Постанова

від 14.11.2013 по справі 5016/2789/2012(17/105)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р.Справа № 5016/2789/2012(17/105) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - А.М. Ільченко,

за участю представників сторін :

від позивача: О.С. Герман,

від відповідача: С.О. Костенко,

від третьої особи: С.С. Баталін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.08.2013р.

та додаткове рішення господарського суду Миколаївської області від 30.08.2013р.

у справі № 5016/2789/2012 (17/105)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроМакс"

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Миколаївської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Миколаївської обласної філії Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"

про стягнення страхового відшкодування у сумі 810 000 грн.,

встановив:

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроМакс" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Миколаївської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", про стягнення на користь вигодонабувача - АКБ "Укрсоцбанк" 810 000 грн. страхового відшкодування згідно з договором страхування заставленого майна (іпотеки) № В8640-008/08/СМ від 18.08.2008р., 47 867,62 грн. - 3% річних за період з 11.12.2009р. по 29.11.2011р. та 37 260 грн. втрат від інфляції за період з 11.12.2009р. по 28.02.2010р. за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також 51 000 грн. судових витрат за послуги адвоката.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 18.08.2008р. між ним та "НАСК Оранта" в особі Миколаївської дирекції та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" укладено договір страхування заставленого майна (іпотеки), в якому вигодонабувачем є АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк". Об'єктом страхування є майно, що знаходиться у власності ТОВ "АгроМакс" та є предметом застави (іпотеки) згідно з договором застави (іпотеки), укладеним між ТОВ "АгроМакс" та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", як засіб забезпечення зобов'язань за договором кредиту (іпотеки). Враховуючи настання страхового випадку позивач неодноразово звертався до страховика - ВАТ НАСК "Оранта" із заявами про виплату страхового відшкодування АКБ "Укрсоцбанк", однак відповідач відмовив у виплаті страхової суми, що зумовило звернення позивача з позовом до суду.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.02.2013р. позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача страхове відшкодування у розмірі 810 000 грн., 3% річних у сумі 72 234,18 грн. за період з 11.12.2009р. по 29.11.2012р., втрати від інфляції у розмірі 147 420 грн. за період з 11.12.2009р. по 29.11.2012р., 5 000грн. - витрат на послуги адвоката.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Судом апеляційної інстанції у задоволенні вимог в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 810 000грн. відмовлено з огляду на недоведеність підстав для звернення ТОВ "АгроМакс" з позовом для захисту прав іншої особи (третьої особи - банку), яка вправі самостійно звернутися з відповідним позовом. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача (страхувальника) 3% річних у сумі 72234,18 грн. та 147420 грн. інфляційних втрат за період з 11.12.2009р. по 29.11.2012р., нарахованих на суму простроченого до виплати страхового відшкодування, оскільки, по-перше, у розумінні частини 2 статті 625, статті 979 Цивільного кодексу України та пункту 7.7 договору страхування заставленого майна від 18.08.2008 кредитором виступає вигодонабувач (банк). По-друге, стягнувши вказані суми 3% річних та інфляційних втрат при фактично заявлених позивачем до стягнення 3% річних у сумі 47867,62 грн. та 37260 грн. інфляційних втрат відповідно, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, порушивши вимоги статей 22, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2013р. скасовано рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2013р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. в частині позовних вимог про стягнення 810 000грн. страхового відшкодування з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду Миколаївської області. В решті позовних вимог постанову залишено без змін з огляду на відсутність підстав для її скасування в цій частині позову. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд зазначив, що при первісному розгляді справи судами помилково залишено поза увагою норми статей 10, 20, 23 Закону України "Про заставу", які також поширюються на спірні правовідносини страхування заставленого майна. Судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи мала місце уступка заставодавцем (позивачем) банку майнового права вимоги до страховика (відповідача), а також чи набуто банком право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо страхувальник ухиляється від укладення договору уступки права вимоги. Вказані обставини, які не встановлено судами, мають істотне значення для достовірного визначення особи (страхувальник чи вигодонабувач), яка на даний час вправі на законних засадах звертатися з позовом про стягнення страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.08.2013р. позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в сумі 810 000грн. задоволено у повному обсязі. Рішення суду мотивоване настанням страхового випадку, що є законною підставою для виплати позивачу страхового відшкодування. Одночасно на виконання вказівок, що містилися у вищевказаній постанові касаційної інстанції, судом під час нового розгляду справи встановлено, що уступки заставодавцем (позивачем) банку майнового права вимоги до страховика (відповідача), або набуття банком право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо страхувальник ухиляється від укладення договору уступки права вимоги, не мало місця, в підтвердження чого позивачем та третьою особою надані відповідні письмові пояснення. Тобто, безпосередньо у третьої особи (банку) не виникло право звернення до страховика - відповідача з позовом про стягнення страхового відшкодування за договором застави товарів в обороті №646/4-370ТО від 14.08.2008р. та договором страхування №В8640-008/08/СМ від 18.08.2008р.

Додатковим рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.08.2013р. стягнуто з відповідача 5 000грн. витрат на послуги адвоката. При цьому судом зазначено, що ним обмежено розмір вказаних витрат, оскільки розмір заявлених позивачем до відшкодування витрат на послуги адвоката у сумі 51 000грн. не є співрозмірним обсягу робіт, які виконані адвокатом по даній справі.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням господарського суду Миколаївської області, відповідач звернувся із апеляційними скаргами.

Рішення суду від 29.08.2013р. скаржник просив скасувати, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права; неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Скаржник зазначив, що в матеріалах справи відсутній укладений між позивачем (страхувальником) та третьою особою (вигодонабувачем) договір застави, тоді як за відсутності цього договору фактично неможливо встановити порядок та момент набуття заставодержателем права вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права на момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави. Також скаржник зазначив, що позивач несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, та, крім того, останній знав про настання страхового випадку 01.04.2009р., оскільки відповідно до пункту 7.1 договору складського зберігання зерна від 31.07.2008 строк зберігання зерна за цим договором встановлюється до 01.04.2009р., а відповідно до пункту 3.2.3 договору схову від 14.08.2008р. зберігач зобов'язаний письмово щомісяця повідомляти банк про стан зберігання, кількість та цілісність майна. Вказане свідчить про допущення з боку позивача грубої недбалості, що відповідно до пункту 4.1.7 договору страхування заставленого майна є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 30.08.2013р. скаржник зазначив, що оскільки в матеріалах справи відсутня вартість економних транспортних послуг, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, вибір конкретного адвоката є особистим правом особи, а також враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується, що адвокат Козлов В.О. приймав участь в усіх судових засіданнях в процесі розгляду даної справи, то додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 5 000грн. є необґрунтованим, у зв'язку з чим просив його скасувати.

11.11.2013р. від апелянта надійшло клопотання за вх.№2539/13/Д2 про зупинення провадження у справі до завершення досудового слідства за фактом розтрати посадовими особами ТОВ "ДСК" ввіреного йому майна, яке належить ТОВ "АгроМакс", за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 191 Кримінального кодексу України. Клопотання мотивоване тим, що закінчення розслідування за вказаною кримінальною справою може суттєво вплинути на результати розгляду даної господарської справи.

Судовою колегією у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено з огляду на відсутність підстав для зупинення провадження у справі, визначених статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до приписів якої господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, тоді як можливість зупинення провадження у справі у зв'язку із здійсненням кримінального провадження вказаною статтею не передбачено.

Заслухавши представників сторін і третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

18.08.2008р. між ТОВ "АгроМакс" (страхувальником), ВАТ НАСК "Оранта" (страховиком) та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Миколаївської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" (банком) укладено договір №В 8640-008/08/СМ страхування заставленого майна (іпотеки), предметом якого є страхування страховиком майна, що знаходиться у власності страхувальника та є предметом застави (іпотеки) згідно з договором застави (іпотеки) №646/4-370 ТО від 14.08.2008р., укладеним між страхувальником та вигодонабувачем, як засіб забезпечення зобов'язань за договором кредиту №646/4-370 від 14.08.2008р. Перелік застрахованого майна визначено у додатку до договору, який є його невід'ємною частиною. Вигодонабувачем за цим договором є особа, зазначена у додатку до цього договору (пункти 1.2., 12.13 договору).

Пунктом 2.1 передбачено, що об'єктом цього договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном.

Відповідно до додатку №1 до вищевказаного договору визначено застраховане майно - насіння ріпаку 383,9 т, балансовою вартістю 900000 грн. Також визначено, що у разі протиправних (навмисних) дій третіх осіб, в тому числі крадіжки, грабежу, страхова сума по страховому ризику становить 900000грн. Безумовну франшизу встановлено у розмірі 10%. Початок дії договору страхування встановлено з 19.08.2008р., а закінчення дії договору страхування - 13.08.2009р. Страхувальником визначено вигодонабувача - АКБ "Укрсоцбанк".

Крім того, як вбачається із цього додатку до договору страхування, застраховане майно знаходилось на зерновому складі за адресою: м.Херсон, вул.Домобудівна, 11.

За цією адресою зазначене майно перебувало на підставі договору складського зберігання зерна №310708-1Р від 31.07.2008р., відповідно до умов якого ТОВ "АгроМакс" (поклажодавець) зобов'язалося передати, а ТОВ "ДСК" (зерновий склад) - прийняти зерно на зберігання на умовах, визначених цим договором, а також здійснювати додаткові послуги поклажодавцю за окрему платню згідно з додатком №1, що є невід'ємною частиною даного договору. Згідно з п. 7.1 договору строк зберігання зерна за цим договором встановлено до 01.04.2009 року.

Крім того, 14.08.2008р. між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (банком), ТОВ "ДСК" (зберігачем) та ТОВ "АгроМакс" (замовником) укладено договір схову №646/4-370-СХ, згідно із умовами якого замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно замовника, яке є предметом застави за договором застави товарів в обороті № 646/4370ТО від 11.08.2008р., що укладений між замовником та банком.

Пунктом 1.2 цього договору визначено майно, яке передається на відповідальне зберігання - насіння ріпака урожаю 2008 року в кількості 383,9тон. Перелік майна, його кількість і вартість засвідчуються в складських документах, що видаються після передачі майна на зберігання. Передача майна оформлюється шляхом складання та підписання сторонами акту прийому - передачі майна (пункт 1.4). За умовами пункту 7.2 договору, цей договір набуває чинності з моменту фактичної передачі майна на зберігання і діє до повного виконання замовником умов договору застави та того моменту, доки майно, передане на зберігання зберігачу не буде повернено в повному обсязі.

Факт передачі позивачем застрахованого майна у визначеній кількості на зберігання ТОВ "ДСК" підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання від 01.08.2008р. та від 02.08.2008р., реєстрами надходжень товару та складськими квитанціями на зерно від 04.08.2008р.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Вказана норма кореспондується із статтею 354 Господарського процесуального кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 4 статті 3 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

За приписами статті 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У відповідності до п.п. 3.1.6 п. 3.1. договору страхування страховими випадками за цим договором є пошкодження, втрата або загибель застрахованого майна внаслідок протиправних (навмисних) дій третіх осіб, в тому числі крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження внаслідок спроб цих дій.

Відповідно до п. 3.2 договору страхування пошкодження, втрата або загибель застрахованого майна внаслідок будь якої з подій, передбачених п.п.3.1.1 - 3.1.6 договору, вважається страховим випадком, якщо є прямий, безпосередній зв'язок між настанням цих подій і загибеллю, пошкодженням чи втратою застрахованого майна.

Підпунктом 7.1.1. п. 7 договору страхування визначено, що для врегулювання страхового випадку страхувальник зобов'язаний звернутися до страховика з заявою відповідно до умов п.6.5.2 договору та надати достовірну інформацію і документальні докази, необхідні для підтвердження факту настання страхового випадку, його наслідків та визначення розміру збитку, зокрема, висновки щодо причини настання та характеру збитків від державних установ, у віданні яких знаходяться події аналогічні тієї, що призвела до збитків.

Факт настання страхового випадку підтверджується постановою про порушення кримінальної справи від 12.08.2009р., якою встановлено, що невстановлені особи проникли до складських приміщень ТОВ "ДСК" за адресою: м.Херсон, вул.Домобудівна,11, звідки таємно викрали рапс в кількості 383980 тон, який належав ТОВ "АгроМакс" і який знаходився у ТОВ "ДСК" відповідно до договору складського зберігання; у зв'язку з чим порушено за даним фактом кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті185 Кримінального кодексу України.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, постановою від 12.08.2009р. кримінальну справу порушено за фактом, а не у відношенні зберігача, який є юридичною особою та не може бути притягнутим до кримінальної відповідальності, тоді як постанова про притягнення посадових осіб зберігача до кримінальної відповідальності або порушення щодо них кримінальної справи за фактом крадіжки застрахованого майна відсутня. Враховуючи те, що особа, яка вчинила крадіжку, не встановлена, вирок по кримінальній справі за фактом крадіжки застрахованого майна відсутній та фактично не може бути винесений. Натомість чинним законодавством не встановлено, що настання страхового випадку, зокрема, втрата майна внаслідок крадіжки, має в обов'язковому порядку підтверджуватися вироком суду по кримінальній справі, а не постановою про порушення кримінальної справи.

