Ухвала

від 08.12.2014 по справі 826/14897/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Київ К/800/8341/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2013 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 року

у справі № 826/14897/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віртекс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віртекс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 29.05.2013 року №0003262220 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 259 875, 00 грн., у тому числі за основним платежем на 207 900, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51 975,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 29.05.2013 року №0003252220 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на 574, 50 грн. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2013 року скасовано. Адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0003252220 від 29.05.2013 року та № 0003262220 від 29.05.2013 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Віртекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено акт від 16.05.2013 року № 1526/22-221/35063305, яким встановлено порушення, зокрема, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 484 371, 00 грн.; п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2 298, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.05.2013 року: - № 0003262220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 601 436, 50 грн., в тому числі за основним платежем - 484 371, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 117 065, 50 грн.; - № 0003252220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3 448, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 298, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 149, 00 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в частині.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов повністю, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність порушень законодавства позивачем та протиправності прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 вказаної статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 вказаної статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 вказаної статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 вказаної статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно із пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивача мав господарські правовідносини з ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», ТОВ «ЕКО», «Представництвом «Дан Бізнес Консалт» та ТОВ «Торгова компанія «Смарт».

Реальність даних господарський операцій та правомірність віднесення позивачем відповідних сум до витрат підтверджується договорами, актами здачі-приймання послуг, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), актом приймання послуг, податковою накладною, видатковою накладною, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт, актами зарахування зустрічних вимог, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині податкових зобов'язань за даними господарськими операціями, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено, що придбані товари та послуги, використано в межах його господарської діяльності.

Однак судом апеляційної інстанції встановлено, що послуги з стимулювання збуту товарів та передпродажної підготовки виконувались щодо придбаного товару, який належить позивачу, а тому даний висновок суду першої інстанції є помилковим.

З приводу кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «УА Реаліті», встановлено, що вона не відповідає ознаками безнадійної, рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості відсутні, а тому правових підстав включати суму такої заборгованості до складу інших доходів немає.

За таких обставин, доводи податкового органу про завищення витрат правомірно відхилено судами.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем вірно віднесено суму податку на додану вартість відповідно до договору з ТОВ «Торгова компанія «Смарт», оскільки матеріалами справи підтверджується придбання ноутбуку Apple MacBook Pro 13" MD 314, зокрема, рахунком-фактурою, видатковою накладною, платіжним дорученням, відомістю з обліку основних засобів, наказом по підприємству.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 року у справі № 826/14897/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук