Постанова

від 11.11.2013 по справі 914/2673/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. Справа № 914/2673/13

ьвівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Костів Т. С.

Кузя В. Л.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників:

від позивача - Тимофіїв Н.Ю.,

від відповідача - ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

на рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013 року

у справі № 914/2673/13

за позовною заявою: Приватного підприємства "Іріда-ОІЛ", м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про: стягнення заборгованості в сумі 261 543, 54 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 10.09.2013 року у справі № 914/2673/13 позов Приватного підприємства "Іріда-ОІЛ" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 261 543, 54 грн. задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства "Іріда - ОІЛ" 39 000,94 грн. - основної заборгованості, 209 043,07 грн. - штрафних санкцій та 5 077,39 грн., витрат понесених на сплату судового збору. В задоволенні решта позовних вимог відмовлено. В задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення відмовлено. Повернуто позивачеві - Приватному підприємству "Іріда - ОІЛ" з державного бюджету 153,53 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 197 від 08.07.2013 року .

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013 року у справі № 914/2673/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача суму основного боргу, що складає, на думку відповідача 30650, 54 грн., зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення в розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати заборгованості до 500, 00 грн., розстрочити виконання рішення рівними частинами по 2688, 67 грн. на 12 місяців. При цьому, відповідач зазначає, що жодного повідомлення від ПП «Іріда-Оіл» про розірвання договору нею не отримано, крім того не мала можливості належним чином використовувати приміщення, в зв'язку із чиненням перешкод позивачем у користуванні спірним приміщенням. Крім того, апелянт вказав, що не погоджується з нарахованими позивачем штрафними санкціями, а також сумою основного боргу, при цьому зазначивши, що нараховані 2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, за своєю суттю є пенею, яка не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ. Також скаржник зазначає, що не погоджується з стягнутою з неї сумою основного боргу в частині 8350, 27 грн., оскільки акт надання послуг за травень 2013 року не був нею підписаний.

В свою чергу, позивачем було скеровано на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи скаржника, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013 року у справі № 914/2673/13 залишити без змін. При цьому, позивач вказує, що лист вимога від 15 травня 2013 року, що була підписана директором ПП «Іріда-ОІЛ» Луців О. М. та завірена печаткою підприємства була вручена відповідачці під розписку 16 травня 2013 року, що стосується твердження апелянта про те, що в вказаному листі вказано ДП «Інтеграл-Буд» ТОВ «Фірма «Інтеграл», то таке підприємство було вказано помилково і ПП «Іріда-ОІЛ» таке виправлення завірила своєю печаткою та підписом директора, також в підтвердження отримання даного листа, позивач вказує те, що до даного листа було додано акт звірки розрахунків, який був підписаний обома сторонами та завірений печатками, до якого апелянт не мав зауважень. Окрім того, позивач вказав, що вірно нарахував штрафні санкції, оскільки такі передбачені договором. Також, позивач вказав, що в матеріалах справи міститься акт наданих послуг за травень місяць 2013 року, який відповідачка не підписала, оскільки не погоджується з виставленим рахунком за комунальні послуги, однак лічильники на водопостачання знаходяться в орендованому нею приміщенні і вона мала вільний доступ до них.

Відповідач, ОСОБА_3, в судовому засіданні навела доводи, аналогічні викладеним в своїй апеляційній скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу задоволити. Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апелянта, вказала, що на її думку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а відтак просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 частково задоволити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2013 р. між Приватним підприємством "Іріда-ОІЛ" (далі позивач) та ФОП ОСОБА_3 (далі відповідач) був укладений договір оренди № Р-К/13 на нежитлові приміщення, площею 396,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 для організації та розміщення ресторану-клубу (надалі по тексту рішення - договір).

Договір укладено строком з 14.01.2013 р. до 31.12.2013 р. включно (п. 1.3. Договору). Як вбачається, вказане орендоване майно передано орендодавцем орендарю по акту прийому-передачі від 14.01.2013 р., що підписаний сторонами Договору і міститься в матеріалах справи.

У відповідності до п. 4.2. Договору оренди № Р-К/13 від 14 січня 2013 року, обов'язок здійснювати платежі за Договором виникає у Орендаря з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об'єкта в оренду, тобто 14 січня 2013 року.

Згідно умов договору оренди № Р-К/13 від 14.01.2013 р., орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 10 числа поточного (звітного) місяця (за який проводиться оплата) (п.4.9. Договору).

Крім того, одночасно зі сплатою орендної плати Орендар щомісячно сплачує (компенсує) Орендодавцеві витрати з оплати за комунальні послуги (комунальні платежі). Сплата комунальних платежів здійснюється Орендарем щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п.4.11. Договору оренди) на підставі виставлених Орендодавцем рахунків.

З матеріалів справи вбачається і відповідачем не заперечується, що останній свої зобов'язання по сплаті орендної плати з січня 2013 р. по травень 2013 року не виконував належним чином, 15.05.2013 р. позивачем був підготовлений лист - вимога відповідачу про оплату заборгованості разом з актом звіряння ( а. с. 21). Даний лист-вимога разом з актом звіряння був одержаний відповідачем під розписку 16.05.2013 року, акт звіряння був підписаний та завірений печаткою без жодних застережень. Внаслідок підписання акту звіряння взаєморозрахунків за період з січня 2013 р. по травень 2013 р. (а. с. 22) сторони визнали і підписали, що існує заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 120824,99грн., зокрема з орендної плати в сумі 110964,00 грн., заборгованість з сплати комунальних послуг в сумі 9860,99 грн. В дану суму орендної плати сторонами включено суму 16 107,68 грн. за повний місяць травень 2013 р., так як орендар зобов'язаний орендну плату щомісячно сплатити до 10 числа поточного звітного місяця (за який проводиться оплата (п. 4.9. Договору), а акт звіряння вказаних розрахунків за період січень 2013 р. - травень 2013 р. за даними на 31.05.2013 р. В даний акт звіряння не включена сторонами сума витрат з оплати за комунальні послуги за травень 2013 р., так як сплата комунальних комунальних платежів здійснюється орендарем щомісячно, не пізніше 10 числа м'ясця, наступного за звітним (п.4.11. Договору оренди) на підставі виставлених орендодавцем рахунків, а акт звіряння взаєморозрахунків за період: січень 2013 р.- травень 2013 р. складений за даними 31.05.2013 р.

Як вірно встановив суд першої інстанції, зв'язку з тим, що відповідач мав заборгованість зі сплати орендної плати та комунальних платежів і не погасив заборгованості у вказані терміни, ПП "Іріда-ОІЛ" розірвало Договір оренди № Р-К/13 від 14 січня 2013 року з 18 травня 2013 року та нарахувало штрафні санкції у відповідності до договору. Відповідачка не заперечує проти розірвання договору і про перебування її в орендованому приміщення по 18.05.2013 р. включно. Позивач здійснив нарахування боргу і штрафних санкцій відповідачу зі сплати орендної плати та комунальних послуг по 18.05.2013 р., тобто по час розірвання договору оренди.

Колегія суддів Львівського апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 178), основна заборгованість відповідача перед позивачем за період з січня 2013 р. по 18 травня 2013 р. становить: по орендній платі та комунальних послугах - 39000,94 грн., з яких відповідачка визнає суму в 30650, 67 грн. Щодо суми 8350,27 грн., то дана сума була нарахована, внаслідок надання комунальних послуг, відповідно до акту надання послуг № 173 від 18 травня 2013 року. Однак відповідачка не підписала даний акт, проте в судовому засіданні вона не заперечувала те, що протягом травня місяця користувалась даним приміщенням та користувалась комунальними послугами, однак при складанні даного акту присутня не була. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.10 договору оренди № Р-К/13 лічильники знаходяться всередині об'єкта оренди, дані лічильників знімаються уповноваженими представниками орендодавця, станом на останнє число звітного місяця. Тобто, виходячи з вищенаведеного, відповідачка мала вільний доступ до лічильників, проте жодних даних щодо використаних нею комунальних послуг суду не подала.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 39000,94 грн. заборгованості за оренду приміщень та за комунальні послуги по 18.05.2013 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, так як відповідачка не заперечила факт користування орендованим приміщенням і наданими послугами по 18.05.2013 р.

Відповідно до п. 5.2. Договору у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування орендної плати та/або оплати за комунальні послуги, Орендар сплачує Орендодавцю штрафну санкцію в розмірі 2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення. У випадку, якщо прострочення складатиме більше ніж 15 календарних днів, Орендар, окрім сплати штрафних санкцій за кожен день прострочення, зобов'язаний додатково сплатити Орендодавцю штрафну санкцію у розмірі 50 % від суми прострочення. Нарахування штрафних санкцій за кожен день прострочення при цьому не припиняється.

Відповідно до п. 5.4. у випадку прострочення однією із Сторін строків приймання/передачі Об'єкту оренди, встановлених цим Договором, Сторона, що прострочила приймання/передачу, сплачує на користь іншої Сторони штрафну санкцію у розмірі орендної плати за останній повний місяць оренди Об'єкта.

