Ухвала

від 16.01.2014 по справі 106/6528/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

№ справи:106/6528/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Володарець Н.М. № провадження:22-ц/190/431/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Дралла І.Г., суддів:Іващенко В.В., Філатової Є.В., при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 діючого в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Євпаторійської міської ради, Євпаторійський МВ ГУ ДМС України в АР Крим про виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ПАТ «Державний Ощадний Банк України» про зобов'язання надати інше постійне житлове приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ПАТ «Державний Ощадний Банк України» про визнання недійсним договору від 4 вересня 2008 року про зміну договору іпотеки від 2 листопада 2007 року, за апеляційними скаргами ОСОБА_8, Служби у справах дітей Євпаторійської міської ради АР Крим на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Державний Ощадний Банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10011/0187 філіалу Кримського республіканського управління звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 діючого в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Євпаторійської міської ради та Євпаторійський МВ ГУ ДМС України в АР Крим про виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку.

Вимоги мотивовані тим, що рішенням Євпаторійського міського суду від 7 грудня 2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь Банку 1 258 484 гривень 88 копійок шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0462 га, розташовану за вищевказаною адресою. Також зобов'язано відповідачів звільнити зазначений вище будинок та земельну ділянку шляхом виселення. Постановою від 24 січня 2012 року ВДВС Євпаторійського МУЮ за вказаним рішенням відкрито виконавче провадження, але при виконанні рішення суду було встановлено, що у зазначеному будинку окрім відповідачів зареєстрована та проживає малолітня донька відповідача ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на момент оформлення кредитного договору та договору іпотеки у спірному домоволодіння не була зареєстрована та у ньому не проживала, а була зареєстрована лише 18 червня 2013 року. Просить суд виселити малолітню ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, з вказаного житлового будинку та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

ОСОБА_8 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Державний Ощадний Банк України» про зобов'язання надати інше постійне житлове приміщення.

Вимоги мотивовані тим, що спірний житловий будинок належить ОСОБА_7 відповідно до договору купівлі-продажу від 1 вересня 1995 року. На момент укладання договору іпотеки цей будинок вже був у її власності та вона його не придбала за кредитні кошти. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 109 ЖК України, виселення малолітньої ОСОБА_9 з будинку можливо лише за умови надання їй іншого житла, що має бути зазначено в самому рішенні суду. Оскільки банком при зверненні до суду не зазначено житла, яке має бути надано малолітній ОСОБА_9 у зв'язку з її виселенням з будинку, вважає, що примусове її виселення з будинку у судовому порядку є неможливим. Просить суд зобов'язати ПАТ «Державний Ощадний Банк України» надати малолітній ОСОБА_9 інше постійне житлове приміщення.

ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Державний Ощадний Банк України» про визнання недійсним договору від 4 вересня 2008 року про зміну договору іпотеки від 2 листопада 2007 року.

Вимоги мотивовані тим, що 2 листопада 2007 року між нею та банком у забезпечення кредитного договору №190 від 19.10.2007 року було укладено договір іпотеки. Сума грошових коштів, у забезпечення якої було укладено договір іпотеки, становила 500 000 гривень. Між нею та банком 4 вересня 2008 року було укладено договір про зміну договору іпотеки, у відповідності з яким забезпечувався кредит на суму 1 200 000 гривень. Вважає, що при укладенні договору від 4 вересня 2008 року не були дотримані загальні вимоги передбачені ст. 203 ЦК України, оскільки угода здійснена батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх дітей. У зв'язку з тим, що при зміні договору іпотеки не було враховано, що у будинку на момент укладення договору проживали ОСОБА_8 разом зі своєю малолітньою донькою, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, договір про зміну договору іпотеки від 4 вересня 2008 року укладений з порушенням законодавства України, що призвело до порушення прав неповнолітньої ОСОБА_9 Також при укладанні договору про зміну договору іпотеки від 4 вересня 2008 року не було отримано дозволу органу опіки та піклування. Просить суд визнати договір від 4 вересня 2008 року про зміну договору іпотеки недійсним.

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 листопада 2013 року позовні вимоги ПАТ «Державний Ощадний Банк України» задоволені.

