Постанова

від 06.11.2013 по справі 1/172

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 1/172

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А. - головуючого, суддівДанилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,

за участю представників: позивачаКравчик С.М. (дов. від 17.06.2013 р. № 91/2013/06/17-2 відповідачівТаран Р.М. (голова правління, наказ № 1) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Слово-2" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. у справі № 1/172 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбуд Київенерго" доЖитлово-будівельного кооперативу "Слово-2" простягнення 92 496, 43 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Слово-2" про стягнення 92 496, 43 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, в тому числі 61 364,14 грн. основного боргу, 16 008, 61 грн. інфляційних нарахувань, 5 393, 32 грн. - 3% річних та 9 730, 35 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Житлово-будівельний кооператив "Слово-2" відповідно до умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510258 від 15.09.1999 р. не виконує належним чином договірні зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії у вигляді гарячої води.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2008 р. у справі № 1/172, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 р., в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою від 12.02.2013 р. Вищий господарський суд України скасував рішення господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду, а справу № 1/172 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи № 1/172 господарський суд міста Києва рішенням від 13.05.2013 р. (суддя Домнічева І.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. (колегія суддів: головуючий Сулім В.В., судді Рєпіна Л.О., Яковлєв М.Л.), позовні вимоги задовольнив; стягнув з Житлово-будівельного кооперативу "Слово-2" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 61 364, 14 грн. основного боргу, 9 730,35 грн. пені, 16 008, 61 грн. - інфляційної складової боргу та 5 393, 32 грн. коп. - 3 % річних.

Житлово-будівельний кооператив "Слово-2" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. скасувати, а справу № 1/172 направити на новий розгляд, посилаючись на неповне та неналежне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи, невідповідність висновків судів цим обставинами, та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.09.1999 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Житлово-будівельним кооперативом "Слово-2" було укладено договір № 510258 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до пункту 2.1. договору при виконанні умов вказаного договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені зазначеним договором, сторони зобов'язалися керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно пунктів 2.2.1, 5.1 договору Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" постачає теплову енергію у гарячій воді Житлово-будівельному кооперативу "Слово-2" для потреб опалення, гарячого водопостачання та вентиляції у кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Згідно пунктів 2.3.1, 2.3.2 договору Житлово-будівельний кооператив "Слово-2" зобов'язаний оплачувати своєчасно вартість спожитої теплової енергії, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в термін, які передбачені в додатку № 4 до договору (щомісячно); облік споживання теплової енергії проводиться по приладах обліку.

В додатку № 3 до договору визначено, що нарахування Житлово-будівельному кооперативу "Слово-2" за теплову енергію здійснюється згідно з тарифами, встановленими і затвердженими Київською міською державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 3 додатка 4 до договору, Житлово-будівельний кооператив "Слово-2" не пізніше 25 числа поточного місяця зобов'язаний сплатити Акціонерній енергопостачальній компаній "Київенерго" вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на поточний місяць з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Як вбачається з обґрунтувань позову та розрахунку позовних вимог, за період з 01.11.2004 р. по 01.09.2007 р. Публічним акціонерним товариством "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" нараховано заборгованість за фактично спожиту Житлово-будівельним кооперативом "Слово-2" теплову енергію в сумі 61 364, 14 грн. відповідно до тарифів, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 р. № 1575 в редакції від 15.12.2007 р. № 1786, № 86 від 31.01.2007 р., № 142 від 12.02.2007 р. та № 643 від 30.05.2007 р.

При цьому, між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів та належної якості поставлених по договору послуг, та надання цих послуг не заперечується у встановленому законом порядку.

Спір по даній справі виник в зв'язку з невизнанням Житлово-будівельним кооперативом "Слово-2" обґрунтованим застосування з боку Публічного акціонерного товариствв "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" тарифів для обрахунку вартості поставленої по договору теплової енергії за період з 01.11.2004 р. по 01.09.2007 р., які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 р. № 1575 в редакції від 15.12.2007 р. № 1786, № 86 від 31.01.2007 р., № 142 від 12.02.2007 р. та № 643 від 30.05.2007 р.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас взаємовідносини сторін з постачання та споживання теплової енергії врегульовані не лише договором, а й нормативними актами, зокрема Законом України "Про житлово-комунальні послуги", який визначає постачання гарячої води та централізоване опалення одним із видів житлово-комунальних послуг, що надаються у порядку, визначеному статтею 16 Закону з покладанням обов'язку щодо їх оплати на споживача, та Законом України "Про теплопостачання", який, в свою чергу, визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.

Відповідно до цього Закону постачання теплової енергії є господарською діяльністю, яка полягає у надані теплової енергії споживачам за допомогою технічних засобів транспортування з обов'язком останніх щомісячно оплачувати теплопостачальній організації фактично отриману теплову енергію.

З огляду на предмет спору між сторонами та на виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 12.02.2013 р. по даній справі, що є обов'язковим для суду у відповідності до статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України, є необхідним з'ясування питання набрання чинності нормативних актів про затвердження тарифів на теплову енергію, які діяли в наведений Публічним акціонерним товариством "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" період виникнення та нарахування заборгованості по договору, а також перевірка відповідності визначення вартості поставленої по договору Житлово-будівельному кооперативу "Слово-2" теплової енергії вимогам статті 20 Закону України "Про теплопостачання".

