Постанова

від 04.11.2013 по справі 826/14897/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

04 листопада 2013 року 16:42 справа №826/14897/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Пироговського Е.М.;

відповідача: Ярошинського І.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віртекс" доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віртекс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Торговий дім "Віртекс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі), в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2013 року №0003252220 та №0003262220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/14897/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 04 листопада 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів, зокрема Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві; реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби, у тому числі Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, та визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються, зокрема Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є правонаступником Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29 травня 2013 року №0003262220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, статті 135 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 159.1.2 пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України ТОВ "Торговий дім "Віртекс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 601 436,50 грн., в тому числі за основним платежем - 484 371,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 117 065,50 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29 травня 2013 року №0003252220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Торговий дім "Віртекс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 448,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 298,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 149,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 16 травня 2013 року №1526/22-221/35063305 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віртекс" (код ЄДРПОУ 35063305) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.11р. по 31.12.12р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.11р. по 31.12.12р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138,статті 135 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 159.1.2 пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 484 371,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 2 298,00грн.

Порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток мотивовані наступним: 1) підприємством не включено у 2012 році до складу доходів суму безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ "УА Реалті" у розмірі 990 000,00 грн.; 2) до складу витрат неправомірно віднесено вартість інформаційних послуг, наданих ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор", послуг, наданих ТОВ "ЕКО", та послуг, наданих представництвом "Дан Бізнес Консалт", оскільки в первинних документах по вказаним господарським операціям не міститься інформації про посадових або уповноважених осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; 3) до складу витрат неправомірно віднесено вартість придбаного у ТОВ "Торгова компанія "Смарт" Apple MacBook Pro 13, у зв'язку з нікчемністю укладеного правочину. У свою чергу нікчемність правочину обґрунтовується тим, що за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгова компанія "Смарт" встановлено порушення вимог податкового законодавства та неможливість фактичного здійснення господарської діяльності.

В частині заниження податку на додану вартість в Акті перевірки зазначено про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ "Торгова компанія "Смарт" з підстав, зазначених вище.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки кредиторська заборгованість перед ТОВ "УА Реалті" не відповідає ознакам безнадійної; господарські операції з ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор", ТОВ "ЕКО", представництвом "Дан Бізнес Консалт" та ТОВ "Торгова компанія "Смарт" підтверджені відповідними первинними документами та податковими накладними, а підприємством дотримано передбачені Податковим кодексом України передумови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ТОВ "Торговий дім "Віртекс", виходячи з наступних підстав.

Як зазначено в Акті перевірки та не заперечується сторонами, станом на 01 жовтня 2011 року обліковується кредиторська заборгованість ТОВ "Торговий дім "Віртекс" перед ТОВ "УА Реалті" за отримані послуги технічного обслуговування та маркетингу в розмірі 990 000,00 грн.

Оскільки ТОВ "УА Реалті" має стан 8 - "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано, тобто має ознаки "фіктивності", відповідач зазначив, що таку заборгованість можна вважати безнадійною, та необхідно відносити до складу інших доходів.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема суми безнадійної кредиторської заборгованості.

За визначенням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Досліджуючи спірну кредиторську заборгованість позивача перед ТОВ "УА Реалті" на предмет відповідності ознакам безнадійної заборгованості, суд встановив наступне:

а) за зобов'язаннями ТОВ "Торговий дім "Віртекс" перед ТОВ "УА Реалті" не минув строк позовної давності: відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Як свідчить зміст договору доручення №144 на транспортно-експедиційне обслуговування від 11 травня 2011 року, укладеного між ТОВ "Торговий дім "Віртекс" та ТОВ "УА Реалті", строк оплати за надані послуги сторонами не визначений.

За правилами частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, у даному випадку перебіг строку позовної давності мав початись після закінчення семиденного строку для виконання пред'явленої вимоги.

Однак, матеріали справи не містять доказів, що ТОВ "УА Реалті" вимагало у позивача виконати умови договору та сплатити за надані послуги, а тому, на думку суду, перебіг строку позовної давності ще не почався.

б) спірна заборгованість не є простроченою заборгованістю, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості, оскільки боржник - ТОВ "Торговий дім "Віртекс", не є фізичною особою;

в) спірна заборгованість не є заборгованістю суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією, оскільки матеріали справи не містять доказів, що підтверджували банкрутство або припинення сторін;

г) спірна заборгованість не є заборгованістю, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості, оскільки матеріали справи не містять доказів по вчиненню ТОВ "УА Реалті" дій по примусовому стягненню майна позивача;

ґ) спірна заборгованість не є заборгованістю, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством, оскільки відповідач не надав доказів, що підтверджували б неможливість стягнення заборгованості позивача через форс-мажорні обставини;

д) спірна заборгованість не є простроченою заборгованістю померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі, оскільки позивач не є фізичною особою.

Виходячи з викладеного вбачається, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "УА Реалті" не відповідає ознаками безнадійної заборгованості, а тому правові підстави включати суму такої заборгованості до складу інших доходів відсутні.

За таких підстав суд вважає, що висновки Акта перевірки в частині заниження інших доходів та порушення вимог пункту135.5 статті 135, підпункту 159.1.2 пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України є помилковими, а визначення суми податкового зобов'язання за даним епізодом порушення - протиправним.

В частині висновків Акта перевірки про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок неправомірного формування витрат та податкового кредиту, суд звертає увагу на наступне.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Торговий дім "Віртекс", ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор", ТОВ "ЕКО", представництвом "Дан Бізнес Консалт" та ТОВ "Торгова компанія "Смарт", обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Торговий дім "Віртекс" (покупець) та ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор" (постачальник) укладено договір №11294 від 14 грудня 2010 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти товар на умовах СІР та надавати послуги в порядку та на умовах, визначених у додатку до договору.

