Постанова

від 14.01.2014 по справі 908/3408/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.01.2014 справа №908/3408/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Зубченко І.В., Татенко В.М. при секретарі судового засідання Кулявець Ю.В. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2013р. (повний текст підписано 18.11.2013р.) по справі№908/3408/13 (суддя Соловйов В.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АгроВер", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207", м. Запоріжжя простягнення грошових коштів в сумі 14 385, 58 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроВер", м. Запоріжжя (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення на користь Позивача грошових коштів за договором поставки нафтопродуктів від 15.02.2013р. №15/02-13 в сумі 14 385, 58 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.11.2013р. (суддя Соловйов В.М.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207" (ідентифікаційний код 37526552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроВер" (ідентифікаційний код 31204962) 6 814 (шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 10 коп. основного боргу, 4 451 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят оду) грн. 40 коп. пені, 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 26 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір. В частині стягнення 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 05 коп. пені та 27 (двадцять сім) грн. 27 коп. - 3 % річних від простроченої суми в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду вмотивовано доведеністю матеріалами справи заборгованості відповідача з оплати отриманої нафтопродукції на загальну суму 6814,10 грн. за договором №15/02-13 від 15.02.2013р., у зв'язку із чим в цій частині задоволені вимоги у повному обсязі та частковим задоволенням вимог в іншій частині, у зав'язку із наявністю помилок у розрахунку нарахованих на заборгованість 3% річних і пені.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207", м. Запоріжжя, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2013р. у справі №908/3408/13 в частині стягнення основного боргу та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Підставами для часткового скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне з'ясування обставин, а саме - сплати 12.11.2013р. (тобто до моменту прийняття рішення) стягуваної суми заборгованості у розмірі 6814,10 грн., що була прихована присутнім у судовому засіданні представником Позивача.

Розпорядженням в.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013р. за результатами автоматичного розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Марченко О.А., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 13.01.2014р. о 13.40 год.

Розпорядженням заступника голови суду Донецького апеляційного господарського від 13.01.2014р. у зв'язку із зайнятістю судді Радіонової О.О. у іншому судовому процесі, склад колегії було змінено на: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Зубченко І.В., Татенко В.М.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судовому засіданні 13.01.2014р. не з'явився, але через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу №39 від 10.01.2014р. (а.с.176), у якому зазначив, що під час винесення рішення першою інстанцією жодної інформації про сплату боргу відповідачем не мав, а дізнався про сплату лише при плановому одержанні виписок в банківській установі та клопотання про відкладення розгляду справи №37 від 27.12.2013р. (а.с.172), яке відхилено апеляційним судом через недоведеність неможливості забезпечення представництва своїх інтересів будь-якою особою в порядку ст.28 Господарського процесуального кодексу України та неможливості розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник Відповідача у судовому засіданні 13.01.2014р. без пояснення причин не з'явився, що, зважаючи на належне повідомлення про судовий розгляд та доведення до відома апеляційного суду своєї позиції у письмовому вигляду (Відповідач є Скаржником) унеможливлює подальше відкладення судового засідання.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 15.02.2013р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 15/02-13 (а.с.а.с.8, 9), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки Покупцеві нафтопродукти: дизпаливо, бензин (Товар), а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти.

В п. 1.2. договору вказано, що кількість товару, яка підлягає поставці за Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, визначається специфікацією до Договору. Загальна кількість Товару, що підлягає поставці за договором, складає суму поставленого Товару, вказаного у Додатках до Договору, за весь період договірних відносин.

Згідно із п. 1.3. договору, додаток до договору складається та погоджується Сторонами на кожну партію (поставки) товару окремо, у вигляді додатку, який є невід'ємною частиною договору. Партією товару по даному договору вважається частина Товару, поставка якого відображена у додатку.

Як зазначено в п. 4.1. договору, ціна товару, що поставляється, обумовлюється для кожної партії окремо та відображається в відповідному додатку до договору, а загальна вартість товару, що поставляється по даному договору, визначається сумою всіх додатків до даного договору (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, товар вважається поставленим Постачальником та приймається Покупцем по кількості та якості при виконанні Сторонами умов договору. Згідно із п. 6.2 договору, за результатами поставки товару, поставленого згідно додатку, Сторони підписують накладні на відвантаження товару та акт приймання-передачі.

Пунктом 7.1 договору визначено, що порядок та строки оплати за поставлений по договору товар обумовлюються Сторонами по кожній партії товару окремо та відображаються у відповідному додатку. А у разі порушення Покупцем зобов'язань зі сплати товару на нього п. 8.2 договору покладена відповідальність у вигляду сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за товар за кожен день прострочення сплати, за весь період до дня фактичної сплати.

Додатковою угодою №1 від 15.3.2013р. (а.с.10) сторонами були внесені зміни, відповідно до яких, договір вступає в силу з моменту підписання сторонами ті діє до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Крім того, в межах договору сторонами були підписані специфікації (а.с.а.с.14, 18, 22, 26, 30 34, 38, 42, 46, 51), а саме:

- специфікація № 1 від 18.02.2013р. на суму 18 522, 07 грн.;

- специфікація № 2 від 25.02.2013р. на суму 22 442, 09 грн.;

- специфікація № 3 від 01.03.2013р. на суму 18 711, 00 грн.;

- специфікація № 4 від 01.03.2013р. на суму 2 359, 99 грн.;

- специфікація № 5 від 04.03.2013р. на суму 18 522, 07 грн.;

- специфікація № 6 від 15.03.2013р. на суму 24 896, 60 грн.;

- специфікація № 7 від 04.04.2013р. на суму 24 199, 91 грн.;

- специфікація № 8 від 09.04.2013р. на суму 11 799, 96 грн.;

- специфікація № 9 від 11.04.2013р. на суму 24 442, 09 грн.;

- специфікація № 10 від 08.05.2013р. на суму 23 814, 10 грн.

На виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу товар, а відповідач прийняв його на загальну суму 189 709, 88 грн., що підтверджується видатковими накладними, актами приймання передачі та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) (а.с.а.с.11-13, 15-17, 19-21, 23-25, 27-29, 31-33, 35-37, 39-41, 43-45, 47-50), підписаними з боку Відповідача уповноваженими згідно представлених довіреностей (а.с.а.с.15, 19, 23, 27, 31, 35, 39, 43, 47) особами.

В свою чергу, місцевим судом було встановлена частковість оплати Відповідачем означеного товару, а саме - в сумі 182 895, 78 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.132-137).

За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку про правомірність стягнення заборгованості у розмірі несплаченого залишку в суму 6814,10грн. та частини заявленої (через недоліки у розрахунках) суми пені в розмірі 4451,4грн. та 3% річних в сумі 984,26грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду прийнятим з порушенням норм матеріального права, а апеляційну скаргу - такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір №15/02-13 від 15.02.2013р. є належною підставою для виникнення у Покупця грошових зобов'язань з оплати поставленого Постачальником товару у встановленому порядку і розмірах.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору і закону, а одностороння відмова від виконання зобов'язання, за загальним правилом, не допускається.

Заявлені позовні вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 6814,10грн. за змістом ст.20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України опосередковують такий спосіб судового захисту прав кредитора - продавця на отримання плати за товар, встановлених (прав) ст.ст.655, 712 Цивільного кодексу України, як спонукання до примусового виконання відповідного грошового зобов'язання.

В свою чергу, за змістом ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України примушення до вчинення певних дій у судовому порядку (в розглядуваному випадку - до сплати заборгованості) передбачає існування відповідного обов'язку на момент прийняття рішення - існування відповідного грошового зобов'язання.

Наразі, не встановивши в повній мірі обставини виконання Відповідачем грошових зобов'язань на момент прийняття рішення, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, місцевий суд за представленими Позивачем матеріалами - банківськими виписками, що відображають стан розрахунків лише на 26.09.2013р., дійшов хибного висновку про відсутність підстав для припинення грошових зобов'язань відносно стягуваної суми боргу.

Так, Відповідачем надане платіжне доручення №319 від 12.11.2013р. щодо сплати суми у розмірі 6814,10грн. за паливо згідно рахунку №12 від 08.05.2013р., яке у сукупності із означеним рахунком, витребуваним апеляційним судом, є належним доказом у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України припинення спірного грошового зобов'язання у розумінні ст.599 Цивільного кодексу України. Залучення означених документів до матеріалів справи зумовлено тією обставиною, що представник Відповідача, заявивши 06.11.2013. клопотання про відкладання призначеного на цю дату судового засіданні, яке не було задоволене (у засіданні було оголошено перерву), не був присутній у засіданні 13.11.2013р., а Позивачем обставин отримання платежу до місцевого суду також не доведено.

Відтак, на момент винесення місцевим судом рішення 13.11.2013р. Відповідачем вже було здійснено, хоча і з порушенням у вигляді прострочення у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України, сплату стягуваної заборгованості у розмірі 6814,10грн. Не з'ясування місцевим судом цієї обставини зумовило неправильне застосування ним положень ст.599 Цивільного кодексу України та призвело до порушення норм процесуального права, адже в такому випадку місцевий господарський суд мав припинити провадження у справі в частині стягуваної заборгованості, керуючись приписами п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як про це зазначено в п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Разом із тим, здійснення такої оплати Відповідачем не впливає на розподіл судових витрат в цій частині, оскільки на момент подання позову порушення прав Позивача існувало.

Апеляційний суд наголошує, що звернення Позивача до виконавчої служби із заявою про стягнення визначених переглядуваним рішенням сум без урахування фактично оплаченої суми заборгованості у розмірі 6814,10грн., жодною мірою не впиває на незаконність її стягнення місцевим судом.

Втім, оскільки погашення стягуваної суми відбулося вже в перебігу розгляду справи місцевим судом, Позивач цілком правомірно мав розраховувати на нарахування 3% річних та пені на прострочену в оплаті суму боргу, згідно приписів ст.ст.546, 547, 550, 611, 625 Цивільного кодексу України, та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, як було зазначено місцевим судом.

Проте, колегія суддів, яка за змістом ст.101 Господарського процесуального кодексу України не зв'язана доводами апеляційної скарги при апеляційному перегляді, перевіривши відповідність викладених місцевим судом розрахунків умовам договору і встановленим обставинам за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", дійшла висновку про наявність припущених арифметичних помилок відносно нарахування 3% річних на:

- 18 522,07грн. з 16.03.2013р. по 04.04.2013р. (кількість днів прострочення 20) 3 % річних має становити 30, 45грн., замість зазначених місцевим судом 30, 44 грн.;

- 18 522,07грн. з 16.03.2013р. по 25.04.2013р. (41 день прострочення) 3 % річних має становити 62,42грн., замість зазначених місцевим судом 62,41 грн.;

- 24 896,60грн. з 30.03.2013р. по 25.04.2013р. (27 днів прострочення) 3 % річних має становити 55,25грн., замість зазначених місцевим судом 55,24 грн.;

- 4 199,91грн. з 02.07.2013р. по 08.08.2013р. (38 днів прострочення) 3 % річних має становити 13,12грн., замість зазначених місцевим судом 75,58 грн.;

- 3 999,87грн. з 09.08.2013р. по 13.08.2013р. (5 днів прострочення) 3 % річних має становити 1,64грн., замість зазначених місцевим судом 4,84 грн.;

- 24 442,09грн. з 01.05.2013р. по 13.08.2013р. (105 днів прострочення) 3 % річних має становити 210, 94грн., замість зазначених місцевим судом 210,93 грн.;

- 6 814,10грн. з 27.09.2013р. по 16.10.2013р. (20 днів прострочення) 3 % річних має становити 11,20грн., замість зазначених місцевим судом 1,33 грн., зважаючи на що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають 3% річних в сумі 928,51грн., в решті у задоволені цим вимог має бути відмовлено.

За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд скасовує рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2013р. по справі №908/3408/13 частково як таке, що винесено з порушенням норм матеріального права через неповне з'ясування істотних обставин, які мають значення для справи, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок Позивача витрат Відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2013р. у справі №908/3408/13.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2013р. у справі №908/3408/13- скасувати частково.

3. Припинити провадження у справі у справі №908/3408/13 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207" (ідентифікаційний код 37526552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроВер" (ідентифікаційний код 31204962) основного боргу у розмірі 6814,10грн.

4. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2013р. у справі №908/3408/13 змінити, виклавши:

- п.2 резолютивної частини в наступній редакції:

« Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207" (ідентифікаційний код 37526552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроВер" (ідентифікаційний код 31204962) пені у розмірі 4 451,40грн.; 3% річних в сумі 928,51 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50 грн.».

- п.3. резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«У задоволені решти вимог позову щодо стягнення пені і 3% річних відмовити»

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроВер" (ідентифікаційний код 31204962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛУРГМОНТАЖ 207" (ідентифікаційний код 37526552) відшкодування витрат по сплаченому судовому збору за звернення з апеляційною скаргою у сумі 860,25 грн.

6. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідні наказ про примусове виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.01.2014р., оформивши їх у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

7. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена

до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Д.О. Попков

Судді: І.В. Зубченко

В.М. Татенко

Вик. Куц Н.С.

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСЗО