Ухвала

від 13.01.2015 по справі 826/14641/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Київ К/800/29141/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» на постанову таухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2014 року у справі№ 826/14641/13-а за позовомПриватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі № 826/14641/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 203, 204, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, ст. 16, ст. 36, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справа в касаційному порядку переглядається повторно.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатом проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ПрАТ «Слобожанська будівельна кераміка» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2012 року по 31.12.2012 року складено акт № 527/23-56-22-04-21/21129873 від 20.08.2013 року, яким зафіксовано порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 2012 рік на 1 111 330,00 грн.; п. п. 198,3, 198,6 ст. 198, п. п. 201.1, 201,2, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 222 266,46 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 02.09.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000282204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 333 399,00 грн.; № 0000292204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 111 330,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не надано доказів товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ «Електродизель», ПП «Хімінвест-2012» та ТОВ «Реалттранс Груп», а тому відсутні підстави для формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам із зазначеним контрагентами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що господарські операцій по виконанню договору № SBK/29-03-Р від 29.03.2012 року, укладеного з ТОВ «Електродизель», договору № SBK/24-11-О від 24.11.2011 року, укладеного з ПП «Хімінвест-2012», та відносини позивача з ТОВ «Реалттранс Груп» не мають реального характеру, а надані платником первинні документи не спростовують висновки акта перевірки, оскільки складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлена відсутність реальності та товарності фінансово-господарських правовідносин позивача з вказаними контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову в задоволенні позовних вимог.

Посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відхиленню, адже платником відповідне клопотання із зазначенням причин неподання доказів не заявлялось.

Доводи касаційної скарги щодо правомірності формування витрат та податкового кредиту позивачем за договором із спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2014 року у справі № 826/14641/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак