Постанова

від 11.11.2013 по справі 901/73/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Справа № 901/73/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Голика В.С.,

Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Прокопець І.С., представник, довіреність № б/н від 14.08.2013;

відповідача - Фізична особа-підприємець Піліпяк Віктор Антонович, паспорт серія ЕС 350766 від 01.07.1997;

- Піліпяк Н.М., представник Фізичної особи-підприємця Піліпяка Віктора Антоновича, довіреність № 86 від 02.10.2013,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Піліпяка Віктора Антоновича на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 04 березня 2013 року у справі № 901/73/13-г

за позовом Білогірського районного споживчого товариства (вул. Сімферопольська/ пров. Сімферопольський, 28/6, Білогірськ, 97600)

до Фізичної особи-підприємця Піліпяка Віктора Антоновича (вул. Нижньогірська/Миру, 3/7, Білогірськ, 97600; вул. Леніна, 59, с. Зибини, Білогірський район, 97640; вул. Тургенєва, 7, Білогірськ, 97600)

про виселення та стягнення 1800,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Білогірське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Піліпяка Віктора Антоновича про витребування приміщень з незаконного володіння шляхом виселення та стягнення 1800,00 грн. заборгованості з орендної плати.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачем порушені умови договору оренди № 344 від 28.09.2007 в частині сплати платежів за оренду приміщень, та після припинення договору орендовані приміщення не повернуті позивачеві.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2013 року у справі № 901/73/13-г позовна заява Білогірського районного споживчого товариства про виселення та стягнення 1800,00 грн. задоволена.

Приймаючи таке рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неналежним чином виконувалися обов`язки щодо внесення платежів за оренду, що призвело до виникнення боргу та відмови орендодавця від договору оренди.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Піліпяк Віктор Антонович звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що відповідач є членом Білогірського районного споживчого товариства та має частку (долю) в майні споживчого товариства, тому до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми Закону України "Про споживчу кооперацію" та виділення долі в натуру. Відповідач зазначає, що він не приймав участі у судових засіданнях з поважних причин (у зв`язку із хворобою) та розгляд справи відбувався за його відсутністю, що позбавило його можливості надати усні, письмові пояснення та заперечення, необхідні документи та подати зустрічну позовну заяву. Заявник апеляційної скарги вказує, що ним був проведений капітальний ремонт та реконструкція орендованих приміщень у 2006 році та у наступних роках, вартість яких позивачем не відшкодована та фактично орендовані приміщення після ремонтних робіт використовувались відповідачем як житлові. Відповідач вказує, що судом не надана належна правова оцінка проекту договору № 317 від 25.05.2011. Заявник апеляційної скарги також зазначає, що стягнення орендної плати у розмірі 1800,00 гривень здійснено судом у період, коли спірні приміщення знаходились у користуванні іншої особи, а не відповідача. Інші доводи та обгрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2013 року відновлено строк на подання апеляційної скарги та апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Піліпяка Віктора Антоновича прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Черткової І.В., суддів Балюкової К.Г., Сотула В.В. та призначена до розгляду.

Розпорядженням від 29 жовтня 2013 року суддю Черткову І.В. замінено на суддю Рибіну С.А. та суддю Балюкову К.Г. замінено на суддю Голика В.С., головуючим по справі призначено суддю Рибіну С.А., розгляд справи почато спочатку.

У судовому засіданні відповідач та його представник наполягали на задоволенні апеляційної скарги, заявили клопотання про відкладення розгляду справи до розгляду господарським судом Автономної Республіки Крим справи № 901/3114/13 з відшкодування витрат в розмірі 311062,00 грн., оскільки вважають можливим здійснити взаємозалік.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судовою колегією розглянуто та визнано таким, що не підлягає задоволенню, оскільки взаємозалік зобов`язань між сторонами можливий на будь-якій стадії судового процесу, та це не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, надав документи, які витребував суд.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 12.12.2000 Білогірське районне споживче товариство є власником виробничої бази, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Білогірськ, вул. Нижньогірська / Миру, 3/7, до складу якої входять приміщення клубу за адресою: місто Білогірськ, вул. Нижньогірська, 13 (а.с.10, т.1).

