Ухвала

від 01.04.2014 по справі 820/9988/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2014 р. м. Київ К/800/4010/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Дембіцька О. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуІндустріальної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі№ 820/9988/13-а за позовомСпільного кіпрсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда» до Індустріальної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року у справі № 820/9988/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 16.10.2013 року № 0000472211 та № 0000482211.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, ст. 139, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки СКУ ТОВ «Піраміда» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та інших податків з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, податку на додану вартість за період з 01.12.2011 року по 31.12.2012 року, валютного законодавства за період з 01.12.2011 року по 31.12.2012року складено акт від 16.08.2013 року № 396/22.1-06/31643375, яким зафіксовано порушення: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2. ст. 138. пп. 138.10.3. п. 138.10 ст. 138, ст.139 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 321 082,00 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 888 682,00 грн., у т.ч. за грудень 2011 року в сумі 116 237,00 грн., січень 2012 року в сумі 736 185,00 грн., лютий 2012 року в сумі 28 209,00 грн., березень 2012 року в сумі 6 775,00 грн., грудень 2012 року в сумі 1 276,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.10.2013 року № 0000472211, яким позивачу збільшено суму податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, в загальному розмірі на 1 321 082,00 грн. і нараховано штрафні санкції у розмірі 405 534,00 грн., № 0000482211, яким позивачу збільшено суму податку на додану вартість в загальному розмірі на 888 682,00 грн. за грудень 2011 року, січень - березень 2012 року, грудень 2012 року і нараховано штрафні санкції у розмірі 444 341,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту за спірний період.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

До складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, позивач відніс послуги з перепродажної підготовки товарів в сумі 6 073 303,00 грн., що підтверджено додатком 2.4 «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат СКУ «Піраміда» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СКУ ТОВ «Піраміда» здійснило реалізацію товару - чай в асортименті за наступними договорами поставок: договір поставки № 1496 від 01.05.2008 року між позивачем (постачальник) і ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець), договір постачання товарів № 44-10 від 01.09.2010 року між позивачем (постачальник) і ТОВ «Фудторг» (покупець), договір постачання товарів № 4600032668 від 16.11.2010 року між позивачем (постачальник) і ТОВ «Фудмаркет» (покупець), договір поставки № 4-10 від 05.01.2010 року між СКУ ТОВ «Піраміда» (постачальник) і ТОВ «Трейдленд» (покупець), договір поставки № 28 від 01.01.2008 року між позивачем (постачальник) і ПП «Таврія Плюс» (покупець), договір поставки № 23 від 01.01.2008 року між позивачем (постачальник) і ТОВ «Таврія В» (покупець), договір поставки № 20 від 01.01.2008 року між позивачем (постачальник) і ПП «Таврія-І» (покупець), договір поставки № 121/04/09 від 01.05.2009 року між позивачем (постачальник) і ТОВ «Карпос» (покупець), договір поставки № Т0371/11 від 30.12.2010 року між позивачем (постачальник) і ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» (покупець), договір поставки № 280 від 01.06.2011 року між позивачем (постачальник) і ТОВ «Джаспер» (покупець), договір поставки № 120 від 01.01.2008 року між позивачем (постачальник) і ТОВ «Восторг» (покупець), договір № 453 від 09.02.2011 року між позивачем (постачальник) і ТОВ «Алнаир» (покупець).

З метою ефективного просування товару та збільшення обсягів продажу товару і, відповідно, збільшення оподатковуваного доходу позивача, між СКУ ТОВ «Піраміда» (в якості замовника) та вищевказаними контрагентами (в якості виконавців) було укладено ряд договорів про надання послуг, а саме: договір про надання послуг з передпродажної підготовки товару № 21-Р/10 від 01.01.2010 року між позивачем та ТОВ «Фоззі-Фуд», договір про надання послуг № 61-10 від 01.11.2010 року між позивачем і ТОВ «Фудторг», додаток № 5 «Послуги з передпродажної підготовки і стимулювання збуту товарів» до договору постачання товарів № 4600032668 від 16.11.2010 року між позивачем і ТОВ «Фудмаркет», договір № 10-09 від 05.01.2009 року між позивачем і ТОВ «Трейдленд», договір № 1 від 01.01.2008 року між позивачем і ПП «Таврія Плюс», договір № 1 від 01.01.2008 року між позивачем і ТОВ «Таврія В», договір № 1 від 01.01.2008 року між позивачем і ПП «Таврія І» (виконавець), договір № 137/11 від 15.11.2011 року про надання послуг з просування торгівельної марки між позивачем і ТОВ «Карпос», договір про надання маркетингових, рекламних та інших послуг № М0391/11 від 01.01.2011 року між позивачем і ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», договір про надання послуг № 777 від 01.07.2011 року між позивачем і ТОВ «Джаспер», договір № 107 від 01.01.2010 року та договір про надання послуг № 75 від 29.11.2007 року між позивачем і ТОВ «Восторг», договір про надання послуг № 509 від 14.02.2011 року між позивачем і ТОВ «Алнаир».

Згідно з умовами зазначених договорів виконавці зобов'язуються надати позивачу (замовнику) послуги зі здійснення рекламних заходів, маркетингу та передпродажної підготовки товарів для стимулювання збуту товарів позивача, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню спірних договорів про надання послуг підтверджується матеріалами справи, зокрема копіями актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними.

Вартість послуг, наданих позивачу виконавцями за спірними правочинами, оплачена позивачем у повному обсязі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Оформлені сторонами договорів про надання послуг з передпродажної підготовки товару первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Посилання податкового органу на те, що витрати на надання послуг з перепродажної підготовки товару на реалізований товар, які понесені після моменту переходу товару від постачальника до покупців, не враховуються до складу валових витрат та податкового кредиту постачальника, обґрунтовано відхилені судами першої та апеляційної інстанцій, враховуючи умови вищезазначених договорів на надання послуг, до поставки позивачем ТМЦ контрагентам, останні не можуть здійснити передпродажну підготовку таких товарів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем зазначених послуг з передпродажної підготовки товару і понесення таких витрат безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача, оскільки направлене на збільшення попиту на чай, торгівля яким є основною діяльністю СКУ ТОВ «Піраміда», і, відповідно, збільшення оподатковуваного доходу позивача.

Крім того, в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини СКУ ТОВ «Піраміда» з ТОВ «Тібус» щодо отримання послуг по заміні пожежних гідрантів у водовідних колодязях відповідно до наданих первинних документів, а саме: акт виконаних робіт від 24.12.2012 року б/н на суму 7 955,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 325,83 грн. податкова накладна від 05.12.2012 року № 18 на суму 4 593,00 грн., в т.ч. ПДВ 765,50 грн.; податкова накладна від 24.12.2012 року № 112 на суму 3 062,00 грн., в т.ч. ПДВ 510,33 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за грудень 2012 року.

До складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, СКУ ТОВ «Піраміда» згідно вищенаведених актів віднесло послуги по заміні пожежних гідрантів у водовідних колодязях в сумі 6 379,00 грн.

Оплата за отриманий товар проводилась через розрахунковий рахунок.

Податковий орган не заперечує відповідність первинних документів вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкових накладних вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Єдиною підставою для висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 1 276,00 грн. по господарським відносинам з ТОВ «Тібус» слугували висновки акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 25.03.2013 року № 1151/2240/36222404 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тібус» з питань дотримання вимог Податкового та іншого законодавства за період 01.01.2012 року - 31.01.2013року».

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів з ТОВ «Тібус» відповідачем в акті перевірки не вказано.

Судами обґрунтовано відхилено зазначені доводи, оскільки несплата постачальником податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Крім того, такі дані не можуть свідчити про безтоварність операцій без врахування інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів, документів, наданих платником податків, або отриманих від інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками проведення перевірки.

Платник податку на додану вартість (покупець товару), який дотримався вимог Закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування за можливе порушення правил оподаткування постачальниками у ланцюгу постачання. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки Податковим кодексом України іншого не передбачено.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що всі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Відповідачем не доведено відсутності фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 16.10.2013 року № 0000472211 та № 0000482211, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Індустріальної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі № 820/9988/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак