Ухвала

від 22.07.2014 по справі 815/7377/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року м. Київ К/800/7867/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суд від 21.01.2014

у справі № 815/7377/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія Європродукт"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суд від 21.01.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 15.10.2013 № 0000133900.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємством TOB "Таврійська Насіннєва Компанія" за період вересень 2010 року, складено акт від 30.09.2013 № 31/39-0/32575055/7, в якому встановлено порушення позивачем п.1.6., п.1.7. ст.1. пп.7.2.4. п.7.2., пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.2.4., п.2.15, п.2.16 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом МФУ від 24.05.1995 № 88, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 15.10.2013 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000133900, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 525 106,58 грн., з яких за основним платежем - 1 016 737,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 508 368,86 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій позивачем з TOB "Таврійська Насіннєва Компанія", на виконання умов договору № 01/09 від 01.09.2010, підтверджується первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема, належним чином оформленими податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, відповідно до умов зазначеного договору, власним автотранспортом було вивезено придбаний у контрагента товар з підприємства продавця, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів за позивачем та розрахунковими відомостями виплати зарплати водіям цих транспортних засобів.

На момент здійснення господарських операцій, як позивач, так і його контрагент були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з TOB "Таврійська Насіннєва Компанія", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

З урахуванням наведеного, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 № 0000133900.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суд від 21.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) Н.Є. Маринчак (підпис) О.В. Муравйов