Ухвала

від 06.11.2013 по справі 826/3199/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3199/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центр мийного бізнесу» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Центр мийного бізнесу» (далі Товариство або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі ДПІ або відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001642202, №0001652202 від 23.11.2012 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 31 травня 2013 року позов задовольнив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ДПІ посилається на те, що судом першої інстанції не належним чином застосовані норми матеріального і процесуального права, а також не взято до уваги, що в результаті незаконної діяльності невстановлених осіб, позивачем було організовано створення (придбання) наступних фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що спричинило заподіяння великої матеріальної шкоди державі.

Заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинам з ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура », ТОВ «Гарант Сервіс А», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон» за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 916/22-2/33693700 від 09.11.2012 року (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- пункту 5.1., підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, статей 203, 215, частини 3 статті 206, абз. 2 частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 110 994 грн.;

- підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, підпунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, статей 626, 629, 655, 662, 658, 664, 203, пункту 1 статті 215, пункту 2 статті 215, статті 228, частини 1 статті 216 ЦК України що призвело до заниження суми ПДВ на загальну суму 88 797 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийняло податкові повідомлення рішення від 23.11.2012 року:

- №№0001642202, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 85 923 грн., в т.ч. 71 680 грн. - основного платежу, 14 243 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- № №0001652202, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 61 113 грн., в т.ч. 51 155 грн. - основний платіж, 9 958 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та винесення податкового повідомлення рішення.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачаться, що ТОВ «Центр мийного бізнесу» укладено договори про поставку авто хімії та комплектуючих для авто мийок з контрагентами: ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс А», ТОВ «Екобудгруп».

Згідно рахунків-угод, позивачем здійснено перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагентам. На поставлені ТМЦ контрагентами видано видаткові накладні.

Вартість отриманих товарів позивачем віднесено до складу валових витрат, суму податку на додану вартість по податковим накладним включена до складу податкового кредиту.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та винесення податкового повідомлення рішення.

В Акті перевірки ДПІ посилається на постанову слідчого з ОВС ДПC у м. Києві від 01.08.2012 року відповідно до якої встановлено, що від імені ВАТ «ТБ Олімп», ПП «НЕОН», ТОВ «Бізнес сервіс А плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс А», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон», невстановленими особами систематично здійснювалось підроблення та видача підроблених документів ряду суб'єктам господарювання, які використовуючи реквізити та банківські рахунки вказаних підприємств, документально оформлювали фактично неіснуючі операції на отримання і продаж ТМЦ, надання послуг, виконання робіт, після чого дані документи передавалися замовникам для відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат. Заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість і на прибуток підприємств.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що договірні відносини між позивачем та вищеназваними контрагентами, носять характер нікчемного, оскільки дані правочини не відповідають частинам 1, 3 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, так як суперечать моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини не можуть бути підставою для визнання про неможливість здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 у справі № К/9991/53981/12.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалах від 29.03.2012 року у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 року у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 року у справі № К/9991/72712/11.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до статті 20 ПК України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Отже, доказів того, що позивач мав господарські відносини з його контрагентом, що на думку відповідача має ознаки фіктивності, ДПІ суду не надало, не вбачаються вони і з матеріалів справи.

Окрім того, колегія суддів враховує, перевірку проведено згідно підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі Постанови про призначення документальної перевірки від 01.08.2012 року слідчого в особливо важливих справах ДПС у м.Києві капітана податкової міліції Коваля О.В., винесеної за результатом розгляду матеріалів кримінальної справи № 70-552.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та пункту 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року і зареєстрованого Міністерством юстиції України № 34/18772 від 12.01.2011 року (далі Порядок), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

За своїм змістом дані норми не містять жодних обмежень чи застережень щодо застосування лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-розшукова справа, тому стосується всіх перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, згідно з пунктом 86.9 статті 86 ПК України належним доказом на підтвердження правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами вказаної перевірки є відповідне рішення суду.

З огляду на те, що під час розгляду даної справи відсутні відомості про відповідне судове рішення у кримінальній справі, що набрало законної сили, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч приписам пункту 86.9 статті 86 ПК України, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Отже, висновки ДПІ обґрунтовують свою позицію на неналежних, недопустимих і незасвідчених доказах і як наслідок прийняло неправомірні податкові повідомлення-рішення №0001642202, №0001652202 від 23.11.2012 року з порушенням норм матеріального права.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст судового рішення складено 11.11.2013 року

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.