Виселено ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, з житлового будинку АДРЕСА_1 із зняттям з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою, разом з її батьком ОСОБА_8, який підлягає виселенню з зазначеного житлового будинку відповідно до рішення Євпаторійського міського суду від 7 грудня 2009 року.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_8 та Служба у справах дітей Євпаторійської міської ради АР Крим подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах ПАТ «Державний Ощадний Банк України», а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема апелянти посилаються на те, що договір від 4 вересня 2008 року про зміну договору іпотеки був укладений після народження ОСОБА_9, у зв'язку з чим було необхідно отримати згоду органу опіки та піклування щодо зміни умов договору іпотеки, а також посилаються на те, що ОСОБА_9 може бути виселена тільки з наданням іншого житлового приміщення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Державний Ощадний Банк України», суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані та засновані на законі.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 жовтня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір № 190 про надання ОСОБА_8 кредиту в сумі 500 000 гривень зі сплатою 15% річних за користування кредитом строком на 120 місяців до 18.10.2017 року. 24.04.2008 року між ОСОБА_8 та ВАТ «Державний ощадний банк України» була укладена додаткова угода №1 до вказаного кредитного договору, якою внесено зміни в п. 1.1 договору №190 від 19.10.2007 року, в зв'язку з чим сума до видачі кредиту збільшена до 1 200 000 гривень, а процентна ставка за користування кредитом до 17,5%. У забезпечення виконання умов кредитного договору між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_7 був укладений 2 листопада 2007 року договір іпотеки ВКА 935063, відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно, вартість якого визначено у 1 256 300 гривень, та яке розташоване по АДРЕСА_1 і складається з житлового будинку та земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_7 за договором купівлі продажу від 01.09.1995 року. З метою забезпечення обов'язків був укладений договір поруки №200 від 19.10.2007 року, відповідно до п.1.1. якого ОСОБА_7 є поручителем та зобов'язалася перед Банком відповідати солідарно у повному розмірі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_8, які виникають з умов кредитного договору №190 від 19.10.2007 року.

4 вересня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_7, яка є майновим поручителем ОСОБА_8, укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, відповідно до умов якого пункт 1.1 договору іпотеки було викладено у новій редакції, а саме визначено, що цей договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №190 від 19 жовтня 2007 року в сумі 1 200 000 гривень, а також усіх додаткових договорів/угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісії, неустойок і штрафів у повному обсязі.

Рішенням Євпаторійського міського суду від 7 грудня 2009 року задоволено позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» та з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 солідарно на користь банку стягнуто кредитну заборгованість в сумі 1 258 484,88 гривень шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок площею 81,7 кв. м, підсобні приміщення (сараї літ. «Б», «В», гараж «К»), та земельну ділянку площею 0,0462 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зобов'язано звільнити вказаний житловий будинок та земельну ділянку шляхом виселення.

Вказане рішення набуло законної сили 7 квітня 2010 року та було видано виконавчі листи, які передані до ВДВС Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим для примусового виконання. У ході виконання вказаного рішення суду державним виконавцем було встановлено, що у вказаному будинку, який є предметом іпотеки, проживає неповнолітня ОСОБА_9, яка була зареєстрована у цьому будинку 18 червня 2013 року, про що державним виконавцем було складено Акт від 29 липня 2013 року.

30 липня 2013 року ПАТ «Державний ощадний банк України» надіслав на адресу відповідача ОСОБА_8 та повторно 13 серпня 2013 року, як законного представника малолітньої ОСОБА_9, попередження про необхідність звільнення предмету іпотеки.

П. 1.3. нотаріально посвідченого договору іпотеки від 2 листопада 2007 року передбачено, що предмет іпотеки є власністю іпотекодавця ОСОБА_7 У даному випадку майнові права на предмет іпотеки у інших осіб, в тому числі і у малолітньої ОСОБА_9 відсутні, оскільки єдиним власником предмету іпотеки є ОСОБА_7 і саме вона має право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а майнові права малолітньої дитини на спірний будинок відсутні. Нотаріус при посвідченні договору іпотеки 2 листопада 2007 року та при укладання договору про внесення змін до договору іпотеки 4 вересня 2008 року впевнився у відсутності майнових прав третіх осіб на предмет іпотеки, у зв'язку з чим нотаріус не був зобов'язаний отримувати згоду Органу опіки та піклування на здійснення даного правочину, оскільки така згода відповідно до вимог закону необхідна лише у випадку, якщо власником (співвласником) майна, яке передається в іпотеку, є неповнолітня дитина.

Також, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» суд виходив з того, що реєстрація малолітньої ОСОБА_9 у житловому будинку, який є предметом іпотеки, відбулася без надання на це згоди іпотекодержателя.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суд виходив з того, що будинок, з якого виселено за рішенням суду ОСОБА_8 та ОСОБА_7 і на цей час виселяється неповнолітня ОСОБА_9, був придбаний не за рахунок кредитних коштів і немає підстав для надання його мешканцям при виселенні іншого постійного жилого приміщення за рахунок банку, як це передбачено частиною 2 ст. 109 ЖК України, оскільки відповідні спірні правовідносини регулюються Законом України «Про іпотеку» і ОСОБА_8 та ОСОБА_7 виселені з будинку рішенням суду від 7 грудня 2009 року, а неповнолітня ОСОБА_9 підлягає виселенню разом з батьком.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору від 4 вересня 2008 року про зміну договору іпотеки від 2 листопада 2007 року, суд виходив з того, що ОСОБА_9 не мала права власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним з підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

ОСОБА_7 рішення суду не оскаржила.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_8 та Служби у справах дітей Євпаторійської міської ради АР Крим не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так, доводи апеляційних скарг щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки цей довід є необґрунтованим. Судом повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права. Суд першої інстанції правильно та обґрунтовано врахував всі обставини і дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» обґрунтовані та засновані на законі і підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю і необґрунтованістю.

Посилання апелянтів на те, що на укладання договору від 4 вересня 2008 року про внесення змін у договір іпотеки було необхідно отримати згоду органу опіки та піклування, суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки цей довід не ґрунтується на фактичних обставинах і нормах матеріального права.

ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, була зареєстрована і проживала зі своєю матір'ю за іншою адресою і її місце проживання за спірною адресою було зареєстровано лише 18 червня 2013 року без згоди іпотекоутримувача, тобто позивача у цієї справі.

За таких обставин під час укладання договорів іпотеки та змін у цій договір, власник предмету іпотеки ОСОБА_7 не повинна була отримувати згоду органу опіки та піклування.

ОСОБА_7 не є опікуном неповнолітньої ОСОБА_9, яка немає майнових прав щодо предмету іпотеки.

Оскільки місце проживання ОСОБА_9 було зареєстровано у предметі іпотеки без згоди банку і після того, як її батько ОСОБА_8 був виселений із спірного будинку у 2009 році, тобто втратив право користування будинком, то слід дійти висновку, що ОСОБА_9 не набула у визначеному законом порядку право користування спірним будинком. Згідно положень статті 177 СК України та статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки чи опікуни малолітньої дитини не мають права без згоди органу опіки та піклування розпоряджатися майновими правами дитини. У даному випадку спірне майно належить бабці дитини, яка не обмежена у праві розпорядження належним їй майном.

Доводи апеляційних скарг щодо порушення правил статті 109 ЖК України, суд апеляційної інстанції також до уваги взяти не може.

Згідно положень ч.3 статті 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Правила ч.4 статті 109 ЖК України не можуть бути застосовані до ОСОБА_9, оскільки будинок, який є предметом іпотеки не придбаний за рахунок кредитних коштів, і крім того ОСОБА_9 вселилася у будинок без згоди банку, тобто з порушенням встановленого порядку.

Посилання апелянтів на те, що ОСОБА_9 є членом сім'ї ОСОБА_7, суд не може прийняти до уваги як підставу для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_7 за рішенням суду від 7 грудня 2009 року виселена з будинку, а право користування будинком членів її сім'ї є похідним від прав на будинок ОСОБА_7

ОСОБА_9 має право на проживання разом із матір'ю, у відповідності до правил статті 29 ч.4 ЦК України, яка проживає за іншою адресою.

Доводи апеляційних скарг про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема статті 525, 526, 527, 530, 536, 546, 554, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. 109 ЖК України, ст. 177 СК України, ст.. 35, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» тощо.

Доводи апеляційних скарг щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.

Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційні скарги не містять.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_8, Служби у справах дітей Євпаторійської міської ради АР Крим відхилити.

Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Дралло І.Г. Іващенко В.В. Філатова Є.В.