Постанова

від 01.08.2006 по справі 16/163-06-4662

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/163-06-4662

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" серпня 2006 р. Справа № 16/163-06-4662

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                                Андрєєвої Е.І.

Суддів:                                        Мацюри П.Ф.,

                                                  Ліпчанської Н.В.,

При секретарі                               Куриленко А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача                       –  Пустинін В.П.,                                                     

від відповідачів                       –  Бандура Ю.Г., Мартиненко Н.Л.,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ “Арт-Ліс”

на рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2006р.           

по справі № 16/163-06-4662

за позовом ТОВ „Термопал”

до 1. ПБПМВП „Дашевський і Ко”

    2. ТОВ “Арт-Ліс”

про стягнення 79 903,33 грн.,

встановив:

16.05.2006р. ТОВ „Термопал” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ПБПМВП „Дашевський і Ко” 3 600 грн., що становить 5% від суми невиконаних грошових зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю  “Арт-Ліс” та стягнення з ТОВ “Арт-Ліс” 68 400,03 грн. основного боргу, 1 262,71 грн. річних та 6 640,59 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2006р. позов ТОВ „Термопал” задоволено, стягнуто з ТОВ “Арт-Ліс” на користь ТОВ „Термопал” 72 000,03 грн. основного боргу;   1 262,71 грн. –3% річних та 6 640,59 грн. збитків від інфляції; 799,03 грн. витрати по держмиту; 118 грн. витрати на ІТЗ судового процесу. Звільнено від відповідальності за заявленим позовом ПБПМВП „Дашевський і Ко”.

Не погоджуючись з даним рішенням,  ТОВ “Арт-Ліс” оскаржило його. В апеляційній скарзі просить скасувати та постановити нове рішення, яким у позові ТОВ „Термопал” відмовити. В обґрунтування своїх вимог послалось на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, вказаних в рішенні, обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи,  суд дійшов до наступного.

Відповідно матеріалам справи, ТОВ „Термопал”, звертаючись з позовом, послалось на те, що його підприємство по накладній № 215 від 01.12.2003р. по довіреності серії ЯЗИ № 258412, виданій на ім'я Пампури Г.С., відпустило ТОВ “Арт-Ліс” пластик на загальну суму 153 738,54 грн.(у т.ч. ПДВ –25 623,09 грн.)

За виданий товар позивач виставив ТОВ “Арт-Ліс” рахунок № 235 від 02.12.2003р. на суму 153 738,54 грн.

ТОВ “Арт-Ліс” частково оплатив виставлений рахунок на суму 81 738,51 грн.

Залишок боргу у сумі 72 000,03 грн. (153 738,54 - 81 738,51) не сплачена ТОВ “Арт-Ліс” до даного часу.

В зв'язку з неналежним оформленням довіреності серії ЯЗИ № 258412, виданої на ім'я Пампури Г.С., з метою недопущення затримки відвантаження пластику, позивач уклав з ПБПМВП „Дашевський і Ко” договір поруки № 02/12/03 від 02.12.2003р. За умовами даного договору ПБПМВП „Дашевський і Ко”(поручитель) поручилося перед ТОВ „Термопал”(кредитор) за своєчасне розрахування товариством „Арт-Ліс” перед кредитором за поставлений по накладній № 215 від 02.12.2003р. пластик протягом трьох років. В разі невиконання або неналежного виконання товариством „Арт-Ліс” цих грошових зобов'язань,  ПБПМВП „Дашевський і Ко” зобов'язалося виплатити кредитору  (ТОВ „Термопал”) 5% від суми несплаченого боргу.

В зв'язку з частковим розрахунком ТОВ “Арт-Ліс” за отриманий пластик, ТОВ „Термопал” направив на його адресу претензію № 304/05 від 03.07.2005р., в якій зазначив, що залишок несплаченої суми складає 77 000,03 грн.

На виконання цієї вимоги ТОВ “Арт-Ліс” сплатило платіжним дорученням № 1840 від 30.09.2005р. ще 5 000 грн.

06.04.2006р. ТОВ „Термопал” направило на адресу ТОВ “Арт-Ліс” повторну претензію № 207/06 з вимогою оплатити залишок боргу у розмірі 72 000,03 грн.

Дана претензія не була виконана та відповіді на неї позивач не отримав.