Згідно актів здачі-приймання послуг протягом січня-березня, липня-грудня 2012 року ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор" надало позивачу інформаційні послуги зі стимулювання збуту товарів на загальну суму 154 180,75 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 01 червня 2012 року №344 та податкової накладної від 31 травня 2012 року №292 ТОВ "Торгова компанія "Смарт" поставило позивачу товар - Apple MacBook Pro 13, вартістю 13 786,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 297,67 грн.

Згідно акта приймання послуг від 19 квітня 2012 року №04/005 представництвом "Дан Бізнес Консалт" надано позивачу юридичні та інформаційні послуги з семінарів на тему: "Оподаткування операцій з нерухомим майном", "Захист персональних даних", "Взаємодія з контролюючими органами", "ЗЕД: ризики і перспективи", "Нововведення в ПКУ"; розроблення проектів ЗЕД договорів, письмової документації; усних консультацій стосовно застосування господарського та податкового законодавства України, ведення усних переговорів з партнерами, вартістю 80 000,00 грн.

Згідно актів здачі-приймання послуг протягом листопада, грудня 2012 року ТОВ "ЕКО" надало позивачу послуги з передпродажної підготовки товарів на суму 154 180,75 грн.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здіснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Суд встановив, що господарські операції з ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор", ТОВ "ЕКО", представництвом "Дан Бізнес Консалт" та ТОВ "Торгова компанія "Смарт" позивач підтвердив відповідними первинними документами.

Однак, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд звертає увагу, що позивач не надав суду письмових пояснень щодо мети використання у власній господарській діяльності придбаних у підприємств-контрагентів товарів і послуг та відповідних підтверджуючих документів.

Так, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували пов'язаність придбаних у ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор", ТОВ "ЕКО" та представництва "Дан Бізнес Консалт" послуг, з господарською діяльністю позивача, зокрема збут якого саме товару стимулювався, та якого саме товару стосувалась передпродажна підготовка, яким чином вказаний товар стосується позивача, та де знаходиться; позивач не надав доказів того, що здійснює якусь діяльність з продажу товарів та необхідності придбання вказаних вище послуг; не надано суду доказів, які б давали можливість ідентифікувати участь зазначених підприємств-контрагентів у виконанні робіт або послуг; позивач не надав суду належних та допустимих доказів використання у господарській діяльності придбаного Apple MacBook Pro 13, наприклад, доказів ведення в експлуатацію як основного засобу, даних бухгалтерського обліку про наявність основних засобів та амортизацію.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не наведено, що придбані у ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор", ТОВ "ЕКО", представництвом "Дан Бізнес Консалт" та ТОВ "Торгова компанія "Смарт" товари та послуги використано в межах господарської діяльності ТОВ "Торговий дім "Віртекс" або придбано з такою метою.

Таким чином, з огляду на недоведеність мети використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності ТОВ "Торговий дім "Віртекс", суд вважає, що висновки акта перевірки про порушення позивачем пункту 138.2 статті 138,статті 135 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Суд, на підставі наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій в розрізі підприємств, встановив, що за спростованим судом епізодом порушення щодо відносин з ТОВ "УА Реалті" відповідач збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 207 900, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 51 975,00 грн., всього - на 259 875,00 грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29 травня 2013 року №0003262220 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 259 875,00 грн., у тому числі за основним платежем - на 207 900, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51 975,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність податкових накладних, їх відповідність порядку заповнення та мета подальшого використання придбаних товарів/послуг (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому формальна наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій деклараціях з податку на додану вартість за травень 2012 року в складі податкового кредиту відобразив суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Торгова компанія "Смарт", у зв'язку з придбанням товару.

При дослідженні питання щодо заниження податку на прибуток судом не встановлено пов'язаності придбаного у ТОВ "Торгова компанія "Смарт" Apple MacBook Pro 13 з господарською діяльністю позивача.

Наведені обставини, на думку суду, виключають можливість віднесення до складу податкового кредиту позивача відповідної суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Торгова компанія "Смарт".

Враховуючи не доведеність мети придбання Apple MacBook Pro 13 у межах господарської діяльності, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є правомірним.

Разом з цим, суд не погоджується із розміром штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість, застосованих згідно податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2013 року №0003252220.

Як свідчить зміст податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2013 року №0003252220, розмір суми збільшеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем становить 2 298,00 грн., розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій - 1 149,00 грн., тобто 50 відсотків від суми основного платежу.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, розмір накладеного штрафу розраховується від суми визначеної суми податкового зобов'язання та за загальним правилом становить 25 відсотків такої суми; штрафу же у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання може бути застосовано лише при повторному протягом 1095 днів визначенні суми податкового зобов'язання.

У той же час відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2013 року №0003252220 було повторним протягом 1095 днів.

Враховуючи викладене, розмір штрафу у даному випадку має становити 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, а саме: 574,50 грн. (2 297,00 грн. х 25%), тому податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2013 року №0003252220 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на 574,50 грн. (1 149 грн. - 574,50 грн.).

Крім того, необхідність застосування штрафу у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, а саме: 574,50 грн., зазначено у наданому відповідачем розрахунку штрафних санкцій у розрізі підприємств.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Торговий дім "Віртекс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2013 року №0003252220 та №0003262220 підтверджуються лише в частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі часткового доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Торговий дім "Віртекс" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віртекс" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 29 травня 2013 року №0003262220 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 259 875,00 грн., у тому числі за основним платежем на 207 900, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51 975,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 29 травня 2013 року №0003252220 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на 574,50 грн.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віртекс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1 147, 00грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко