Постанова

від 14.12.2006 по справі 16/163-06-4662

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/163-06-4662

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 грудня 2006 р.                                                                                   № 16/163-06-4662  

Виший господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. –головуючого,

Савенко Г.В., Ходаківської І.П.,

розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-ліс»

на рішеннята постанову господарського суду Одеської області від 19.06.2006р.Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р.

у справі№16/163-06-4662

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Термопал»

до 1.          Приватного багатопрофільного малого виробничого підприємства «Дашевський і Ко»;2.          Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-ліс»

простягнення заборгованості у сумі 76303,33 грн.

                    Касаційну скаргу розглянуто  за участю представників:

-          Позивача: Пустинін В.П.

-          Відповідача: 1. не з'явилися; 2. Поченкова С.В. –директор, Мартиненко Н.Л.,

                                                              Хватова В.С.

                       В судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.12.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термопал»(надалі –«ТОВ «Термопал») звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного багатопрофільного малого виробничого підприємства «Дашевський і Ко»(надалі –«ПБПМВП «Дашевський і Ко») 3600 грн., що становить 5% від суми невиконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ-ліс»(надалі –«ТОВ «АРТ-ліс») грошових зобов'язань, та стягнення з ТОВ «АРТ-ліс»68400,03грн. основного боргу, 1262,71грн. річних та 6640,59грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2006р. зі справи №16/163-06-4662 позов ТОВ «Термопал»задоволено, стягнуто з ТОВ «АРТ-ліс»на користь ТОВ «Термопал»72000,03 грн. основного боргу; 1262,71 грн. - 3% річних та 6640,59 грн. збитків від інфляції; 799,03 грн. витрат по держмиту; 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Звільнено від відповідальності за заявленим позовом ПБПМВП «Дашевський і Ко».

Рішення мотивоване тим, що внаслідок порушення ТОВ «АРТ-ліс»вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України (надалі –«ЦК України») щодо оплати вартості товару, переданого останньому ТОВ «Термопал»на підставі накладної від 02.12.2003р. №215, у ТОВ «АРТ-ліс»перед ТОВ «Термопал»утворилась заборгованість в розмірі 72000,03 грн.

В частині звільнення ПБПМВП «Дашевський і Ко»від відповідальності за договором поруки рішення мотивоване тим, що строк дії договору поруки від 02.12.2003р. №02/12/03, укладеного між ТОВ «Термопал»та ПБПМВП «Дашевський і Ко», встановлений сторонами у три роки з моменту підписання, отже, оскільки строк дії даного договору не закінчився, у ТОВ «Термопал»відсутні правові підстави для пред'явлення позову до даного відповідача.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ТОВ «АРТ-ліс»звернулось до Одеського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2006р. зі справи №16/163-06-4662 та постановити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Термопал»у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування поданої скарги ТОВ «АРТ-ліс»посилалось на порушення господарським судом першої інстанції положень ст. ст. 43, 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - «ГПК України»), що призвело до неправильного застосування судом ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (надалі –«ГК України).

Скаржник також посилався на те, що він не отримував від ТОВ «Термопал»товар на підставі накладної від 02.12.2003р. №215, що між ним та ТОВ «Термопал»відсутній договір або інша угода, оформлені  відповідно до вимог ст. 208 ЦК України, а тому у нього відсутні будь-які зобов'язання перед ТОВ «Термопал».

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. зі справи №16/163-06-4662 апеляційну скаргу ТОВ «АРТ-ліс»задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від  19.06.2006р. зі справи № 16/163-06-4662 змінено шляхом викладення п. 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «У позові до ПБПМВП «Дашевський і Ко»відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін».

Постанова мотивована тим, що незважаючи на відсутність договірних відносин, у ТОВ «АРТ-ліс»виникло зобов'язання перед ТОВ «Термопал»щодо оплати поставленого товару, оскільки факт поставки ТОВ «Термопал»товару ТОВ «АРТ-ліс»та факт порушення останнім зобов'язання щодо його оплати підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про правильне застосування господарським судом першої інстанції ч. 2 ст. 509, ст. ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, у тому числі і з правочинів та які повинні виконуватись належним чином і в установлені строки.

Не погоджуючись з зазначеною постановою Одеського апеляційного господарського суду, ТОВ «АРТ-ліс»звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2006р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. зі справи №16/163-06-4662 та постановити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Термопал»у задоволені позову повністю.

В обґрунтування поданої скарги ТОВ «АРТ-ліс»посилалось на неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. ст. 4, 43 ГПК України, а також ст. ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

27 листопада 2006 року до Вищого господарського суду України від ТОВ «АРТ-ліс»надійшло письмове пояснення, в якому скаржник посилався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій ч. 2 ст. 34 ГПК України, ст. 203, 207, 246 ЦК України, а також п. п. 2, 5-8, 12 Інструкції про порядок реєстрації виданих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства Фінансів України від 16.08.1996р. №99.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті у ній судові рішення з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, суд знаходить що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання ТОВ «АРТ-ліс»зобов'язання з оплати рахунку від 02.12.2003р. №235 на суму 153738,51 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено відсутність між сторонами договірних відносин.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Термопал»обґрунтовує виникнення у ТОВ «АРТ-ліс»обов'язку щодо оплати рахунку від 02.12.2003р. №235 фактом передачі ТОВ «АРТ-ліс»пластику на зазначену у рахунку суму.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Термопал», як на доказ передачі ТОВ «АРТ-ліс»товару посилається на довіреність ЯЗИ №258412 від 02.12.2003р., видану ТОВ «АРТ-ліс»на ім'я Пампури Г.С., накладну від 02.12.2003р. №215, виставлений рахунок від 02.12.2003р. №235, податкову накладну, згідно якої позивачем була проведена операція з продажу пластику на суму 153738,51грн., а також укладений між позивачем та ПБПМВП «Дашевський і Ко»договір поруки.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги ТОВ «Термопал»також посилається на виписки банківської установи, згідно якої ТОВ «АРТ-ліс»з 2003 року по вересень 2005 року неодноразово здійснювало перерахування грошових коштів за отриманий товар по виставленому рахунку від 02.12.2003р. №235.

