Рішення

від 11.11.2013 по справі 2608/10551/12

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 2608/10551/12

пр. № 2/759/395/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді: Т.О. Величко

при секретарі: Н.В. Ткаченко

Т.В. Голубенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу позовом

цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_19 та ОСОБА_4 про визнання факту проживання однією сім"єю та права власності на частку у спільному майні, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_19, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на частку у спільному майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач у справі з ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_19 та ОСОБА_4 про визнання факту проживання однією сім"єю та права власності на частку у спільному посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_6. Позивач зазначала що було знайома з ОСОБА_6 з 1994 року, з 1999 року почала підтримувати із останнім шлюбно-сіменйні відносини, оскільки останній припинив шлюбно-сімейні відносини із своєю дружиною ОСОБА_7 Позивач зазначала , що проживали з ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1, вели спільно господарство, бюджет був спільній, утримували спільно набуте рухоме та нерухоме майно, про що надано докази до матеріалів справи, разом відпочивали, виховували дітей, працювали та дбали по свою сім»ю. Позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_7 у неї із ОСОБА_6 народилась донька ОСОБА_3, батьком якої записано ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася друга дитина син ОСОБА_8, що підтверджується Свідоцтвом про його народження. Позивач зазначала, що шлюб між ОСОБА_6 та його першою дружиною було розірвано 31.01.2002 року в органах РАГС, у порядку ст. 44 КпШС Української РСР. Позивач зазначала, що після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, а тому позивач вважає що у порядку ст. 74СК України, вона під час проживання однією сім»єю з ОСОБА_6 набула право власності на частку у спільному майні жінки та чоловіка, які проживали однією сім»єю, але не перебували у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, а тому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить визнати факт проживання однією сім»єю ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у період з 01.02.2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_6; в порядку поділу майна визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_4; право власності на 1\2 частину земельної ділянки в Черкаській області ; право власності на 3\5 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_5 житловою площею,27,7 кв.м.; право власності на 1\2 частину автомобіля марки «Фольксваген Таурег» 2007 р.в.,номер кузоваНОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_1; право власності на 1\2 частину ощадного банківського вкладу на нарахованих на нього процентів за Договором №29 від 03.09.2004 року з АКБ «Райффайзенбанк Україна» Печерське відділення; право власності на 1\2 частину ощадного банківського вкладу на нарахованих на нього процентів за Договором №004\9939\11 від 21.06.2011 року з ПАТ «ОТП Банк»; право власності на 1\2 частину доходів нарахованих ОСОБА_6 як учаснику та директору ТОВ «Надія»,код ЄДРПОУ 19120853; право власності на 1\2 частину доходів, нарахованих ОСОБА_6 як учаснику та директору ТОВ «Другий Крок».

У судовому засіданні позивач від позову не відмовився просила суд позов задовольнити на підставі доказів поданих до позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_9 позов визнала, до вказаних обставин суд застосовує вимоги ч.1 ст. 61 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_19 позов не визнала, повідомила суд що наявність у позивача двох дітей від ОСОБА_6 не свідчить про факт проживання однією сім»єю з ОСОБА_2, оскільки в цей час ОСОБА_6 підтримував сімені відносини із ОСОБА_5, вів з нею спільно господарство, придбавав спірне майно, обирав його разом із ОСОБА_5, про що можуть підтвердити свідки, що підтверджено фотокартками, які долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні ОСОБА_5 подала позов до ОСОБА_19, ОСОБА_9, ОСОБА_2 в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_8, про встановлення факту проживання однією сім»єю та визнання права власності на частку у спільному майні, посилаючись на те, що в 2002 році познайомилась з ОСОБА_6, який їй повідомив що був одружений із ОСОБА_7, з якою розлучився та від якої має доньку. Також повідомив що він має ще двох дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_8, матір»ю яких є ОСОБА_2, з якою ОСОБА_6 в період з 2000 до 2002 року періодично підтримував стосунки. Позивач зазначала, що з 2003 року її стосунки із ОСОБА_6 стали більш близькими та вони стали проживати однією сім»єю, вели спільно господарство, мали спільній сімейний бюджет, разом виховували її неповнолітню доньку ОСОБА_20, проводити разом дозвілля, мали спільних друзів та однакові інтереси та відпочинок. Позивач зазначала, що за їх спільні кошти було придбано побутову техніку, предмети домашнього інтер»єру, меблі. У 2003 році було придбано за 20000 грн. будинок у АДРЕСА_5, нею спільно із ОСОБА_6, за її ініціативи, оскільки її батьки проживають у її місцевості, також було придбано земельну ділянку в с.Руська Поляна,Черкаського району ,Черкаської обл. за 25000 грн. Також зазначала, що восени 2008 року за їх спільні з ОСОБА_6 кошти було придбано автомобіль «Фольксваген Таурег» вартістю 30000 гривень, який використовували для поїздок. Позивач зазначала, що факт їхнього спільного проживання підтверджується фотографіями з їх сімейного архіву, документами на придбання речей, а також показами свідків, а тому зазначає, що порядку ст. 74СК України, вона під час проживання однією сім»єю з ОСОБА_6 набула право власності на частку у спільному майні жінки та чоловіка, які проживали однією сім»єю, але не перебували у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі,а тому у порядку ст. 1264 ЦК України вона ще має право на спадщину після смерті ОСОБА_6, як спадкоємець четвертої черги, а тому просить суд позов задовольнити визнати факт проживання однією сім»єю ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у період з 01.01.2003 року по 01.01.2011 року. Визнати майно ОСОБА_6 та ОСОБА_5, набуте за період проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2003 року по 01.01.2011 року, об»єктом права спільної сумісної власності; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1\2 частину будинку АДРЕСА_5.; 1\2 частину земельної ділянки за адресою с.Руська Поляна,Черкаського району ,Черкаської обл.; право власності на 1\2 частину автомобіля марки «Фольксваген Таурег» 2007 р.в. д.н.з. НОМЕР_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримала та просили суд задовольнити на підставі письмових доказів поданих до матеріалів справи та показів свідків. У задоволення позову ОСОБА_2 просили суд відмовити.

Заслухавши пояснення сторін у справ, заслухавши пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, у порядку ст. 212 ЦПК України,судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім»єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов»язків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов»язків подружжя.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 СК України.

Як вбачається із матеріалів справи шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано 31.01.2002 року, що підтверджується даними паспорта ОСОБА_6 (а.с. 6т.1).було розірвано за їх спільною згодою в Відділі реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києві 27 квітня 2004 року ( а.с.7 т.1), т.б. у розумінні ст.44 КпШС Української РСР моментом розірвання шлюбу є дата реєстрації розірвання шлюбу в РАЦС.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про смерть ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ( а.с.7 т.1).

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_3 (а.с.4 т.1) та Свідоцтва про народження ОСОБА_8 ( а.с.5 т.1) батьками останніх зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

Судом встановлено, що згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4, яка є матір»ю ОСОБА_6,( а.с.8т.1) остання повідомила, що підтверджує факт, що її син ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, проживав однією сім»єю з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у період з 01.02.2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_6.

Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу №5351\200277 від 17.09.2008 року (а.с.10,11) ОСОБА_6 було придбано автомобіль марки «Фольксваген Таурег» 2007 р.в.,номер кузоваНОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_1.

Судом встановлено, що згідно довіреності від 09.04.2010 року ОСОБА_6 уповноважив представляти його інтереси в державних органах пов»язаних з експлуатацією транспортного засобу ОСОБА_2 ( а.с.39 т.1).

Судом встановлено, що згідно Полісу №АА\3728164 (а.с.40) ОСОБА_6 застрахував свою цивільно-правову відповідальність на забезпечений т.з Фольксваген Таурег» 2007 р.в.,номер кузоваНОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_1, із зазначенням іншої застрахованої особи цивільна правова відповідальність якої застрахована є ОСОБА_2.

Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу від 05.06.2003 року( а.с.42-43т.1) ОСОБА_6 придбано житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_5.

Судом встановлено, що згідно відомостей трудових книжок ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ( а.с.44-46 т.1), останні мали трудовий стаж.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5, не надала суду належних та допустимих доказів, своєї праці джерела надходження коштів на придбання спірного майна разом із ОСОБА_6.

Судом встановлено, що між АКБ «Райффайзенбанк України» та ОСОБА_6 укладено Договорі №29 про ощадний банківський вклад з щорічною сплатою відсотків від 03.09.2004 року ( а.с.55,56 т.1), що між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 укладено Договори про ощадний банківський вклад з щомісячною сплатою процентів від 12.06.2011 року ( а.с.57 т.1).

Доказів щодо наявності іншого майна зареєстрованого за ОСОБА_6, а саме квартири АДРЕСА_4; земельної ділянки в Черкаській області, доходів нарахованих ОСОБА_6 як учаснику та директору ТОВ «Надія», код ЄДРПОУ 19120853; доходів нарахованих ОСОБА_6 як учаснику та директору ТОВ «Другий Крок», та набутим ним за період з 01.02.2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 сторонами у справі суду не надано, а тому на думку суду вказане майно розгляду щодо його поділу не підлягає, та в цій частині позову необхідно відмовити обом позивачам, в межах заявлених ними позовних вимог.

Судом встановлено, що згідно Договорів підряду від 25.05.2006 року від 25.03.2009 року ( а.с.50-54 т.1) ОСОБА_2 було замовлено та оплачено виконання договорів щодо проведення ремонтних робіт у житловому будинку АДРЕСА_5..

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_5, не було подано суду докази та не повідомлено про підстави звільнення від доказування щодо утримання спільно нажитого з ОСОБА_6 майна за період з 01.01.2003 року по 01.01.2011 року.

Позивачем ОСОБА_2 було у якості доказів проживання однією сім»єю надано фотокартки її родини з ОСОБА_6 та їх дітьми ( а.с.230-236) яким судом буде надана оцінка у порядку ст. 212 ЦПК України

Позивачем ОСОБА_5 було надано до суду фотокартки її відпочинку з ОСОБА_6, ( а.с.236-246), яким судом буде надана оцінка у порядку ст. 212 ЦПК України.

В судовому засіданні були допитані свідки з боку позивача ОСОБА_2,гр.ОСОБА_13, яка повідомила суду, що знайома з ОСОБА_2 та покійним ОСОБА_6, з 2000 року проживали по сусідству на АДРЕСА_1 разом гуляли з дітьми.; свідок ОСОБА_14 повідомив суд, що знав сім»ю ОСОБА_2 та ОСОБА_6, що проживали в період з 2000-2010 рр на АДРЕСА_1, зустрічалися та він знав що останні є сім»єю; свідок ОСОБА_4 повідомила суд, що є матір»ю ОСОБА_6 вважає ОСОБА_2 своєю невісткою з 1999 року, підтвердила суду , що її покійний син та ОСОБА_2 проживали однією сім»єю та ОСОБА_2 і після смерті ї сина піклується про неї. Зазначала, що ніколи не знала про ОСОБА_5, та ніколи її не бачила, такою що проживала разом із ОСОБА_6; свідок ОСОБА_15, повідомив суду що знає ОСОБА_2 з 2002 року та дружив із сім»єю ОСОБА_2 та ОСОБА_6, бував у них вдома на АДРЕСА_1, що ОСОБА_6 за життя позичав у нього гроші, які вчасно віддавав; свідок ОСОБА_16 повідомив суду , що є однокласником ОСОБА_6 з 1979 року вчився з ним разом, що з 1999 року проживав з ним разом у будинку по АДРЕСА_1, що між ними були дружні відносини, про те що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 проживали неодружені він дізнався вже після смерті ОСОБА_6

В судовому засіданні з боку позивача ОСОБА_5 були допитані свідки ОСОБА_17, ОСОБА_19, які повідомили суд, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 вона та її донька проживали разом із ОСОБА_6, вели спільно бізнес, виховували їх доньку ОСОБА_19. Свідок ОСОБА_17 повідомила що знає про шлюбно-сімейні відносини які виникли та продовжувались між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в період з 2001 року по 2011 рр.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року№11 № «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно набутого майна, нажитого на час припинення спільного ведення господарства з»ясувати джерело і час його придбання, т.б. за змістом наведених норм, правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім»єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст. 74 СК України.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім»ю складають особи, які спільно проживають пов»язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки. Подружжя вважається сім»єю і тоді коди дружина та чоловік, у зв»язку із навчанням, роботою, лікуванням,необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Вказана норма стосується зареєстрованих шлюбів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 у справі довела суду доказами та зазначила про них у позовній заяві та надала належні докази щодо інформації яка пов»язана із придбанням спірного автомобіля, щодо проведення ремонтних робіт у житловому будинку АДРЕСА_5, про те що вони разом з ОСОБА_6 працювали, дбали один про одного про свою сім»ю, проживали та вона проживає в даний час за адресою АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_4, а тому суд критично ставиться до пояснень позивача ОСОБА_5 що вона була пов»язана ОСОБА_6 спільним побутом, та проживала однією сім»єю, оскільки такі твердження не підтвердженні належними та допустимими доказами та не підтверджені поясненнями свідків, а тому позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

У позовній заяві позивач ОСОБА_18 послалась на норми законодавства України щодо права власності на майно подружжя, але у позовній заяві не зазначила жодного доказу на який посилається як на обґрунтування позовних вимог щодо встановлення факту проживання з ОСОБА_6 однією сім»єю, докази ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, розпорядження спільним майном, у тому чисті, з урахуванням свідчень свідків, а тому з урахуванням ст. 212 ЦПК України суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем ОСОБА_5 у справі не доведено належними та допустимими доказами факт проживання однією сім»єю позивача та ОСОБА_6 які спільно проживали, пов»язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки за період з 01січня 2003 року по 01.01.2011 року у зазначений період, а тому і відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на ОСОБА_6 та ОСОБА_5, набуте за період проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2003 року по 01.01.2011 року, об»єктом права спільної сумісної власності; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1\2 частину будинку АДРЕСА_5.; 1\2 частину земельної ділянки за адресою с.Руська Поляна,Черкаського району ,Черкаської обл.; право власності на 1\2 частину автомобіля марки «Фольксваген Таурег» 2007 р.в. д.н.з. НОМЕР_1.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10, 11, 57- 60,61, 63, 64,88, 208, 209, 212- 215, 218, 294 ЦПК України, ст. 74 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати факт проживання однією сім»єю ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у період з 01.02.2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_6.

В порядку поділу майна визнати за ОСОБА_2 право власності на 3\5 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_5 житловою площею,27,7 кв.м.; право власності на 1\2 частину автомобіля марки «Фольксваген Таурег» 2007 р.в.,номер кузоваНОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_1; право власності на 1\2 частину ощадного банківського вкладу на нарахованих на нього процентів за Договором №29 від 03.09.2004 року з АКБ «Раффазенбанк Україна» Печерське відділення; право власності на 1\2 частину ощадного банківського вкладу на нарахованих на нього процентів за Договором №004\9939\11 від 21.06.2011 року з ПАТ «ОТП Банк».

В решті позовних вимог відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_5 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_19,ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце роботи не відоме на користь ОСОБА_2,1974 р.н., яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, місце роботи не відоме судовий збір пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог у розмірі 425 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючої за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, місце роботи не відоме на користь ОСОБА_2,1974 р.н., яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, місце робот не відоме судовий збір пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог у розмірі 425 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з часу його проголошення, у разі відсутності осіб, протягом десяти днів з часу отримання копії рішення суду.

Суддя: Т.О. Величко