, 07.11.12 та 27.11.12 відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату послуг виконавця № 387 на суму 3 906 грн. та № 399 на суму 1 860 грн., які 07.11.12 та 29.11.12 сплачені замовником в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

29.12.12 у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 в якій просив Приватне підприємство "Вікторія" повернути сплачені Малим приватним підприємством "Ферросервіс" грошові кошти в сумі 5 766 грн.

Зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на акти надання послуг від 30.11.12 та від 28.12.12 та на листи обліку робочого часу (а.с. 40-45), проте, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, акти надання послуг містять підпис та печатку лише виконавця, а на листах обліку робочого часу не зазначено прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, яка їх підписала, що не відповідає п. 4.2 договору.

Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено виконання ним договірних зобов'язань за які позивачем перераховано грошові кошти в сумі 5 766 грн., тому доводи касаційної скарги про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача зазначеної суми грошових коштів, слід вважати безпідставними та такими, що зводяться до переоцінки доказів.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Вікторія" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року у справі № 905/1143/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Мележик Н.І.

Плюшко І.А.