Ухвала

від 31.10.2013 по справі 2а-2617/10/13/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/46541/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011

у справі №2а-2617/10/13/0170

за позовом Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим

до Громадського формування по охороні громадського порядку і державного кордону «Шериф»

третя особа Департамент Державної служби охорони МВС України

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим (далі по тексту - позивач, ДПІ у м. Євпаторії АРК) звернулась до суду із адміністративним позовом до Громадського формування по охороні громадського порядку і державного кордону «Шеріф» (далі по тексту - відповідач, ГФ по ОГП «Шеріф») про стягнення грошових коштів у сумі 160561,48 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 , у позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою позивача встановлено, що відповідачем не надані ліцензії на проведення діяльності з охорони громадського порядку та безпеки (КВЕД 75.24.1) та діяльності громадських організацій, не віднесених до інших групувань (КВЕД 91.33). На підставі наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів (угоди, акти виконаних робіт, рахунки, банківські документи) встановлено, що ГФ по ОГП «Шеріф» здійснювало діяльність по охороні громадського порядку на території санаторіїв, підприємствах та організацій, а також здійснювало діяльність з організації та практичного здійснення на підставі цивільно-правових договорів заходів, спрямованих на забезпечення схоронності, цілісності визначених володільцем майна належних йому будівель, споруд, іншого рухомого та нерухомого майна з метою відвернення та/або недопущення безпосередніх посягань на майно. У зв'язку з чим перевіряючи дійшли до висновку, що ГФ по ОГП «Шеріф» надавав послуги по охороні громадського порядку, за надані послуги згідно з актами виконаних робіт на актами «призведених чергувань» отримував грошові кошти, тобто здійснював діяльність, направлену на отримання прибутку та згідно наданих до перевірки угод та інструкцій «з охорони громадського порядку волонтерами ГФ по ОГП «Шеріф» фактично здійснював діяльність з охорони власності санаторіїв та інших підприємств, організацій. Таким чином в період з 26.03.2007 по 30.06.2009 отримано кошти без установлених законом підстав у сумі 160561,48 грн.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону створюються і діють у взаємодії з правоохоронними органами, Державною прикордонною службою України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, додержуючись принципів гуманізму, законності, гласності, добровільності, додержання прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, рівноправності членів цих формувань. Повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організовується, спрямовується і контролюється відповідними органами внутрішніх справ, підрозділами Державної прикордонної служби України. Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону не мають права займатися підприємницькою або іншою діяльністю з метою одержання прибутку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач отримував листи Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим з проханням про надання допомоги в охороні громадського порядку з метою припинення фактів правопорушення та злочинів, у тому числі санаторіїв «Сакко і Ванцетті», ДП «Таврида», ДП «Центральна курортна поліклініка», ВАТ АТП ринок «Привоз», ДП «Євпаторійський морський торгівельний порт» та інших. З метою забезпечення охорони громадського порядку та безпеки головою правління відповідача видавалися відповідні накази про виділення членів формування, у тому числі від 20.05.2007 №4, від 15.08.2008 №10, від 11.07.2008 №8 та інші, відповідно до яких в допомогу працівника міліції спрямовувалась відповідна кількість волонтерів. Чергування здійснювати як стаціонарним постом так й патрулюванням. Також відповідачем укладалися угоди з відповідними об'єктами охорони, у тому числі з державним підприємством «Євпаторійський морський торгівельний порт», громадською організацією «Опікунська рада «Сприяння» гімназії №8», дитячим санаторієм «Сакко і Ванцетті» та іншими. За умовами укладених договорів відповідач приймав на себе обов'язок цілодобової охорони громадського порядку та безпеки громадян та відповідній території. З метою виконання умов договору відповідач приймав на себе обов'язок разом із співробітниками органів внутрішніх справ здійснювати охорону громадського порядку й безпеки громадян на відповідній території, чергування здійснювати патрулюванням, організовувати пропускний режим і вести документацію встановленого зразка, здійснювати інші заходи, спрямовані на виконання зобов'язань перед поручителем, згідно затверджених Інструкцій.

Колегія суддів з висновками судів попередніх інстанцій суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що діяльність, яку проводив відповідач не може бути визначена як діяльність з охорони майна та громадян, а здійснювалась виключно, як охорона громадського порядку разом з працівниками міліції, на підставі відповідних заявок та у порядку патрулювання, шляхом спрямування членів громадського формування, які не відносяться до категорії найманих працівників, не маючи на меті отримання прибутку, у формі некомерційної господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно преамбули Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» зазначено, що цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Відповідальність за порушення Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлена ст. 22 цього Закону, згідно якої до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Отже, за здійснення відповідачем відповідної діяльності без ліцензії, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу.

Таким чином, позов подано з підстав порушення порядку, що регулюється спеціальним законодавством, і для вирішення спору щодо такого порушення повинно застосовуватися саме таке спеціальне законодавство, у даному випадку Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», обставини ж, передбачені п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» щодо подання до судів позовів до підприємств про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, у даних правовідносинах не підлягають застосуванню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров