Рішення

від 13.11.2013 по справі 910/11282/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11282/13 13.11.13 За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київська міська рада

Про стягнення 154 079,11 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Жидейкіна Н.Д. по довіреності № 155/01-12 від 02.01.2013р.

Від відповідача: ОСОБА_3 по довіреності № 24 від 11.12.2012р.

Від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 збитків в розмірі 15 4079,11 грн. за фактичне використання приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 05.08.2013р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.08.2013 р. справу № 910/10920/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник" про стягнення 54 857,45 грн. , передано для розгляду судді Борисенко І.І. у зв'язку з знаходженням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.13р. суддею Борисенко І.І. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 04.09.2013р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.08.13р. справу № 910/11282/13 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2013р. суддею Трофименко Т.Ю. прийнято дану справу до свого провадження.

03.09.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 154 079, 11 грн., що становлять шкоду, що заподіяна фактичним використанням приміщення по АДРЕСА_1 в період з липня 2011 року по 21.03.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2013р., відповідно до ст. ст. 27, 77 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київську міську раду та відкладено розгляд справи на 30.09.2013р.

Оскільки повноважний представник третьої особи в судове засідання не з'явився, розгляд справи було відкладено на 21.10.2013.

Ухвалою від 21.10.2013р. розгляд справи було відкладено на 04.11.2013р.

31.10.2013р. від Закритого акціонерного товариства «АЛМА - УКРАЇНА» до суду надійшло клопотання про вступ в справу у справу третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Клопотання мотивоване тим, що Закрите акціонерне товариство «АЛМА - УКРАЇНА» є законним орендарем нежитлового приміщення загальною площею 592, 70 кв.м. по АДРЕСА_1.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував посилаючись на те, що між позивачем, як орендодавцем нежитлового приміщення загальною площею 592, 70 кв.м. по АДРЕСА_1, та Закритим акціонерним товариством «АЛМА - УКРАЇНА» договір оренди не укладався.

Представник відповідача просив клопотання задовольнити.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або за ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, який заперечував проти заявленого клопотання, прийшов до висновку щодо відмови в задоволенні заявленого клопотання, так як прийняття рішення по даній справі не наділяє новими правами, не покладає нові обов'язки або змінює наявні права та/або обов'язки, або позбавляє певних прав та/або обов'язків у майбутньому, зазначену особу.

В судовому засіданні 04.11.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Вимоги вмотивовані тим, що відповідач без договору оренди фактично користувався приміщенням загальною площею 582,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що, на думку позивача, підтверджується: актами про фактичне використання нежилих приміщень від 12.07.2011р., від 29.02.2012, та актом приймання-передачі від 30.06.2012. Проте, за період з 07.04.2011 до 21.03.2012 відповідач не здійснив оплату за користування орендованим приміщенням, у зв'язку з чим позивачу заподіяна шкода в сумі 154 079,11 грн.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що приміщення загальною площею 582,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у заявлений позивачем період, ним не використовувалося, а акти про фактичне використання нежилих приміщень від 12.07.2011 р.. 29.02.2012 та акт приймання-передачі від 30.06.2012, які подані позивачем до суду на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, не є належними доказами, що підтверджують здійснення відповідачем використання наведеного приміщення у період з 01.07.2011 до 21.03.2012. Серед іншого, відповідач повідомив суд про те, що з 14.10.2010 орендарем приміщення за вищенаведеною адресою є третя особа - Закрите акціонерне товариство "Алма-Україна", а тому, з огляду на викладене, підстави для задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" - відсутні.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином. Заяв, клопотань від третьої особи на адресу суду не надходило.

В судовому засіданні 04.11.2013р. оголошувалась перерва до 13.11.2013р., відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

13.11.2013р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшли клопотання про:

Відкладення розгляду справи або оголошення перерви для надання можливості представнику відповідача прийняти участь у судовому засіданні при розгляді справи та зобов'язання позивача надати документальне підтвердження та уточнення розрахунку позовних вимог відповідно до чинного законодавства України та із врахуванням всіх обставин справи.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував, посилаючись на те, що позовні вимоги в сумі підтримує в сумі 154 079,11 грн. Розрахунок позовних вимог зазначений в позові і змінюватися позивачем не буде.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що за певних обставин суд відкладає розгляд справи. Зокрема, ГПК перелічує такі обставини:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Зазначений перелік не є вичерпним, а отже, й інші обставини, які перешкоджатимуть розгляду справи в даному судовому засіданні, можуть бути підставою для відкладення розгляду справи.

З урахуванням того, що представник відповідача присутній в судовому засіданні 13.11.2013р., а також наявність в справі розрахунку суми позовних вимог, який позивач не має наміру змінювати або уточнювати, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи або оголошення перерви для надання можливості представнику відповідача прийняти участь у судовому засіданні при розгляді справи та зобов»язання позивача надати документальне підтвердження та уточнення розрахунку позовних вимог відповідно до чинного законодавства України та із врахуванням всіх обставин справи задоволенню не підлягає.

Призначення по справі судової експертизи з наступних питань:

Який юридичний зміст має підписаний сторонами акт про фактичне використання нежилих приміщень у будинку АДРЕСА_1 від 12 липня 2011 року.

Оцінити розмір шкоди заподіяної ФОП ОСОБА_1 12.07.2011р. КП «Київжитлоспецексплуатація» пов'язаний із підписанням акт про фактичне використання нежилих приміщень у будинку АДРЕСА_1 від 12 липня 2011 року.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував посилаючись на його необґрунтованість.

Суд розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представників сторін відзначає, що відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Згідно статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про призначення судової експертизи не має значення для правильного вирішення даного спору, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні поданого клопотання.

Через відділ діловодство Господарського суду м. Києва від Закритого акціонерного товариства «АЛМА - УКРАЇНА» до суду надійшло клопотання про вступ в справу у справу третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Клопотання мотивоване тим, що Закрите акціонерне товариство «АЛМА - УКРАЇНА» є користувачем нежитлового приміщення загальною площею 592, 70 кв.м. по АДРЕСА_1.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував посилаючись на те, що між позивачем, як орендодавцем нежитлового приміщення загальною площею 592, 70 кв.м. по АДРЕСА_1, та Закритим акціонерним товариством «АЛМА - УКРАЇНА» договір оренди не укладався.

Представник відповідача просив клопотання задовольнити.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або за ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, який заперечував проти заявленого клопотання, прийшов до висновку щодо відмови в задоволенні заявленого клопотання, так як прийняття рішення по даній справі не наділяє новими правами, не покладає нові обов'язки або змінює наявні права та/або обов'язки, або позбавляє певних прав та/або обов'язків у майбутньому, зазначену особу.

В судовому засіданні 13.11.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 1 Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 347 від 22.02.2002 було вирішено закріпити нежилі будинки, приміщення та окреме майно комунальної власності територіальної громади міста Києва за комунальними підприємствами та організаціями на праві повного господарського відання та оперативного управління згідно з додатками 1-7.

Згідно додатку № 1 до Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 347 від 22.02.2002 (належним чином засвідчена копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал оглянуто судом в судовому засіданні) за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" закріплено на праві повного господарського відання приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площа - 582,5 кв.м.

Статутом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" п. 2.2.5, 2.2.8 передбачено, що одним з предметів діяльності Позивача є ведення обліку нежитлового фонду, що знаходиться в господарському віданні підприємства; передача його на договірних засадах з дозволу власника або уповноваженого ним органу, здійснення контролю за виконанням договорів оренди нежилих приміщень; забезпечення контролю за виконанням умов договорів оренди, у т. ч. в частині сплати орендних платежів.

Відповідно до п. 1 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з п. З статті 136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовується положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до акту № 121 від 09.12.2004 (належним чином засвідчена копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал оглянуто судом в судовому засіданні) приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площа - 582,5 кв.м., на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 347 від 22.02.2002, було передано на баланс відповідача.

Як зазначає позивач у позовній заяві, згідно актів про фактичне використання нежилих приміщень від 12.07.2011р., 29.02.2012 (належним чином засвідчені копії, яких знаходиться в матеріалах справи, а оригінали оглянуто судом в судовому засіданні), які підписані представниками сторін, відповідач фактично користувався приміщення загальною площею 582,5 кв.м. Із встановленою платою за липень 2011 року - 42900,67 грн. (без ПДВ), лютий місяць 2012 р. - 33 765,05 грн. (без ПДВ).

Також, позивач у позовній заяві зазначив, що згідно акту приймання-передачі від 30.06.2012 (належним чином засвідчена копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал оглянуто судом в судовому засіданні), який підписаний сторонами та скріплений печатками суб'єктів підприємницької діяльності, відповідач здав, а позивач, в свою чергу прийняв приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площа - 582,5 кв.м.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач у період 01.07.2011 до 21.03.2012 був користувачем приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площа - 582,5 кв.м., проте у період з 01.07.2011 до 21.03.2012 відповідач не здійснив оплату за користування орендованим приміщенням в повному обсязі, у зв'язку з чим такими діями заподіяв шкоду в сумі 154 079, 11 грн.

У зв'язку із наведеними обставинами, позивач звернувся до відповідача із вимогою № 155/1/11-1262 від 28.03.2012, в якій просив відповідача погасити існуючу заборгованість в сумі 154 079,11 грн. Надсилання вказаної вимоги підтверджується фіскальним чеком поштової установи Київ - 44 від 29.03.2012 р.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач у позовній заяві стверджує, що станом на момент звернення ним до суду відповідач так і не погасив існуючу заборгованість перед позивачем, у зв'язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача 154 079, 11 грн. - шкоду, що заподіяна позивачу фактичним використанням приміщення в період з 01.07.2011 до 21.03.2012 .

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву заперечив здійснення ним користування приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площа - 582,5 кв.м. у заявлений позивачем період. Крім того, відповідач наголосив на тому, що подані позивачем акти про фактичне використання нежилих приміщень від 12.07.2011р. та 29.02.2012 та акт приймання-передачі від 30.06.2012 не є доказами, що підтверджують перебування відповідача у наведеному приміщенні в період з 01.07.2011 до 21.03.2012, оскільки акти від 12.07.2011р. та від 29.02.2012 року було підписано сторонами щодо фактичного використання відповідачем приміщення за вищенаведеною адресою саме за липень 2011 року лютий 2012 року.

Виходячи зі змісту наведених актів, суд дійшов висновку, що сторони встановили фактичне використання відповідачем вищенаведеного приміщення лише за липень 2011 року та лютий 2012 року, з огляду на те, що відомості щодо подальшого використання приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площа - 582,5 кв.м. - відсутні, а плата за користування наведеним приміщенням встановлена та погоджена лише на липень 2011року та на лютий 2012.

Крім того, судом було досліджено та проаналізовано акт приймання-передачі від 30.06.2012, внаслідок чого встановлено, що наведений акт також не містить інформації щодо дати та самого факту початку використання приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площа - 582,5 кв. м., наведений акт свідчить лише про передачу вказаного приміщення від відповідача до позивача, у зв'язку з чим встановити період фактичного використання відповідачем приміщення за адресою АДРЕСА_1, площа - 582,5 кв. м.не можливо.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Керуючись нормами статті 1166 ЦК України, якою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, позивач зазначив про доведення обставин завдання йому шкоди діями відповідача, зокрема, несплатою орендних платежів, та необхідність стягнення спірної суми.

Разом з тим, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

Крім того, при встановленні підстав для стягнення спірної суми грошових коштів, виключається можливість застосування до даних правовідносин статті 1166 ЦК України, якою врегульовані позадоговірні відносини (аналогічна думка викладені в постанові Вищого Господарського сСду України від 16.10.2013р. у справі №5011-47/15284-2012).

З огляду на відсутність доказів на підтвердження позовних вимог про перебування відповідача у належному позивачеві приміщенні в будинку АДРЕСА_1 протягом 12.07.2011р. - 21.03.2012 року, суд приходить до висновку про відмову в позові про стягнення позадоговірної шкоди у заявленому розмірі.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що фактичне використання відповідачем приміщення за адресою АДРЕСА_1, площа - 582,5 кв. м. підтверджується укладеним між сторонами договором № 1841 від 12.07.2011 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів, з огляду на те, що вказаний договір не є документом, який фіксує передачу та використання предмету оренди.

Також, суд відхиляє посилання позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2012, у справі № 5011-59/9054-2012 за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 38 242,77 грн., яким позов задоволено та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 38 242,77 грн. заборгованості за договором № 1841 від 12.07.2011 (в тому числі пеня, інфляційна складова боргу та 3 % річних), з огляду на те, що у наведеному судовому рішенні не було встановлено факт використання ФОП ОСОБА_1 приміщення за адресою АДРЕСА_1, площа - 582,5 кв. м. у період з 29.02.2012 до 30.06.2012, який у протилежному випадку, враховуючи приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не потребував би свого доведення в даній справі. Зокрема, суд відзначає, що позивачем не було подано доказів набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2012, у справі № 5011-59/9054-2012 законної сили.

Також, суд відхиляє посилання позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 у справі № 5011-66/10908-2012 за позовом Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про виселення з нежилого приміщення в будинку за адресою АДРЕСА_1, площа - 582,5 кв. м., якою провадження у наведеній справі припинено за відсутністю предмету спору, внаслідок передачі відповідачем спірного приміщення позивачу, що, на думку позивача, також підтверджує фактичне використання відповідачем приміщення будинку за адресою АДРЕСА_1, площа - 582,5 кв. м., з огляду на те, що в наведеному судовому рішенні встановлено лише здійснення передачі спірного майна від відповідача до позивача, однак в наведеному судовому рішенні відомості, що внесені на підставі належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, про передачу вищевказаного приміщення від позивача до відповідача, а також щодо періоду використання такого приміщення відповідачем - відсутні.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2013р.

Суддя Т. Ю. Трофименко