Рішення

від 13.11.2013 по справі 908/3408/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/83/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2013 Справа № 908/3408/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроВер" (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська 12, кв. 1, ідентифікаційний код 31204962)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207" (69001, м. Запоріжжя, вул. Дивногорська, 3, оф. 3, ідентифікаційний код 37526552)

про стягнення заборгованості в сумі 14 385, 58 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Тарасов А.В., довіреність № б/н від 12.11.2013р.;

Корбут Ю.В., довіреність № б/н від 12.11.2013р.

від відповідача: не з'явився (в судовому засіданні 06.11.2013р. Бєлашков О.А., довіреність № б/н від 01.11.2013р.)

ТОВ "АгроВер" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 15.02.2013р. №15/02-13 в сумі 14 385, 58 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 21.10.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 267 ГК України та ст. 526, 529, 530, 610, 612, 625 ЦК України.

Ухвалою від 22.10.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3408/13, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 06.11.2013р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 06.11.2013р. оголошено перерву до 13.11.2013р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 13.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 18.11.2013р.

Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

Представники ТОВ "АгроВер" в судовому засіданні 13.11.2013р. підтримали позовні вимоги, викладені у позовній заяві (а.с.3-4), просять суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки нафтопродуктів від 15.02.2013р. № 15/02-13 в сумі 14 385, 58 грн., а саме: 6 814, 10 грн. основного боргу, 4 839, 45 грн. пені та 1 011, 53 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що на виконання договору поставки нафтопродуктів № 15/02-13 від 15.02.2013р. ТОВ "АгроВер" поставило ТОВ "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207" товар на загальну суму 189 709, 88 грн.

ТОВ "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207" оплатило прийнятий товар на суму 182 895, 78 грн.

Таким чином, неоплаченою залишилась сума боргу за поставлений товар у розмірі 6 814, 10 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачу нараховано 4 839, 45 грн. пені та 1 011, 53 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2013р. не з'явився.

В судовому засіданні 06.11.2013р. представник відповідача надав письмове клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, посилаючись на те, що ТОВ "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207" не отримувало ухвали про порушення провадження у справі, а також позовної заяви та доданих до неї документів.

Твердження відповідача спростовуються матеріалами справи - описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком (а.с.5-6), тому суд вважає, що вимоги ст. 56 ГПК України позивачем у цій частині дотримані.

В період з 06.11.2013р. по 13.11.2013р. відповідач з матеріалами справи в господарському суді Запорізької області не ознайомився, в судове засідання 13.11.2013р. не прибув.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "АгроВер" (Постачальник) та ТОВ "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207" (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів від 15.02.2013р. № 15/02-13 (із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 15.03.2013р.) за умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки Покупцеві нафтопродукти: дизпаливо, бензин (Товар), а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (п.1.1 Договору).

Як зазначено в п. 1.2 Договору, кількість Товару, що підлягає поставці за Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, визначається специфікацією до Договору. Загальна кількість Товару, що підлягає поставці за Договором, складає суму поставленого Товару, вказаного у Додатках до Договору, за весь період договірних відносин.

Між ТОВ "АгроВер" та ТОВ "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207" до даного договору були підписані специфікації, а саме:

специфікація № 1 від 18.02.2013р. на суму 18 522, 07 грн.;

специфікація № 2 від 25.02.2013р. на суму 22 442, 09 грн.;

специфікація № 3 від 01.03.2013р. на суму 18 711, 00 грн.;

специфікація № 4 від 01.03.2013р. на суму 2 359, 99 грн.;

специфікація № 5 від 04.03.2013р. на суму 18 522, 07 грн.;

специфікація № 6 від 15.03.2013р. на суму 24 896, 60 грн.;

специфікація № 7 від 04.04.2013р. на суму 24 199, 91 грн.;

специфікація № 8 від 09.04.2013р. на суму 11 799, 96 грн.;

специфікація № 9 від 11.04.2013р. на суму 24 442, 09 грн.;

специфікація № 10 від 08.05.2013р. на суму 23 814, 10 грн.

Згідно п. 1.3 Договору, додаток до Договору складається та погоджується Сторонами на кожну партію (поставки) Товару окремо, у вигляді Додатку, який є невід'ємною частиною Договору. Партією Товару по даному Договору вважається частина Товару, поставка якого відображена у Додатку.

Як зазначено в п. 4.1 Договору, ціна товару, що поставляється, обумовлюється для кожної партії окремо та відображається в відповідному Додатку до Договору.

Загальна вартість Товару, що поставляється по даному Договору, визначається сумою всіх Додатків до даного Договору (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, Товар вважається поставленим Постачальником та приймається Покупцем по кількості та якості при виконанні Сторонами умов Договору.

Згідно п. 6.2 Договору, за результатами поставки Товару, поставленого згідно Додатку, Сторони підписують накладні на відвантаження Товару та акт приймання-передачі.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що порядок та строки оплати за поставлений по Договору Товар обумовлюються Сторонами по кожній партії Товару окремо та відображаються у відповідному Додатку.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, а відповідач прийняв його на загальну суму 189 709, 88 грн., що підтверджується:

видатковою накладною № АГ-0000001 від 18.02.2013р. на суму 18 522, 07 грн.;

довіреністю № 108 від 18.02.2013р.;

актом приймання передачі від 18.02.2013р. на суму 18 522, 07 грн.;

товарно - транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 01 АААС 001 від 18.02.2013р.;

видатковою накладною № АГ-0000002 від 25.02.2013р. на суму 22 442, 09 грн.;

довіреністю № 115 від 25.02.2013р.;

актом приймання-передачі від 25.02.2013р. на суму 22 442, 09 грн.;

товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 01 АААС 002 від 25.02.2013р.;

видатковою накладною № АГ-0000003 від 01.03.2013р. на суму 18 711, 00 грн.;

довіреністю № 116 від 01.03.2013р.;

актом приймання-передачі від 01.03.2013р. на суму 18 711, 00 грн.;

товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 01 АААС 003;

видатковою накладною № АГ-0000007 від 01.03.2013р. на суму 2 359, 99 грн.;

довіреністю № 117 від 01.03.2013р.;

актом приймання-передачі від 01.03.2013р. на суму 2 359, 99 грн.;

видатковою накладною № АГ-0000005 від 04.03.2013р. на суму 18 522, 07 грн.;

довіреністю № 118 від 04.03.2013р.;

актом приймання-передачі від 04.03.2013р. на суму 18 522, 07 грн.;

товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 01 АААС 005;

видатковою накладною № АГ-0000006 від 15.03.2013р. на суму 24 896, 60 грн.;

довіреністю № 125 від 15.03.2013р.;

актом приймання-передачі від 15.03.2013р.;

товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 01 АААС 006;

видатковою накладною № АГ-0000009 від 04.04.2013р. на суму 24 199, 91 грн.;

довіреністю № 146 від 04.04.2013р.;

актом приймання-передачі від 04.04.2013р. на суму 24 199, 91 грн.;

товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 01 АААС 007;

видатковою накладною № АГ-0000010 від 09.04.2013р. на суму 11 799, 96 грн.;

довіреністю № 149 від 09.04.2013р.;

актом приймання-передачі від 09.04.2013р. на суму 11 799, 96 грн.;

видатковою накладною № АГ-0000011 від 11.04.2013р. на суму 24 442, 09 грн.;

довіреністю № 152 від 11.04.2013р.;

актом приймання-передачі від 11.04.2013р. на суму 24 442, 09 грн.;

товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 01 АААС 009;

видатковою накладною № АГ-0000012 від 08.05.2013р. на суму 23 814, 10 грн.;

довіреністю № 219 від 08.05.2013р.;

актом приймання передачі від 08.05.2013р. на суму 23 814, 10 грн.;

товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 01 АААС 010.

Відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за договором та сплатив лише частину грошових коштів за поставлений товар в сумі 182 895, 78 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.132-137), а саме:

04.04.2013р. на суму 18 522, 07 грн.;

04.04.2013р. на суму 22 442, 09 грн.;

25.04.2013р. на суму 39 593, 06 грн.;

25.04.2013р. на суму 24 896, 60 грн.;

01.07.2013р. на суму 20 000, 00 грн.;

08.08.2013р. на суму 12 000, 00 грн.;

13.08.2013р. на суму 28 441, 96 грн.;

26.09.2013р. на суму 17 000, 00 грн.

Таким чином неоплаченою за поставлений товар залишилась сума у розмірі 6 814, 10 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір поставки нафтопродуктів № 15/02-13 від 15.02.2013р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що порядок та строки оплати за поставлений по Договору Товар обумовлюються Сторонами по кожній партії Товару окремо та відображаються у відповідному Додатку.

У специфікації № 1 від 18.02.2013р. на суму 18 522, 07 грн. зазначено, що кінцевий строк оплати за поставлений товар 15.03.2013р.;

у специфікації № 2 від 25.02.2013р. на суму 22 442, 09 грн. зазначено, що кінцевий строк оплати за поставлений товар 15.03.2013р.;

у специфікації № 3 від 01.03.2013р. на суму 18 711, 00 грн., зазначено, що кінцевий строк оплати за поставлений товар 15.03.2013р.;

у специфікації № 4 від 01.03.2013р. на суму 2 359, 99 грн. зазначено, що кінцевий строк оплати за поставлений товар 15.03.2013р.;

у специфікації № 5 від 04.03.2013р. на суму 18 522, 07 грн. зазначено, що кінцевий строк оплати за поставлений товар 15.03.2013р.;

у специфікації № 6 від 15.03.2013р. на суму 24 896, 60 грн. зазначено, що кінцевий строк оплати за поставлений товар 29.03.2013р.;

у специфікації № 7 від 04.04.2013р. на суму 24 199, 91 грн. зазначено, що кінцевий строк оплати за поставлений товар 30.04.2013р.;

у специфікації № 8 від 09.04.2013р. на суму 11 799, 96 грн. зазначено, що кінцевий строк оплати за поставлений товар 30.04.2013р.;

у специфікації № 9 від 11.04.2013р. на суму 24 442, 09 грн. зазначено, що кінцевий строк оплати за поставлений товар 30.04.2013р.;

у специфікації № 10 від 08.05.2013р. на суму 23 814, 10 грн. зазначено, що кінцевий строк оплати за поставлений товар 08.06.2013р.;

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у розмірі 182 895, 78 грн. що підтверджується банківськими виписками (а.с.132-137).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів № 15/02-13 від 15.02.2013р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ТОВ "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207" не в повному обсязі виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором поставки нафтопродуктів № 15/02-13 від 15.02.2013р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6 814, 10 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 839, 45 грн. пені та 1 011, 53 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Пунктом 8.2 договору поставки нафтопродуктів від 15.02.2013р. № 15/02-13 визначено, що у випадку порушення Покупцем зобов'язань з оплати Товару (несвоєчасна оплата та/або нездійснення оплати), останній зобов'язується оплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за товар за кожен день прострочення оплати, за весь період до дня фактичної оплати.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4 839, 45 грн.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с.60), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

- від суми боргу 18 522, 07 грн. з 16.03.2013р. по 04.04.2013р. (кількість днів прострочки 20) пеня складає 152, 23 грн.;

- від суми боргу 22 442, 09 грн. з 16.03.2013р. по 04.04.2013р. (20 днів прострочки ) пеня складає 184, 45 грн.;

- від суми боргу 18 711, 00 грн. з 16.03.2013р. по 25.04.2013р. (41 день прострочки) пеня складає 315, 26 грн.;

- від суми боргу 2 359, 99 грн. з 16.03.2013р. по 25.04.2013р. (41 день прострочки) пеня складає 39, 76 грн.;

- від суми боргу 18 522, 07 грн. з 16.03.2013р. по 25.04.2013р. (41 день прострочки) пеня складає 312, 08 грн.;

- від суми боргу 24 896, 60 грн. з 30.03.2013р. по 25.04.2013р. (27 днів прострочки) пеня складає 276, 24 грн.;

- від суми боргу 24 199, 91 грн. з 01.05.2013р. по 01.07.2013р. (62 днів прострочки) пеня складає 602, 01 грн.;

- від суми боргу 4 199, 91 грн. з 02.07.2013р. по 08.08.2013р. (38 днів прострочки) пеня складає 61,21 грн.;

