Постанова

від 27.03.2014 по справі 815/6324/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6324/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Національної академії аграрних наук України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Національної академії аграрних наук України до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Національної академії аграрних наук України звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської ОДПІ Головного Управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2013р. №0000032210, №0000042210, №0000062210 та №0000052210.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про заниження позивачем задекларованих показників у рядку 1 Декларації на суму 314563 грн., що виявилось у несвоєчасному та неповному визначенні податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з поставки послуг оренди земельної ділянки державної форми власності площею 931 га є безпідставними, оскільки Договір про спільну діяльність від 14.09.2006р. між позивачем та СФГ «Лука» був укладений та затверджений Президією НААН, має юридичну силу, розрахунки по ньому проводяться по спеціальному рахунку, постійно здається звітність про результати та проводились всі необхідні відрахування з моменту укладення. Дані порушення не були виявлені і актом ДПІ за 2007-2009р.р. Позивач, також, не погоджується з висновками податкового органу, що він втрачає право на податковий кредит у 2010 році на загальну суму 180406 грн. за податковими накладними ТОВ «Березень-Агро» внаслідок порушення ст.ст. 1, 3, 5, 234 ЦК України та п.п.7.2.1 - 7.2.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки факт реалізації ТОВ «Березень-Агро» товарів ДП «Дослідне господарство «Андріївське» підтверджений податковими і видатковими накладними, які є достатньою підставою для віднесення сум до податкового кредиту з ПДВ. На час укладення договору та його виконання контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачу податкових накладних. Протягом 2010-2012р.р. від податкового органу до підприємства не надходили листи про виявлення розбіжностей у формуванні податкових зобов'язань продавця та податкового кредиту покупця. Крім того, податковим органом необґрунтовано вказано, що підприємством занижено відрахування до державного бюджету з чистого прибутку, так як при визначенні суми чистого прибутку за перевіряємий період перевіркою не була врахована сума собівартості виробленої та реалізованої продукції за рахунок чого і отримана була сума відхилень. При винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковим органом не було враховано, що відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Білгород-Дністровська ОДПІ Головного Управління Міндоходів в Одеській області проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено ряд порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства. Зокрема, перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ по операції з поставки послуг оренди земельної ділянки відповідно до договору про спільну діяльність №4 від 14.09.2006р. укладений між ДП «Дослідне господарство «Андріївське» та СФГ «Лука», який в порушення п.4.12.12 наказу ДПА України від 19.02.1998р. №80, не зареєстровано в органах податкової служби. Також, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Березень-Агро», так як підприємством під час перевірки не було надано вичерпних, оформлених належним чином документів, на підставі яких можливо було б достовірно визначити, що товарно-матеріальні цінності на загальну суму 933563,21 грн. були придбанні з наміром використання у власній господарській діяльності. Вимоги позову відповідач вважає необґрунтованими та в задоволенні їх просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. позов ДП «Дослідне господарство «Андріївське» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДП «Дослідне господарство «Андріївське» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень на перевірку, виданих Білгород-Дністровською ОДПІ Головного Управління Міндоходів в Одеській області від 14.01.2013р. №18/2201, №17/2201, №14/2201, №13/2201, №19/17-01, №20/17-01, №16/19-00, №15/19-00, від 25.01.2013р. №65/22-70, №64/22-70, з урахуванням вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Білгород-Дністровської ОДПІ Головного Управління Міндоходів в Одеській області від 14.01.2013р. №17, у період з 15.01.2013р. по 04.02.2013р. посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00855308) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2009р. по 01.12.2012р., іншого законодавства за період з 01.12.2009р. по 01.12.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №327/22-01/00855308 від 11.02.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Постанови КМУ від 21.07.2010р. №610 «Про порядок відрахування господарськими організаціями до загального держбюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності», в результаті чого встановлено заниження авансових внесків, нарахованих на частину прибутку, що підлягає відрахуванню до державного бюджету за період з 01.12.2009р. по 01.01.2011р. всього у сумі 49065 грн. (в т.ч. за 4 квартал 2010 року в сумі 49065 грн.);

- ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, п.13 ст.29 Бюджетного кодексу України, ст.5, ст.11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності, державні унітарні підприємства та їх об'єднання», Постанови КМУ від 21.07.2010р. №610 «Про порядок відрахування господарськими організаціями до загального держбюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності», Постанови КМУ від 23.02.2011р. №138 «Про порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями», в результаті чого встановлено заниження відрахувань до державного бюджету на загальну суму 945813 грн. (в т.ч. за 2010 рік в сумі 196263 грн., за 2011 рік в сумі 249450 грн., за 9 місяців 2012 року в сумі 500100 грн.);

- п.1.4, п.3.1, п.4.1, п.п 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 (б) ст.185, п.п.186.2.2 п.186.2 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 314563 грн. (у т.ч. за січень 2010 року в сумі 9037 грн., за лютий 2010 року в сумі 4037 грн., за березень 2010 року в сумі 704 грн., за квітень 2010 року в сумі 4037 грн., за травень 2010 року в сумі 704 грн., за червень 2010 року в сумі 9037 грн., за липень 2010 року в сумі 9037 грн., за жовтень 2010 року в сумі 103411 грн., за травень 2011 року в сумі 4642 грн., за червень 2011 року в сумі 9452 грн., за липень 2011 року в сумі 9452 грн., за серпень 2011 року в сумі 9452 грн., за вересень 2011 року в сумі 9452 грн., за жовтень 2011 року в сумі 9452 грн., за листопад 2011 року в сумі 9452 грн., за грудень 2011 року в сумі 9454 грн., за січень 2012 року в сумі 9432 грн., за лютий 2012 року в сумі 9432 грн., за березень 2012 року в сумі 9432 грн., за квітень 2012 року в сумі 9432 грн., за травень 2012 року в сумі 9432 грн., за червень 2012 року в сумі 9432 грн., за липень 2012 року в сумі 9432 грн., за серпень 2012 року в сумі 9432 грн., за вересень 2012 року в сумі 9432 грн., за жовтень 2012 року в сумі 9432 грн., за листопад 2012 року в сумі 9431 грн.,);

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, яка залишається у розпорядженні сільгоспвиробника спрямовується на спеціальний рахунок підприємства за період з 01.01.2011р. по 01.12.2012р. всього у сумі 72040 грн. (у т.ч. по періодах: за жовтень 2011 року в сумі 11100 грн., за листопад 2011 року в сумі 107 грн., за лютий 2012 року в сумі 8899 грн., за липень 2012 року в сумі 51934 грн.) та за період з 01.03.2010р. по 01.11.2010р. встановлено використання платником податків не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань податку на додану вартість на загальну суму 182636 грн.;

- п.49.1 та п.49.2 ст.49, п.307.1 ст.307 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено земельний податок на суму 36141,12 грн. (у т.ч. в 2011р. - 13847,32 грн., в 2012р. - 22293,8 грн.);

- п.п.2.11, 2.12 п.2, п.п.3.1 п.3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затв. Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637;

- п.2.1 ст.2, пп.3.1.1 п.3.1, п.3.4 ст.3, пп.4.2.1, пп4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.7.1 ст.7, п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.142, ст.162, ст.164, ст.167, ст.168, ст.171 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству слід донарахувати податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 41481,73 грн.;

- п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (з урахуванням змін та доповнень), п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено порядок ведення податкового обліку.

На підставі вказаного акту перевірки 27.02.2013р. Білгород-Дністровською ОДПІ Головного Управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000032210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 637557 грн. (у т.ч. за основним платежем - 386603 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 250954 грн.);

- №0000042210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в розмірі 55518 грн. (в т.ч. за основним платежем - 44414 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11104 грн.);

- №0000052210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок частина прибутку в розмірі 1159007 грн. (в т.ч. за основним платежем - 927205 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 231802 грн.);

- №0000062210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб в розмірі 43787 грн. (в т.ч. за основним платежем - 36141 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7646 грн.).

За результатами адміністративного оскарження ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Національної академії аграрних наук України зазначених податкових повідомлень-рішень, Державна податкова служба в Одеській області, рішенням №1025/10/10-2007 про результати розгляду первинної скарги від 13.05.2013р., частково скасувала податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Головного Управління Міндоходів в Одеській області від 27.02.2013р. №0000032210 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 157825 грн., а первинну скаргу позивача в цій частині задовольнила, в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013р. №0000032210 залишила без змін, а також залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013р. №0000042210, №0000062210 та №0000052210, а скаргу позивача без задоволення.

На підставі акту перевірки №327/22-01/00855308 від 11.02.2013р. та рішення про розгляд первинної скарги №1025/10/10-2007 від 13.05.2013р., Білгород-Дністровською ОДПІ Головного Управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000332210 від 16.05.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 479732 грн. (у т.ч. за основним платежем - 386603 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 93129 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову ДП «Дослідне господарство «Андріївське» Національної академії аграрних наук України про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2013р. №0000032210, №0000042210, №0000062210 та №0000052210, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №327/22-01/00855308 від 11.02.2013р., а тому підстав для задоволення позову немає. Колегія суддів не погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2006р. між ДП «Дослідне господарство «Андріївське» (Сторона-1) та СФГ «Лука» (Сторона-2) було укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого Сторона-1 зобов'язується з моменту підписання договору залучити для спільного використання у сумісній діяльності необхідні земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 931 га, згідно акту прийому-передачі земельних ділянок, а Сторона-2 зобов'язується після підписання даного договору після набрання чинності цим договором вести бухгалтерський облік майна, цінностей, зобов'язань, а також відображати на окремому балансі фінансові та інші результати сумісної діяльності. Керівництво спільною діяльністю, ведення бухгалтерського обліку, прийом на роботу спеціалістів, працівників, виконання робіт, тощо, а також ведення спільних справ доручається Стороні-2.

В розділі 3.1.2 акту перевірки №327/22-01/00855308 від 11.02.2013р, серед іншого, вказано на заниження ДП «Дослідне господарство «Андріївське» задекларованих показників у рядку 1 Декларації на суму 314563 грн., так як позивачем не своєчасно та не в повному обсязі визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з поставки послуг оренди земельної ділянки державної форми власності площею 931 га., що являється порушенням п.1.4, п.3.1, п.4.1, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 (б) ст.185, п.п.186.2.2 п.186.2 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

Зокрема, перевіркою встановлено, що договір про спільну діяльність від 14.09.2006р., в порушення п.4.12.12 наказу ДПА України від 19.02.1998р. №80 «Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)», не зареєстровано в органах податкової служби.

Матеріалами справи підтверджено, що Договір про спільну діяльність від 14.09.2006р. між укладено та затверджено Президією НААН, має юридичну силу, розрахунки по ньому проводяться по спеціальному рахунку, постійно здається звітність про результати та проводились всі необхідні відрахування з моменту укладення - з 2006 року.

Згідно з підпунктом 153.14.1 пункту 153.14 статті 153 Податкового кодексу України спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність.

У відповідності до ч.1 ст.1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.

Відповідно до п.64.6 ст.64 Податкового кодексу України на обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на яких поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що висновки про те, що договір про спільну діяльність не зареєстрований в ДПІ як на підставу для визначення фінансових результатів ДП «Дослідне господарство «Андріївське» від надання в оренду державного майна (земельної ділянки) не відповідає вимогам діючого законодавства, так як ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно Типової форми договору оренди землі, затвердженої Кабінетом Міністрів України, як того вимагає ст.14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у спеціальній типовій письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально та має містити всі істотні умови договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст.210 ЦК України даний правочин підлягає державній реєстрації в органах земельного кадастру.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» вилучення земельних ділянок Національної академії наук України (в тому числі для передання в оренду) може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно пп.14.1.139 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України з метою оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються відокремленою особою у межах такої діяльності.

За умовами договору про спільну діяльність від 14.09.2006р. саме на СФГ «Лука» покладається обов'язок реєстрації договору в ДПІ.

Відповідно до п.3 Порядку ведення обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.10.2011р. №1352, якщо договір про спільну діяльність укладено між платником (платниками) податку на прибуток підприємств (далі - податок) та особою (особами), що не є платником (платниками) податку, то уповноваженим платником у частині ведення обліку може бути виключно особа, що є платником податку.

Згідно п.1.7 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну України від 09.12.2011р. №1588, уповноважена особа - учасник договору (контракту) про спільну діяльність (юридична особа, зареєстрована в Україні відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», або її відокремлений підрозділ), який є платником податку на прибуток і уповноважений вести облік результатів спільної діяльності іншими сторонами згідно з умовами договору про спільну діяльність.

Пункт 209.2 статті 209 ПК України зазначає, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформований податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

В оскаржуваній постанові Одеський окружний адміністративний суд посилається на п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого поставкою послуг, серед іншого, визнаються операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Однак, судом не враховано, що при спільній діяльності ніякої передачі прав власності на майно не відбувається, сторони спільно ведуть діяльність і розподіляють доходи в грошовій формі згідно встановлених часток за договором.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що Договір про спільну діяльність від 14.09.2006р. не відповідає жодним критеріям, встановленим для договору оренди, тому не може визнаватись підставою для визначення фінансових результатів ДП «Дослідне господарство «Андріївське» від надання в оренду державного майна, а саме земельної ділянки», а позивач ні за законодавством ні за умовами договору не відповідає за облік результатів спільної діяльності, який зобов'язаний здійснювати інше підприємство.

На думку колегії суддів, сам факт не проведення реєстрації даного договору в органах ДПІ, згідно принципів презумпції дійсності правочину, не може бути визначальним для висновків про нікчемність договору або заміну його на інший правочин.

Слід зазначити, що на даний час, наказ ДПА України від 19.02.1998р. №80, який передбачав реєстрацію в органах державної податкової служби договорів про спільну діяльність, втратив чинність.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковим органом неправомірно встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операції з поставки послуг оренди земельної ділянки відповідно договору про спільну діяльність від 14.09.2009р. на загальну суму 314 563 грн., а висновки суду першої інстанції в цій частині засновані на помилковому застосуванні норм матеріального права при неповному встановленні фактичних обставин справи.

Також, в акті перевірки зазначено, що перевіряємому періоді, а саме у 2010 році, ДП «Дослідне господарство «Андріївське» мало взаємовідносини з контрагентом-постачальником ТОВ «Березень-Агро» (код ЄДРПОУ 36232051) щодо придбання паливо-мастильних матеріалів. На підставі укладених договорів ДП «Дослідне господарство «Андріївське» з ТОВ «Березень-Агро», видаткових та податкових накладних, підприємством було оприбутковано паливо-мастильних матеріалів (дизельне пальне) на загальну суму 1082428 грн. (у т.ч. ПДВ 180404,6 грн.).

Податок на додану вартість у складі придбаних паливо-мастильних матеріалів було включено позивачем до складу податкового кредиту за отриманими податковими накладними у податковій декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди.

У ході проведення перевірки було надано службову записку до відділу податкової міліції Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС від 21.01.2013р. №9/22 щодо отримання відомостей про фактичне здійснення господарської діяльності ТОВ «Березень-Агро». У висновку відділу податкової міліції Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області за проведеними заходами по збору інформації про господарську діяльність та відповідальних осіб ТОВ «Березень - Агро» зазначено, що товариство зареєстровано з метою проведення «фіктивної» фінансово-господарської діяльності, у суб'єкта господарювання на балансі відсутні вантажні транспортні засоби, якими перевозилось пальне, відсутні офіс, складські приміщення. За даними реєстраційної інформації по платнику податків ТОВ «Березень-Агро», останнє перебуває платником податків ДПІ у Приморському районі м. Одеси та має стан платника - « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Висновки службової записки відділу податкової міліції Білгород-Дністровської ОДПІ свідчать про відсутність у ТОВ «Березень-Агро» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод, а саме договорів купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів з ДП «Дослідне господарство «Андріївське» та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить, і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами, а також той факт, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України.

