Постанова

від 28.10.2013 по справі 826/14641/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2013 року № 826/14641/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Луцишин Ю. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом доПриватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000292204 від 02.09.2012 та №0000282204 від 02.09.2013

за участю:

представника позивача - Соборука Ю.Ф. (довіреність № 04/09-13 від 27.09.2013),

представника відповідача - Коваленко А.О. (довіреність № 391/9 від 04.07.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28.10.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000292204 від 02.09.2012 та №0000282204 від 02.09.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами планової виїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань є висновок податкового органу про відсутність факту здійснення поставки товарів та надання послуг контрагентами ТОВ "Електродизель", ПП "Хімінвест-2012" та ТОВ "Реалтранс Груп".

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ "Електродизель", ПП "Хімінвест-2012" та ТОВ "Реалтранс Груп", які, за твердженням позивача, мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, та отримано товар та послуги, які було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 28.10.2013 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 14.10.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 527/23-56-22-04-21/21129873 від 20.08.2013.

У судовому засіданні 28.10.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 25.06.2013 по 23.07.2013 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на підставі наказу № 1139 від 01.06.2013 була проведена планова виїзна перевірка ПрАТ "Слобожанська будівельна кераміка" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт № 527/23-56-22-04-21/21129873 від 20.08.2013, яким встановлено порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 в результаті чого було завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 2012 рік на 1 111 330 грн. та пунктів 198,3, 198,6 статті 198, пунктів 201.1, 201,2, 201.6, 201.7 статті 201 в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 222 266,46 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини ПрАТ "Слобожанська будівельна кераміка" та ПП "Хімінвест-2012" за договором № SBK/24-11-О від 24.11.2011.

До ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС № 907/22-06/37310596 від 07.11.2012 про проведення невиїзної документальної перевірки ПП "Хімінвест-2012" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ, згідно якого встановлено відсутність реальної можливості отримання відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємством, а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчать про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Також зазначеним актом встановлено, що стан платника 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, свідоцтво платника ПДВ ПП "Хімінвест-2012" анульовано 02.10.2012.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини ПрАТ "Слобожанська будівельна кераміка" та ТОВ "Реалтранс Груп".

До ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ДПС № 227/22-2/37903438 від 05.07.2012 про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, згідно якого встановлено відсутність реальної можливості отримання відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємством, а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчать про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Також зазначеним актом встановлено, що стан платника 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Реалтранс Груп". анульовано 31.08.2012.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини ПрАТ "Слобожанська будівельна кераміка" та ТОВ "Електродизель" за договором № SBK/29-03-Р від 29.03.2012.

До ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харьковської області ДПС № 559/22-207-32949132 від 10.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Електродизель".

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між ПрАТ "Слобожанська будівельна кераміка" та контрагентами ТОВ "Електродизель" , ТОВ "Реалттранс Груп", ПП "Хімінвест-2012".

Приватним акціонерним товариством "Слобожанська будівельна кераміка" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві були подані заперечення на акт № 527/23-56-22-04/21129873 від 20.08.2013 за результатами розгляду яких листом № 4124/10/26-53-22-04-11 від 30.08.2013 повідомлено про те, що висновку акта залишено без змін, а заперечення без задоволення.

02.09.2013 на підставі акта № 527/23-56-22-04/21129873 від 20.08.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000282204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 333 399, 00 грн. та № 0000292204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 111 330,00 грн.

Приватне акціонерне товариство "Слобожанська будівельна кераміка" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0000282204 від 02.09.2013 та № 0000292204 від 02.09.2013, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають визнанню нечинними звернулось з відповідними позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції для формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для формування податкового кредиту та витрат що враховується при визначені об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Електродизель" за договором № SBK/29-03-Р від 29.03.2012, ПП "Хімінвест-2012" за договором № SBK/24-11-О від 24.11.2011 та ТОВ "Реалттранс Груп", оскільки вони мали реальний характер та за ними було отримано послуги та товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами.

На підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правовідносин з ПП "Хімінвест-2012" позивачем надано суду копію договору підряду № SBK/24-11-О від 24.11.2011, акту приймання виконаних підрядних робіт (ф - КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (ф - Кб-3), податкової накладної та банківські виписки.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.1 договору встановлено обов'язок замовника передати підряднику технічне завдання.

Згідно пункту 7.1. договору передбачено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється у відповідності з чинним законодавством, будівельними нормами і правилами та оформляється видатковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3).

Таким чинного первинною документацією яка мала буди складена у випадку виконання робіт за договором № SBK/24-11-О від 24.11.2011 є документи на підтвердження передання технічного завдання, видаткові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3).

Позивачем документів на підтвердження передання підряднику технічного завдання та видаткових накладних суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем Довідці про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) в графах "Субподрядчик, Генподрядчик, Заказчик" міститься лише один підпис скріплений печатками Позивача та ПП "Хімінвест-2012", без зазначення даних особи яка його вчинила, та в акті приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) в графі "Сдал Генподрядчик (Субподрядчик)" міститься підпис без зазначення особи яка його вчинила та в графі "Принял Заказчик (Генподрядчик)" підпис відсутній, та на зазначених двох графах містяться відбитки печаток позивача та ПП "Хімінвест-2012" при цьому дати складання акта в ньому не зазначено.

Таким чином з довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) є неможливим встановити особу яка її підписала та від кого саме від Позивача, чи ПП "Хімінвест-2012" вона діяла, а з акту особу яка його підписала зі сторони Генпідрядчика та дату його складання, при цьому акт не підписаний зі сторони Замовника.

З огляду на викладене, довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", з них є неможливим встановити осіб які їх підписали, при цьому зазначений акт не підписаний зі сторони замовника, а отже вони не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів на підтвердження факту виконання робіт за договором № SBK/24-11-О від 24.11.2011.

На підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Електродизель" позивачем надано суду копію договору поставки товару № SBK/29-03-Р від 29.03.2012, з додатками, податкові накладні, видаткові накладні та виписки банку.

Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються Додатком № 1 «Специфікація», що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 1.4. встановлено, що в момент передання Товару Постачальник зобов'язаний передати Товар з сертифікатом на матеріали використані під час виготовлення.

Відповідно до пункту 2.3. перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця відбувається в момент передання товару відповідно видатковій накладній та сертифікатів на товар.

Згідно пункту 4.1 розрахунки за поставлений товар здійснюються в безготівковому порядку протягом 120 банківських днів від дати підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі Товару, видаткових накладних на Товар.

Таким чинном первинними документами які мають бути складені та надані позивачу у випадку здійснення поставки товару за договором № SBK/29-03-Р від 29.03.2012 є специфікація, сертифікати на товар, видаткові накладні, акти приймання-передачі товару.

Сертифікатів на товар та актів приймання - передачі товару позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

У видаткових накладних наданих позивачем в графі "Отримав(ла)" міститься підпис особи скріпленої печаткою позивача без зазначення даних особи яка його вчинила, з огляду на що, з них є неможливим встановити особу, яка прийняла товар.

З огляду на викладене, видаткові накладні складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" та не можуть бути прийняти судом в якості належних доказів на підтвердження поставки товару за договором № SBK/29-03-Р від 29.03.2012.

Наданні позивачем на підтвердження факту використання товару який за його твердженням був отриманий від ТОВ "Електродизель" документи щодо правовідносин з ПП «Стрим» не приймаються судом до уваги з огляду на те, що них є неможливим встановити, що при взаємовідносинах с ПП «Стрим» був використаний саме товар отриманий від ТОВ "Електродизель".

На підтвердження правовідносин з ТОВ "Реалтранс Груп" позивачем надано суду акт «Акт на списание шнура наплавочного НР2» та картки складського зберігання матеріалів з яких є неможливим встановити, що товар зазначений в них, був отриманий позивачем саме від ТОВ "Реалтранс Груп", при цьому будь-яких первинних документів, як і доказів на підтвердження здійснення оплати по взаємовідносинам з ТОВ "Реалтранс Груп" позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не надано суду первинних документів які мали бути складенні у випадку реальності виконання договорів з ТОВ "Електродизель", ПП "Хімінвест-2012" та ТОВ "Реалттранс Груп", а надані складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", а також те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту подальшого використання отриманих від зазначених контрагентів робіт та послуг у власній господарській діяльності суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських правовідносин з зазначеними контрагентами, а отже не доведено факт здійснення поставки товару та виконання робіт.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ "Електродизель", ПП "Хімінвест-2012" та ТОВ "Реалттранс Груп", суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з зазначеним контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 04.11.2013.