За приписами частини 6 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з приписами статті 20 вказаного Закону тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування та повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

При цьому, вартість теплової енергії, яка є грошовим виразом витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, визначається тарифом, що забезпечує відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Як зазначалось вище, згідно пункту 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

В силу пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Частиною 2 статті 140 Конституції України та частиною 2 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами про міста Київ і Севастополь.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до приписів статті 10 Закону України "Про столицю України - місто герой Київ" Київська міська та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Згідно з пунктом 2 Перехідних положень Закону України "Про столицю України - місто герой Київ" міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Таким чином, виходячи із змісту статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий орган створюється Київською міською радою.

Рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 р. 28/28 "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної численності" було утворено виконавчий орган Київради, який відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про столицю України - місто герой Київ" паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви "Київська міська державна адміністрація".

Специфікою виконавчого органу у місті Києві є те, що Київська міська державна адміністрація та виконавчий орган Київради є фактично одним органом, хоча мають різні повноваження, порядок діяльності.

Розглядаючи конституційність цього положення, Конституційний суд України своїм рішенням від 25.12.2003 р. № 21-рп/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) надав тлумачення статті 10 Закону України "Про столицю України - місто герой Київ", де зазначив, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вбачається, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Згідно пункту 7 статті 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає та встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх одержанням.

Відповідно до статті 41 даного Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Твердження Житлово-будівельного кооперативу "Слово-2" стосовно того, що Київська міська державна адміністрація не мала повноважень приймати розпорядження від 30.10.2006 р. № 1575 в редакції від 15.12.2007 р. № 1786, № 86 від 31.01.2007 р., № 142 від 12.02.2007 р. та № 643 від 30.05.2007 р. щодо підприємств не державної форми власності, що прийняття таких розпоряджень є неправомірним взагалі, та що вони не набрали чинності та є недійсними, оскільки не пройшли державну реєстрацію, суди попередніх інстанцій правомірно не прийняли до уваги, у зв'язку з тим, що дані обставини вже були предметом судового розгляду та дослідження в справі № 2610/10996/2012 Шевченківського районного суду міста Києва та їм була дана оцінка в постанові суду від 19.03.2013 р., якою всі вказані доводи були відхилені, а отже, в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України ці обставини не потребують повторного дослідження та доведення, оскільки вже визнані необґрунтованими в судовому порядку.

Крім того, питання недійсності вищеописаних розпоряджень Київської міської державної адміністрації не є предметом даного судового розгляду.

Посилання Житлово-будівельного кооперативу "Слово-2" на те, що Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007 р. було скасовано Постановою Верховного суду України від 28.11.2011 р, а тому нарахування за теплову енергію, здійснені за період 01.10.2008 р. - 01.07.2011 р. за договором підлягають перерахуванню за тарифом, введеним в дію Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002 р., також не були прийняті судами до уваги з огляду на наступне.

Також судами встановлено, що перерахування нарахувань за період 01.12.2006 р. по 01.09.2007 р. не можливо з причин нерентабельності вартості теплової енергії за 1 Гкал по 54,42 грн. за вказаний період, а отже, невідповідності вимогам статті 1 Закону України "Про теплопостачання", і у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" відсутні законні підстави здійснювати даний перерахунок, оскільки вищевказане Розпорядження №1245 було скасовано Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.04.2008 р. № 578 (зареєстроване в Головному управлінні юстиції у м. Києві 15.05.2008 р. за № 12/778).

Крім того, судами встановлено, що після Розпорядження № 1245 Київською міською державною адміністрацією було прийнято ще два розпорядження (№ 1575 від 30.10.2006 р. та № 142 від 12.02.2007 р.) до прийняття 30.05.2007 р. розпорядження № 643, а оскільки вищезазначеним судовим рішенням скасоване лише Розпорядження № 643, то перерахунок має здійснюватись по Розпорядженню, що діяло до нього, а саме - по Розпорядженню № 1575 в редакції розпорядження №142 від 12.02.2007 р., і саме ці Розпорядження були використані в розрахунку Публічним акціонерним товариством Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго".

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно прийняли як обґрунтований наданий Публічним акціонерним товариством "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" розрахунок вартості поставленої по договору теплової енергії за період з 01.11.2004 р. по 01.09.2007 р. та заборгованості Житлово-будівельного кооперативу "Слово-2" з її оплати за цей період, яка становить 61 364, 14 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Слово-2" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 61 364, 14 грн. основного боргу.

Крім цього, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 3.5. додатку 4 до договору просило стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Слово-2" 9 730, 35 грн. пені, 16 008, 61 грн. інфляційних втрат, 5 393, 32 грн. 3 % річних.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий Публічним акціонерним товариством "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" розрахунок пені, яка становить 9 730,35 грн. та нарахована за наведений в розрахунку період за порушення Житлово-будівельним кооперативом "Слово-2" строків оплати за поставлену по договору теплову енергію, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що розрахунок виконаний на підставі передбаченої договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до пункту 3.5. додатку 4 до договору, з врахуванням скороченого строку нарахування пені відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому дійшов висновку про обґрунтованість такого розрахунку та задоволення позовних вимог в частині стягнення пені з Житлово-будівельного кооперативу "Слово-2", з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Публічним акціонерним товариством "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" розрахунок інфляційних втрат у розмірі 16 008, 61 грн. та 3% річних, що становлять 5 393, 32 грн., дійшов висновку про обґрунтованість такого розрахунку та правомірного, на думку колегії суддів касаційної інстанції, задоволення позовних вимог в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Слово-2" інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає доводи, викладені у касаційній скарзі, непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи, а прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Слово-2" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. у справі № 1/172 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова