Постанова

від 11.11.2013 по справі 5015/5400/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. Справа № 5015/5400/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Кордюк Г.Т.,

Кравчук Н.М.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) - Шумелда Р.Р., Могінська Т.О.

від відповідача-1 - не з'явився

від відповідача-2 - Чижук П.В.

від третіх осіб - не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Левеня", б/н від 11.10.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2013 року, головуючий суддя Яворський Б.І., судді: Березяк Н.Є., Станько Л.Л.

у справі № 5015/5400/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Левеня", м. Львів

до відповідача-1 Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2 Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, м. Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Брюховицька селищна рада, смт. Брюховичі м. Львів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ Держземагенства у м. Львові Львівської області, м. Львів

про визнання права власності

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 29.08.2013 року у справі №5015/5400/12 відмовлено в задоволенні позову ТзОВ «Левеня» до Львівської міської ради, Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Брюховицької селищної ради, Відділу держземагенства у м. Львові Львівської області, про визнання права власності на земельні ділянки для обслуговування будівель, за адресою: смт. Брюховичі, вул. Ягідна, 11: площею 0,1790га кадастровий №4610166300:03:002:0113; площею 0,5105га кадастровий №4610166300:03:002:0114; площею 0,5105га кадастровий №4610166300:03:002:0115; площею 0,2675га кадастровий №4610166300:03:002:0116.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.16, 152, 392 ЦК України, ст.20 ГК України, ст.125 Земельного кодексу України, беручи до уваги відсутність перешкод у користуванні земельними ділянками, зазначаючи, що права та охоронювані законом інтереси позивача не порушені, прийшов до висновку, про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Левеня» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2013р. у справі №5015/5400/12, прийняти нове рішення, яким позов задоволити, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, застосуванням норм, які не підлягали до застосування у спірних правовідносинах та порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилаючись на норми ст.ст. 3, 152 Земельного кодексу України, п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», звертає увагу суду на те, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 Земельного кодексу України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України та, що дана норма забезпечує можливість захисту прав на майбутнє, а саме: запобігання вчиненню дій, що створюють небезпеку порушення прав. Апелянт зазначає, що позивач звернувся до суду, оскільки Львівською міською радою не визнається право позивача на земельні ділянки, так як остання вважає, що спірні землі відносяться до земель комунальної власності, а також таке право не визнається Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області, з підстав того, що право на земельну ділянку могло перейти до позивача лише на підставі проекту відведення земельної ділянки.

Представники скаржника (позивача) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги в повному обсязі.

Представники відповідача-1 та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки явка вказаних представників не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників, присутніх у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу будівель від 07.06.2010 року, зареєстрованого за №365, позивач, ТзОВ «Левеня», купив будівлі, які розташовані на земельній ділянці площею 1,4737 га. Право власності зареєстровано ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.06.2010р. за № 13476628.

Договір купівлі-продажу від 07.06.2010 року №365 є чинним.

Власником, придбаних позивачем, будівель було Львівське ВО «Львівхімсільгоспмаш», що реорганізувалось у ВАТ «Завод «Львівсільмаш», та, під час процедури санації, відчужило такі.

Для обслуговування згаданих будівель у Львівського ВО «Львівхімсільгоспмаш» на праві постійного користування перебувала земельна ділянка площею 1,6га, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ - ЛВ №003403, відповідно до рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів від 14.12.1994р. за № 431.

У зв'язку із відчуженням права власності на об'єкти нерухомого майна, ВАТ «Завод «Львівсільмаш» відмовилось від права постійного користування землею, подавши Брюховицькій селищній раді лист-відмову за підписом керуючого санацією ВАТ «Завод «Львівсільмаш» від 14.02.2006 року.