28 вересня 2007 року між Білогірським районним споживчим товариством (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Піліпяком Віктором Антоновичем (орендарем) укладений договір здачі в оренду основних засобів № 344 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування клуб Білогірського районного споживчого товариства, який знаходиться за адресою: місто Білогірськ, вул. Нижньогірська, 13 загальною площею 198,5 кв.м. за актом приймання-передачі основних засобів у тимчасову оренду.

Розділом 3 Договору сторони встановили розмір орендної плати, який складає 300,00 грн. на місяць з врахуванням ПДВ та передбачає щоквартальне збільшення орендної плати на індекс інфляції. Сторони також передбачили можливість перегляду розміру орендної плати.

У Розділі 4 Договору встановлені права та обов'язки сторін, зокрема, орендар зобов'язаний своєчасно, не пізніше 10 числа поточного місяця, і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.

Відповідно до розділу 6 Договору строк його дії - з 01.10.2007 по 01.10.2010. Сторони погодили, що в разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення договору після закінчення його строку на протязі одного місяця він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.

28 вересня 2007 року на виконання умов Договору приміщення були передані позивачем відповідачу за актом приймання-передачі основних засобів в оренду (а.с.8 (зворотній бік), а.с.9, т.1).

Строк дії договору закінчився у жовтні 2010 року, заяв про припинення договору від сторін не було, тому, відповідно до умов 6.5 Договору, він був продовжений.

У листопаді 2012 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання Договору у зв'язку із невиконанням вимог щодо погашення заборгованості по орендній платі за період більш ніж три місяці та просив звільнити орендовані приміщення. Дана вимога залишена відповідачем без реагування (а.с.17, т.1). Враховуючи розрахунок орендної плати, судова колегія дійшла висновку, що договір припинив свою дію 30.11.2012. Ані позивач, ані відповідач проти факту закінчення договору не заперечують.

Відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати за користування майном виконав не в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з 01.06.2012 по 01.12.2012 в розмірі 1800,00 грн.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про повернення орендованих приміщень та сплату боргу.

Господарський суд Автономної Республіки Крим позов задовольнив.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

У відповідності до вимог статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди основних засобів № 344 від 28 вересня 2007 року, який припинив свою дію 30.11.2012.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України та статті 283 Господарського кодексу України, які містять аналогічні положення, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що обов`язок орендодавця з передачі нежитлових приміщень був виконаний належним чином, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання-передачі основних засобів в оренду (а.с.8 (зворотній бік), а.с.9, т.1).

Згідно частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з орендаря справляється плата, розмір якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань зі сплати платежів за оренду приміщень за період з 01.06.2012 по 01.12.2012 в розмірі 1800,00 грн. встановлений судом та підтверджується матеріалами справи.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на момент звернення позивача до суду строк дії Договору закінчився.

Згідно частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України, частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Оскільки розмір оплати за користування приміщеннями встановлений п.3.1 Договору, та відповідач не надав доказів її оплати у встановленому Договором розмірі, судова колегія визнає вірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 1800,00 грн.

Пунктом 5.1.3 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством за порушення зобов'язань, прийнятих на себе за Договором.

У відповідності до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судовою колегію встановлено, що згідно умов Договору після закінчення строку дії Договору відповідач повинен повернути орендоване майно за актом приймання-передачі (п.2.4 Договору), однак до моменту винесення рішення судом першої інстанції орендовані приміщення не повернув.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині виселення відповідача з орендованих приміщень, оскільки він відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Дослідивши доводи заявника, які викладені в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.

Не може бути прийнятий судом довід заявника апеляційної скарги, що відповідач є членом Білогірського районного споживчого товариства та має частку (долю) в майні споживчого товариства, тому до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми Закону України "Про споживчу кооперацію", виходячи з того, що користування спірним майном відповідач здійснював на підставі договору оренди, який укладений ним як фізичною особою-підприємцем.

Відповідач також зазначає, що він має частку (долю) у майні споживчого товариства як його учасник. Вказаний довід судовою колегією не приймається до уваги, оскільки визначення частки майна з майна споживчого товариства та виділення її в натуру не є предметом розгляду даної справи. Судова колегія зазначає, що заявник апеляційної скарги не позбавлений можливості захистити свої права в цьому випадку в інший спосіб.

Не може бути прийнятий судом довід заявника апеляційної скарги, що він не приймав участі у судових засіданнях з поважних причин (у зв`язку із хворобою) та розгляд справи відбувався за його відсутністю, що позбавило його можливості надати усні, письмові пояснення та заперечення, необхідні документи та подати зустрічну позовну заяву, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином повідомлявся про дату і місце слухання справи судом першої інстанції. Так, на ухвалах суду від 04.01.2013, 22.01.2013 та від 07.02.2013 (а.с.1, 67, 79, т.1), є відмітка канцелярії суду, яка оформлена у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, та свідчить про направлення копій ухвал на адресу відповідача.

Крім того, з вказаних ухвал вбачається, що відповідач неодноразово заявляв клопотання про відкладення судових засідань, на задоволення яких суд відкладав розгляд справи та зобов`язував відповідача надати відзив на позовну заяву. Вказані вимоги суду залишені відповідачем без виконання. Явка представника відповідача в судові засідання обов`язковою не визнавалась.

При винесенні рішення господарський суд виходив з того, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частиною п`ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що розгляд судом першої інстанції позову у відсутності відповідача або його представника не є порушенням норм чинного законодавства та прав відповідача.

Довід заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надана належна правова оцінка проекту договору № 317 від 25.05.2011, не приймається судом, оскільки зазначений договір не підписаний відповідачем, тобто є неукладеним та не є предметом даного спору.

Посилання відповідача на проведення ним капітального ремонту та реконструкцію орендованих приміщень на загальну суму 311062,00 грн., що підтверджується наданими ним доказами (постановами правління споживчого товариства № 78, 79 від 08.10.2007, рішенням виконавчого комітету Білогірської міської Ради № 115 від 17.06.2009, зведеним кошторисом від 14.04.2010 (а.с.33-35, 47, т.2), та свідчить, на думку відповідача, про обов`язок позивача відшкодувати ці витрати, судовою колегією не приймається до уваги, оскільки вимоги щодо відшкодування невід`ємних поліпшень не є предметом даного розгляду та не стосується предмету спору. При цьому судова колегія зазначає, що відповідач не позбавлений можливості захистити свої права в інший спосіб.

Щодо доводу заявника апеляційної скарги про фактичне використання ним після ремонту орендованих приміщень як житлових, судова колегія не приймає вказаний довід, оскільки сторони не мають, тому не надали суду доказів переведення у встановленому законом порядку нежитлових приміщень у житлові та передачі їх відповідачеві саме для проживання.

Посилання відповідача, що об`єкт оренди не використовувався ним, а був переданий іншій особі, не підтверджується належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, тому не приймається судовою колегією до уваги. Надані відповідачем докази - лист Білогірського виконавчого комітету міської Ради № 1708/03-16 від 25.10.2013 та заява відповідача від 04.10.2013 (а.с.222-223, т.2) свідчать про передачу частини приміщень для користування третьої особи, однак це не впливають на обов`язок повернути майно та сплатити неустойку за його неповернення в установлені строки.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях відповідача, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України та задоволення позовних вимог, судом вірно покладені судові витрати на відповідача.

Доводи заявника апеляційної скарги, що він як інвалід другої групи звільнений від сплати судового збору не приймаються судом, оскільки частиною четвертою статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України. Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Піліпяка Віктора Антоновича задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Піліпяка Віктора Антоновича залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2013 року у справі № 901/73/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді В.С. Голик

В.В.Сотула

Розсилка:

1. Білогірське районне споживче товариство (вул. Сімферопольська/ пров. Сімферопольський, 28/6, Білогірськ, 97600).

2. Фізична особа-підприємець Піліпяк Віктор Антонович (вул. Нижньогірська/Миру, 3/7, Білогірськ, 97600; вул. Леніна, 59, Зибини, Білогірський район, Автономна Республіка Крим, 97610; вул. Тургенєва, 7, Білогірськ, 97600).