Постанова

від 05.11.2013 по справі 812/7638/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2013 року Справа № 812/7638/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Нафтатрейд» до Державної податкової інспекції в м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0000262242 від 19.08.2013, -

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Нафтатрейд» до Державної податкової інспекції в м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0000262242 від 19.08.2013.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Схід-Нафтатрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 по взаємовідносинах з ТОВ «ПКФ «Дельта». За результатами перевірки складено акт №39/22/36338139 від 05.08.2013.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262242 від 19.08.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21888,00 грн.

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним.

Просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області в частині винесення податкового повідомлення-рішення №0000262242 від 19.08.2013 та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000262242 від 19.08.2013.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позову, просив відмовити у задоволенні позову повністю, наполягав на тому, що висновки акту є обґрунтованими, встановленими під час перевірки, а тому, прийняте податкове повідомлення - рішення є законним.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід-Нафтатрейд» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області та є платником податку на додану вартість.

На підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Нафтатрейд», код за ЄДРПОУ 36338139, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 по взаємовідносинах з ТОВ «ПКФ «Дельта», код ЄДРПОУ 37287667. На підставі вказаної перевірки складено акт №39/22/36338139 від 05.08.2013 (арк. справи 29-40).

Висновками акту перевірки встановлено порушення:

1) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.02.11 по 28.02.11 завищено суму податкового кредиту на 21888 грн., в т.ч. за лютий 2011 року на суму 21888 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 19 серпня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення: №0000262242, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21888,00 грн. (арк. справи 28).

Згідно пункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Згідно пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем було подано до Державної податкової інспекції в м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області податкові декларації з податку на додану вартість (з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних) за лютий 2011 року (а.с.121-127).

Судом встановлено, що позивачем були здійснені господарські операції з ТОВ «ПКФ «Дельта» у лютому 2011 року та сформовано за відповідний період податковий кредит.

Під час розгляду справи позивачем було надано суду первинні документи, які є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «ПКФ «Дельта» у лютому 2011 року.

Так, 01 листопада 2010 року між ТОВ «Схід-Нафтатрейд» (Замовник) та ТОВ «ПКФ «Дельта» (Зберігач) укладено договір зберігання №01/11 з додатковою угодою (а.с.43-45).

Згідно п. 1.1 зберігач зобов'язується охороняти продукцію, що передана йому Замовником, а також повернути вказану продукцію на першу вимогу Замовника, незалежно від строку зберігання, а замовник зобов'язується оплатити послуги за зберігання.

Згідно п. 2.1 передача продукції на зберігання здійснюється за актами приймання-передачі на Станції призначення та перевозиться Замовником на склад.

На виконання умов договору зберігання, позивачем було отримано від ТОВ «ПКФ «Дельта» податкову накладну №431 від 28.02.2011, рахунок-фактури № 421 від 28.02.2011 (а.с. 52,53).

Виконання умов договору зберігання від 01.11.2010 підтверджується актом про залік однорідних вимог від 31.03.2011 (а.с. 47), актом прийому-передачі нафтопродуктів № 3 від 08.02.2011 (а.с. 56), актом виконаних робіт № 2 (а.с. 59), випискою із банківського рахунку (а.с. 60).

Податкові накладні від ТОВ ПКФ «Дельта» код 372876612368 включені до податкового кредиту підприємства та зареєстровані у реєстрі отриманих податкових накладних по ТОВ «Схід-Нафтатрейд» у лютому 2011 року (а.с.126).

Також, 01.03.2010 між ТОВ «Схід-Нафтатрейд» та ТОВ «Укрпромтехенерго» було укладено договір постачання № УП-00088, за умовами якого позивач придбавав нафтопродукти у контрагента, згідно зі специфікацією (а.с.79-84).

Згідно п. 1.1 Договору Постачальник передає у власність Покупцю нафтопродукти, а Продавець приймає і сплачує їх вартість. Кількість, асортимент та ціна товару зазначаються у Специфікаціях (форма Специфікації затверджується Сторонами Додатком №1), що складаються Постачальником та підтверджуються шляхом підписання Покупцем на умовах даного Договору.

Згідно Специфікацій до договору поставки № УП-00088 від 01 березня 2010 року Покупець має намір оплатити та прийняти, а Постачальник готовий поставити, при умові виконання Покупцем умов договору поставки, нафтопродукти (а.с.83, 84)

На виконання умов договору постачання, позивачем отримано від ТОВ «Укрпромтехенерго» податкову накладну, видаткову накладну, акт прийому-передачі (а.с. 85-87).

Транспортування нафтопродуктів відбувалося залізничним транспортом, що підтверджується залізничною накладною №32214360 (а.с.72-74). Як вбачається із залізничної накладної, товар належить - ТОВ «Укрпромтехенерго», пунктом відправки є Коростень Ю-Зап. ж.д, одержувачем - ТОВ «ТК «Восток-Регіон». Згідно штампу на залізничній накладній, дата відправки - 04.02.2011; розвантаження товару відбулося на УЗ «Дар'ївка Донецьк» - 08.02.2011.

15 вересня 2010 року між ТОВ «ТК Схід Регіон» (Виконавець) та ТОВ «Схід Нафтатрейд» (Замовник) було укладено договір про надання транспортних послуг за № 15/10 з додатковою угодою та договір перевезення вантажу №39 від 01.12.2010 (а.с.62-63, 64-65).

Згідно п. 1.1 договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику право на використання свого залізничного коду, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги, згідно акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами.

Згідно п. 2.1 вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання за кожну вагоно-цистерну у розмірі 1500,00 грн., в т.ч. ПДВ 250,00 грн., та фіксується в акті виконаних робіт.

Згідно умов договору про надання послуг № 15/10 від 15.09.2010, укладеного між позивачем та ТОВ «ТК «Восток Регіон», товар, який надійшов до УЗ «Дар'ївка Донецьк», в подальшому перевозився ТОВ «ТК «Восток Регіон» до пункту розвантаження - м. Луганськ, склад ГСМ, вантажоодержувачем якого є ТОВ «ПКФ «Дельта». Транспортування дизельного палива зі станції «Дар'ївка» до пункту розвантаження - м. Луганськ (ТОВ «ПКФ «Дельфа» підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 75-78).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надані наступні документи: податкової накладні, рахунки-фактури, акт виконаних робіт (наданих послуг), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладну на маршрут або групу вагонів, товаро-транспортні накладні (а.с.66-78).

Також, судом було встановлено, що на момент здійснення відповідних господарських операцій контрагент позивача ТОВ «ПКФ «Дельта» було зареєстровано платником податків та мало відповідні свідоцтва.

Таким чином, судом було встановлено, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПКФ «Дельта», останній був зареєстрований платником податків, а тому, у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам з зазначеним контрагентом.

Внаслідок чого, у судовому засіданні було встановлено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «ПКФ «Дельта», та як наслідок, підтверджено фактичне отримання позивачем товару (послуг) від вказаного контрагенту.

Щодо посилання представника відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування продукції на адресу ТОВ «ПКФ «Дельта» та яка була придбана позивачем у ТОВ «Укрпромтехенерго», суд вважає його помилковим, оскільки позивач не здійснював транспортування дизельного палива як перевізник зі станції «Дар'ївка» до пункту розвантаження - м. Луганськ (ТОВ «ПКФ «Дельта»), а тому, не зобов'язаний забезпечувати належне оформлення транспортних документів та взагалі, в даному випадку, не повинен їх мати.

Не приймає суд і до уваги посилання відповідача на акт Ленінської МДПІ у м. Луганську від 21.04.2011 «Про результати камеральної перевірки ТОВ «ПКФ «Дельта», оскільки вказаним актом взагалі не надана оцінка господарським операціям, здійснених між позивачем та його контрагентом. Крім того, норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів.

Відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення був складений без врахування усіх фактичних обставин, взагалі без дослідження первинної бухгалтерської документації щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПКФ «Дельта», без надання їм правової оцінки, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставне рішення податкового органу. Висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу.

Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Податкового кодексу України, згідно яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення податкового кредиту за відповідний період у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робіт, послуг).

З урахуванням документів первинного бухгалтерського обліку та інших документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому, у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ПКФ «Дельта» та визначення податкових зобов'язань.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання дій Державної податкової інспекції в м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо проведення перевірки протиправними, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки обґрунтування, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення за наслідками проведення перевірки та складання акту є спосіб реалізації його повноважень, визначених нормами діючого законодавства, а тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладені обставини, досліджені докази під час розгляду справи, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в частині скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області №0000262242 від 19.08.2013.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 94, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Нафтатрейд» до Державної податкової інспекції в м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0000262242 від 19.08.2013 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області №0000262242 від 19.08.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21888,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 218,88 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 листопада 2013 року.

Суддя Н.В. Кравцова