В оскаржуваній постанові Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку щодо не підтвердження факту виникнення податкових зобов'язань у постачальника паливо-мастильних матеріалів ТОВ «Березень-Агро», а тому ДП «Дослідне господарство «Андріївське» втрачає право на податковий кредит за податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договорів купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів ТОВ «Березень-Агро» було виписано податкові накладні №11 від 24.03.2010р., №15 від 01.04.2010р., №48 від 24.06.2010р., №80 від 12.08.2010р., №98 від 14.09.2010р., №20 від 05.05.2010р., видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Факт одержання ТМЦ підтверджується також і наявними в матеріалах справи складськими документами, а саме: даними книги обліку приходу та витрат по складу та прибутковими ордерами і звітами комірника. Проведення розрахунків за паливо-мастильні матеріали підтверджується довідкою про бухгалтерські проводки, даними головної книги за 2009-2010 роки, рахунком 361 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Суд першої інстанції не взяв до уваги зазначенні первинні документи, як такі, що підтверджують реальність господарських операцій, посилаючись на те, що позивач сформував податковий кредит на підставі не належно оформлених первинних документів, виданих йому продавцем. Однак, колегія суддів вважає, що недоліки в заповненні реквізитів первинних документів, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки платника податків, не роблять такі документи недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що головним у складанні бухгалтерських та податкових документів є повне відображення здійсненої господарської операції та наявність на цих документах реквізитів, достатніх для ідентифікації юридичної особи та платника податку на додану вартість. При цьому реквізити безпосереднього складача цих документів мають допоміжний характер та не можуть свідчити або спростовувати відомості про здійснення господарських операцій. При огляді документів, що підтверджують спірний податковий кредит позивача по операціях з ТОВ «Березень-Агро», суд приходить до висновку, що реквізити цих документів повністю відповідають вимогам Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Про податок на додану вартість» і дозволяють ідентифікувати проведені операції на предмет їх приналежності до складу податкового кредиту для складання податкової звітності позивача.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ТОВ «Березень-Агро». Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Оскільки діючим законодавством України передбачена індивідуальна відповідальність, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом, у разі якщо не доведено про його обізнаність та спрямованість дій на отримання податкової вигоди.

Зазначаючи в оскаржуваній постанові, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що основним видом діяльності ДП «Дослідне господарство «Андріївське» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Для вирощування сільськогосподарських культур господарство потребує наявності товарно-матеріальних цінностей, зокрема, паливно-мастильних матеріалів. Колегія суддів вважає обґрунтованими твердження апелянта, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. В ході перевірки податковим органом не встановлено відсутності реального вчинення господарських операцій або відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Слід зазначити, що позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, при здійсненні господарської діяльності мав діяти з належною обачністю та пересторогою, тобто мінімізувати всі можливі ризики стосовно залучення до співпраці іншого СПД. Для недопущення безпідставних збитків позивач мав використовувати публічну інформацію про законодавчо-нормативну базу стосовно ведення підприємницької діяльності та публічну доступну інформацію стосовно правового статусу партнерів по підприємницькій діяльності. Надані суду матеріали свідчать, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Березень-Агро» було зареєстроване у встановленому законом порядку та мало право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного податковим органом не надано.

Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту.

Колегія суддів не може погодитись з висновком Одеського окружного адміністративного суду про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

В акті перевірки, в обґрунтування висновків щодо не підтвердження позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Березень-Агро», відповідач посилається на відсутність товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт транспортування придбаних у ТОВ «Березень-Агро» паливно-мастильних матеріалів. При цьому, Білгород-Дністровська ОДПІ Головного Управління Міндоходів в Одеській області посилається на Закон України «Про автомобільний транспорт» та Наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, які регулюють питання організації роботи автотранспорту як в галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акти не регулюють питань податкового обліку, до якого відноситься визначення податкового кредиту. Дані нормативні акти визначають права та обов'язки власників автотранспорту, перевізників, вантажовідправників та отримувачів вантажу при перевезенні його автомобільним транспортом.

Більше того, товарно-транспортні накладні по взаємовідносинах з ТОВ «Березень-Агро» надано позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, про що в оскаржуваній постанові зазначив Одеський окружний адміністративний суду, однак не надав їм оцінки.

В акті перевірки Білгород-Дністровська ОДПІ Головного Управління Міндоходів в Одеській області посилається на висновки відділу податкової міліції Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області за проведеними заходами по збору інформації про господарську діяльність та відповідальних осіб ТОВ «Березень - Агро», однак такі висновки засвідчують лише виявлені в ході перевірки обставини та без аналізу первинних документів є недостатніми для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит. В матеріалах справи відсутній вирок суду, який підтвердив, що ТОВ «Березень - Агро» зареєстровано з метою проведення «фіктивної» фінансово-господарської діяльності.

В акті перевірки відсутні відомості щодо виявлення розбіжностей в формуванні податкових зобов'язань ДП «Дослідне господарство «Андріївське» та ТОВ «Березень - Агро», що, на думку колегії суддів, свідчить про те, що контрагентом позивача було задекларовано податкове зобов'язання по операціях купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів, шляхом подання відповідних декларацій до податкового органу.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на відсутність у позивача права на податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Березень - Агро», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з вказаним контрагентом у розумінні ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У п.7.4 висновків акту перевірки №327/22-01/00855308 від 11.02.2013р. податковим органом зазначено про заниження ДП «Дослідне господарство «Андріївське» суми ПДВ на 72040 грн.

Відповідно до п.8.2. ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» спеціальний режим оподаткування передбачає, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено вище, усі угоди, укладені між ДП «Дослідне господарство «Андріївське» були реально виконанні сторонами та підтвердженні документально договорами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками. Зазначені первинні документи наявні у позивача, що, на думку колегії суддів, ставить під сумнів висновок податкового органу про заниження господарством суми ПДВ на 72040 грн.

Зазначена обставина взагалі була залишена поза увагою Одеським окружним адміністративним судом при прийнятті постанови, що оскаржується.

Поряд з цим, в акті перевірки, серед іншого, зазначено, що перевіркою правильності визначення ДП «Дослідне господарство «Андріївське» відрахувань до державного бюджету частини чистого прибутку за період з 01.12.2009р. по 01.12.2012р. встановлено заниження відрахувань до державного бюджету на загальну суму 927205 грн. Зокрема, за результатами звірки показників щодо визначення фінансових результатів за даними форми №2 за 2010 рік, складеною підприємством, та за даними перевірки щодо визначення фінансових результатів за 2010 рік (форма №10) встановлено розбіжності, а саме: заниження чистого прибутку на суму 119 тис. грн. Заниження чистого прибутку за 2010 рік виникло внаслідок заниження платником податків показника у рядку 160 форми №2 «інші операційні доходи» на суму 93 тис. грн. За аналізом даних бухгалтерського обліку - Головної книги за 2010 рік встановлено, що ДП «Дослідне господарство «Андріївське» не в повному обсязі включило до складу «інших операційних доходів» доходи від оренди земельної ділянки, що використовується іншим господарством по договору про спільну діяльність від 14.09.2006р., укладеного між ДП «Дослідне господарство «Андріївське» та СФГ «Лука». За результатами звірки показників щодо визначення фінансових результатів за даними форми №2 за 2011 рік, складеною підприємством, та за даними перевірки щодо визначення фінансових результатів за 2011 рік (додаток №11) встановлено розбіжності, а саме: заниження чистого прибутку на суму 1663 тис. грн. За результатами звірки показників щодо визначення фінансових результатів за даними форми №2 за 9 місяців 2012 року, складеною підприємством, та за даними перевірки щодо визначення фінансових результатів за 9 місяців 2012 року (додаток №12) встановлено розбіжності, а саме: заниження чистого прибутку на суму 3334 тис. грн.

Відповідно до п. 5 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» від 29.11.1999р. №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Кошти, вивільнені від оподаткування у зв'язку з отриманням податкової пільги з ПДВ, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ у сфері сільського та лісового господарства та які були акумульовані сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків, визнаються доходом та включаються до складу доходів відповідної групи за «Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому, доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Одеський окружний адміністративний суд, дослідивши надані представником відповідача копії фінансової звітності, декларації позивача та у зв'язку з вищенаведеними приписами чинного законодавства погодився з висновками відповідача щодо заниження частини чистого прибутку ДП «Дослідне господарство «Андріївське», що підлягає перерахуванню до бюджету. Однак, з матеріалів справи вбачається, що при визначенні суми чистого прибутку перевіркою не була врахована сума собівартості виробленої та реалізованої продукції, за рахунок чого і отримана сума відхилень.

Собівартість продукції формується по завершенню року з моменту проведення її поставки згідно договорів.

Згідно ст.6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Методичних рекомендацій Мінфіну від 29.12.2006р. №1315 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів» - «Доходи та витрати сільськогосподарської діяльності», фінансовий результат обчислюється порівнянням одержаного доходу від реалізації сільськогосподарської продукції та біологічних активів як запасів із їх собівартістю на дату реалізації.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що оскільки оцінку по співвідношенню з ПДВ господарство проводить в кінці року по завершенню повного циклу робіт, то за 2012 рік ПДВ по дебіту становить більше на 722979,15 грн., і ця різниця занесена в прибуток підприємства в 4-му кварталі 2012 року, що значно зменшує вказану в акті суму заниження відрахувань до бюджету за 2010, 2011 та 9 місяців 2012 року в розмірі 945813 грн.

На підставі всього викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ДП «Дослідне господарство «Андріївське» та, у зв'язку з цим, наявність підстав для їх задоволення.

Однак, при зверненні з позовом до суду та поданні апеляційної скарги ДП «Дослідне господарство «Андріївське», серед іншого, просить скасувати податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в Одеській області від 27 лютого 2013 року №0000032210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 637557 грн. (в т.ч. за основним платежем - 386603 грн., за штрафними санкціями - 250954 грн.).

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки відповідно до п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового зобов'язання.

Як зазначалось вище, за результатами адміністративного оскарження ДП «Дослідне господарство «Андріївське» податкових повідомлень-рішень, Державна податкова служба в Одеській області, рішенням №1025/10/10-2007 про результати розгляду первинної скарги від 13.05.2013р., частково скасувала податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013р. №0000032210 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 157825 грн., а первинну скаргу позивача в цій частині задовольнила, в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013р. №0000032210 залишила без змін.

На підставі рішення про розгляд первинної скарги №1025/10/10-2007 від 13.05.2013р., Білгород-Дністровською ОДПІ Головного Управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000332210 від 16.05.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 479732 грн. (у т.ч. за основним платежем - 386603 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 93129 грн.).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013р. №0000032210 на даний час, в силу п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПК України, являється відкликаним, відтак підстав для скасування такого рішення у суду немає, так як воно не може бути предметом спору.

Натомість, з огляду на встановлення судом помилковості висновків податкового органу про порушення позивачем п.1.4, п.3.1, п.4.1, п.п 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 (б) ст.185, п.п.186.2.2 п.186.2 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що в подальшому стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000332210 від 16.05.2013р., колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч.2 ст.11, ст.195 КАС України, для повного захисту прав позивача, вийти за межі позовних вимог, скасувавши податкове повідомлення-рішення №0000332210 від 16.05.2013р.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні з позовом до суду ДП «Дослідне господарство «Андріївське» було сплачено судовий збір в розмірі 2294 грн., а тому на підставі ст.94 КАС України, з Державного бюджету України вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.1, п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.1, п.4, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Національної академії аграрних наук України задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Національної академії аграрних наук України задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в Одеській області від 27 лютого 2013 року №0000042210, №0000052210, №0000062210 та від 16 травня 2013 року №0000332210.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобов'язати Державну казначейську службу в Одеській області стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Національної академії аграрних наук України судовий збір в розмірі 2294 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунків Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в Одеській області.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 28.03.2014р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.