Постанова

від 06.02.2014 по справі 826/14897/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14897/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віртекс» та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віртекс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0003262220 від 29 травня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 259 875, 00 грн., у тому числі за основним платежем на 207 900, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51 975,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0003252220 від 29 травня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на 574, 50 грн. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, сторони звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити їх скарги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Торговий дім «Віртекс» (код ЄДРПОУ 35063305) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 1526/22-221/35063305 від 16 травня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, ст. 135 п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 484 371, 00 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 2 298, 00 грн.

Порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток мотивовані тим, що 1) підприємством не включено у 2012 році до складу доходів суму безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ «УА Реалті» у розмірі 990 000, 00 грн.; 2) до складу витрат неправомірно віднесено вартість інформаційних послуг, наданих ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», послуг, наданих ТОВ «ЕКО», та послуг, наданих представництвом «Дан Бізнес Консалт», оскільки в первинних документах по вказаним господарським операціям не міститься інформації про посадових або уповноважених осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; 3) до складу витрат неправомірно віднесено вартість придбаного у ТОВ «Торгова компанія «Смарт» Apple MacBook Pro 13, у зв'язку з нікчемністю укладеного правочину. У свою чергу нікчемність правочину обґрунтовується тим, що за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгова компанія «Смарт» встановлено порушення вимог податкового законодавства та неможливість фактичного здійснення господарської діяльності.

В частині заниження податку на додану вартість в Акті перевірки зазначено про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Торгова компанія «Смарт» з підстав, зазначених вище.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0003262220 від 29 травня 2013 року яким ТОВ «Торговий дім «Віртекс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 601 436, 50 грн., в тому числі за основним платежем - 484 371, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 117 065, 50 грн. та № 0003252220 від 29 травня 2013 року, яким ТОВ «Торговий дім «Віртекс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 448, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 298, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 149, 00 грн.

06 червня 2013 року позивач звернувся зі скаргою (вих. № 21) до Головного управління Міндоходів в м. Києві про визнання недійсним та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень. Проте, у задоволені скарги було повністю відмовлено, а податкові повідомлення залишені без змін.

16 серпня 2013 року позивач звернувся зі скаргою до Міністерство доходів і зборів України (вхідний № 12045 від 16 серпня 2013 року). Однак, скарга також була залишена без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0003262220 від 29 травня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 259 875,00 грн., у тому числі за основним платежем - на 207 900, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51 975,00 грн.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував недоведеністю мети використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності ТОВ «Торговий дім «Віртекс», а тому висновки акта перевірки про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, ст. 135 п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В зв»язку з цим суд, на підставі наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій в розрізі підприємств, встановив, що за спростованим судом епізодом порушення щодо відносин з ТОВ «УА Реалті» відповідач збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 207 900, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 51 975,00 грн., всього - на 259 875,00 грн.

Між тим, судом першої інстанції не було взято до уваги та не досліджено, що відповідач крім донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 259 875,00 грн. у тому числі за основним платежем на 207 900, 00 грн., за штрафними санкціями - 51 975, 00 грн. (у зв'язку з збільшенням доходів позивача) у акті перевірки зазначав, що за даним епізодом позивач у 2012 році завищив валові витрати на вартість заборгованості перед TOB «УА Реалті» у зв'язку з тим, що ця заборгованість є безнадійною (сторінка 18 акту перевірки п. 3.1.2. Валові витрати), та з цих підстав також донарахував позивачу податок на прибуток у сумі 259 875, 00 грн. у тому числі за основним платежем на 207 900,00 грн., за штрафними санкціями - 51 975, 00 грн .

Як вбачається з матеріалів справи, Актом документальної виїзної планової перевірки № 1526/22-221/35063305 від 16 травня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва при визначенні повноти витрат, що враховуються при визначенні об'єктів оподаткування за період з 01 січня 2012 року по 01 грудня 2012 року встановлено їх завищення всього у сумі 990 000, 00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. п. 159.1.2, п. 159.1 ст. 159 ПК України, що призвело у 2012 році до завищення витрат на вартість заборгованості перед TOB «УА Реалті» (ЄДРПОУ 35839518) на загальну суму 990 000, 00 грн. та до заниження сплати податку на прибуток в сумі 207 900, 00 грн.

Висновки відповідача про порушення TOB «ТД «Віртекс» вищезазначених норм ґрунтуються на наступному.

Так, станом на 01 жовтня 2011 року кредиторська заборгованість TOB «ТД «Віртекс», код ЄДРПОУ 35063305, перед TOB «УА Реалті» за отримані послуги технічного обслуговування та маркетингу становить 990 000, 00 грн.

TOB «УА Реалті» має стан - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», зареєстровано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, свідоцтво платника ПДВ анульовано 15 березня 2012 року, тобто підприємство має ознаки «фіктивності».

А тому, відповідачем було зроблено висновок, що таку заборгованість можна вважати безнадійною, в зв»язку з чим відповідно до п. п. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 ПК України платник податку - покупець зобов'язаний зменшити вартість заборгованості.

Проте, відповідно до п. п. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 ПК України - платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Між тим, TOB «УА Реалті» до суду з позовом до TOB «ТД «Віртекс» про стягнення боргу не зверталося та вимоги на оплату не надавало. Рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з TOB «ТД «Віртекс» на користь TOB «УА Реалті» не було, а, отже, в податковому періоді, що перевірявся, відсутні підстави для зменшення витрат товариства на суму кредиторської заборгованості в розмірі 990 000, 00 грн.

Укладений з TOB «ТД «Віртекс» договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 144 від 01 травня 2011 року (м. Київ) схвалений з боку TOB «УА Реалті» шляхом повного виконання своїх зобов'язань. Вказаний договір недійсним у судовому порядку не визнаний, та сторонами не оскаржувався.

Накладні, податкові накладні, виписані юридичною особою, що була у встановленому законом порядку в 2011 році зареєстрована платником податку на додану вартість (знято з реєстрації 15 березня 2012 року), по реальним господарським операціям, що відбулися між TOB «ТД «Віртекс» та TOB «УА Реалті» в установленому законом порядку недійсними не визнані.

Отже, станом на 01 жовтня 2011 року обліковується кредиторська заборгованість ТОВ «Торговий дім «Віртекс» перед ТОВ «УА Реалті» за отримані послуги технічного обслуговування та маркетингу в розмірі 990 000, 00 грн.

Станом на день проведення перевірки TOB «ТД «Віртекс», TOB «УА Реалті» рахується на обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, тобто в правовому полі є діючим підприємством.

Виходячи з вищевикладеного, кредиторська заборгованість в сумі 990 000, 00 грн. під визначення «безнадійної» не підпадає, а тому TOB «ТД «Віртекс» не порушувало вимог п. п. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135, п. п. 159.1.2, п. 159.1 ст. 159 ПК України, в зв»язку з чим ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС безпідставно донараховано податок на прибуток за 2012 pік (IV квартал) в сумі 415 800, 00 грн. від суми 1 980 000, 00 грн. за рахунок: збільшення валового доходу в 4 кварталі 2012 року на 990 000, 00 грн.; зменшення витрат в 4 кварталі 2012 року на 990 000, 00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0003262220 від 29 травня 2013 року підлягає скасуванню в повному обсязі.

З приводу заниження податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок неправомірного формування витрат та податкового кредиту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Торговий дім «Віртекс» (покупець) та ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» (постачальник) укладено договір № 11294 від 14 грудня 2010 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти товар на умовах СІР та надавати послуги в порядку та на умовах, визначених у додатку до договору.

Згідно актів здачі-приймання послуг протягом січня-березня, липня-грудня 2012 року ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» надало позивачу інформаційні послуги зі стимулювання збуту товарів на загальну суму 154 180, 75 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 344 від 01 червня 2012 року та податкової накладної № 292 від 31 травня 2012 року ТОВ «Торгова компанія «Смарт» поставило позивачу товар - Apple MacBook Pro 13, вартістю 13 786, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 297, 67 грн.

Згідно акта приймання послуг від 19 квітня 2012 року №04/005 представництвом «Дан Бізнес Консалт» надано позивачу юридичні та інформаційні послуги з семінарів на тему: «Оподаткування операцій з нерухомим майном», «Захист персональних даних», «Взаємодія з контролюючими органами», «ЗЕД: ризики і перспективи», «Нововведення в ПКУ»; розроблення проектів ЗЕД договорів, письмової документації; усних консультацій стосовно застосування господарського та податкового законодавства України, ведення усних переговорів з партнерами, вартістю 80 000, 00 грн.

Згідно актів здачі-приймання послуг протягом листопада, грудня 2012 року ТОВ «ЕКО» надало позивачу послуги з передпродажної підготовки товарів на суму 154 180, 75 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено, що придбані у ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», ТОВ «ЕКО», представництвом «Дан Бізнес Консалт» та ТОВ «Торгова компанія «Смарт» товари та послуги використано в межах господарської діяльності або придбано з такою метою, зокрема, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували пов'язаність придбаних у ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», ТОВ «ЕКО», представництвом «Дан Бізнес Консалт» послуг, з господарською діяльністю позивача, зокрема збут якого саме товару стимулювався, та якого саме товару стосувалась передпродажна підготовка, яким чином вказаний товар стосується позивача, та де знаходиться; позивач не надав доказів того, що здійснює якусь діяльність з продажу товарів та необхідності придбання вказаних вище послуг; не надано суду доказів, які б давали можливість ідентифікувати участь зазначених підприємств-контрагентів у виконанні робіт або послуг; позивач не надав суду належних та допустимих доказів використання у господарській діяльності придбаного Apple MacBook Pro 13, наприклад, доказів ведення в експлуатацію як основного засобу, даних бухгалтерського обліку про наявність основних засобів та амортизацію. .

Хоча судом першої інстанції не заперечується факт того, що господарські операції з вищезазначеними операціями підтверджені первинними документами.

Між тим, колегія суддів з висновками суду першої інстанції в цій частині не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що оскільки маркетингові послуги за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів (як, наприклад, монтажні, транспортні послуги), не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише в грошовому виразі, то таке найменування наданих послуг в актах приймання - передачі, як наприклад «маркетингові послуги» чи «послуги зі

стимулювання збуту товарів» є достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції.

У вищезазначених договорах, укладених позивачем з контрагентами, чітко передбачено, що послуги з стимулювання збуту товарів, та передпродажної підготовки виконувались щодо придбаного товару, який належить позивачу, а тому висновок суду першої інстанції, що ці послуги не відносяться до господарської діяльності позивача, є неправомірними.

Крім того, колегія суддів не погоджується також з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що придбаний ноутбук Apple MacBook Pro 13" у компанії TOB «Торгова компанія «Смарт» використовувався у його господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, TOB «ТД «Віртекс» отримано від TOB «Торгова компанія «Смарт» (код ЄДРПОУ 33751018) рахунок-фактуру № СФ-02-3105 від 31 травня 2012 року та видаткову накладну № 344 від 01 червня 2012 року за придбаний ноутбук Apple MacBook Pro 13"

Розрахунки між TOB «ТД «Віртекс» та TOB «Торгова компанія «Смарт» проводились у безготівковій формі через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 145 від 31 травня 2012 року на загальну суму 13 786, 00 грн., призначення платежу: оплата за ноутбук pax. № СФ-02-3105 від 31 травня 2012 року, у т.ч. ПДВ 20% - 2 297, 67 грн.

Внаслідок придбання ноутбуку Apple MacBook Pro 13" MD 314 позивачем відбулося збільшення групи 4 «Основних засобів» (машини та обладнання, з них: електронно-обчислювальні машини...), що підтверджується копією відомості з обліку основних засобів позивача.

Придбаний ноутбук Apple MacBook Pro 13" MD 314, відповідно до наказу по підприємству, був переданий для використання у господарської діяльності підприємства головному бухгалтеру, що підтверджується наказом про призначення відповідальної особи.

Отже, підстави для висновку про невикористання ноутбуку Apple MacBook Pro 13" у господарській діяльності TOB «Торгова компанія «Смарт» відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ «Торговий дім «Віртекс» в повному обсязі довів реальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Отже, суд першої інстанції неналежним чином дослідив реальність господарських операцій в частині доводів позивача, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

В свою чергу доводи апеляційної скарги ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві не спростовують висновків суду першої інстанції.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування

судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віртекс» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віртекс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003252220 від 29 травня 2013 року та № 0003262220 від 29 травня 2013 року, винесені Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 12 лютого 2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 11 лютого 2014 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.