Заперечуючи проти поданого позову ТОВ «АРТ-ліс»стверджує, що довіреність ЯЗИ №258412 від 02.12.2003р. на ім'я Пампури Г.С. повноважним представником ТОВ «АРТ-ліс»не видавалась, накладна від 02.12.2003р. №215 повноважним представником ТОВ «АРТ-ліс»не підписувалась,  виставлений рахунок від 02.12.2003р. №235 сплачувався ТОВ «АРТ-ліс» в якості попередньої оплати за майбутню поставку.

У відповідності до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (господарські операції) підтверджуються первинними документами, тобто письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. пп. 2.1., 2.2. п. 2).

Відповідно до п. 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства Фінансів України від 16.08.1996р. №99 (надалі –«Інструкція»), первинним документом, без якого не може бути виписано інші первинні документи на відпуск цінностей, є довіреність.

У відповідності до п. 5 Інструкції, довіреність на одержання цінностей підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Бланки довіреностей є документами суворої звітності (п. 3 Інструкції). Видача довіреностей, які повністю або частково не заповнені забороняється (п. 7 Інструкції). Відповідно, відпуск цінностей у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами забороняється (п. 12 Інструкції).

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, належними доказом передачі ТОВ «Термопал»товару та, відповідно, виникнення у ТОВ «АРТ-ліс»обов'язку щодо його оплати в даному випадку може бути довіреність покупця на отримання цінностей, а також інші первинні документи на відпуск цінностей, оформлені відповідно до вимог п. 5 Інструкції.

Проте, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, зазначена довіреність не містить в собі обов'язкових переліку цінностей, які належить отримати по ній, із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, підпису керівника ТОВ «АРТ-ліс»або уповноваженої ним особи та відбитку печатки ТОВ «АРТ-ліс».

За таких обставин, судова колегія вважає, що довіреність ТОВ «АРТ-ліс», на якій відсутні  підпис керівника та печатка, не можуть бути належним доказом у справі.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що накладна від 02.12.2003р. №215, яка містить в собі посилання на довіреність на одержання цінностей ЯЗИ №258412 від 02.12.2003р., не підписана уповноваженою особою ТОВ «АРТ-ліс»та не скріплена печаткою ТОВ «АРТ-ліс», що також не дає підстав вважати даний доказ належним доказом в розумінні ч. 2 ст. 34 ГПК України.

Судова колегія також вважає, що за відсутності договору купівлі-продажу, а також належним чином оформлених вищезазначених первинних документів, часткова оплата ТОВ «АРТ-ліс»рахунку від 02.12.2003р. №235 може свідчити про намір ТОВ «АРТ-ліс»отримати товар, зазначений у рахунку, проте не може бути належним доказом його отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у задоволені позовних вимог до ПБПМВП «Дашевський і Ко», у зв'язку з тим, що строк дії договору поруки від 02.12.2003р. №02/12/03, укладеного між ТОВ «Термопал»та ПБПМВП «Дашевський і Ко», встановлений сторонами у три роки з моменту підписання.

Зокрема, позиція Одеського апеляційного господарського суду мотивована тим, що оскільки строк дії даного договору не закінчився, у ТОВ «Термопал»відсутні правові підстави для пред'явлення позову до даного відповідача.

Колегія судів вважає підстави, з яких Одеський апеляційний господарський суд відмовив ТОВ «Термопал»у задоволені позовних вимог до ПБПМВП «Дашевський і Ко»помилковими, огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору поруки від 02.12.2003р. №02/12/03 поручитель зобов'язаний оплатити кредитору (позивачу) 5% від суми заборгованості у зобов'язанні, яке виникло внаслідок відпуску товару за накладною від 02.12.2003р. №215 впродовж трьох календарних років від дати укладання даного договору, проте строк основного зобов'язання та строк припинення поруки в даному договорі не встановлений.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України у разі, якщо строк припинення поруки договором не встановлений, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного  зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, враховуючи, що позивач не пред'являв позову до поручителя впродовж 2004 року, судова колегія вважає, що в даному випадку порука мала бути припиненою після закінчення одного року від дня укладення договору поруки, тобто 02.12.2004р.

Водночас, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 553 ЦК України, відповідно до якої за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, а також зважаючи на те, що позивач не довів в установленому законом порядку існування у ТОВ «АРТ-ліс»зобов'язання перед ТОВ «Термопал»з оплати рахунку від 02.12.2003р. №235, позовні вимоги ТОВ «Термопал»до ПБПМВП «Дашевський і Ко»підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до п. 1 Постанови Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 (з наступними змінами) «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

           Проте, проаналізувавши всі обставини справи у їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд Одеської області та Одеський апеляційний господарський суд повно та всебічно встановивши обставини справи, надали цим обставинам неправильну юридичну оцінку. Отже, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення,  згідно якого в позові відмовити.

     На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 111-9, 111-10, 111-11, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ТОВ «АРТ-ліс»задовольнити.

2.          Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. та рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2006р. зі справи №16/163-06-4662 скасувати.

      3.          В позові відмовити.

Головуючий суддя:              І. Плюшко

Судді:

             Г. Савенко

                   І. Ходаківська