Постанова

від 30.10.2013 по справі 49/155-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2013р.м.Київ№ 49/155-А 10:10

Господарський суд міста Києва у складі:

головуючого судді Митрохіної А.В.

при секретарі судового засідання Цибульському Р.М.

За участі представників сторін:

Від позивача Шкляревська Л.М. дов. № б/н від 19.08.13

Від відповідача Лузя Л.О. дов. № 84/10-015 від 25.09.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зварювання-2000"

До Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

Про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2005 було відкрито провадження у справі №49/155-А та призначено попереднє судове засідання на 12.10.2005.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2005 закінчено підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду на 27.10.2005.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 27.10.2005, від 10.11.2005 відкладено розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.11.2005 зупинено провадження у справі №49/155 до надходження від відповідача додаткових документів на запит суду.

Листами Господарського суду м. Києва від 07.02.2011, від 01.04.2011, від 30.09.2011, зобов'язано сторони повідомити суд про усунення причин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Зважаючи на той факт, що з моменту порушення провадження у даній справі сплинуло значно багато часу, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі №49/155-А.

05.12.2011 на адресу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва направлено запит про надання додаткових документів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 поновлено провадження у справі №49/155-А та призначено розгляд адміністративної справи на 12.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 було відкладено розгляд адміністративної справи на 21.03.2012, у зв'язку з неявкою представників відповідача, невиконанням сторонами повністю вимог ухвали суду від 17.02.2012 у справі №49/155-А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2012 зупинено провадження у справі №49/155 до надходження відповідей на запити позивача.

На адресу Господарського суду м. Києва надійшов лист до якого додані копії необхідних для розгляду справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 поновлено провадження у справі №49/155-А та призначено розгляд адміністративної справи на 19.08.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2013 було відкладено розгляд адміністративної справи на 16.09.2013.

У судовому засіданні 16.09.2013 оголошувалась перерва до 25.09.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 зупинялося провадження до 16.10.2013.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 адміністративну справу №49/155-А було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла адміністративну справу №49/155-А до свого провадження та призначила судове засідання на 30.10.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 адміністративну справу №49/155-А було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла адміністративну справу №49/155-А до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.10.2013 замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Представник позивача у судове засідання 30.10.2013 з'явився, надав пояснення по справі, відповідно до яких позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, зазначав що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ «Фінсоюзавто».

Представник відповідача у судове засідання 30.10.2013 з'явився, надав пояснення по справі відповідно до яких проти позову заперечував, посилаючись на факти порушень, виявлених під час документальної перевірки позивача, що викладені в акті перевірки, та просив суд у позові відмовити.

16.10.2013р. через канцелярію Господарського суду м. Києва надійшло від позивача уточнення позовних вимог, якими він просить визнати нечинним та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07.02.2005р. № 0000312626/0, № 0000312626/1, № 0000312626/2 про сплату 7448грн. податку на додану вартість та 3 724грн. штрафних санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податковим повідомленням-рішенням № 0000312626/0 від 07.02.2005 р. відповідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено ТОВ «Зварювання-2000» податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11172грн, в тому числі 7448,0грн. - основний платіж і 3724,00грн. - штрафні санкції.

В ході адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Означене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 6 від 04.02.2005 р. "Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Зварювання-2000» (код ЄДРПОУ 23710477) з питань взаємовідносин з ТОВ «Фінсоюзавто» (код 32524351) за період з 01.02.2004р. по 01.03.2004р.» (далі - Акт перевірки від 04.02.2005р. ).

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Як зазначено в акті перевірки від 04.02.2005 р., перевіркою встановлено, що ТОВ «Зварювання-2000» (покупець) придбало у ТОВ «Фінсоюзавто» (продавець) зварювальні матеріали (електроди, проводка, редуктор) на загальну суму 44690грн., в тому числі ПДВ 7448грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Фінсоюзавто». ТОВ «Фінсоюзавто» виписало податкові накладні: від 03.02.2004р. № 101 на суму 11280грн., в т.ч. ПДВ 1880грн., від 11.02.2004р. № 103 на суму 12660грн., в т.ч. ПДВ 2110грн., від 13.02.2004р. № 107 на загальну суму 13860грн., в т.ч. ПДВ 2310грн., від 13.02.2004р. №108 на суму 6890грн., в т.ч. ПДВ 1148,33грн., які ТОВ «Зварювання-2000» відобразило в книзі обліку придбання товарів і бухгалтерському обліку. Сума податку на додану вартість в розмірі 7448 грн. включена до складу податкового кредиту підприємства за лютий 2004р.

Також в акті перевірки від 04.02.2005 р. зазначено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25.11.2004 р. у справі № 2-3466/2004 визнано недійсними Статут та статутний договір ТОВ "Фінсоюзавто" від 15.07.2003р. і свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Фінсоюзавто» № 36082263 від 28.07.2003 р.

На підставі вказаного судового рішення актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 05.01.2005 р. № 1014 було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.07.2003р. № 36082263 ТОВ «Фінсоюзавто» з моменту реєстрації.

За висновками акту перевірки від 04.02.2005 р., позивачем, в порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме до податкового кредиту по ПДВ включено суми податку по податковим накладним виписаним особою, яка не зареєстрована у якості платника на додану вартість, а тому не мала права їх складати, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 7 448 грн. (за лютий 2004р.).

Висновки акту перевірки судом не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, позивач в лютому 2004 року р. здійснив господарські операції з придбання у ТОВ «Фінсоюзавто» товару на суму 44690 грн. в т. ч. ПДВ 7448 грн. Копії видаткових накладних, платіжних доручень та витяг з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) наявні у матеріалах справи.

В ціні поставленого товару, позивачем було сплачено податок на додану вартість, та отримано податкові накладні. Оплата за товар здійснювалась безготівковими коштами на розрахунковий рахунок ТОВ «Фінсоюзавто» згідно рахунків-фактур, про що зазначено також у акті перевірки.

Зауважень щодо оформлення податкових накладних у перевіряючих не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь дотримання ними податкової дисципліни.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

Податкові накладні від ТОВ «Фінсоюзавто», що підтверджують суму податкового кредиту, наявні у позивача. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ було анульовано та виключено з реєстру 05 січня 2005 року, тому у лютому 2004 року ТОВ «Фінсоюзавто» було зареєстроване як платник ПДВ і позивач мав право на податковий кредит на підставі виданим таким товариством податкових накладних.

На момент виконання зобов'язань згідно отриманих податкових накладних, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якою не визнає податкова інспекція, ТОВ «Фінсоюзавто» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Чинним на момент розгляду справи Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону). За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Таким чином, суд вважає, що сума податку на додану вартість в розмірі 7448 грн. правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту лютий 2004 року на підставі податкових накладних, отриманою від ТОВ «Фінсоюзавто», зареєстрованого платником податку на додану вартість.

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Судом також враховується, що Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. № 1251-XII зі змінами і доповненнями (діяв на момент виникнення спірних правовідносин ) для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.

За таких обставин, висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню незаконним і скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в частині вимог щодо визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №№ 0000312626/1, 0000312626/2 позов задоволенню не підлягає, оскільки сторонами не надано такі податкові повідомлення-рішення та не доведено взагалі їх існування.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 71, 94, 97, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зварювання-2000" задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0000312626/0 від 07.02.2005р.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України проголошено її вступну та резолютивну частини 30 жовтня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 листопада 2013 року.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.В. Митрохіна