Рішення

від 11.11.2013 по справі 106/6528/13-ц

ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 106/6528/13-ц

провадження № 2/106/1736/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Володарець Н.М.

при секретарі - Некрасовій Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі територіально відокремленого без балансового відділення №10011/0187 філіалу Кримського республіканського управління до ОСОБА_2, ОСОБА_3, діючого у інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, треті особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Євпаторійської міської ради та Євпаторійський МВ ГУ ДМС України в АР Крим про виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі територіально відокремленого без балансового відділення №10011/0187 філіалу Кримського республіканського управління про зобов'язання надати інше постійне житлове приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі територіально відокремленого без балансового відділення №10011/0187 філіалу Кримського республіканського управління про визнання недійсним договору від 4 вересня 2008 року про зміну договору іпотеки від 2 листопада 2007 року,

В С Т А Н О В И В :

9 вересня 2013 року ПАТ «Державний Ощадний Банк України» в особі ТВБВ №10011/0187 філіалу КРУ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, діючого у інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, треті особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Євпаторійської міської ради та Євпаторійський МВ ГУ ДМС України в АР Крим про виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку. Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Євпаторійського міського суду від 7 грудня 2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Банку 1258484,88 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки будинок АДРЕСА_2 та на земельну ділянку площею 0,0462 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, а також зобов'язано відповідачів звільнити зазначені вище будинок та земельну ділянку шляхом виселення. Постановою від 24 січня 2012 року ВДВС Євпаторійського МУЮ відкрито виконавче провадження щодо виконання зазначеного вище рішення суду. Проте в ході його виконання було встановлено, що у зазначеному будинку окрім відповідачів зареєстрована та проживає малолітня донька відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, 2008 року народження, яка на момент оформлення кредитного договору та договору іпотеки у спірному домоволодіння не була зареєстрована та у ньому не проживала, а була зареєстрована лише 18 червня 2013 року. Отже, відповідач ОСОБА_2, будучи власником цього будинку, навмисно зареєструвала у ньому малолітню для затягування виконання рішення суду, оскільки раніше малолітня ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала за адресою її матері: АДРЕСА_1. Надіслана на адресу відповідачів вимога про виселення неповнолітньої ОСОБА_4 залишилася без задоволення. Просить суд виселити малолітню ОСОБА_4, 2008 року народження, з житлового будинку АДРЕСА_2 зі зняттям її з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

24 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Державний Ощадний Банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10011/0187 філіалу Кримського республіканського управління про зобов'язання надати інше постійне житлове приміщення, мотивуючи свої вимоги тим, що житловий будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу з 1 вересня 1995 року. Отже, на момент укладання договору іпотеки цей будинок вже був у її власності та вона його не придбала за кредитні кошти. З урахуванням зазначеного, та посилаючись на положення ч. 2 ст. 109 ЖК України, якою визначено порядок виселення осіб, окрім тих приміщень, яких були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку, вважає, що виселення малолітньої ОСОБА_4 з квартири можливо лише за умови надання їй іншого житла, що має бути зазначено в самому рішенні суду, оскільки виселення без надання іншого житла можливо лише з підстав, визначених ст. 116 ЖК України. Оскільки Банком при зверненні до суду не зазначено житла, яке має бути надано малолітній ОСОБА_4 за наслідком її виселення з будинку, вважає, що примусове її виселення з будинку у судовому порядку є неможливим, оскільки цим буде порушено встановлений законом порядок такого виселення. Просить суд зобов'язати ПАТ «Державний Ощадний Банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10011/0187 філіалу Кримського республіканського управління надати малолітній ОСОБА_4 інше постійне житлове приміщення.

11 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Державний Ощадний Банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10011/0187 філіалу Кримського республіканського управління про визнання недійсним договору від 4 вересня 2008 року про зміну договору іпотеки від 2 листопада 2007 року, мотивуючи свої вимоги тим, що 2 листопада 2007 року між нею та Банком у забезпечення кредитного договору №190 від 19.10.2007 року було укладено договір іпотеки у відповідності до якого, відповідач у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором мав право звернути стягнення на предмет іпотеки і за рахунок отриманих від продажу грошових коштів задовольнити у повному обсязі свої вимоги. У відповідності з договором іпотеки сума грошових коштів, у забезпечення якої було укладено договір іпотеки від 02.11.2007 року складала 500000 грн., а залогова вартість предмету іпотеки було визначено у 1256300 грн. 04.09.2008 року між нею та відповідачем було укладено договір про зміну договору іпотеки, у відповідності з яким забезпечувався кредит на суму 1200000 грн., залогова вартість предмету іпотеки було визначено у 1715000 грн. Вважає, що при укладенні договору від 4 вересня 2008 року про зміну договору іпотеки не були дотримані загальні вимоги, які необхідні для дійсності угоди, передбачені ст. 203 ЦК України. Так, угода, здійснена батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх або недієздатних дітей. Виходячи з відомостей, що містяться у матеріалах справи, у договорі іпотеки від 02.11.2007 року, у договорі про зміну договору іпотеки від 04.09.2008 року, третьою собою є ОСОБА_3 разом зі своєю донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дружиною, які на момент укладення договору проживали у будинку. Оскільки нормами законодавства встановлено, що місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання його батьків чи одного з них, з ким вона проживає, та діти - члени сім'ї наймача чи власника житлового приміщення мають право користування займаним приміщенням нарівні з власником чи наймачем, а також для укладення угоди відносно нерухомого майна, права користування, яким мають діти, необхідно отримувати згоду органу опіки та піклування, договір іпотеки про зміну договору іпотеки від 4 вересня 2008 року укладений з порушенням законодавства України, що призвело до порушення прав неповнолітньої ОСОБА_4. При укладенні договору про зміну договору іпотеки від 4 вересня 2008 року питання на розгляд органу опіки та піклування не виносилося, рішення відносно надання дозволу забезпечення виконання зобов'язань на суму 1200000 грн. житловим будинком, у якому проживала малолітня ОСОБА_4, органом опіки та піклування не приймалося. На підставі викладеного просить суд визнати договір про зміну договору іпотеки від 4 вересня 2008 року недійсним.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ПАТ «Державний Ощадний Банк України» первісні позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення, аналогічно викладеному у позовній заяві, зустрічні позовні вимоги вважала необґрунтованими та безпідставними, такими, що суперечать діючому законодавству, просила первісні позовні вимоги Банку задовольнити, відмовивши у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_3 та представник ОСОБА_2 в судовому засіданні первісні позовні вимоги Банку не визнали, вважали їх безпідставними, зустрічні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник органу опіки та піклування виконкому Євпаторійської міської ради первісні позовні вимоги Банку не визнала, зазначила, що правові підстави для виселення неповнолітньої ОСОБА_4 з будинку відсутні, у зв'язку з чим просила суд відмовити у задоволенні первісних позовних вимог. Зустрічні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник третьої особи Євпаторійського МВ ГУ ДМС України в АР Крим в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву, за якою просив суд розглядати справу у його відсутність. При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника Євпаторійського МВ ГУ ДМС України в АР Крим.

Вислухавши доводи представника ПАТ «Державний Ощадний Банк України», ОСОБА_3, представника ОСОБА_2 та представника органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи, суд вважає первісні позовні вимоги ПАТ «Державний Ощадний Банк України» обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 190 про надання ОСОБА_3 кредиту в сумі 500 000 грн. зі сплатою 15% річних за користування кредитом строком на 120 місяців до 18.10.2017 року. 24.04.2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Державний ощадний банк України» була укладена додаткова угода №1 до вказаного кредитного договору. За додатковою угодою внесено зміни в п. 1.1 договору №190 від 19.10.2007 року , в зв'язку з чим сума до видачі кредиту збільшена до 1200000 грн., а процентна ставка за користування кредитом до - 17,5%. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту і процентів. У порушення п.1.5,1.3,1.6,1.8 кредитного договору зі змінами передбаченими додатковою угодою відповідач ОСОБА_3 вийшов на прострочку та зобов'язання не виконує. Станом на 16.09.2009 року заборгованість ОСОБА_3 складала 1258787,88 грн.

02.11.2007 року між ВАТ «Державним ощадним банком України» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки ВКА935063, відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно, вартість якого визначено у 1256300 грн., та яке розташоване по АДРЕСА_2, і складається з житлового будинку та земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2 за договором купівлі продажу від 01.09.1995 року , зареєстрованого у реєстрі під № 5-3063, та державного акту на право власності на землю серія ЯД№603586, виданого 27.07.2007 року. За зазначеною адресою на земельній ділянці, площею 0,0462 га, кадастровий номер якої 0110900000:01:034:0106, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови та надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовані позначені на плані: під літером «А» - житловий будинок, житловою площею 81,7 кв.м, сараї літ «Б» та «В», гараж літ «К», споруди.

Також з метою забезпечення обов'язків був укладений договір поруки №200 від 19.10.2007 року, відповідно до п.1.1. якого ОСОБА_2 є поручителем та зобов'язалася перед Банком відповідати солідарно у повному розмірі за своєчасне та точне виконання зобов'язань ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору №190 від 19.10.2007 року. Зазначені обставини встановлені рішенням Євпаторійського міського суду від 7 грудня 2009 року, яке 7 квітня 2010 року набрало чинності, а отже відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

4 вересня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, яка є майновим поручителем ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом 2 листопада 2007 року, відповідно до умов якого пункт 1.1 договору іпотеки було викладено у новій редакції, а саме визначено, що цей договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №190 від 19 жовтня 2007 року, який укладено між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3, а також усіх додаткових договорів/угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісії, неустойок і штрафів у повному обсязі. Кредит відповідно до вищевказаного Кредитного договору надається позичальнику кредитором на наступних умовах: сума кредиту 1200000 грн., строк повернення кредиту 120 місяців, кінцевий термін - 18.10.2017 року, розмір відсоткової ставки визначається Кредитним договором у розмірі 17,5 відсотків річних та комісійна винагорода за надання кредиту у розмірі 6999 грн. Крім того, сторони визначили, що заставна вартість предмету іпотеки згідно з актом спільної оцінки майна складає 1715000 грн.

Рішенням Євпаторійського міського суду від 7 грудня 2009 року у справі за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.10.2007 року №190 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ВАТ «Державний ощадний банк України» Євпаторійське відділення №4551, третя особа ОСОБА_2, про визнання кредитного договору недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ВАТ «Державний ощадний банк України» Євпаторійське відділення №4551, третя особа ОСОБА_5, про визнання договору іпотеки і договору поруки недійсним, - було задоволено позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» та з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ «Ощадбанк» стягнуто кредитну заборгованість в сумі 1258484,88 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок площею 81,7 кв. м, підсобні приміщення (сараї літ. «Б», «В», гараж «К»), та земельну ділянку площею 0,0462 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, також відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зобов'язано звільнити вказані житловий будинок та земельну ділянку шляхом виселення. Вказане рішення набрало законної сили 7 квітня 2010 року та на його підставі було видано виконавчі листи, які передані до ВДВС Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим для примусового виконання.

У ході примусового виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем було встановлено, що у будинку АДРЕСА_2, який є предметом іпотеки, проживає неповнолітня донька відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка була зареєстрована у цьому будинку 18 червня 2013 року, про що державним виконавцем було складено Акт від 29 липня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 9 , ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2013 року ПАТ «Державний ощадний банк України» надіслав на адресу відповідачаОСОБА_3, як законного представника малолітньої ОСОБА_4 попередження про необхідність звільнення предмету іпотеки, яке було особисто одержано ОСОБА_3 8 серпня 2013 року.

Крім цього, ПАТ «Державний ощадний банк України» 13 серпня 2013 року повторно надіслав на адресу ОСОБА_3 вимогу про добровільне звільнення предмету іпотеки, а копія зазначеної вимоги була направлена на адресу Служби у справах дітей Євпаторійської міської ради, яка нею була отримана 13 серпня 2013 року.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позивачем дотримано вимог ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів" від 30 березня 2012 року № 5, згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Згідно зі ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

До майнових прав ЦК України віднесені право власності, речові права на чуже майно, а також майнові права інтелектуальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 1.3. нотаріально посвідченого договору іпотеки від 2 листопада 2007 року, предмет іпотеки є власністю іпотекодавця - ОСОБА_2.

Отже, на думку суду, майнові права на предмет іпотеки у інших осіб, в тому числі і у малолітньої ОСОБА_4 відсутні, оскільки єдиним власником предмету іпотеки є ОСОБА_2 і саме вона має право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а майнові права малолітньої дитини на спірний будинок відсутні.

Право на проживання в предметі іпотеки не є майновим правом, оскільки право на житло віднесено законодавцем до особистих немайнових прав.

Суд вважає, що нотаріус при посвідченні договору іпотеки 2 листопада 2007 року та при укладання договору про внесення змін до договору іпотеки 4 вересня 2008 року впевнився у відсутності майнових прав третіх осіб на предмет іпотеки, у зв'язку з чим нотаріус не був зобов'язаний отримувати згоду Органу опіки та піклування на здійснення данного правочиу, оскільки така згода необхідна лише у випадку, якщо власником (співвласником) майна, яке передається в іпотеку, є дитина.

Що стосується недотримання банком процедури попередження про звільнення іпотечного майна, яке підлягає реалізації, згідно з процедурою, передбаченою рішенням суду, то, на думку суду, така процедура банком не порушена, оскільки після ухвалення рішення суду від 7 грудня 2009 року про звернення стягнення на спірний житловий будинок, як на іпотечне майно, та після встановлення державним виконавцем факту проживання у цьому будинку малолітньої ОСОБА_4, банком було направлено письмове попередження відповідачу ОСОБА_3, як законному представнику малолітньої, яке ним було отримано особисто.

Заперечуючи проти первісного позову та заявляючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 посилається на те, що виселенням з будинку порушуються права неповнолітньої дитини ОСОБА_4. Разом з цим, з довідки, виданої КП «Житловик-2» №3207 від 18 квітня 2008 року вбачається, що у будинку АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_2 З домової книги на зазначений житловий будинок вбачається, що малолітня ОСОБА_4, 2008 року народження, була в ньому зареєстрована лише 18 червня 2013 року, тобто не тільки після укладення договору іпотеки та договору про внесення змін до договору іпотеки, а й після прийняття та набрання законної сили рішення Євпаторійського міського суду від 7 грудня 2009 року про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з предмету іпотеки.

Крім того, ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з народження, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 року його донька ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою проживання та реєстрації її матері у квартирі АДРЕСА_1 та лише в січні 2012 року між ним - ОСОБА_3 та матір'ю його доньки ОСОБА_7 було укладено договір про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 з батьком за адресою: АДРЕСА_2, тобто місце проживання дитини з батьком за зазначеною адресою було визначено у той час, коли сам ОСОБА_3 за рішенням суду від 7 грудня 2009 року був зобов'язаний звільнити цей будинок шляхом виселення.

При таких обставинах, враховуючи, що реєстрація малолітньої ОСОБА_4 у житловому будинку, який є предметом іпотеки, відбулася без надання на це згоди іпотекодержателя, виходячи з того, що предмет іпотеки є власністю іпотекодавця - ОСОБА_2, а майнові права на предмет іпотеки у інших осіб, в тому числі і у малолітньої ОСОБА_4 відсутні, оскільки єдиним власником предмету іпотеки є ОСОБА_2 і саме вона має право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, і майнові права малолітньої дитини на спірний будинок відсутні, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» про виселення малолітньої ОСОБА_4 з предмету іпотеки підлягають задоволенню.

Заявляючи зустрічні позовні вимоги про зобов'язання Банку надати малолітній ОСОБА_4 інше житлове приміщення ОСОБА_3, посилаючись на норми ч. 4 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 109 ЖК України зазначає, що ОСОБА_2 на момент укладення договору іпотеки, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_2, вже мала цей будинок у власності з 01.09.1995 року на підставі договору купівлі-продажу, тобто вказаний житловий будинок не був придбаний за кредитні кошти, у зв'язку з чим виселення малолітньої ОСОБА_4 з будинку можливо лише за умови надання їй іншого постійного житла, що має бути зазначено в самому рішенні суду.

Так, правилами частини 2 статті 109 Житлового кодексу України (в редакції Закону №3795-17 від 22.09.2011) передбачено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Проте посилання ОСОБА_3 на вимоги частини 2 ст. 109 ЖК України щодо виселення з наданням іншого постійного жилого приміщення є безпідставними, оскільки особи, що виселяються з жилих приміщень, які є предметом іпотеки і на які звернуто стягнення, відповідно до частини 4 ст. 109 ЖК України мають право лише на отримання тимчасового жилого приміщення у порядку, передбаченому ст. 132-2 ЖК України.

