Ухвала

від 29.10.2013 по справі 820/5193/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 р.Справа № 820/5193/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2013р. по справі № 820/5193/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОТ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЛОТ" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати незаконними дії Дзержинської ДПІ у м. Харкові відносно зроблених висновків щодо нікчемності правочинів та нереальності здійснення господарських операцій, викладених в акті перевірки № 1763/2240/37578024 від 08.05.2013 року під час проведення позапланової документальної невиїзної перевірки TOB «УКРЛОТ» з питань перевірки відносин з ПП «АГРО-ОЙЛ» за період 01.04.2012 року - 30.06.2012 року та подальшої їх реалізації «ЛОТОСТАР»;

- зобов'язати Дзержинську ДПІ у м. Харкові відновити в електронній автоматизованній системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показники щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань TOB «УКРЛОТ» по його взаємовідносинам з контрагентами, станом до винесення оскаржуваних висновків Акту (що самостійно задекларовані в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період квітень, травень, червень 2012 року);

- зобов'язати припинити використовувати в електронних базах даних та будь-яким іншим способом матеріали та висновки проведеної перевірки, за результатами якої складено акт 1763/2240/37578024 від 08.05.2013 року у подальшій роботі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.13 року зазначений позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відносно зроблених висновків щодо нікчемності правочинів та нереальності здійснення господарських операцій, викладених в акті перевірки № 1763/2240/37578024 від 08.05.2013 року під час проведення позапланової документальної невиїзної перевірки TOB "УКРЛОТ" з питань перевірки відносин з ПП "АГРО-ОЙЛ" за період 01.04.2012 року - 30.06.2012 року, та подальшої їх реалізації TOB "JIOTOCTAP".

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відновити в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показники щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань TOB "УКРЛОТ" по його взаємовідносинам з контрагентами, станом до винесення оскаржуваних висновків Акту перевірки № 1763/2240/37578024 від 08.05.2013 року (що самостійно задекларовані в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період квітень, травень, червень 2012 року).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.13 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "УКРЛОТ", зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

Судом першої інстанції також встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань перевірки відносин з ПП "АГРО-ОЙЛ" (код 36845632) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року.

За наслідками зазначеної перевірки 08.05.2013 року фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області був складений акт № 1763/2240/37578024 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "УКРЛОТ" з питань перевірки відносин з ПП "АГРО-ОЙЛ" (код 36845632) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року.

Висновками цього акту перевірки встановлені порушення ТОВ "УКРЛОТ" вимог ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, підприємством в результаті чого завищено податкові зобов'язання за квітень-червень 2012 року у сумі 507150 грн., а також встановлені порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, підприємством в результаті чого завищено податковий кредит за період квітень-червень 2012 року на загальну суму 292800 грн.

Акти індивідуальної дії щодо позивача у виді податкових повідомлень-рішень на підставі зазначеного акту перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області не було винесено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних акту перевірки № 1763/2240/37578024 від 08.05.2013 року, правочини укладені між ТОВ "УКРЛОТ" з ПП "АГРО-ОЙЛ, відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України визнані Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області нікчемними та в силу ст.216 ЦК України визнані такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Підставою для таких висновків слугувала отримана ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова інформація від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, а саме: акт перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС № 255/22-01/36845632 від 30.07.2012 року ПП «Агро-Ойл», код за ЄДРПОУ: 36845632, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з підприємствами - контрагентами за період з 01.01.2010 року по 31.05.2012 року, за висновками якого операції, здійснені ПП «Агро-Ойл» у перевіреному періоді не мали реального товарного характеру, товар не перевозився та не зберігався, не виявлено відповідних офісних та складських приміщень. не встановлено наявність трудових ресурсів, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіреному періоді позивач - ТОВ "УКРЛОТ", мав господарські взаємовідносини з ПП «Агро-Ойл» та ТОВ "ЛОТОСТАР".

Між позивачем - ТОВ "УКРЛОТ" та ПП «Агро-Ойл» року були укладені договори поставки №14/4 від 11.04.2012р. та №15/4 від 11.04.2012року, відповідно до яких Постачальник (ПП «Агро-Ойл») зобов'язався передати у зумовлені строки Покупцю (ТОВ «УКРЛОТ») товар, конкретна партія якого узгоджується згідно Специфікацій, які є додатками до Договорів поставки.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать виписки із банку: від 12.04.2012 року на суму 1420406,00грн., від 17.04.2012 року на суму 968345,33 грн., від 26.04.2012 року на суму 240000,00240000,00 грн., від 12.04.2012 року на суму 1429406,00 грн.

Постачальником було виписано на адресу покупця податкові накладні № 6 від 12.04.2012 року у сумі 511200,00 грн., № 10 від 17.04.2012 року у сумі 519000,00грн. № 18 від 27.04.2012 року у сумі 726600,00 грн.

Виконання ПП «Агро-Ойл»» зобов'язань за вказаними вище договорами підтверджуються видатковими накладними № 1204 від 12.04.2012 року у сумі 511200,00 грн., № 1704 від 17.04.2012 року у сумі 519000,00 грн., № 2704 від 27.04.2012 року у сумі 726600,00 грн.

Подальша реалізація товару підтверджується договором, укладеним між ТОВ "УКРЛОТ" та ТОВ "ЛОТОСТАР", про виконання робіт з виготовлення продукції №1№1 від 31.05.2012року, за яким в порядку та на умовах, визначених договором, замовник (ТОВ "УКРЛОТ") доручає виконавцю (ТОВ "ЛОТОСТАР"), а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з наданих замовником комплектуючих, електронного обладнання, та передати замовникові готову продукцію.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать виписки з банку: від 11.04.2012 року на суму 1429406,00грн., від 22.04.2012 року на суму 304290,00грн., від 26.04.2012 року на суму 968345,33 грн.

Постачальником було виписано на адресу покупця податкові накладні: № 1 від 04.06.2012 року у сумі 8400,00грн., № 4 від 08.06.2012 року у сумі 8400,00грн., № 8 від 18.06.2012 року у сумі 16800,00 грн.

Виконання ТОВ "ЛОТОСТАР" зобов'язань за вказаним вище договором підтверджуються Актами приймання-передачі №2 від 06.06.2012року, №3 від 08.06.2012року, №4, №5 від 14.06.2012року.

За договором поставки №07/11 від 07.11.2011р., Постачальник (ТОВ "УКРЛОТ") зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцю (ТОВ "ЛОТОСТАР"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Лотерейні термінали, що зазначені у специфікаціях до договору.

До даного договору сторонами було підписано три специфікації: специфікація № 1 від 07.11.2012 року на загальну суму 740000,00 гривень, № 2 від 07.11.2012 року на загальну суму 14800,00 гривень та № 3 від 07.11.2012 року на загальну суму 3042900,00 гривень.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать виписки із банку: від 04.04.2012 року на суму 2130000,00грн., від 09.04.2012 року на суму 304290,00грн., від 12.04.2012 року на суму 313391,02 грн.

Постачальником було виписано на адресу покупця податкові накладні № 11 від 05.04.2012 року у сумі 2130030,00грн., № 12 від 11.04.2012 року у сумі 304290,00грн., № 13 від 13.04.2012 року у сумі 304290,00 грн., №14 від 23.04.2012 року у сумі 304290,00грн.

Виконання зобов'язань за вказаним вище договором підтверджуються видатковими накладними від 04.06.2013р. №13 на суму 507450,00грн., від 06.06.2012р. №14 на суму 507150,00, від 11.06.2012р. №17 на суму 507150,00грн., від 20.06.2012р №19 на суму 507150,00грн., від21.06.2012р №20 на суму 507150,00грн.

Фактичне та реальне виконання сторонами зазначених вище договорів підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: актами надання послуг, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, рахунками на оплату, видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями, платіжними дорученнями та товарно-транспортними накладними.

Дефектів наданих первинних документів судом не встановлено, податкові накладні відповідають вимогам ст.201 ПК України.

Послуги за вказаними вище договорами були в подальшому використані позивачем у оподаткованих операціях у межах його господарської діяльності, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями, договорами та додатковими угодами до них, комплектуванням номенклатури, каталогами, інструкціями, перекладами, дослідженнями.

Отже, ТОВ "УКРЛОТ", ТОВ "ЛОТОСТАР" та ПП "АГРО-ОЙЛ" у періоді, що перевірявся, свої зобов'язання за укладеними угодами виконали.

Оцінивши вказані правочини за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів відзначає, що спірні правочини укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що зазначені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та його контрагентами фактів вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань визначений Податковим кодексом України.

Аналізуючи положення Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача відсутня компетенція на встановлення фактів порушення позивачем положень цивільного або господарського законодавства та відображення власних суджень з даних питань в акті перевірки № 1763/2240/37578024 від 08.05.2013 року.

Виходячи з положень чинного законодавства України, станом на дату складання відповідачем акту перевірки 1763/2240/37578024 від 08.05.2013 року, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області не була наділена ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, викладені Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в акті № 1763/2240/37578024 від 08.05.2013 року судження про порушення платником податків вимог ст.202, ч.5 ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зроблені з перевищенням компетенції відповідача та не підтверджуються доказами.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо нікчемності правочинів, не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його вказаними контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст. 228 ЦК України встановлено, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи зі змісту акту перевірки 1763/2240/37578024 від 08.05.2013 року, даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності ТОВ "УКРЛОТ" обставин, які передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням правових позицій, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними") як ознаки нікчемного правочину. Посилання відповідача на ч.ч.1, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216 є безпідставними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У відповідності до Постанови Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ "Мрія" до ДПІ у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, ДПІ є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що, відповідно КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п.6 ч.3 ст. 105), а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Також вирішуючи спір по суті, колегія суддів бере до уваги, що судження податкового органу про нікчемність спірного правочину не підкріплено належними доводами та доказами згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б достовірно показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів колегія суддів також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Такий висновок суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні укладених договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено. При цьому, колегія суддв бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вказаними договорами, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів між ТОВ "УКРЛОТ", «АГРО-ОЙЛ» та ТОВ "ЛОТОСТАР" не відповідають дійсним намірам сторін, або, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

За таких обставин, посилання на невідповідність договорів вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає необґрунтованим.

У відповідності до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано доказів того, що первинні документи містять недостовірні відомості або визнані недійсними.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару та отримання послуг.

Тому, висновки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо нереальності здійснення господарських операцій не є доведеними.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань платників податків визначений нормами Податкового кодексу України.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зміст спірних угод не суперечить актам цивільного законодавства. Колегією суддів не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Колегія суддів також зауважує, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У відповідності до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вказані вище дії відповідача по встановленню нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "АГРО-ОЙЛ", ТОВ "ЛОТОСТАР" вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені дії відповідача є протиправними.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2013р. по справі № 820/5193/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В. Судді (підпис) (підпис) П’янова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.