Постанова

від 23.12.2013 по справі 904/6824/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2013 року Справа № 904/6824/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач ,

суддів : Орєшкіної Е.В., Чус О.В.

При секретарі судового засідання Євстигнеєвій Т.О.

Представники сторін :

від позивача: Цимбалюк С.В., представник, довіреність № б/н від 30.10.13;

від відповідача: Скарінкін С.С., керівник, витяг № б/н від 30.10.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альтернатива Инжинеринг", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2013р. у справі №904/6824/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП "ДАТЕКС", м. Київ

до Приватного підприємства "Альтернатива Инжинеринг",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 2000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2013р. (суддя Колісник І.І.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства "Альтернатива Инжинеринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП "ДАТЕКС" борг - 2000,00 грн, витрати пов'язані з явкою представника позивача у засідання господарського суду - 1738,37 грн, судовий збір - 1720,50 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне підприємство "Альтернатива Инжинеринг" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що перевезення за заявкою від 02.11.2012р. не відбулось, оскільки перевізник відмовився оформити документи на перевезення відповідно до ст.ст. 306, 307, 308 Господарського кодексу України. З факсової копії заявки вбачається, що вона складена між ПП "Альтернатива Инжинеринг" та експедитором ФОП Бахаревим С.С., підпис уповноваженої особи Позивача, як і відтиск його печатки на заявці відсутній. Крім того, вказав, що ним 25.10.2013р. був поданий уточнений розрахунок з ПДВ за виключенням податкової накладної, надісланої позивачем, та сплачена відповідна сума у бюджет. Вважає, що під час розгляду справи суд ігнорував відсутність доказів зі сторони Позивача про здійснення перевезення, що стало наслідком прийняття неправомірного рішення.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що заявка містить підпис керівника Позивача Скарінкіна С.С., відтиск печатки підприємства, та є письмовою формою договору перевезення. Крім того, укладення договору перевезення, а також його виконання підтверджується ТТН 10АА №704835 та подорожнім листом №521756 від 26.10.2012р. Зауважив, що подача Відповідачем декларації з ПДВ за листопад 2012 року є підтвердженням отримання ним в листопаді 2012 року від Позивача податкової накладної та всіх інших документів (актів виконаних робіт, рахунку, ТТН, тощо). Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а укладення договору та надання послуг за ним доведеним. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю СП "Датекс" (надалі Позивач) звернулося до суду та просило стягнути з Приватного підприємства "Альтернатива Инжинеринг" (надалі відповідач) вартість послуг з перевезення вантажу - 2000 грн та витрати на відрядження свого представника - 2000 грн.

На підтвердження своїх вимог позивач надав факсову копію заявки від 02.11.2012р., на якій наявний відтиск штемпеля DATEX LTD з підписом невідомої особи як перевізника, печатки та підписи з боку Приватного підприємства "Альтернатива Инжинеринг" як замовника та ФЛП Бахарєв С. С. як експедитора. Заявка передбачає перевезення будівельної риштовки вагою 7,5 тон та довжиною 7 м на наступних умовах:

фірма-відправник: Приватне підприємство "Альтернатива Инжинеринг";

адреса завантаження: Україна, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., вул. Барикадна, 15А;

адреса розвантаження: Україна, м. Київ, Київська обл., вул. Плодова, 1;

дата і час завантаження: 03.11.2012р. (у другій половині дня), або 04.11.2012р.;

дата і час розвантаження: 05.11.2012 року;

ставка за перевезення і форма оплати, з них за експедиційні послуги: 2 000,00 грн б/н з ПДВ при розвантаженні, з них 100 грн диспетчерські послуги (сплачує перевізник);

Відомості про машину: Мерседес 180 05 КМ / 221 27 КХ;

Відомості щодо водія: Василенко Вячеслав. Також у заявці визначені умови відповідальності за порушення обов'язків щодо перевезення вантажу.

Позивач вважає, що у повному обсязі виконав ці свої зобов`язання з перевезення вантажу, на підтвердження чого надав товарно-транспортну накладну 10ААА №704835 від 04.11.2012р. (а.с.11) та подорожній лист №521756 серії 12 ААП тип. ф. №2 від 26.10.2012р. (а.с. 92).

12.11.2012р. Позивачем на адресу Відповідача були направлені рахунок №294 від 05.11.2012р. на суму 2000,00 грн, податкова накладна №7 від 05.11.2012р. на суму 2000,00 грн (у т.ч. 333,33 грн ПДВ), товарно-транспортна накладна від 02.11.2012р., договір, заявка, акт, протокол. В матеріалах справи містяться ксерокопії журналу вихідної кореспонденції, фіскального чеку про відправку рекомендованої кореспонденції та рекомендоване повідомлення про вручення 19.11.2012р. поштового відправлення (а.с. 18 - 22), які Позивач вважає належними доказами відправлення та отримання зазначених документів Відповідачем. Також, 12.07.2013р. позивач направив відповідачу вимогу про оплату боргу з доданими вище переліченими документами, про що свідчить опис вкладення в цінний лист.

Відповідач послуги за перевезення у розмірі 2000,00 грн не сплатив, проте у листопаді 2012 року сформував податковий кредит з ПДВ у сумі 333,33 грн, що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровськеій області від 05.11.2013р. №7610/9/10-011 (а.с. 88), в якій також зазначено, що 25.10.2013р. Відповідач у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2012р. відмовився від податкового кредиту по контрагенту ТОВ СП «ДАТЕКС» на суму без ПДВ 1 667,00 грн (ПДВ - 333,00 грн).

Суд першої інстанції погодився із позицією Позивача та вказав, що обставина оформлення податкового кредиту є беззаперечним доказом отримання Відповідачем повного пакету документів, які направлялись на його адресу Позивачем 12.11.2012р., і визнання на той час Відповідачем господарської операції з перевезення вантажу за заявкою від 02.11.2012р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновків, що надані сторонами документи щодо організації перевезення вантажу (транспортна заявка, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, тощо) є достатніми доказами укладення між ними договору перевезення. Фактичне виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань щодо перевезення вантажу за заявкою від 02.11.2012 року відповідач не спростував, та наведені у відзиві на позов заперечення суд не прийняв до уваги внаслідок їх непереконливості з правової точки зору. З урахуванням вимог ст.ст. 525,526, ч.2 ст. 530, ст.ст.639, 640 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу господарський суд визнав правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з частинами першою, другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Крім того, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та було досліджено у судовому засіданні, заявка на експедиційні послуги від 02.11.2012р. була надана за допомогою факсимільного зв`язку, проте попередньо сторонами не було узгоджено укладання заявки за допомогою факсимільного зв`язку, узгодження укладення заявки за допомогою факсимільного зв`язку відсутнє і в самому тексті заявки, тобто сторонами не додержані вимоги ч.3 ст. 207 Цивільного кодексу України щодо вчинення правочину в подібний спосіб.

З боку перевізника заявка не містить печатки, тобто є неузгодженою ним. При таких обставинах заявка не може вважатися укладеною, тобто породжувати для сторін правові наслідки.

Крім того, в узгодженні заявки приймав участь експедитор, про що наявні його підпис та печатка, який в силу ст. 929 Цивільного кодексу України за рахунок клієнта має право укладати договори перевезення вантажу.

Як встановлено вище, у графі заявки «ставка за перевезення та форма оплати з них на експедиційні послуги» значиться лише сума, що підлягає до сплати за перевезення з НДС (2000,0 грн) та з них 100,00 грн за диспетчерські послуги, проте не визначено, хто саме, замовник чи експедитор має заплатити перевізнику за послуги перевезення.

Відтак, пред'явлення позову щодо оплати послуг саме до замовника не ґрунтується на умовах наданої заявки.

Дослідивши оригінал товарно-транспортної накладної 10ААА №704835 від 04.11.2012р. колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факт виконання перевезення вантажу саме на замовлення відповідача за спірною заявкою. В спірній товарно-транспортній накладній відсутні будь-які підписи, печатки відповідача щодо надання вантажу до перевезення. В графі відпуск дозволив значиться підпис невідомої особи.

Натомість в графі про передачу вантажу до перевезення наявний штемпель ТОВ «Плеттак» та підпис водія Василенко В. про прийняття вантажу. Цим же товариством і було прийнято вантаж від перевізника.

В спірній заявці одержувач вантажу визначений не був (лише адреса), маса вантажу визначалася 7,5 т, по товарно-транспортній накладній - 10 т. Відповідач заперечує надання ним вантажу до перевезення.

Отже, із зазначеної накладної не вбачається, що вантаж до перевезення було передано саме відповідачем на виконання вище зазначеної заявки.

Оформлення податкового кредиту за податковою накладною на спірну господарську операцію не являється беззаперечним доказом здійснення самої господарської операції, оскільки податкова накладна оформляється на підставі первісних документів про господарську операцію, які в даному випадку визнані судом неналежними доказами.

Відтак, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача плати за перевезення вантажу, і в позові слід відмовити.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21.02.2013р.).

З урахуванням того, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, витрати по справі відносяться на Позивача, як і витрати по сплаті судового збору.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції, як прийняте при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими (п. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України), - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альтернатива Инжинеринг", м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2013р. у справі № 904/6824/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СП "ДАТЕКС" (адреса місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, 54: поштова адреса: 03039, м. Київ, вул. М. Грінченка, 18, код ЄДРПОУ 31809317) на користь Приватного підприємства "Альтернатива Инжинеринг" (49000, м. Дніпропетровськ, пр-т. Кірова, буд. 137, кв. 53, код ЄДРПОУ 34589651) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 860,25 грн (вісімсот шістдесят грн 25 коп).

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Наказ від 25.11.2013р. визнати таким, що не підлягає виконанню.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 26 грудня 2013 року

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.В. Чус

Суддя Е.В. Орєшкіна