Рішення

від 07.11.2013 по справі 904/6824/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.11.13р. Справа № 904/6824/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП "ДАТЕКС", м. Київ

до Приватного підприємства "Альтернатива Инжинеринг", м.Дніпропетровськ

про стягнення 2000,00 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Цимбалюк С.В., дов. № б/н від 30.10.2013 року, представник;

від відповідача: Шаповал О.О., дов. № 20131106/1 від 06.11.2013 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільне підприємство "ДАТЕКС" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просить стягнути з Приватного підприємства "АЛЬТЕРНАТИВА ИНЖИНЕРИНГ" заборгованість за надані 04 - 05 листопада 2012 року транспортні послуги у сумі 2000,00 грн. з перевезення вантажу, а також судові витрати: 2000,00 грн. - витрати, пов'язані з явкою представника позивача у засідання господарського суду у сумі; 1720,50 грн. - судовий збір.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на виконання заявки ПП "АЛЬТЕРНАТИВА ИНЖИНЕРИНГ" на перевезення вантажу від 02.11.2012 року в період з 04.11.2012 року по 05.11.2012 року ТОВ СП "ДАТЕКС" виконало перевезення вантажу автопоїздом 180 - 05 КМ/ 22127КХ за маршрутом Дніпропетровськ - Київ, про що складена товарно-транспортна накладна 704835 від 04.11.22012 року.

12.11.2012 року позивач надіслав на адресу відповідача для оплати рахунок № 294 від 05.11.2012 року, податкову накладну № 7 від 05.11.2012 року, товарно-транспортну накладну № 704835 від 04.11.2012, два екземпеляри договорів № 0211 від 02.11.2012 року, які були отримані останнім 19.11.2012 року, але оплата здійснена не була.

12.07.2013 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості з повторним наданням раніше направлених документів для оплати разом із актом виконаних робіт.

Станом на 28.08.2013 року відповідач рахунок не сплатив, акти виконаних робіт не повернув.

Витрати у сумі 2000,00 грн. відповідач обгрунтовує статтею 44 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необхідністю явки представника позивача до суду щонайменше у два судові засідання, що потребує витрат на відрядження на одне судове засідання близько 1000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові та просив судові витрати, пов'язані з явкою представника у судові засідання, обмежити фактично понесеними витратами відповідно до наданих ним доказів.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов зазначає, що заявка на надання послуг не є документом, який має юридичну силу у порівнянні з договором, який згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України повинен укладатися у письмовій формі та між сторонами не укладався.

Надання позивачем послуг за заявкою відповідач не визнає, вважає товарно-транспортну накладну неналежним доказом з огляду на підписання її лише позивачем. На думку відповідача акти виконаних робіт повинні підписуватися сторонами відразу після виконання (надання) послуг, а не надсилатися поштою.

Формування податкового кредиту з ПДВ за наслідком господарської операції з перевезення за спірною заявкою відповідач пояснює помилкою, яка у подальшому була самостійно виправлена шляхом подання до податкового органу уточнюючого розрахунку з ПДВ.

Судові витрати відповідач не визнає. Вважає, що їх сума повинна мати розумний розмір і не бути рівною заборгованості чи бути більшою ніж вона сама.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013 року (суддя Ємельянова О.О.). За розпорядження в.о. керівника апарату суду від 19.09.2013 року № 1014, у зв'язку з переведення судді Ємельянової О.О. у межах п'ятирічного строку на посаду судді господарського суду Харківської області, відповідно до пункту 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатом якого справу №904/6824/13 було передано для розгляду судді Коліснику І.І.

Ухвалою суду від 23.09.2013 року справу прийнято до свого провадження суддею Колісником І.І. з призначення її до розгляду у судовому засіданні на 24.10.2013 року, після чого справа відкладалася на 07.11.2013 року.

У судовому засіданні 07.11.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю спільним підприємством "ДАТЕКС" (далі - Позивач, Перевізник), Приватним підприємством "АЛЬТЕРНАТИВА ИНЖИНЕРИНГ" (далі - Відповідач, Відправник, Замовник) та експедитором - Фізичною особою-підприємцем Бахаровим Станіславом Сергійовичем була оформлена заявка на експедиційні послуги, відповідно до якої позивач прийняв замовлення на перевезення вантажу на наступних умовах:

фірма-відправник: Приватне підприємсто "АЛЬТЕРНАТИВА ИНЖИНЕРИНГ";

адреса завантаження: Україна, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., вул. Барикадна, 15А;

адреса розвантаження: Україна, м. Київ, Київська обл., вул. Плодова, 1;

дата і час завантаження: 03.11.2012 р. (у другій половині дня), або 04.11.2012 р.;

дата і час розвантаження: 05.11.2012 року;

вантаж, спосіб завантаженя: будівельна риштовка;

ставка за перевезення і форма оплати, з них за експедиційні послуги: дві тисячі грн. б/н з ПДВ за фактом розвантаження, з них 100 грн. диспетчерські послуги (сплачує перевізник);

Відомості за машину: Мерседес 180 05 КМ / 221 27 КХ;

Відомості щодо водія: Василенко Вячеслав (а.с. 10).