Суд першої інстанції вказав, що штрафні санкції, а саме - 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення - 166 302,07 грн., за прострочення більше ніж 15 календарних днів додаткова оплата штрафних санкцій 50% від суми прострочення - 22 500,47 грн. та прострочення орендарем строків передачі об'єкта оренди штрафна санкція у розмірі орендної плати за останній повний місяць оренди об'єкта - 27 741,00 грн., а всього 216 543,54 грн., нараховані позивачем правомірно до стягнення.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи пункт 5.2 договору передбачена штрафна санкція, розмір якої визначений у відсотках від суми заборгованості за кожен день прострочення не є штрафом, як різновид неустойки.

Проте, такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, особливістю пені як штрафної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому співвідношенні до простроченої суми, при чому за кожен день прострочення.

Згідно до ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 цього ж Закону розмір пені, передбачений статтею 1 вищезгаданого Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що передбачена у п. 5.2, договору оренди № Р-К/13 від 14 січня 2013 року, штрафна санкція в розмірі 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення є пенею.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі N 06/5026/1052/2011).

Відтак, згідно проведеного підрахунку з відповідача слід стягнути 2 567, 00 грн. пені. Окрім того, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, за прострочення більше ніж 15 календарних днів додаткова оплата штрафних санкцій 50% від суми прострочення - 22 500,47 грн., оскільки початковою сумую, яка заявлялась до стягнення позивачем було 45000, 94 грн., однак у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме основного боргу у сумі 6000, 00 грн., позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, та прострочення орендарем строків передачі об'єкта оренди штрафна санкція у розмірі орендної плати за останній повний місяць оренди об'єкта - 27 741,00 грн.

Так, виходячи з вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача слід стягнути штрафні санкції в сумі 52 808, 47 грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов обгрунтований поданими доказами, не спростований відповідачем і підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено у пункті 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, відповідно до пункту 7.2. Постанови можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо .

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

Викладені відповідачем у апеляційній скарзі доводи не мають достовірного характеру та ґрунтуються на його припущеннях, що в майбутньому сума заборгованості, яка існує перед позивачем, буде зменшена за рахунок отриманих боржником доходів. Проте заявником не подано суду письмових доказів, які б підтверджували можливість отримання таких доходів в майбутньому. Таким чином заява відповідача про розстрочку виконання рішення є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог.

Так, приймаючи до уваги, що позивачем було зменшено позовні вимоги(а. с. 178), то відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу - Приватному підприємству "Іріда - ОІЛ" судом першої інстанції було повернуто з державного бюджету 153,53 грн., судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 197 від 08.07.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 914/2673/13.

Однак, згідно проведеного перерахунку судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що позивачу слід було повернути з державного бюджету 120, 00 грн., судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 197 від 08.07.2013 року. Отже в цій частині рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013 року у справі № 914/2673/13 повинно бути змінено.

Відповідно до ст. 105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013 року у справі № 914/2673/13 скасувати в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 209 043, 07 грн.

3. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства "Іріда-ОІЛ" штрафні санкції в сумі 52 808,47 грн., зокрема 2567, 00 горн. пені, 22 500, 47 грн. - за прострочення більше ніж 15 календарних днів додаткова оплата штрафних санкцій 50% від суми прострочення (відповідно до п. 5.2 договору оренди № Р-К/13 ), 27 741, 00 грн. - штрафна санкція у розмірі орендної плати за останній повний місяць оренди об'єкта(відповідно до п. 5.4 договору оренди № Р-К/13).

4. Рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013 року у справі № 914/2673/13 змінити в частині повернення судового збору в сумі 153, 53 грн. Викласти пункт 5 резолютивної частини рішення в наступній редакції -

«Повернути позивачеві - Приватному підприємству "Іріда - ОІЛ" (адреса: 79019, м. Львів, пл. Старий Ринок 8; ідентифікаційний код 34606032) з державного бюджету 120,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 197 від 08.07.2013 року.»

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Іріда-ОІЛ" (адреса: 79019, м. Львів, пл. Старий Ринок 8; ідентифікаційний код 34606032)) 1 836, 17 грн. в повернення судового збору за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України ( отримувач - УДКСУ у Личаківському районі м.Львова ; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007620; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО) - 825014; рахунок отримувача - 31216206782006 ) 16,75 грн. недоплаченої суми судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку

7. Стягнути з Приватного підприємства "Іріда-ОІЛ" (адреса: 79019, м. Львів, пл. Старий Ринок 8; ідентифікаційний код 34606032) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1637,36 грн. судового збору в повернення судового збору за подання апеляційної скарги.

8. В розстроченні виконання рішення суду відмовити.

9. В решті рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013 року у справі № 914/2673/13 - залишити без змін.

10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

11. Господарському суду Львівської області видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

12. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 15.11.2013 року

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Костів Т. С.

Суддя Кузь В. Л.