Постанова

від 11.11.2013 по справі 820/9988/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 листопада 2013 р. № 820/9988/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Алавердян Е.А.

За участі сторін:

представника позивача - Дембіцької О.С.

представника відповідача - Журавльової А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом спільного Кіпрсько-Українського Товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда» до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, спільне Кіпрсько-Українське Товариство з обмеженою відповідальністю «Піраміда», звернувся до суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому після уточнення позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 16.10.2013 року №0000472211 та №0000482211.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, та зазначив, що винесене податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Спільне Кіпрсько-Українське Товариство з обмеженою відповідальністю «Піраміда» зареєстрований 19.11.2001р. у Виконавчому комітеті Харківської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 19.11.2001 р. № 1 480 1200000 000738.

Позивача взято на податковий облік 27.11.2001 року за №2633 і на даний час він перебуває на податковому обліку в Індустріальній об'єднаній державній податковой інспекції міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

На підставі направлень Індустріапьної ОДПІ м. Харкова та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2013 року, була проведена планова виїзна перевірка СКУ ТОВ «Піраміда» з питань дотримання вимог податкового, законодавства з податку на прибуток та інших податків з 01.10.2011 по 31.12.2012, додатку на додану вартість за період з 01.12.2011 по 31.12.2012, валютного законодавства за період з 01.12.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 16.08.2013 .№ 396/22.1-06/31643375.

Перевіркою встановлено порушення СКУ ТОВ «Піраміда»:

- п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, п. 138.2. ст.138. п.п. 138.10.3. п.138.10 ст.138, п.п. 139.1. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1321082 грн. тому числі за 4 квартал 2011 року у сумі 510014 грн., 1 квартал 2012 року у сумі 809728 грн., 4 квартал 2012 року у сумі 1340 грн.;

- п.198.3, п. 198.6 ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 888682 грн. у т.ч. за грудень 2011 року у сумі 116237 грн., січень 2012 у сумі 736185 грн., лютий 2012 у сумі 28209 грн., березень 2012 у сумі 6775 грн., грудень 2012 у сумі 1276 грн.

На підставі висновків акту перевірки Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 16.10.2013 року №0000472211, яким позивачу збільшено суму податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у загальному розмірі на 1321082 грн. за 4 квартал 2011р., 1 і 4 квартали 2012 р. і нараховано штрафні санкції у розмірі 405 534 грн., та №0000482211, яким позивачу збільшено суму податку на додану вартість у загальному розмірі на 888 682 грн. за грудень 2011 р., січень - березень 2012 р., грудень 2012 р. і нараховано штрафні санкції у розмірі 444 341, 00 грн.

Відповідно до акту перевірки СКУ ТОВ «Піраміда» здійснило реалізацію товару, а -саме чай в асортименті, на підставі договорів поставок, що підтверджується первинними документами, а саме видатковими накладними на реалізацію товарів.

Судом в судовому засіданні також було встановлено, що з метою ефективного просування товару та збільшення обсягів продажу товару і відповідно, збільшення оподатковуваного доходу позивача, між СКУ ТОВ «Піраміда» (в якості замовника) та ТОВ «ФО33І-ФУД», ТОВ «АЛНАИР», ТОВ «Восторг». ТОВ «ДЖАСПЕР», ТОВ «Євротек», ТОВ «КАРПОС», ТОВ «Таврія-І», ТОВ «Таврія-В», ТОВ «Таврія-Плюс», ТОВ «Трейдленд», ТОВ «Фудмаркет», ТОВ «ФУДТОРГ» (в якості виконавців)було укладено договори на надання послуг з передпродажної підготовки товарів.

Підтвердженням виконання даних договорів є складені акти виконаних робіт, і податкові накладні, оформлені належним чином, які відповідно до норм ст. 198 Податкового кодексу України є підставою для нарахування податкового кредиту позивача, а також банківські виписки, що послуги було сплачено в повному обсязі.

Крім цього до матеріалів справи надано документи бухгалтерської та податкової звітності, якими підтверджується позитивний фінансовий результат від здійснення позивачем господарської діяльності.

Також встановлено судом, що сторони угод мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Більше того, згідно з частиною першою ст. 43 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Статтею 67 ГК України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Надання послуг з просування товару не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акта, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Суд також зауважує, що положенням п. 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, є не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також у відповідності до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими під розділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Крім того у ході проведення перевірки перевіряючими встановлено взаємовідносини СКУ ТОВ «Піраміда» з ТОВ «Тібус» (податковий номер 36222404) щодо отримання послуг по заміні пожежних гідрантів у водовідних колодязях відповідно до наданих первинних документів, а саме: - акт виконаних робіт від 24.12.2012 б/н на суму 7955 грн., у т.ч. ПДВ -1325,83 грн. - податкова накладна від 05.12.2012 року № 18 на суму 4593,00 грн., у т.ч. ПДВ -765,50; - податкова накладна від 24.12.2012 року №112 на суму 3062,00 грн., у т.ч. ПДВ - 510,33 грн.

Відповідно до акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 25.03.2013 року №1151/2240/36222404 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тібус» з питань дотримання вимог Податкового та іншого законодавства за період 01.01.2012 - 31.01.2013» господарська діяльність ТОВ «Тібус» має ознаки нереальності здійснення.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п.198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладений правочин є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, є не оскарженими та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вважає за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Угода між позивачем та контрагентом за період перевірки була укладена у відповідності до норм чинного законодавства та є такою, що відповідає всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що не заперечується ані позивачем, ані податковим органом, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Крім цього, суд зазначає, що відповідачем у ході судових засідань взагалі не було надано будь-яких обґрунтованих доказів, які б свідчили про порушення позивачем чинного податкового законодавства.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухвалених відповідачем податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких умов факти порушень, вказані у акті перевірки від 16.08.2013 року № 396/22.1-06/31643375 слід вважати недоведеними.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Також відповідно до вимог ст. 94 КАС України необхідно стягнути судові витрати з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 69-71, 94, 161, 160 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов спільного Кіпрсько-Українського Товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда» до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 16.10.2013 року №0000472211 та №0000482211.

Стягнути з державного бюджету України на користь спільного Кіпрсько-Українського Товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда» (код 31643375) сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 15.11.2013 року.

Суддя А.В. Зінченко