За змістом ст. 377 ЦК України, ч.1, ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України , до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо ж житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Повноваження на розпорядження землями, які перебувають у комунальній власності, згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України та п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , вирішуються виключно сільськими, селищними, міськими радами на їх пленарних засіданнях.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст.116 Земельного кодексу України , юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування; надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до ст. ст. 125 , 126 Земельного кодексу України , право користування земельною ділянкою виникає у особи після одержання власником або користувачем земельної ділянки документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Чинний Земельний кодекс України не передбачає автоматичного переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлі, а відтак, позивач звернувся до власника земельної ділянки - Брюховицької селищної ради із клопотанням про надання земельної ділянки в оренду.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 22.07.2010 року № 973 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів на оренду земельної ділянки для обслуговування будівель ТзОВ «Левеня» по вул. Ягідна,11 в смт. Брюховичі», припинено право постійного користування земельною ділянкою Львівському ВО «Львівсільгоспмаш» площею 1,6 га, згідно Державного акту на право постійного користування на земельну ділянку, виданого Брюховицькою селищною радою на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 14.12.1994 року № 431, зареєстрованого за №4 від 24 січня 1995р. у зв'язку з добровільною відмовою. Пунктом 2 цього рішення, ТзОВ «Левеня» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів на оренду земельної ділянки площею 1,4675га для обслуговування будівель ТзОВ «Левеня» по вул. Ягідна,11 в смт. Брюховичі. Згідно п. 3 рішення, ТзОВ «Левеня» надано земельну ділянку площею 1,4675га на вул. Ягідна,11 в смт. Брюховичі в оренду терміном на 25 років для обслуговування будівель.

Відповідно до ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Законність рішень Брюховицької селищної ради, щодо надання земельної ділянки в оренду ТзОВ «Левеня» для обслуговування будівель, була предметом дослідження у справі №5015/4704/12.

22.09.2010р. між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Левеня» укладено договір оренди земельної ділянки, що посвідчений нотаріально і зареєстрований в реєстрі за № 4950. та зареєстрований в Львівському міському відділі Львівської регіональної філії ЦДЗК 08.10.2010р. за № 04:10:436:00009 кн. 04-7.ОВ

Рішенням ІУ сесії ІУ скликання Брюховицької селищної ради від 26.05.2011р. № 83 надано ТзОВ «Левеня» дозвіл на виготовлення технічної документації та встановлення експертно-грошової оцінки для викупу у власність орендованої земельної ділянки площею 1,4675га для обслуговування будівель.

Згідно висновку про ринкову вартість земельної ділянки, ринкова вартість земельної ділянки становить 1,630 696 грн.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 30.06.2011р. № 115 затверджено звіт про експертно-грошову оцінку земельної ділянки; вирішено продати земельну ділянку ТзОВ «Левеня» за 1 805 025,00грн., про що укласти договір купівлі-продажу. На підставі згаданого рішення, 01.08.2011р. між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Левеня» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий №4610166300:03:002:0100 площею 1,4675га для обслуговування будівель, зареєстрований в реєстрі за № 3391.

На підставі згаданого договору ТзОВ «Левеня» видано державний акт серії НК № 897243 на право власності на земельну ділянку кадастровий №4610166300:03:002:0100 площею 1,4675га, зареєстрований 02.12.2011р. за № 461010002000050.

Згідно частини 1 статті 127 Земельного кодексу України , органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , здійснюють продаж земельних ділянок комунальної власності юридичним особам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 128 Земельного кодексу України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України , правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки: укладено між власником земель та власником об'єктів нерухомого майна, що на ній розташовані; на підставі рішень власника про затвердження звіту про експертну грошову оцінку та про відчуження; з дотриманням усіх передбачених законом вимог, що ставляться до такого виду договорів; нотаріально посвідчено. Викладене свідчить про дотримання вимог ст. 128 Земельного кодексу України щодо порядку продажу земельних ділянок комунальної власності юридичним особам.

У ст. 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Лише наявність державної реєстрації створює презумпцію законності права на нерухоме майно (до якого віднесено й земельні ділянки) для правовласника. Без такої реєстрації відносини, пов'язані з обігом земельних ділянок в Україні, державою не визнаються і знаходяться поза межами правового регулювання.

З врахуванням викладених обставин, що підтверджуються належними документами ТзОВ «Левеня» у встановленому законом порядку набуло право власності на земельну ділянку кадастровий №4610166300:03:002:0100 та провело його державну реєстрацію.

За рішенням власника земельну ділянку розподілено на 4 земельні ділянки. Розподіл відбувся на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки (поділ земельної ділянки) ТзОВ «Левеня» для обслуговування будівель в смт. Брюховичі, вул. Ягідна, 11; технічного завдання № 5280-Б/15-П, погодженого управлінням держкомзему у м.Львів.

В результаті розподілу ТзОВ «Левеня» видано 4 державні акти: серії ЯМ № 547940 площею 0,1790га кадастровий №4610166300:03:002:0113; серії ЯМ № 547941 площею 0,5105га кадастровий №4610166300:03:002:0114; серії ЯМ № 547942 площею 0,5105га кадастровий №4610166300:03:002:0115; серії ЯМ № 547943 площею 0,2675га кадастровий №4610166300:03:002:0116.

Викладені обставини встановлені та не заперечуються сторонами.

Статтею 202 Земельного кодексу України визначено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, яким є земельна ділянка, є, згідно ч. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на неї, та обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На момент реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий №4610166300:03:002:0100 площею 1,4675га та після її розподілу на 4 земельні ділянки діяли постанови Кабінету Міністрів України №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» та № 749 «Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці».

Відповідно до зазначених постанов функції з ведення державного реєстру земель належали територіальним органам Держкомзему.

Пунктами 12 та 14-3 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою КМУ від 18.08.2010р. № 749, передбачено, що територіальний орган Держземагентства перевіряє документацію із землеустрою на відповідність умовам надання земельної ділянки щодо її цільового призначення, оцінки, кількісних та якісних характеристик згідно із дозволом на розроблення документації із землеустрою; дані обмінного файла - документації із землеустрою; дані про земельну ділянку - черговому кадастровому плану. І лише за результатами перевірки, у разі відповідності даних, визначених абзацом першим цього пункту, визначає кадастровий номер земельної ділянки та вносить до обмінного файла відомості про кадастровий номер земельної ділянки; кадастровий номер присвоюється земельній ділянці після погодження документації із землеустрою та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Поземельній книзі в установленому порядку.

В силу вимог п.п. 13-2, 13-1 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. N 1021, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням, після визначення кадастрового номера в установленому порядку та прийняття відповідним органом, який здійснює розпорядження землями, рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (користування) чи після формування земельної ділянки на підставі документації із землеустрою за рішенням власника земельної ділянки про поділ або об'єднання земельних ділянок.

Тобто, законність набуття права ТзОВ «Левеня» на землі перевірена на відповідність вимогам земельного законодавства й під час визначення та присвоєння кадастрового номера земельної ділянки.

Встановлено також, що позовна заява подана ТзОВ «Левеня» під час розгляду господарським судом Львівської області справи за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах Державної інспекції сільського господарства у Львівській області та Львівської міської ради до ТзОВ „Левеня", Брюховицької селищної ради, Відділу Держземагенства у місті Львові Львівської області про: визнання незаконними та скасування рішень Брюховицької селищної ради; витребування майна; зобов'язання повернути земельні ділянки у розпорядження держави; зобов'язання відділу Держземагенства у м. Львові внести зміни про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, видані ТзОВ «Левеня».

Як вбачається з матеріалів справи, Львівська міська рада стверджує про те, що спірні землі відносяться до земель комунальної власності Львівської міської ради.

Державна інспекція сільського господарства у Львівській області вважає, що право на земельну ділянку могло перейти до позивача лише на підставі проекту відведення земельної ділянки, вказуючи, що дані землі відносяться до земель оздоровчого призначення, і, що вилучення таких земель могло проводитись лише Кабінетом Міністрів України.

З наведених підстав, відповідачі вважають що у Брюховицької селищної ради не було необхідного обсягу цивільної дієздатності на розпорядження спірними землями.

Викладені обставини свідчать про те, що право власності ТзОВ «Левеня» на спірні земельні ділянки не визнається та оспорюється, як Львівською міською радою, так і Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 2 статті 373 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на землю ( земельну ділянку ) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Шляхи захисту таких прав визначені і ст.152 ЗК України, порушені права землевласників підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 ЗК, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до вказаної норми захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. (ст. 80 Земельного кодексу України ).

Згідно ч. 1,2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 49 ЗК України , землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом.

Згідно Генерального плану смт. Брюховичі, землі, що перебувають у власності ТзОВ «Левеня», знаходяться в межах селища і належить до комунальної власності.

В силу приписів ч.3 ст.149 ЗК України, селищні ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Слід зазначити, що спірні землі до особливо цінних не відносяться.

Викладене об'єктивно спростовує твердження Державної інспекції сільського господарства про те, що землі оздоровчого призначення можуть перебувати лише у державній власності, а розпоряджатись такими вправі лише органи державної влади.

