Постанова

від 12.11.2013 по справі 5009/4905/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 5009/4905/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Катарина ЛТД" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року у справі господарського суду № 5009/4905/12 Запорізької області за заявою ТОВ "Катарина ЛТД" до ТОВ "Катарина ЛТД" про визнання банкрутом розпорядник майнаСаланська І.Л. у судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Катарина ЛТД":не з'явилися, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит":Косякевич Ю.С. (довіреність №1-131200/7798 від 02.09.2013 року). ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2012 року за заявою боржника порушено провадження про банкрутство ТОВ "Катарина ЛТД" за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Законом) (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі) , введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Саланську І.Л., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, підготовче засідання суду призначено на 15.01.2013 року (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.01.2013 року зобов'язано ТОВ "Катарина ЛТД" у десятиденний строк здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, докази публікації надати суду не пізніше 30.01.2013 року, зобов'язано розпорядника майна боржника скласти реєстр вимог кредиторів, який подати суду до 01.03.2013 року, попереднє засідання суду призначено на 12.03.2013 року, яке неодноразово відкладалося (том 2, а.с. 18 - 19). В апеляційному порядку зазначена ухвала не оскаржувалася.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 року (суддя Кричмаржевський В.А.) затверджено реєстр вимог кредиторів з грошовими вимогами: ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 64 380 грн. (шоста черга) , ПП "ВДВ-Бізнес" на суму 966 000 грн. (четверта черга), ПП "Імір" на суму 1 960 000 грн. (четверта черга), ТОВ "Клінкул-Сістемс" на суму 306 035 грн. (четверта черга), фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на суму 1 150 100 грн. (четверта черга), фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на суму 3 129 557, 22 грн. (четверта черга), ТОВ "Компанія ВДВ-Бізнес" на суму 1 229 550 грн. (четверта черга), ТОВ "Росинтер-групп" на суму 4 286 074, 69 грн. (четверта черга), "Gordon Assets LTD, S.A." на суму 5 209 795 грн. (четверта черга), окремо внесено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", що забезпечені заставою, на суму 6 638 899, 75 грн. (перша черга) (том 5, а.с. 43 - 47).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою в частині розгляду грошових вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, ТОВ "Компанія ВДВ-Бізнес", ТОВ "Росинтер-групп", "Gordon Assets LTD, S.A.", конкурсний кредитор - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити ухвалу суду першої інстанції від 27.06.2013 року в оскаржуваній частині, відмовити у визнанні грошових вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, ТОВ "Компанія ВДВ-Бізнес", ТОВ "Росинтер-групп", визнати грошові вимоги "Gordon Assets LTD, S.A." в розмірі 2 959 304 грн. та фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 в розмірі 367 000 грн., обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин справи та невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, обставинам справи.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Мартюхіної Н.О., суддів: Агапова О.Л., Кододової О.В.) апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 року у справі №5009/4905/12 задоволено частково, ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 року скасовано, провадження у справі №5009/4905/12 припинено (том 5, а.с. 205 - 210). Апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Катарина ЛТД" з огляду на недоведення боржником стану неспроможності задовольнити вимоги кредиторів, а також обставин наявності безспірних вимог одного або декількох кредиторів, задоволення яких приведе до неможливості задовольнити в повному обсязі вимоги інших кредиторів боржника, що відповідно до частини 5 статті 7 Закону є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство заявником-боржником.

Не погоджуючись з винесеною постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 09.09.2013 року, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 року залишити в силі, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 6, 7, 11 Закону (в зазначеній редакції) , статей 4 1 , 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Зокрема, боржник зазначив про неналежну оцінку апеляційним судом обставин справи та про помилковість висновків суду про припинення провадження у справі про банкрутство за безпідставністю його порушення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 09.09.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" Косякевич Ю.С., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 7 Закону (в зазначеній редакції) , заява боржника про порушення справи про банкрутство повинна містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника ; в заяві боржника про порушення справи про банкрутство повинна бути зазначена сума вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником; боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо, зокрема, задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами .

При цьому, вимоги таких кредиторів, задоволення яких може мати наслідком незадоволення вимог інших кредиторів, повинні характеризуватися ознаками безспірності відповідно до визначення "безспірності грошових вимог" згідно абзацу 8 статті 1 та частини 3 статті 6 Закону (в зазначеній редакції) та підтверджуватися відповідними додатками до заяви боржника про порушення справи про банкрутство, оскільки відповідно до частини 3 статті 7 Закону до заяви боржника додаються "інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника" .

З правовою позицією про необхідність надання боржником доказів неплатоспроможності (частина 3 статті 6 Закону) або доказів загрози неплатоспроможності (частина 5 статті 7 Закону) у випадку звернення ним із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство погодився Верховний Суд України у Постанові №12/010 від 26.12.2011 року у справі №16/87/09-21/134/09, а неподання таких доказів свідчить про неналежне обґрунтування боржником обставин його неплатоспроможності (загрози неплатоспроможності) та може бути підставою припинення провадження у справі про банкрутство, як такого, що порушено безпідставно. З такою ж правовою позицією погодився Вищий господарський суд України у Постанові від 21.05.2013 року у справі №Б3/160-12.

Абзацом 8 статті 1 Закону (в зазначеній редакції) передбачено, що безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою суду від 28.12.2012 року за заявою боржника, поданою відповідно до частини 5 статті 7 Закону (в зазначеній редакції) , порушено провадження у справі про банкрутство, введено процедуру розпорядження майном (том 1, а.с. 1).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на підтвердження безспірної заборгованості перед кредиторами боржником було додано до заяви про порушення справи про банкрутство супровідний лист із постановою ВДВС підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ в Запорізькій області від 27.03.2009 року про прийняття до примусового виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №889 від 19.02.2009 року про звернення стягнення на автомобіль марки "Volkswagen Caddy", який належить боржнику, для задоволення вимог ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" на загальну суму 68 231, 70 грн. (том 1, а.с. 134 - 135).

Судами встановлено, що на підтвердження грошових вимог інших кредиторів, які зазначені у заяві про порушення справи про банкрутство та не оспорюються боржником, боржник надав договори кредитування, іпотеки, застави, копії договорів на постачання, купівлі-продажу, накладних, актів виконаних робіт, актів звірення розрахунків, претензії, листування боржника з кредиторами (том 1, а.с. 17 - 133).

При цьому, обставин подання боржником інших виконавчих документів та документів, що підтверджують безспірні грошові вимоги, які б перевищували 300 мінімальних розмірів заробітної плати, апеляційним судом не встановлено.

Також апеляційним судом встановлено, що листом Орджонікідзевського ВДВС Запорізького управління юстиції №230/6 від 29.01.2013 року, направленим як відповідь на запит господарського суду, підтверджується, що станом на 28.01.2013 року відкриті виконавчі провадження, за якими боржником є ТОВ "Катарина ЛТД", на виконанні у державній виконавчій службі не перебувають (том 2, а.с. 20).

Припиняючи провадження у справі про банкрутство постановою від 09.09.2013 року, апеляційний суд виходив з того, що боржником не підтверджено належними та допустимими доказами наявності у нього безспірної заборгованості перед кредиторами, яка перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати, в підготовчому засіданні рішення суду про визнання певних грошових вимог до боржника безспірними та такими, виконання яких може мати наслідком незадоволення решти грошових вимог до боржника не приймалося, у зв'язку з чим апеляційний суд дійшов до висновку про недоведення боржником на момент порушення провадження у справі про банкрутством його неспроможності та перебування в такому становищі, коли виконання безспірних вимог щодо одного або декількох кредиторів на суму, яка перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати, приведе до неможливості задовольнити вимоги інших кредиторів боржника.