Відповідно до п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (зареєстр. в МЮ України 20.02.1998 р. за № 128/2568), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3. Правил).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотири екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Зобов'язання за вказаною заявкою позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується товарно-транспортною накладною 10ААА № 704835 від 04.11.2012 року та подорожнім листом № 521756 серії 12 ААП тип. ф. № 2 від 26.10.2012 року, згідно з якими перевізником - ТОВ СП "ДАТЕКС" (водій Василенко) автомобілем Мерседес 180 05 КМ, причіп - 221 27 КХ був прийнятий у вантажовідправника - ПП "АЛЬТЕРНАТИВА ИНЖИНЕРИНГ" до перевезення вантаж - будівельна риштовка масою 10 тонн та 05.11.2012 року доставлений за місцем призначення: вантажоодержувач ТОВ "Плет Так", м. Київ, вул. Плодова, 1 (а.с. 11, 92).

Належність позивачу зазначеного автомобіля з причепом підтверджується відповідними реєстраційними документами на транспортні засоби, а саме: свідоцтвом про реєстрацію ТЗ КХС № 367629 та свідоцтвом про реєстрацію ТЗ № АIС047796 (а.с. 12, 13).

Доказом щодо перебування водія Василенка В.А. у трудових відносинах з ТОВ СП "ДАТЕКС" є наказ від 30.07.2012 року № 066 л/с про прийняття його з 30.07.2012 року на посаду водія категорії "С, Е" та звільнення з роботи за власним бажанням 07.05.2013 року за наказом від 07.05.2013 року № 019 л/с (а.с. 14 - 15).

За результатом наданих послуг з перевезення 12.11.2012 року позивачем на адресу відповідача були направлені рахунок № 294 від 05.11.2012 року на суму 2000,00 грн., податкова накладна № 7 від 05.11.2012 року на суму 2000,00 грн. (у т.ч. 333,33 грн. ПДВ), товарно-транспортна накладна від 02.11.2012 року, договір, заявка, акт, протокол, що підтверджується журналом вихідної кореспонденції, фіскальним чеком про відправку рекомендованої кореспонденції та рекомендованим повідомленням про вручення 19.11.2012 року поштового відправлення (а.с. 18 - 22).

За результатом здійсненої між сторонами господарської операції з перевезення вантажу та на підставі виданої позивачем і отриманої відповідачем податкової накладної № 7 від 05.11.2012 року останнім було сформовано у листопаді 2012 року податковий кредит з ПДВ у сумі 333,33 грн., що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровськеій області від 05.11.2013 року № 7610/9/10-011 (а.с. 88).

У свою чергу позивачем за результатом виконаних зобов'язань з перевезення вантажу за спірною заявкою були сформовані податкові зобов'язання з ПДВ на суму 333,33 грн. за звітний період - листопад 2012 року, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних до податкової декларації та квитанцією № 2 про прийняття 18.12.2012 року податковою інспекцією електронної податкової звітності за листопад 2012 року (а.с. 59 - 72).

Уже під час розгляду справи, 25.10.2013 року, тобто напередодні останнього судового засідання з розгляду справи, відповідачем був поданий до податкової інспекції уточнений розрахунок податкових зобов'язань, у якому відповідач самостійно відмовився від зазначеного податкового кредиту по контрагенту ТОВ СП "ДАТЕКС".

У всякому випадку зазначені обставини є беззаперечним доказом отримання відповідачем повного пакету документів, які направлялись на його адресу позивачем 12.11.2012 року і визнання на той час відповідачем господарської операції з перевезення вантажу за заявкою від 02.11.2012 року.

Отриманий рахунок про сплату 2000,00 грн. відповідач не сплатив.

12 липня 2013 року позивачем повторно були направлені на адресу відповідача рахунок № 294 від 05.11.2012 року, ТТН № 704835 від 04.11.2012 року, акт виконаних робіт від 06.11.2012 р. у двох екземплярах, податкова накладна № 7 від 05.11.2012 року, заявка від 02.11.2012 року, договір № 0211 від 02.11.2012 року у двох екземплярах з вимогою (претензією) від 11.07.2013 року № 8 про сплату протягом семи днів з дня отримання даної вимоги заборгованості у сумі 2000,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком про надання поштової послуги з відправлення цінного листа на адресу відповідача (код 0303906710008), описом вкладення до нього та журналом вихідної кореспонденції (а.с. 23 - 29).

Відповідно до листа Київської міської дирекції Південного поштамту від 20.09.2013 року № 38-03/1-10-1815 повідомлення про надходження вказаного листа доставлялось адресату 15.07.2013 року, 18.07.2013 року. 17.08.2013 року цей лист був повернутий за зворотною адресою у зв'язку із закінчення терміну зберігання (а.с. 99).

Несплата відповідачем наданих позивачем транспортних послуг на суму 2000,00 грн. за заявкою від 02.11.2012 року і є причиною виникнення спору.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перезення вантажу укладається у письмовій формі .

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні за змістом нормативні положення містяться у статті 307 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами першою, другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

У силу положень статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 18/177/11 від 10.04.2012 року.

За вказаних обставин наявні між сторонами документи щодо організації перевезення вантажу (транспортна заявка, товарно-транспортна накладна, податкова накладна тощо) є достатніми доказами укладення між ними договору перевезення.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження недійсності узгодженої між сторонами транспортної заявки від 02.11.2012 року та товарно-транспортної накладної 10ААА № 704835, що у сукупності свідчать про укладення правочину.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Фактичне виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань щодо перевезення вантажу за заявкою від 02.11.2012 року відповідач не спростував. Наведені у відзиві на позов заперечення не є переконливими з правової точки зору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлені обставини справи суд вважає, що позивач дотримав встановлений законом порядок вимоги про сплату.

Так, згідно з пунктом 102 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 (із змін. і доп.), поштові відправлення з оголошеною цінністю вручаються в об'єкті поштового зв'язку.

За пунктом 116 цих Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

За змістом пункту 117 Правил надання послуг поштового зв'язку у разі закінчення встановленого строку зберігання поштове відправлення повертається об'єктом поштового зв'язку відправнику.

Отже, суд доходить висновку, що позивач, маючи докази направлення відповідачу цінним листом з описом вкладення вимоги (претензії) про сплату спірної суми, виконав свої договірні зобов'язання з надання документів, необхідних для оплати за спірні послуги, а відповідач у справі протягом місяця (по 17.08.2013 року включно), маючи право у цей час його отримати, не скористався таким правом.

Отже, строк оплати наданих послуг за договором-заявкою від 02.12.2012 року є таким, що настав.

Доказів оплати наданих послуг у сумі 2000,00 грн. відповідач не надав.

За викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 2000,00 грн.

Позивачем заявлена до стягнення за рахунок відповідача сума судових витрат, понесених у зв'язку з явкою представника позивача у судові засідання.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат відносяться також інші витрати, пов'язані з розглядом справи. При цьому, будь-якого переліку цих витрат законодавець не зазначає, а відтак відносить визначення його складу на розсуд суду.

Таким чином, у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу Ураїни до інших витрат відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеним у постановах Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарсьского суду у справі № 927/654/13 з цього питання.

У справі, що розглядається, явка представників сторін судом визнавалась обов'язковою.

На підтвердження витрат, понесених у зв'язку з явкою до суду у два судові засідання 24.10.2013 року і 07.11.2013 року, позивач надав проїзні залізничні квитки на загальну суму 820,77 грн. (а.с. 50, 104, 105) разом із наказами № 159 від 22.10.2013 року, № 168 від 05.11.2013 року про відрядження представника з визначенням йому розміру добових із розрахунку 229,40 грн. на одну добу, що відповідає п. 140.1.7. ст. 140 Податкового кодексу України (а.с. 100, 101), а також видатковими касовими ордерами від 23.10.2013 року та від 06.11.2013 року (а.с.51, 106) і звітом про використання коштів (а.с. 102, 103).

Загальна сума добових, з урахуванням перебування представника позивача у відрядженні 23 - 24 жовтня 2013 року, 06 - 07 листопада 2013 року та розміру добових із розрахунку 229,40 грн. на одну добу, складає 917,60 грн. (229,40 грн. х 4 = 917,60 грн.).

Всього сума витрат, пов'язаних з відрядженням представника позивача у судові засідання, складає 1738,37 грн. (820,77 грн. + 917,60 грн. = 1738,37 грн.).

Відповідно до статті 49 Господарсського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір у сумі 1720,50 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Альтернатива Инжинеринг" (49000, м. Дніпропетровськ, пр-т. Кірова, буд. 137, кв. 53, ідентифікаційний код 34589651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП "ДАТЕКС" (адреса місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, 54: поштова адреса: 03039, м. Київ, вул. М. Грінченка, 18, ідентифікаційний код 31809317) основний борг у сумі 2000,00 грн., витрати пов'язані з явкою представника позивача у засідання господарського суду у сумі 1738,37 грн., судовий збір у сумі 1720,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.11.2013 року.

Суддя І.І. Колісник