- від суми боргу 11 799, 96 грн. з 01.05.2013р. по 08.08.2013р. (100 днів прострочки) пеня складає 465, 53 грн.;

- від суми боргу 3 999, 87 грн. з 09.08.2013р. по 13.08.2013р. (5 днів прострочки) пеня складає 7, 56 грн.;

- від суми боргу 24 442, 09 грн. з 01.05.2013р. по 13.08.2013р. (105 днів прострочки) пеня складає 1010, 49 грн.;

- від суми боргу 23 814, 10 грн. з 09.06.2013р. по 26.09.2013р. (110 днів прострочки) пеня складає 976, 05 грн.;

- від суми боргу 6 814, 10 грн. з 27.09.2013р. по 16.10.2013р. (20 днів прострочки) пеня складає 48,53 грн.

Таким чином, згідно розрахунку суду сума пені складає 4 451,40 грн.

У зв`язку із чим стягненню підлягає 4 451, 40 грн. В частині стягнення пені в розмірі 388, 05 грн. в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором поставки нафтопродуктів від 15.02.2013р. № 15/02-13 сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 1 011, 53 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем (а.с.61), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

- від суми боргу 18 522, 07 грн. з 16.03.2013р. по 04.04.2013р. (кількість днів прострочки 20) 3 % річних складає 30, 44 грн.;

- від суми боргу 22 442, 09 грн. з 16.03.2013р. по 04.04.2013р. (20 днів прострочки ) 3 % річних складає 36, 89 грн.;

- від суми боргу 18 711, 00 грн. з 16.03.2013р. по 25.04.2013р. (41 день прострочки) 3 % річних складає 63,05 грн.;

- від суми боргу 2 359, 99 грн. з 16.03.2013р. по 25.04.2013р. (41 день прострочки) 3 % річних складає 7, 95 грн.;

- від суми боргу 18 522, 07 грн. з 16.03.2013р. по 25.04.2013р. (41 день прострочки) 3 % річних складає 62,41 грн.;

- від суми боргу 24 896, 60 грн. з 30.03.2013р. по 25.04.2013р. (27 днів прострочки) 3 % річних складає 55,24 грн.;

- від суми боргу 24 199, 91 грн. з 01.05.2013р. по 01.07.2013р. (62 днів прострочки) 3 % річних складає 123, 32 грн.;

- від суми боргу 4 199, 91 грн. з 02.07.2013р. по 08.08.2013р. (38 днів прострочки) 3 % річних складає 75, 58 грн.;

- від суми боргу 11 799, 96 грн. з 01.05.2013р. по 08.08.2013р. (100 днів прострочки) 3 % річних складає 96, 98 грн.;

- від суми боргу 3 999, 87 грн. з 09.08.2013р. по 13.08.2013р. (5 днів прострочки) 3 % річних складає 4, 84 грн.;

- від суми боргу 24 442, 09 грн. з 01.05.2013р. по 13.08.2013р. (105 днів прострочки) 3 % річних складає 210, 93 грн.;

- від суми боргу 23 814, 10 грн. з 09.06.2013р. по 26.09.2013р. (110 днів прострочки) 3 % річних складає 215, 30 грн.;

- від суми боргу 6 814, 10 грн. з 27.09.2013р. по 16.10.2013р. (20 днів прострочки) 3 % річних складає 1, 33 грн.

Таким чином, згідно розрахунку суду, 3 % річних від простроченої суми складає 984, 26 грн.

У зв`язку із чим стягненню підлягає 984, 26 грн. 3 % річних від простроченої суми. В частині стягнення річних в розмірі 27, 27 грн. в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207" (69001, м. Запоріжжя, вул. Дивногорська, 3, оф. 3, ідентифікаційний код 37526552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроВер" (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська 12, кв. 1, ідентифікаційний код 31204962) 6 814 (шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 10 коп. основного боргу, 4 451 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят оду) грн. 40 коп. пені, 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 26 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 05 коп. пені та 27 (двадцять сім) грн. 27 коп. - 3 % річних від простроченої суми в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 18.11.2013р.

Суддя В.М. Соловйов