При цьому, апеляційний суд зазначив про те, що наказ господарського суду від 23.11.2013 року, виданий на виконання рішення суду від 04.10.2012 року у справі №5009/3242/12 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно боржника на суму 4 064 598, 21 грн. на користь ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит", не є належним доказом безспірності грошових вимог банку до боржника, оскільки зазначений наказ суду було видано менш ніж за місяць до порушення справи про банкрутство, та до матеріалів справи не надано доказів порушення згідно нього виконавчого провадження органами виконавчої служби.

Також апеляційний суд відхилив, як доказ безспірності грошових вимог ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" до боржника, рішення господарського суду від 22.03.2010 року у справі №5/47/10 про солідарне стягнення з боржника на користь банку грошових коштів на суму 1 107 637, 82 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні наказ суду, виданий на примусове виконання зазначеного рішення, докази пред'явлення наказу до виконання в органи державної виконавчої служби та докази здійснення виконавчого провадження.

За встановлених апеляційним судом обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного суду про недоведення боржником при зверненні зі заявою про порушення справи про банкрутство власної неплатоспроможності, тобто обставин, коли задоволення безспірних вимог одного або декількох кредиторів на суму яка перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати приведе до неможливості задоволення боржником грошових зобов'язань перед іншими кредиторами, що є однією з обов'язкових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство боржника за власною ініціативою та за загальною процедурою, визначеною Законом (в зазначеній редакції).

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в правах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Отже, встановивши обставини непідтвердження належними та допустимими доказами у справі безспірної заборгованості боржника, яка перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати перед одним або декількома кредиторами, неподання додатків до заяви про банкрутство, якими б підтверджувалася наявність такої заборгованості, встановивши недоведення боржником обставин неоплатності його грошових зобов'язань, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі про банкрутство №5009/4905/12, як такого, що порушено безпідставно, з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України.

Доводи скаржника про покладення обов'язку доведення безспірності грошових вимог при зверненні до суду зі заявою про порушення справи про банкрутство боржника виключно на ініціюючого кредитора колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки частиною 5 статті 7 Закону (в зазначеній редакції) передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, а частиною 3 статті 7 Закону (в зазначеній редакції) передбачено обов'язок боржника щодо подання певних додатків до заяви, поміж яких визначено "інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника".

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно приписів статей 111 5 , 111 7 ГПК України, вважає постанову апеляційного суду від 09.09.2013 року такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вважає такими, що не спростовують правильності висновків апеляційного суду про припинення провадження у справі, як такого що порушено безпідставно та спрямовані на переоцінку доказів, здійснену апеляційним судом, що виходить за межі компетенції касаційного суду.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, зазначає, що у резолютивній частині постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року невірно зазначено дату винесення ухвали господарського суду Запорізької області, яка була предметом перегляду апеляційним судом, а зокрема: вказано "Ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 року у справі №5009/4905/12 про банкрутство - скасувати", в той час як зі вступної, описової та мотивувальної частин постанови апеляційного суду від 09.09.2013 року вбачається, що апеляційним судом перевірялася законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 року. Також, зі змісту абзацу 1 резолютивної частини оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ПАТ "Банк "Фінанси і кредит" в особі філії "Запорізьке регіональне управління ПАТ "Банк "Фінанси і кредит" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 року у справі №5009/4905/12 .

Відтак, зазначене процесуальне порушення не є істотним та не впливає на правильність в цілому висновків апеляційного суду про скасування судового акта, який був предметом апеляційного перегляду та припинення провадження у даній справі, як безпідставно порушеного, однак, підлягає виправленню шляхом внесення відповідних змін до абзацу 2 резолютивної частин постанови апеляційного суду від 09.09.2013 року з викладенням її у такій редакції: "Ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 року у справі №5009/4905/12 про банкрутство - скасувати". В решті, Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року у справі № 5009/4905/12 необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Катарина ЛТД" залишити без задоволення.

2. Абзац 2 резолютивної частини Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року у справі № 5009/4905/12 змінити, виклавши його у такій редакції: "Ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 року у справі №5009/4905/12 про банкрутство - скасувати".

В решті Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року у справі № 5009/4905/12 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко