Ухвала

від 07.11.2013 по справі 14/4156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07 листопада 2013 року Справа № 14/4156

вх. № 19716/13 від 09.09.2013

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., розглянувши заяву

заявника боржника у особі ліквідатора банкрута

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

у справі за заявою

боржника відкритого акціонерного товариства "Городищенське

хлібоприймальне підприємство"

про визнання його банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Боржником у особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В., подано заяву про витребування із чужого незаконного володіння майна банкрута, а саме: під'їзної залізничної колії №1, довжиною 310,7 м, розташованої за адресою: Черкаська область, м.Городище, вул.Індустріальна,12, на території земельної ділянки площею 6,5170 га з кадастровим №7120310100-001-0199.

Учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак їх представники у судове засідання не з'явились і про причини неявки не повідомили.

У судовому засіданні 18.10.2013 ліквідатор банкрута заявлені вимоги підтримав, і пояснив, що належність майна підтверджується: інвентаризаційним описом основних засобів станом на 31.03.2004; звітом оцінки державного пакету акцій від 31.03.2004; переліком основних засобів станом на 31.03.2004; переліком основних засобів станом на 01.01.2006; актом інвентаризації основних засобів станом на 01.12.2005; анкетою по роботі боржника станом на 1998 рік; листом голови правління №1017 від 05.11.2002 та листом ТОВ «Зерногор» №158 від 05.11.2002, які адресовані ЧОТВ АМКУ; додатковою угодою до договору №3052 від 20.12.2001 про продовження дії договору від 03.07.1996 на експлуатацію залізничних колій; бюджетом на 2000 рік; розрахунком прямих додаткових витрат на 2000 рік; наказом від 17.01.2005 №2; відомостями залізничних та водних накладних на відвантаження хлібопродуктів за наказами №703 від 22.04.1998, №579 від 02.04.1998, №1062а від 24.11.1997; листом Корсунської дистанції колії №ПЧ-08/898 від 31.08.2012; кошторисом ремонтних витратна 1998 рік; зведеним кошторисом на ремонт матеріально-технічної бази на 2003 рік; актом про матеріальну відповідальність посадової особи від 12.12.2005; договорами про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.12.2005 боржником та ТОВ «Зернова Компанія «Агротекс»; купівлі-продажу від 20.12.2005 між ТОВ «Зернова компанія «Агротекс» та ТОВ «Агро-Фінанс»; про купівлю-продаж від 12.12.2007між ТОВ «Азовмет» та ТОВ «Нікопольська зернова компанія»; про купівлю-продаж від 13.12.2007 та №2 НЗК від 13.12.2007 між ТОВ «Нікопольська зернова компанія» та ТОВ «Зерногор»; про купівлю-продаж від 13.12.2007 між ТОВ «Нікопольська зернова компанія» та ТОВ «Агро-фінанс»; про купівлю-продаж від 12.12.2007 між ТОВ «Агро-Фінанс» та ТОВ «Азовмет».

Представники відповідача проти вимог ліквідатора заперечили, з тих мотивів, що у жодному з перелічених документів боржник не зазначений власником спірного майна, що це є похідні і вторинні документи, які стосуються обліку спірного майна на балансі боржника, визначення його балансової вартості, і не являються правовстановлювальними; що в наданих документах ліквідатором банкрута не індивідуалізовано під'їзну залізничну колію №1 (місце розташування, довжина та ін.), що висновок про належність боржнику спірного майна зроблений шляхом порівняльного аналізу генерального плану місцевості та технічного паспорта відповідача на залізничну колію; що відповідач набув права на спірне майно в порядку передбаченому законодавством.

До дня судового засідання від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про витребування від Шевченківської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці копій технічної документації на під'їзну колію. Клопотання обгрунтовано тими підставами, що ліквідатор банкрута не має права на самостійне отримання такої інформації та що відповідно ст.38 Господарського процесуального кодексу України він вправі подати клопотання про витребування таких доказів господарським судом.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання ліквідатора банкрута, оскільки останнє не відповідає вимогам п.2 і 3 ч.2 ст.38 Господарського процесуального кодексу України, а саме: з його змісту не вбачається вчинення ліквідатором банкрута необхідних дій для отримання доказів, не зазначено обставин, що перешкоджають їх отриманню, а також не вказано підстав, з яких впливає, що ці докази має саме Шевченківська дирекція залізничних перевезень Одеської залізниці.

Відповідно до статей 75, 85 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши представників учасників провадження у справі про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справі докази суд вважає, що надані представником боржника докази лише опосередковано вказують на наявність у боржника на балансі залізничної колії, за ознаками схожої до спірної, яку боржник використовував у своїй діяльності, однак прямі докази того, що вказана у цих документах колія це і є предмет спору, що вона перебувала у власності боржника на балансі (а не на інших підставах), що вона не була змінена з часу вибуття з розпорядження боржника відсутні, в той час як на противагу відповідачем суду надані докази оформлення права на неї, неправомірність яких в установленому порядку не спростована.

Однак, суд не вдається у дослідження усіх цих доказів з наступних мотивів. Відповідно до ч.2 ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у даній справі застосовується закон від 14.05.1992 №2343-XII із наступними змінами, останні з яких внесені Законом України від 02.10.2012 №5405-VI і який набрав чинності з 04.11.2012, далі - Закон-1992 ).

Відповідно до ст.25 Закону-1992 ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку май на банкрута згідно із законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу. Разом з тим, ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Частиною 4 статті 24 Закону-1992 передбачено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відтак, враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує в межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані зі здійсненням провадження у такій справі, зокрема, розглядає скарги учасників ліквідаційної процедури (керівника боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, комітету кредиторів боржника, окремих кредиторів) на дії інших учасників процедури банкрутства, пов'язані із виконанням ними повноважень в конкретних процедурах банкрутства (розпорядження майном боржника, санації, ліквідації, укладення мирової угоди в процедурі банкрутства).

Також, Законом-1992 передбачено право інших осіб (не учасників провадження) в окремих випадках оскаржити дії ліквідатора у справі про банкрутство, зокрема власником майна (органом уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; особою, яка посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси (частина 4 ст.24 Закону-1992).

При цьому законодавством не передбачено права господарського суду вирішувати спори про зобов'язання осіб, які не є учасниками провадження у справі про банкрутство, вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, про визнання права власності боржника на майно третіх осіб і про витребування цього майна від третіх осіб саме в межах провадження у справі про банкрутство. Разом з тим закон передбачає такий спосіб захисту майнових прав учасників цивільних правовідносин, які випливають із права використання чужого майна, як звернення до суду з відповідною вимогою у позовному провадженні - законодавство про банкрутство, як спеціальні нормами права, не передбачає жодних процесуальних винятків щодо можливості розгляду таких спорів у межах справи про банкрутство.

Тому подана ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Ярмолінським Ю.В., заява про витребування із чужого незаконного володіння майна банкрута, а саме: під'їзної залізничної колії №1, довжиною 310,7 м, не може бути предметом розгляду у межах справи про банкрутство, що є підставою для припинення помилково порушеного провадження за вищезазначеною заявою на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Така правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2013 у цій справі.

При цьому суд звертає увагу на неналежність посилання заявника на п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", оскільки питання підвідомчості і підсудності (процесуальне питання) вирішується на момент розгляду спору судом, а не на момент виникнення правовідносин у сторін.

Керуючись ст.4-1, п.1 ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ліквідатора банкрута від 06.11.2011 (вх. суду №24958/13 від 07.11.2013) про витребування доказів відмовити.

Провадження за заявою від 03.09.2013 №14/4156-23 (вх. суду №19716/13 від 09.09.2013) про витребування майна припинити

Повне судове рішення у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді складено 18.11.2013.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Направити ухвалу рекомендованим листом ліквідатору банкрута, відповідачу та членам комітету кредиторів (2)

Суддя Хабазня Ю.А.