Отже, настання страхового випадку підтверджується постановою про порушення кримінальної справи, яка є належним та допустимим доказом у розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 988 Цивільного кодексу України та статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Приписами статті 990 Цивільного кодексу України та статті 25 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до п.п. 6.5.2. п. 6.5. договору страхування у разі настання страхової події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник зобов'язаний при можливості негайно, але у будь-якому випадку не пізніше 2-х робочих днів з моменту коли він дізнався або повинен був дізнатись про настання події, письмово повідомити страховика про її настання шляхом подання заяви із зазначенням обставин події і характеру збитків.

12.08.2009р. ТОВ "АгроМакс" у встановленому порядку письмово повідомило страховика - ВАТ НАСК "Оранта" про настання страхового випадку та звернулося до страховика із заявою, в якій просило згідно з чинним законодавством визначити розмір страхового відшкодування та виплатити його відповідно до умов договору страхування.

Отже, повідомлення про настання страхового випадку страхувальником було направлено страховику у строк, встановлений підпунктом 6.5.2. пункту 6.5. договору страхування

Проте, відповідач залишив цю заяву позивача без відповіді та належного реагування. У подальшому, позивач також неодноразово звертався до страховика - ВАТ НАСК "Оранта" з заявами про виплату страхового відшкодування та надавав на його вимогу витребувані документи для підтвердження факту настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування, у задоволенні яких відповідачем було відмовлено.

Підстави відмови у страхових виплатах або страховому відшкодуванні визначені статтею 26 Закону України "Про страхування", згідно із якою підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є: 1)навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення ЇЇ меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2)вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3)подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4)отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5)несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6)інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

У пункті 8 договору страхування сторони узгодили підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, а саме: навмисні дії страхувальника (або вигодонабувача), спрямовані на настання страхового випадку (п.п. 8.1.); надання страховику страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування та про факт настання страхового випадку (п.п. 8.2.); отримання страхувальником (або вигодонабувачем) повного відшкодування збитків від особи, винної в їх заподіянні (п.п. 8.3.); несвоєчасне повідомлення страхувальником або вигодонабувачем про настання страхового випадку (п.п. 8.4.); створення страхувальником страховику перешкод при визначенні обставин, причин, розміру та характеру, збитку (п.п. 8.5.); невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх обов'язків згідно з цим договором, якщо він не доведе, що виконання було неможливим внаслідок дії непереборної сили (п.п. 8.6.); несплата страхувальником страхового платежу в строк та в розмірі, визначеними цим договором (п.п. 8.7.); незастосування страхувальником заходів з усунення виявлених факторів, що підвищують ступінь ризику, про необхідність усунення яких письмово вказував страховик (п.п. 8.8.); вчинення страхувальником умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку (п.п. 8.9.); інші випадки, передбачені чинним законодавством України (п.п. 8.10).

Відповідач свою відмову у виплаті страхового відшкодування мотивував тим, що позивач несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, та, крім того, останній знав про настання страхового випадку 01.04.2009р., оскільки відповідно до п.7.1 договору складського зберігання зерна від 31.07.2008 строк зберігання зерна за цим договором встановлюється до 01.04.2009р., а відповідно до пункту 3.2.3 договору схову від 14.08.2008р. зберігач зобов'язаний письмово щомісяця повідомляти банк про стан зберігання, кількість та цілісність майна. Вказане свідчить про допущення з боку позивача грубої недбалості, що відповідно до п.4.1.7 договору страхування заставленого майна є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Однак, будь-які належні докази навмисної дії, бездіяльності чи грубої недбалості страхувальника, вигодонабувача чи третіх осіб (ТОВ "ДСК") у втраті застрахованого майна в матеріалах справи відсутні. Також не підтверджені матеріалами справи доводи відповідача про те, що страхувальник починаючи з 01.04.2009р. мав би дізнатись про відсутність ріпаку на складах ТОВ "ДСК".

Таким чином, передбачені статтею 26 Закону України "Про страхування" та пунктом 8 договору страхування правові підстави для відмови відповідачем у виплаті страхового відшкодування відсутні, внаслідок чого відповідач, з урахуванням додатку №1 до договору страхування, повинен виплатити страхове відшкодування у розмірі 810000,00 грн. (900000,00 грн. х 10 % = 90000,00 грн.; 900000,00 грн. - 90000,00 грн. = 810000,00 грн.).

Щодо визначення особи (страхувальник чи вигодонабувач), яка вправі на законних засадах звертатися з позовом про стягнення страхового відшкодування судова колегія зазначає наступне.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Зазначеною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до п.7.7 договору страхування, страхове відшкодування виплачується в межах страхової суми наступним чином: вигодонабувачу - в сумі збитків, але не більше суми вимог вигодонабувача до страхувальника за договором кредиту, зазначеним в п. 1.2 цього договору, а у разі, якщо строк погашення цих вимог не настав, виплата страхового відшкодування на користь вигодонабувача здійснюється за умови, що страхувальник протягом строку, визначеного в договорі застави, що вказаний в п. 1.2 цього договору не здійснить заміну застрахованого майна на інше майно за погодженням з вигодонабувачем, у зв'язку з чим вимоги вигодонабувача до страхувальника підлягають достроковому погашенню.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

До такого виду договорів можна віднести договір страхування, оскільки приписами статті 979 Цивільного кодексу України, статті 16 Закону України "Про страхування" і статті 354 Господарського кодексу України передбачено можливість виплати страховиком страхової суми іншій особі, визначеній у договорі страхування. Також за приписами частини 2 статті 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Пунктом 1.3 договору страхування сторони обумовили, що вигодонабувачем за цим договором є особа, зазначена в додатку (додатках) до цього договору. З наявного в матеріалах справи додатку №1 до договору страхування вбачається, що страхувальник - ТОВ "АгроМакс" призначає вигодонабувачем Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк".

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що в силу приписів статей 636, 979 Цивільного кодексу України, статті 16 Закону України "Про страхування", статті 354 Господарського кодексу України та умов самого договору, укладений між сторонами і банком трьохсторонній договір страхування дозволяє страхувальнику (позивачу) звертатися до страховика з вимогою виконати умови цього договору на користь вигодонабувача шляхом виплати страхового відшкодування, в тому числі й в судовому порядку, оскільки жодних застережень з цього приводу чинне законодавство та договір не містять. До того ж, така можливість передбачена п.7.7. договору, оскільки згідно наданого розрахунку заборгованості позивача по кредитному договору №646/4-370 від 14.08.2008, станом на час розгляду справи загальний розмір заборгованості позивача перед банком становить 1594601,49 грн., тобто не перевищує суму вимог вигодонабувача до страхувальника (а.с.266-268).

Разом з тим, під час перегляду справи у касаційній інстанції, Вищий господарський суд України вказав на те, що при первісному розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій помилково залишено поза увагою норми статей 10, 20, 23 Закону України "Про заставу", які також поширюються на спірні правовідносини страхування заставленого майна.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 2 статті 10 та статтею 23 цього цього закону передбачено, що у разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика. При заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Під час нового розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що уступки заставодавцем (позивачем) банку майнового права вимоги до страховика (відповідача), або набуття банком право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо страхувальник ухиляється від укладення договору уступки права вимоги, не мало місця, в підтвердження чого позивачем та банком надані відповідні письмові пояснення (а.с.248, 251).

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, безпосередньо у Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Миколаївської обласної філії Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" не виникло право звернення до страховика - Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Миколаївської обласної дирекції, з позовом про стягнення страхового відшкодування за договором застави товарів в обороті №646/4-370ТО від 14.08.2008 та договором страхування №В8640-008/08/СМ від 18.08.2008.

За таких обставин висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в сумі 810 000грн. є обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

Одночасно позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просив стягнути з відповідача витрати на адвокатську допомогу в розмірі 51 000грн.

В обгрунтування зазначеної суми витрат на адвокатську допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги №12/11-12 від 12.11.2012р., квитанцію від 15.11.2012р. про сплату послуг згідно договору про надання правової допомоги №12/11-12 від 12.11.2012р. та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 543.

Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 04.03.1998р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції 01.02.2005р.) витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (пункт10 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду № 04-5/609 від 31.05.2002р.).

Судом установлено, що надання позивачеві адвокатських послуг адвокатом Козловим В.О. на суму 51000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Водночас, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. З огляду на обставини конкретної справи, зокрема, ціни позову, складності спору, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У зв'язку із викладеним, суд першої інстанції обгрунтовано обмежив витрати на оплату послуг адвоката Козлова В.О. у цій справі у сумі 5 000грн.

Доводи апеляційних скарг спростовуються вищевикладеним, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.08.2013р. і додаткове рішення господарського суду Миколаївської області від 30.08.2013р. у справі №5016/2789/2012(17/105) залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 15.11.2013р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко