Постанова

від 13.11.2013 по справі 815/7377/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/7377/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія Європродукт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

24 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія Європродукт" звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000133900 від 15 жовтня 2013 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач заначив, що у період з 27.08.2013 року по 16.09.2013 року уповноваженими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено позапланову документальну виїзну перевірку TOB «ДК «Європродукт» (код ЄДРПОУ 32575055) з питання правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємством TOB «Таврійська Насіннєва Компанія» (код ЄДРПОУ 32927983) за період вересень 2010 року, за результатами якої складено акт №31/39-0/32575055/7 від 30.09.2013р. Перевіркою встановлено порушення TOB «ДК «Європродукт»:

- п.1.6., п.1.7. ст.1. пп.7.2.4. п.7.2., пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2.4., п.2.15, п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом МФУ від 24.05.1995 року №88, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у вересні 2010 року, всього в сумі 1 016 738 грн.;

- п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4., п.2.15, п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у вересні 2010 року на загальну суму 1 016 738 грн.

15 жовтня 2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000133900 за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1 525 106, 58 грн., за основним платежем - 1 016 737,72 грн., та штрафними санкціями - 508 368,86 грн.

Позивач не згоден з висновками вищевказаного Акту, вважає їх необгрунтованими, дії податкового органу по проведенню перевірки незаконними та такими, які суперечать вимогам законодавства України, а винесене податкове повідомлення-рішення відповідно підлягає скасуванню, оскільки при проведенні перевірки TOB «ДК «Європродукт» надало усі первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції з контрагентом ТОВ «ТАВРІЙСЬКА НАСІННЄВА КОМПАНІЯ», у тому числі підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції; податковий статус учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Також позивач зазначив, що висновки відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ТАВРІЙСЬКА НАСІННЄВА КОМПАНІЯ» не відповідають вимогам закону, оскільки ознак нікчемності правочинів між позивачем та вказаним контрагентом у судовому порядку не встановлювалося. Також позивач вказав, що в акті №31/39-0/32575055/7 від 30.09.2013р. співробітниками ДПІ не встановлено жодних порушень підприємством податкового законодавства в взаємовідносинах в рамках договору поставки №01 /09 від 01.09.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про поважність причини неявки суд не сповістив, заперечення проти позову по суті заявлених вимог не надав, у зв'язку з чим суд ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача в порядку, передбаченому ст.128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

12.09.2003 року Приморською районною адміністрацією Виконавчого комітету Одеської міської ради зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія Європродукт" за №26303264Ю0010837, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО №265426, номер запису 1 556 120 0000 014807.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія Європродукт" взято на податковий облік 18.09.2003 року за № 9786, з 15.01.2010 року у зв'язку з включенням до категорії великих платників знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що у період з 27.08.2013 року по 16.09.2013 року уповноваженими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено позапланову документальну виїзну перевірку TOB «ДК «Європродукт» (код ЄДРПОУ 32575055) з питання правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємством TOB «Таврійська Насіннєва Компанія» (код ЄДРПОУ 32927983) за період вересень 2010 року, за результатами якої складено акт №31/39-0/32575055/7 від 30.09.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення TOB «ДК «Європродукт»:

- п.1.6., п.1.7. ст.1. пп.7.2.4. п.7.2., пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2.4., п.2.15, п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом МФУ від 24.05.1995 року №88, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у вересні 2010 року, всього в сумі 1 016 738 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4., п.2.15, п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у вересні 2010 року на загальну суму 1 016 738 грн.

15 жовтня 2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на підставі акту перевірки №31/39-0/32575055/7 від 30.09.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000133900 за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1 525 106,58 грн., з яких: за основним платежем - 1 016 737,72 грн., та штрафними санкціями - 508 368,86 грн.

Як встановлено в ході розгляду справи, 01.09.2010 року між TOB «ДК «Європродукт» (Покупець) та ТОВ «ТАВРІЙСЬКА НАСІННЄВА КОМПАНІЯ» (постачальник) укладено договір постачання №01/09. Згідно п.1.1 Предмет договору, за даним Договором постачальник по заявкам покупця зобов'язується в строки, передбачені діючим договором поставити та передати у власність покупцю товари, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар. Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець оплачує постачальнику кожну партію товару за ціною, вказаною в накладних з відстрочкою платежу на 90 днів. Також, 01.09.2010 року між позивачем та ТОВ «ТАВРІЙСЬКА НАСІННЄВА КОМПАНІЯ» було укладено додаткову угоду до договору постачання №01/09, якою передбачено розрахунок за поставлений товар з застосуванням простих векселів на суму 6100426 грн. 35 коп. з датою погашення 11.10.2020 року (п.1.2 додаткової угоди), а також визначено умови поставки EXW ("ФРАНКО-ЗАВОД") за правилами "Інкотермс -2000", тобто зобов"язання вважаються виконаними продавцем з моменту передачі ним товару покупцю на своєму підприємстві (п.1.3 додаткової угоди).

На підтвердження господарських операцій за вказаним договором з ТОВ «ТАВРІЙСЬКА НАСІННЄВА КОМПАНІЯ», TOB «ДК «Європродукт» було надано наступні документи:

- копія Акту прийому-передачі простого векселю № б/н від 11 жовтня 2010р.;

- копія видаткової накладної № 0160109-1 від 01 вересня 2010р. на загальну суму 1 406 724,76 грн.;

- копія видаткової накладної № 0160109-2 від 01 вересня 2010р. на загальну суму 2 792 411,27 грн.;

- копія видаткової накладної № 0160109-3 від 01 вересня 2010р. на загальну суму 1 901 290,32 грн.,

- копія податкової накладної № 0160109-1 від 01 вересня 2010р. на загальну суму 1 406 724,76 грн.;

- копія податкової накладної № 0160109-2 від 01 вересня 2010р. на загальну суму 2 792 411,27 грн.;

- копія податкової накладної № 0160109-3 від 01 вересня 2010р. на загальну суму 1 901 290,32 грн.;

- копія товарно-транспортної накладної № 0160109-1 від 01 вересня 2010р.;

- копія товарно-транспортної накладної № 0160109-2 від 01 вересня 2010р.;

- копія товарно-транспортної накладної № 0160109-3 від 01 вересня 2010р.;

- копія відомості обліку руху основних засобів по бухгалтерському рахунку 105 за вересень 2010р.;

- копія розрахункових відомостей з заробітної плати № 02/09-1, № 02/09-2 та № 02/09-3 від 02.09.2013р. по водіям;

- копія відомості витрат товару за кодом 3961130 «Соска круглая для каши силікон» за період з 02.09.2010 по 05.10.2010 pp.;

- копія відомості витрат товару за кодом 3961120 «Соска круглая для мол.силикон» за період з 02.09.2010 по 12.10.2010 pp.;

- копія відомості витрат товару за кодом 3960320 «Бутыл.стек.250 мл.»Декор»» за період з 02.09.2010 по 12.10.2010 pp.;

- копія відомості витрат товару за кодом 3960300 «Бутыл.стек. 250 мл.одноцветная» за період з 02.09.2010 по 14.10.2010 pp.;

- копія відомості витрат товару за кодом 3960050 «Бутылочка 250 мл. «Декор» за період з 02.09.2010 по 12.10.2010 pp.;

- копія відомості витрат товару за кодом 3100120 «Шампунь для волос 200 мл.» за період з 02.09.2010 по 13.10.2010 pp.;

- копія відомості витрат товару за кодом 3100080 «Масло очистительное 200 мл.» за період з 02.09.2010 по 12.10.2010 рр.;

- копія відомості витрат товару за кодом 3100016 «Крем для младенцев, 150 мл.» за період з 02.09.2010 по 13.10.2010 pp.;

- копія відомості витрат товару за кодом 1104847 «Каша мол. овсяная с персиком» за період з 02.09.2010 по 01.10.2010 pp.;

- копія відомості витрат товару за кодом 1104831 «Каша мол. пшеница - яблоко, банан» за період з 02.09.2010 по 01.10.2010 рр.;

- копія відомості витрат товару за кодом 1104811 «Каша мол. гречка - курага, яблоко» за період з 02.09.2010 по 12.10.2010 рр.;

- копія відомості витрат товару за кодом 1104003 «Каша молочная рис» за період з 02.09.2010 по 15.09.2010 рр.;

- копія відомості витрат товару за кодом 3100140 «Присыпка детская 100г» за період з 02.09.2010 по 13.10.2010 рр.;

- копія відомості витрат товару за кодом 1104821 «Каша мол. фруктово-злаковое ассорти» за період з 02.09.2010 по 06.10.2010 рр.;

- копія відомості витрат товару за кодом 3100020 «Крем для младенцев, 20 мл» за період з 02.09.2010 по 13.10.2010 рр.

Суми податку на додану вартість за переліченими вище трьома податковими накладними включено TOB «ДК «Європродукт» до податкового кредиту вересня 2010 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

Оплата позивачем за отриманий від контрагента товар здійснена шляхом видачі простого векселя Серії АА №2224510 від 11.10.2010 року на суму 6 100 426, 35 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі простого векселю № б/н від 11 жовтня 2010р.(т.1, а.с.116).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою проведення позапланової невиїзної перевірки позивача та як наслідок прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є факт отримання відповідачем акту від 14.12.2012 №683/22-4/32927983 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Таврійська Насіннєва Компанія» (код ЄДРПОУ 32927983) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за липень-грудень 2010 року», та висновку від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 14.12.12 №6622/07-097 «Щодо ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності TOB «Таврійська Насіннєва Компанія» (код ЄДРПОУ 32927983)».

Згідно ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Правовідносини щодо оподаткування податком на додану вартість у 4 кв. 2010 року регулюються нормами Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР , визначені виключні підстави для віднесення сум до податкового кредиту та відшкодування їх з Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з обставин справи, у позивача право на податковий кредит виникло з дати отримання податкових накладних від TOB «Таврійська Насіннєва Компанія», що засвідчують факт придбання позивачем товарів на підставі договору № 01/09 від 01.09.2010р.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп.7.2.3. 7.2.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій за договором № 01/09 від 01.09.2010р. як позивач, так і TOB «Таврійська Насіннєва Компанія» були зареєстровані як платники ПДВ, і анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача 06.12.2010 року не впливає на правомірність формування позивачем податкового кредиту у вересні 2010 року. Крім того, виписані TOB «Таврійська Насіннєва Компанія» податкові накладні відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до умов договору № 01/09 від 01.09.2010 року власним автотранспортом було вивезено придбаний у контрагента товар з підприємства продавця, що підтверджується вищепереліченими ТТН, копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів за позивачем та розрахунковими відомостями виплати зарплати водіям цих транспортних засобів (т.1, а.с.97-110).

Факт подальшої реалізації придбаного у TOB «Таврійська Насіннєва Компанія» товару підтверджується переліченими вище відомостями витрат товару (т.1 а.с. 140-250, Т.2 а.с.1-104).

Слід зазначити, що Податковий кодекс України був прийнятий тільки в грудні 2010 року, набрав чинності з 01.01.2011 року та не має зворотної дії у часі, тому співробітники СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального ГУ Міндоходів неправомірно посилаються на нього в Акті, вказуючи на порушення TOB «ДК «Європродукт» положень Податкового кодексу України.

Стосовно реальності здійснення господарських операцій між позивачем та TOB «Таврійська Насіннєва Компанія» за договором № 01/09 від 01.09.2010р. також слід зазначити наступне.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного Кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Частиною 1 статтею 228 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті, не доведено, яким саме чином угоди між позивачем та контрагентом TOB «Таврійська Насіннєва Компанія» були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки органом ДПС не був встановлений умисел на порушення чинного законодавства України будь-якою із сторін правочину, укладеного з TOB «ДК «Європродукт» та TOB «Таврійська Насіннєва Компанія».

Крім того, відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Проте в судовому порядку правочин між позивачем та TOB «Таврійська Насіннєва Компанія» недійсним не визнавався.

Також слід зазначити, що всі документи, які на думку співробітників податкового органу містять порушення діючого законодавства, та про які йде мова в Акті, вже були оглянуті співробітникам ДПІ в ході проведення планової перевірки TOB «ДК «Європродукт» за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., за результатами якої був складений відповідний Акт №361/16-3/32575055/46 від 07.09.2011р. В зазначеному Акті співробітниками ДПІ не встановлено жодних порушень TOB «ДК «Європродукт» податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «ТАВРІЙСЬКА НАСІННСВА КОМПАНІЯ» в рамках договору поставки № 01 /09 від 01.09.2010р.

Судом встановлено, що позивачем було укладено правочин з TOB «Таврійська Насіннєва Компанія» у письмовій формі, який був спрямований на реальне настання правових наслідків. І настання таких наслідків підтверджується постачанням товарів за договором постачання № 01/09 від 01.09.2010 року, та наданням вищепереліченої первинної документації на підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором.

Крім того, в Акті перевірки, складеному відповідачем, зроблено висновок про фіктивність правочину TOB «ДК «Європродукт» з контрагентом, який не спрямований на реальне настання наслідків, тобто встановлено відсутність реального здійснення господарської діяльності.

З такими висновками податкового органу погодитись не можна, оскільки відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним правочин може бути визнаний тільки в судовому порядку, однак судового рішення про визнання фіктивним договору між позивачем та TOB «Таврійська Насіннєва Компанія» відповідач суду не надав.

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочину між позивачем та TOB «Таврійська Насіннєва Компанія» не відповідав дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податковий кредит TOB «ДК «Європродукт» за період вересень 2010 року за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та TOB «Таврійська Насіннєва Компанія», сформований в повній відповідності з положеннями чиного на момент укладання та виконання договору податкового законодавства.

Норми чинного податкового законодавства не передбачають обов'язок покупця сплатити ПДВ в бюджет, якщо такий податок не сплачений продавцем з вартості послуги, отриманої від покупця з урахуванням ПДВ. В іншому випадку покупець сплачував би такий податок двічі, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного повідомлення-рішення від 15 жовтня 2013 року № 0000133900, при тому, що позивач довів суду реальність здійснення господарських операцій з контрагентом та відсутність порушень податкового законодавства, зазначених у висновках Акту перевірки №31/39-0/32575055/7 від 30.09.2013р., а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія Європродукт", підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія Європродукт" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 15 жовтня 2013 року № 0000133900.

Стягнути судові витрати у сумі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія Європродукт" (код ЄДРПОУ 32575055).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 13 листопада 2013 року.

Суддя: В.В.Андрухів