Те, що будинок, з якого виселено за рішенням суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і на цей час виселяється неповнолітня ОСОБА_4, був придбана не за рахунок кредитних коштів, не дає підстав для надання його мешканцям при виселенні іншого постійного жилого приміщення із зазначенням його адреси у рішенні суду, як це передбачено частиною 2 ст. 109 ЖК України, оскільки спірні правовідносини регулюються Законом України «Про іпотеку» і до них відповідно до частини 1 ст. 8 ЦК України також має застосовуватися частина 4 ст. 109 ЖК України.

На підставі викладеного судом не встановлено правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3

При вирішенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору від 4 вересня 2008 року про зміну договору іпотеки від 2 листопада 2007 року суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини другої та третьої ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Наведені положення узгоджується із вимогами частини другої ст.64 та частини першої ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України.

Таким чином, батьки управляють майном, майновими правами, які належать дитині, з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування (з дозволу органу опіки та піклування), а тому отримання батьками дозволу органів опіки та піклування на укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, є необхідним не тільки тоді, коли ці договори стосуються майна дитини, але й тоді, коли вони стосуються її майнових прав, зокрема, права на користування жилим приміщенням. Отримання такого дозволу є необхідною умовою законності відповідного правочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересах їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу - є підставою недійсності правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Як вбачається з п. 44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012року №5 при вирішенні питання щодо виселення дитини, суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що на час укладання договору іпотеки та договору про внесення змін до договору іпотеки у спірному житловому будинку неповнолітня ОСОБА_4 зареєстрованою не була, що відповідає довідці КП «Житловик-2» №3207 від 18 квітня 2008 року та відомостям Домової книги на зазначений будинок.

Таким чином, на момент укладання договору іпотеки та договору про внесення змін до договору іпотеки донька ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не мала права власності та права користування на предмет іпотеки, та, у порушення умов договору іпотеки відповідач ОСОБА_2, без згоди іпотекодержателя - Банку, зареєструвала члена своєї сім'ї, зокрема неповнолітню онуку ОСОБА_4 у спірному житловому будинку, що є предметом іпотеки, а тому, за таких умов, дозволу органу опіки та піклування на укладання договору іпотеки та договору про внесення змін до договору іпотеки законом не передбачено.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що право малолітньої ОСОБА_4 на володіння та користування спірним будинком не порушено, оскільки вона права власності на спірний будинок не має, а право користування набула з власної ініціативи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення умов договору іпотеки та ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості виконання сторонами умов договору.

Отже, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Державний Ощадний Банк України» в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення, а саме виселення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з житлового будинку АДРЕСА_2 із зняттям з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою, разом з її батьком ОСОБА_3, який підлягає виселенню з зазначеного житлового будинку відповідно до рішення Євпаторійського міського суду від 7 грудня 2009 року. Підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно підлягають стягненню на користь ПАТ «Державний Ощадний Банк України» в особі ТВБВ №1001/0187 філіалу Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк» понесені судові витрати в сумі 114,70 грн.

На підставі ст. ст. 29, 203, 215, 216, 509, 525, 526, 527, 530, 536, 546, 554, 610, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 109 Житлового кодексу України, ст. 177 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», ст. 1, 3, 7, 33, 35, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 209, 212, 214 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі територіально відокремленого без балансового відділення №10011/0187 філіалу Кримського республіканського управління до ОСОБА_2, ОСОБА_3, діючого у інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, треті особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Євпаторійської міської ради та Євпаторійський МВ ГУ ДМС України в АР Крим про виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.

Виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з житлового будинку АДРЕСА_2 із зняттям з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою, разом з її батьком ОСОБА_3, який підлягає виселенню з зазначеного житлового будинку відповідно до рішення Євпаторійського міського суду від 7 грудня 2009 року.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Державний Ощадний Банк України» в особі ТВБВ №1001/0187 філіалу Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк» понесені судові витрати в сумі 114,70 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі територіально відокремленого без балансового відділення №10011/0187 філіалу Кримського республіканського управління про зобов'язання надати інше постійне житлове приміщення, та зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі територіально відокремленого без балансового відділення №10011/0187 філіалу Кримського республіканського управління про визнання недійсним договору від 4 вересня 2008 року про зміну договору іпотеки від 2 листопада 2007 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Володарець