Постанова

від 12.11.2013 по справі 815/6324/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6324/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.В.

за участю сторін:

представника позивача Олександрова О.П.

представника відповідача Петровський В.В.

представника відповідача Чорнобай С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Державного підприємства дослідницького господарства «Андріївське» Національної академії аграрних наук України до Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції ГУ Міндоходів і зборів Одеської області про скасування податкових-повідомлень рішень від 27.02.2013 року №0000032210, №0000042210 та №0000062210, 0000052210, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства дослідницького господарства «Андріївське» Національної академії аграрних наук України до Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції ГУ Міндоходів і зборів Одеської області про скасування податкових-повідомлень рішень від 27.02.2013 року №0000032210, №0000042210 та №0000062210, 0000052210.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що спеціалістами податкової служби були незаконно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013 року №0000032210, №0000042210 та №0000062210, 0000052210, у зв'язку із тим, що з боку позивача відсутні будь-які факти порушень норм Податкового кодексу України та документального оформлення операцій з придбання товарів, які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, всі правочини були вчинені з метою створити передбачені ними правові наслідки, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарські операції, передбачені договорами, фактично відбулись.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилався на підстави, викладені у письмових запереченнях до позовної заяви, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, судом встановлено наступне.

Позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської районної Ради народних депутатів 27.05.2003 року №04056813Ю0010273 та переєстрований 22.10.2012 року №15301070014000122, як юридична особа, форма власності державна та перебуває на податковому обліку в Білгород-Дністровській ОДПІ з 12.03.1992 року.

Відповідно до Довідки АБ №593885 відділу статистики у Білгород-Дністровському районі ГУ статистики в Одеській області Державної служби статистики України видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: вирощування зернових культур (крім рису); бобових культур і насіння олійних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення свиней; розведення інших тварин; допоміжна діяльність у рослинництві; допоміжна діяльність у тваринництві.

11.02.2013 року відповідно до наказу Білгород-Дністровської ОПІ Одеської області ДПС від 14.01.2013 року №17, на підставі направлень на перевірку, з урахуванням вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Державним підприємством дослідницького господарства «Андріївське» Національної академії аграрних наук України (надалі ДП «ДГ «Андріївське «НААНУ») вимог податкового законодавства за період з 01.12.2009 року по 01.12.2012 року, іншого законодавства за період 01.12.2009 року по 01.12.2012 року.

За результатами перевірки було складено акт №327/22-01/00855308 від 11.02.2013 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог:

- п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 року № 610 «Про порядок відрахування господарськими організаціями до загального держбюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності», в результаті чого встановлено заниження авансових внесків, нарахованих на частину прибутку, що підлягає відрахуванню до державного бюджету за період з 01.12.2009 року по 01.01.2011 року всього у сумі 49065 грн.;

- ст.1, п.2 ст. 3, ст.4 , п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»; п.13 ст.29 Бюджетного кодексу України; ст.5, ст.11 Закону України «Про управління об'єктами державної, державні унітарні підприємства та їх об'єднання»; Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 року № 610 «Про порядок відрахування господарськими організаціями до загального держбюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності»; Постанови КМ України від 23.02.2011 року №138 «Про порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями», в результаті чого встановлено заниження відрахувань до державного бюджету на загальну суму 945813 грн.;

- п.1.4, п.3.1, п.4.1, п.п 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»; п.185.1 (б) ст.185, п.п.186.2.2 п.186.2 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 314563 грн.;

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, яка залишається у розпорядженні сільгоспвиробника спрямовується на спеціальний рахунок підприємства за період з 01.01.2011 року по 01.12.2012 року всього у сумі 72040 грн. та за період з 01.03.2010 року по 01.11.2010 року встановлено використання платником податків не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань податку на додану вартість на загальну суму 182636 грн.;

- п.49.1 та п.49.2 ст.49, п.307.1 ст.307 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено земельний податок на суму 36141,12 грн.;

- п.п.2.11, 2.12 п.2, п.п.3.1 п.3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»;

- п.2.1 ст.2, пп.3.1.1 п.3.1, п.3.4 ст.3, пп.4.2.1, пп4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.7.1 ст.7, п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.142, ст.162, ст.164, ст.167, ст.168, ст.171 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству слід донарахувати податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 41481,73 грн.; п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України - подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку за 2010 р., 2011 р., 2012 р.;

- п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (з урахуванням змін та доповнень), п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено порядок ведення податкового обліку.

За наслідками перевірки та встановлених порушень відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013 року:

- №0000042210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, за основним платежем - 44414,0 грн., за штрафною санкцією - 11104,0 грн.;

- №0000032210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 386603,0 грн., за штрафною санкцією - 250954,0 грн.;

- №0000052210 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - частина прибутку, за основним платежем - 927205,0 грн., за штрафною санкцією - 231802,0 грн.;

- №0000062210 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - Андріївка Земельний податок з юридичних осіб, за основним платежем - 36141,0 грн., за штрафною санкцією - 7646,0 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими, а прийняті за результатами перевірки позивача податкові повідомлення-рішення правомірними з огляду на наступне.

З акту перевірки №327/22-01/00855308 від 11.02.2013 року вбачається, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2009 року по 30.11.201 року у загальній сумі 278815,0 грн. встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операції з поставки послуг оренди земельної ділянки державної власності.

Судом встановлено, що 14.09.2006 року між ДП ДГ «Андріївське НААНУ» (Сторона-1) та СФГ «Лука» (Сторона-2) було укладено договір про спільну діяльність. Відповідно до умов зазначеного договору: Сторона-1 зобов'язується з моменту підписання договору залучити для спільного використання у сумісній діяльності необхідні земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 931 га, згідно акту прийому-передачі земельних ділянок. Сторона-2 зобов'язується після підписання даного договору після набрання чинності цим договором вести бухгалтерський облік майна, цінностей, зобов'язань, а також відображати на окремому балансі фінансові та інші результати сумісної діяльності. Керівництво спільною діяльністю, ведення бухгалтерського обліку, прийом на роботу спеціалістів, працівників, виконання робіт, тощо, а також ведення спільних справ доручається Стороні-2.

Згідно з підпунктом 153.14.1 пункту 153.14 статті 153 Податкового кодексу України спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність.

У відповідності до частини першої статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.

Відповідно до пункту 64.6 статті 64 Податкового кодексу України на обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на яких поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом.

В проте, судом встановлено, що договір від 14.09.2006 року про спільну діяльність між ДП ДГ «Андріївське» НААНУ та СФГ «Лука» з періоду його укладання не було зареєстровано в органах податкової служби.

Згідно пп .14.1.139 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України з метою оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються відокремленою особою у межах такої діяльності. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податків, уповноваженим на це другою стороною згідно умов договору.

У відповідності до п.3 «Порядку ведення обліку результатів спільної діяльності на території України без утворення юридичної особи», затвердженого наказом Мінфіну України від 28.10.2011 р. № 1352, якщо договір про сумісну діяльність укладено між платником податку на прибуток та особою що не є платником податку, то уповноваженим платником у частині ведення обліку може бути виключно особа, що є платником податку.

Згідно п .1.7 «Порядку обліку платників податків і зборів», затвердженого наказом Мінфіну України від 09.12.2011 № 1588, уповноважена особа - учасник договору про діяльність, є платником податку на прибуток та уповноважений вести облік результатів спільної діяльності другою стороною згідно умов договору про спільну діяльність.

Отже, враховуючи те, що платники фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) не є платниками податку на прибуток, а уповноваженим платником в частині ведення обліку спільної діяльності може бути виключно особа, яка є платником податку на прибуток, то сільськогосподарський товаровиробник - учасник договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи, визначений договором відповідальним за ведення обліку та сплату податків від спільної діяльності, не може бути зареєстрований як платник ФСП.

Згідно з приписами Податкового Кодексу України, уповноважена особа в частині ведення обліку спільної діяльності згідно умов договору про спільну діяльність повинна бути платником податку на прибуток, в проте СФГ «Лука», код 19057770, є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Під час перевірки, податковим органом було встановлено, що ділянка площею 931 га, що закріплена державним актом за ДП ДГ «Андріївське» НААНУ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фактично була передана іншій юридичній особі (згідно акту прийому-передачі від 14.09.2006 року), оплата за користування земельною ділянкою надходила на розрахунковий рахунок господарства відповідно до встановленої вартості права користування земельною ділянкою, ДП ДГ «Андріївське» НААНУ визначала податкові зобов'язання з ПДВ з отриманої оплати від СФГ «Лука» за договором спільної діяльності від 14.09.2006 року. У 2010 році позивачем було нараховано ПДВ у загальній декларації з оплати у сумі 342 396,0 грн.; у 2011 році нараховано ПДВ у скороченій декларації з оплати у сумі 200 000,0 грн.

Вартість права користування земельною ділянкою загальною площею 931 га, що знаходиться у спільному користуванні з СФГ «Лука» у перевіреному періоді становила: у 2010 році - 650 639 грн.; у 2011 році 680 570 грн.;у 2012 році 679 208 грн.

Крім того, згідно п.11.1 та п.11.2 договору про сумісну діяльність від 14.09.2009 року строк даного договору закінчувався 31 грудня 2011 року. Даний договір вважається пролонгованим на такий же період, якщо протягом 2-місяців до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не направить своїх заперечень іншій стороні.

Судом встановлено, що у 2012 році земельна ділянка не була повернута господарству із спільного користування, заперечення щодо терміну дії договору сторони не надавали, тому земельна ділянка загальною площею 931 га, що закріплена за ДП ДГ «Андріївське» продовжувала використовуватися СФГ «Лука» відповідно договору про сумісну діяльність від 14.09.2009 року.

Наведена інформація є підставою для визначення обсягів оподатковуваних операцій з податку на додану вартість по операції з поставки послуг оренди державного майна, зокрема земельної ділянки загальною площею 931 га, яка використовується у спільній діяльності та за користування якою СФГ «Лука» здійснювало розрахунки у вигляді частини прибутку, яка відповідає вартості права користування земельною ділянкою.

Білгород-Дністровською ОДПІ Одеської області ДПС було направлено позивачу запит від 29.01.2013 № 1005/23 щодо надання копій первинних документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини з СФГ «Лука».

На виконання зазначеного запиту позивач надав, зокрема відомості щодо перерахування коштів СФГ «Лука» ДП ДГ «Андріївське НААНУ» згідно договору про спільну діяльність від 14.09 2006 року: платіжні доручення на загальну суму 889800 грн.

Крім того, відносно відомостей щодо заборгованості по СФГ «Лука» за договором про сумісну діяльність від 14.09.2009, підприємство надало копію звернення ДП ДГ «Андріївське» до голови СФГ «Лука» від 29.11.2012 № 340 за підписом в.о. директора ДП ДГ «Андріївське «НААНУ» В.Д. Орехівського, з якого повідомляється, що станом на 01.05.2012 року СФГ «Лука» заборгувало господарству 565 557,0 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ДП ДГ «Андріївське» передало державне майно, а саме земельну ділянку площею 931 га СФГ «Лука» для спільного користування за договором від 14.09.2006 року, за користування якою на розрахунковий рахунок господарства надходили кошти від СФГ «Лука».

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97- ВР поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів- дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг- дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Таким чином, податковим органом правомірно встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операції з поставки послуг оренди земельної ділянки відповідно договору про спільну діяльність від 14.09.2009р. на загальну суму 314 563,0 грн.

Також, в ході перевірки податковим органом було встановлено, завищення податкового кредиту ДП ДГ «Андріївське НААНУ» отриманих від контрагента ТОВ «Березень-Агро» .

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивачем були укладені договори купівлі-продажу з ТОВ «Березень-Агро» щодо придбання пально-мастильних матеріалів (Т.2 а.с.31-44). На виконання умов даних договорів ТОВ «Березень-Агро» та відповідно до податкових та видаткових накладних, здійснило поставку дизельного пального на загальну суму 1082428 грн. (в т.ч. ПДВ 180404,60 грн.).

В підтвердження виконання зазначених договорів позивачем зокрема надано товарно-транспортні накладні.

Слід зазначити, що податковим органом у ході проведення перевірки було надано службову записку до відділу податкової міліції Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС від 21.01.2013 № 9/22 щодо отримання відомостей про фактичне здійснення господарської діяльності ТОВ «Березень- Агро» (код ЄДРПОУ 36232051). У висновку відділу податкової міліції Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС за проведеними заходами по збору інформації про господарську діяльність та відповідальних осіб ТОВ «Березень - Агро» зазначено, що ТОВ «Березень-Агро» зареєстровано з метою проведення «фіктивної» фінансово-господарської діяльності. У СГД на балансі відсутні вантажні транспортні засоби, якими нібито перевозилось пальне, відсутні офіс, складські приміщення. Проведено бесіду з головним економістом ДП ДГ «Андріївське НААНУ» гр. Якименко А.І, яка пояснила, зокрема: Керівника ТОВ «Березень-Агро» гр. Бабаєва Надира Вели Огли я ніколи не бачила, його інтереси представляв ОСОБА_8, прізвище мені не відомо, знаю точно що він помер. Дизельне пальне з ТОВ «Березень Агро» надходило вантажним транспортом (МАЗ, КАМАЗ) на нашу адресу та відвантажувалось до цистерн (30,50 куб) (т.2 а.с.29-30).

За даними реєстраційної інформації по платнику податків: ТОВ «Березень- Агро», код ЄДРПОУ 36232051, перебуває платником податків ДПІ у Приморському районі м. Одеса Одеської області ДПС, на даний час має стан платника - « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, статутний фонд- 54,5 тис.грн., керівник - Борсук Олександр Анатолійович, головний бухгалтер - Борсук Олександр Анатолійович.

Судом встановлено, що договори купівлі - продажу ДП ДГ «Андріївське НААНУ» та ТОВ «Березень- Агро», укладалися від продавця в особі директора - Бабаєва Н.В.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, висновки службової записки відділу податкової міліції Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС, свідчать про відсутність у зазначеного СПД ТОВ «Березень-Агро» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод, а саме договорів купівлі-продажу пально-мастильних матеріалів з ДП ДГ «Андріївське НААНУ» та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить, і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами, а також той факт, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України.

Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робі, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Окрім того, варто зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відповідно до п 2.1 вищезазначеного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, суд вважає, що позивач сформував податковий кредит на підставі не належно оформлених первинних документів, виданої йому продавцем. Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована неправомірно.

Також, в акті перевірки, зазначено, що перевіркою правильності визначення ДП ДГ «Андріївське» НААНУ відрахувань до державного бюджету частини чистого прибутку за період з 01.12.2009 року по 01.12.2012 року встановлено заниження відрахувань до державного бюджету на загальну суму 927205, 0 грн.

ДП ДГ «Андріївське» НААНУ зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ у сфері сільського та лісового господарства від 01.01.2009 року.

Відповідно до п.8.2. ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 27.06.1997 року №403/97-ВР (із змінами та доповненнями) спеціальний режим оподаткування передбачає, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» від 29.11.1999 року, № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Кошти, вивільнені від оподаткування у зв'язку з отриманням податкової пільги з ПДВ, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ у сфері сільського та лісового господарства та які були акумульовані сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків, визнаються доходом та включаються до складу доходів відповідної групи за «Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, № 996-XIV нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, № 996-XIV, керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до п.13 ст.29 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010, № 2456-VI, частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Приписами ст.11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006, № 185-V, про особливості відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу) зокрема встановлено, що Державні унітарні підприємства та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України: у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень; у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.

Відповідно до «Порядку відрахувань до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями» від 23.02.2011, № 138, контроль за такими відрахуваннями покладено на Державну податкову службу України.

Суд дослідивши надані представником відповідача копії фінансової звітності, декларації позивача та у зв'язку з вищенаведеними приписами чинного законодавства погоджується з висновками відповідача щодо заниження частини чистого прибутку ДП ДГ «Андріївське» НААНУ, що підлягає перерахуванню до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За результатами оскарження податкові повідомлення-рішення відповідача залишені без змін, а скаргу директора ДП ДГ «Андріївське» НААНУ без задоволення, а також податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року №0000032210 в частині застосованих штрафних фінансових санкцій в розмірі 157825 грн. скасоване (Т.1 а.с.22-43).

Стаття 68 Конституції передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відтак, суд вважає, що позивач, незаконно сформувавши право на податковий кредит, не здійснює свій обов'язок щодо справляння податкових надходжень в дохід держави, тим самим порушує приписи Конституції України.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, та які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано та на законних підставах.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача - орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Таким чином відповідачем доведено правомірність складеного рішення, а позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ по податковим накладним, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимоги позивача слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 7 , 8 , 9 , 14 , 71 , 86 , 94 , 158 - 163 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства дослідницького господарства «Андріївське» Національної академії аграрних наук України до Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції ГУ Міндоходів і зборів Одеської області про скасування податкових-повідомлень рішень від 27.02.2013 року №0000032210, №0000042210 та №0000062210, 0000052210 - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.94 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України , якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 12.11.2013 року.

Суддя О.В. Колесниченко

Адміністративний позов Державного підприємства дослідницького господарства «Андріївське» Національної академії аграрних наук України до Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції ГУ Міндоходів і зборів Одеської області про скасування податкових-повідомлень рішень від 27.02.2013 року №0000042210 та №0000062210 - залишити без задоволення.

12 листопада 2013 року.