В зв'язку з неналежним виконанням товариством “Арт-Ліс” грошових зобов'язань перед ТОВ „Термопал”, останнє звернулося листом № 208/06 від 07.04.2006р. до ПБПМВП „Дашевський і Ко” з вимогою про перерахування ним на адресу ТОВ „Термопал” 5% від суми несплаченого боргу, що становить 3 600 грн.

На дане звернення товариства „Термопал”, ПБПМВП „Дашевський і Ко” відповів відмовою, пославшись на те, що строк позовної давності по грошовим зобов'язанням ТОВ “Арт-Ліс” спливає тільки після 02.12.2006р. та запропонував товариству стягнути борг з ТОВ “Арт-Ліс” у судовому порядку.

В зв'язку з несплатою ТОВ “Арт-Ліс” боргу у добровільному порядку, а також відмовою ПБПМВП „Дашевський і Ко” виконати взяті на себе зобов'язання за договором поруки, ТОВ „Термопал” звернулося до господарського суду. Крім основної суми боргу (72 000,03 грн.) позивач до сплати нарахував 3% річних (1 262,71 грн.) та збитки від інфляції (6 640,59 грн.)

ПБПМВП „Дашевський і Ко”, заперечуючи проти позову послалося на те, що строк позовної давності по грошовим зобов'язанням ТОВ “Арт-Ліс” спливає тільки після 02.12.2006р., а тому позивач не втратив право на стягнення боргу зі свого основного боржника. В зв'язку з цим він просив звільнити його підприємство від відповідальності та стягнути борг безпосередньо з боржника, тобто з ТОВ “Арт-Ліс”.

ТОВ “Арт-Ліс”, заперечуючи проти позову, послалось на відсутність підстав для виконання зобов'язань в зв'язку з відсутністю договірних стосунків між ним та позивачем. На посилання позивача щодо вже проведеного часткового розрахунку за отриманий пластик, ТОВ “Арт-Ліс” зазначило, що це була не оплата, а передплата за ще не отриманий товар. Щодо факту укладення між ТОВ „Термопал” та ПБПМВП „Дашевський і Ко” договору поруки № 02/12/03 від 02.12.2003р., то ТОВ “Арт-Ліс” зазначив, що даний договір укладений без їх згоди, а тому ніякої відповідальності їх підприємство за це не несе.

Вирішуючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про отримання пластику товариством “Арт-Ліс” на суму 153 738,51 грн., не зважаючи на те, що довіреність на отримання була не належним чином оформлена. Місцевий суд при встановленні даних обставин правомірно взяв до уваги накладну № 215 від 02.12.2003р., виставлений рахунок № 235 від 02.12.2003р. та податкову накладну, згідно якої позивачем була проведена операція з продажу пластику на суму 153 738,51 грн. Крім того, судом взяті до уваги виписки банківської установи, згідно якої ТОВ “Арт-Ліс” з 2003р. по вересень 2005р. неодноразово здійснювало перерахування суми заборгованості за отриманий товар по виставленому рахунку № 235 від 02.12.2003р., а також і укладений між позивачем та ПБПМВП „Дашевський і Ко” договір поруки.

Даний правочин не суперечить вимогам чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Правильно пославшись на ч.2 ст. 509, ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, у тому числі і з правочинів, та які повинні виконуватись належним чином і в установлені строки, а в разі прострочення грошового зобов'язання боржник повинен сплатити кредиторові суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми за весь час прострочення, суд правомірно задовольнив позов ТОВ „Термопал”, стягнувши з  ТОВ “Арт-Ліс” 72 000,03 грн. боргу, 1 262,71 грн. –3% річних та 6 640,59 грн. збитків від інфляції.

Висновок суду відносно основної суми боргу обґрунтований на підставі зібраних доказів.

Відносно позовних вимог, пред'явлених до ПБПМВП „Дашевський і Ко”, місцевий господарський суд обґрунтовано довів, що строк дії даного договору не сплинув, а тому у позивача відсутні правові підстави для пред'явлення вимог до даного відповідача. З цих підстав суд повинен був відмовити у позові, оскільки термін „звільнення від відповідальності за договором” не передбачений чинним законодавством.

Як свідчать матеріали справи, заперечення, викладені у відзиві ТОВ “Арт-Ліс” на позов належними доказами по справі не підтверджені та спростовуються наявними матеріалами, а тому не були прийняті судом до уваги.

Звернувшись з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, ТОВ “Арт-Ліс” послалось на порушення судом процесуальних норм. Зокрема, ухвала про відкладення розгляду справи ним не отримана, справа розглянута без його участі, чим, на думку останнього, порушено його право на захист, а, крім того, неповно встановлені обставини справи.

Однак, з такими доводами відповідача не можна погодитись, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Як свідчать матеріали справи, місцевий суд після клопотання ТОВ “Арт-Ліс” та послідуючої неявки представника відповідача у судове засідання 05.06.2006р., відклав розгляд справи до 19.06.2006р. Дану ухвалу ТОВ “Арт-Ліс” отримало своєчасно, свідченням тому є наявне в матеріалах справи відповідне повідомлення. (а.с.74). В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ “Арт-Ліс” підтвердив одержання ухвали, як про це зазначено у повідомленні. При цьому послався на те, що одержана ухвала у п'ятницю, а тому з'явитись у судове засідання у вівторок представник не зміг.

Судова колегія вважає, що ТОВ “Арт-Ліс” отримало ухвалу суду своєчасно (15.06.2006р.) і посилання його представника на неможливість з'явитись у судове засідання 19.06.2006р. безпідставне.

Посилання відповідача на порушення судом вимог ст.77  ГПК України також безпідставне, оскільки дана стаття зобов'язує суддю відкласти розгляд справи у зв'язку з відсутністю сторін, у разі, якщо він вважає, що без них неможливо вирішити справу.

В даному випадку позивач надав усі необхідні матеріали для вирішення позову, а відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та доказів необґрунтованості позову не надав, тому суд на підставі  ст.75  ГПК України розглянув позов без участі відповідача за наявними матеріалами, що не є порушенням чинного законодавства.

В апеляційній скарзі ТОВ “Арт-Ліс” послалось на те, що між ним та позивачем відсутній договір або інша угода, оформлені в письмовій формі у відповідності з вимогами ст. 208 ЦК України, а тому відсутні будь-які зобов'язання.

Як вбачається зі змісту ст. 11 ЦК України, положення якої відповідають положенням ст. 4 ЦК УРСР, що діяв на час поставки товару та часткового розрахунку, серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є як договори, так і інші правочини. А відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися як в усній, так і в письмовій формі. Уклавши усну угоду, позивач видав товар, а відповідач оплатив його частково, пославшись на виставлений рахунок, чим визнав цю угоду.

Крім того, скаржник посилається й на те, що посилання суду щодо систематичного перерахування боржником заборгованості за отриманий  товар не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в зазначеній банківській виписці  відображено тільки те, що оплата проводилась згідно рахунку, а не як погашення заборгованості.

Дане твердження скаржника не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи. Так на а.с. 57 у банківській виписці  у платіжному дорученні № 1840 від 30.09.2005р. у графі призначення платежу зазначено: „погашение задолженности за пластик согласно счета № 235 от 02.12.2003г. в т. ч. ПДВ 833,33”

Тобто, як правильно зробив висновок місцевий суд, товариством “Арт-Ліс” з 2003р. по вересень 2005р. проводилось систематичне погашення саме заборгованості, а не передплати. Крім того, про те, що йшлося про передплату за пластик, починаючи з 2003 року, ТОВ “Арт-Ліс” ніяких фактичних доказів не надав і таке посилання спростовується самим строком відношень та фактичними обставинами.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно встановив всі фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам та правильно застосував норми чинного законодавства.

В апеляційній інстанції скаржник нічим не спростував прийняте судом рішення.

Разом з тим, суд, дійшовши обґрунтованого висновку щодо позову, пред'явленого до ПБПМВП „Дашевський і Ко”, в резолютивній частині замість того, щоб зазначити про відмову у позові, вирішив звільнити ПБПМВП „Дашевський і Ко” від відповідальності, що не ґрунтується на законі. Про це обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі.

При таких обставинах, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а пункт 3 резолютивної частини рішення –зміні в новій редакції про відмову в позові.

Керуючись  ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ТОВ “Арт-Ліс” частково задовольнити.

       Рішення господарського суду Одеської області від   19.06.2006р. у справі № 16/163-06-4662 змінити.

Пункт 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: „У позові до ПБПМВП „Дашевський і Ко” відмовити”.

В іншій частині рішення залишити без змін.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                Е.І.Андрєєва

Судді:                                                                                   П.Ф. Мацюра

                                                                                             Н.В. Ліпчанська