Указом Президії ВР УРСР «Про внесення змін в адміністративне районування УРСР» від 04.01.1965р. здійснено адміністративне районування, однак рішення про підпорядкування Львівській міській раді, зміну меж адміністративно-територіальних одиниць не приймались, зазначені земельні ділянки не передавались територіальній громаді м. Львова.

Окрім цього, 21.08.1989 року прийнято рішення Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 229 від 21.08.1989 року «Про зміну межі селища Брюховичі», яким затверджено зміну межі селища Брюховичі, включивши в неї 359,3 га земель підприємств, організацій та установ, згідно з додатком 1, а підприємства, табори яких розташовані в межах селища, зобов'язала оформити відвод у постійне користування, згідно з додатком 2.

На спірних землях розташовані об'єкти нерухомого майна, що належали на праві власності Львівському ВО «Львівхімсільгоспмаш», що реорганізувалось у ВАТ «Завод «Львівсільмаш», та під час процедури санації відчужили такі. ТзОВ «Левеня» придбало згадані будівлі на підставі Договору купівлі-продажу будівель від 07.06.2010 року. Право власності зареєстровано 10.06.2010р. за № 13476628.

З врахуванням того, що станом на день прийняття Брюховицькою селищною радою рішень про надання в оренду та про продаж земельної ділянки, її цільове призначення не змінювалось, а її межі вже були встановленими, ще з часу видачі державного акту Львівському ВО «Львівхімсільгоспмаш», що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ - ЛВ № 003404 від 24.01.1995р. та актом встановлення і узгодження меж земельної ділянки для обслуговування будівель від 05.07.2010р. (за яким всі межі проходять по існуючій огорожі), - правових підстав для виготовлення проекту відведення земельної ділянки не було.

Зміна площі земельної ділянки не відбулась, не відбулося й вилучення її частини, чи зміни конфігурації, такі розбіжності мали місце внаслідок неточних замірів параметрів земельної ділянки, при виготовленні Акту на право постійного користування ВО «Львівхімсільгоспмаш», через застосування вимірювальних пристроїв, що були у використанні в 1994р., у 2010р. заміри проводили із застосуванням більш точних вимірювальних приладів, а розрахунок площі проведено із застосуванням програми Digitals.

Як вбачається із пояснювальної записки технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, топографо-геодезичні та кадастрові роботи проводились у відповідності до Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:000, 1:500, затвердженої Наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ № 56 від 09.04.1998р., зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 23.06.1998р. за № 393/2833 з наступними змінами та доповненнями, за яким площа земельної ділянки зазначалась із точністю до 0,0001га.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Львівського ВО «Львівхімсільгоспмаш» видано 24.01.1995р., тобто у період, коли на території України застосовувалась Інструкція з топографічного знімання в масштабах1:5000, 1:2000, 1:000, 1:500 (ГКИНП-02-038-79), в редакції 1972року. За цією інструкцією площі землекористування визначались із точністю до 0,1га.

З викладеного вбачається, що розбіжність між площами, що становить 0,1325га із врахуванням вищезазначених інструкцій з топографічного знімання є допустимою.

Викладене свідчить про те, що, з моменту права постійного землекористування Львівського ВО «Львівхімсільгоспмаш» (державний акт видано 24.01.1995р.), так і на момент передачі в оренду та у власність (2011р.), межі вказаної земельної ділянки були визначені в натурі (на місцевості), проходили по існуючій стаціонарній огорожі та зовнішніх стінах будівлі і залишились незмінними.

Відповідно до ч.1 статті 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

З урахуванням положень статті 3 ЗК України правове регулювання відносин, пов'язаних з набуттям права власності на земельні ділянки, здійснюється спеціальним земельним законодавством.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», необхідно враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України.

Способи захисту прав юридичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 Земельного кодексу України, шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту.

Тобто, згаданою статтею передбачено можливість захисту прав на майбутнє, що суттєво відрізняється від способів захисту, передбачених ст.ст. 16, 392 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду в порядку ст. 152 ЗК України, оскільки Львівською міською радою, таке право не визнається, з тих підстав, що спірні землі відносяться до земель комунальної власності Львівської міської ради; державною інспекцію сільського господарства у Львівській області, право на земельні ділянки ТзОВ «Левеня» також не визнається, з підстав, що право на земельну ділянку могло перейти до позивача лише на підставі проекту відведення земельної ділянки; вважаючи, що дані землі відносяться до земель оздоровчого призначення державної форми власності.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено невизнання відповідачами права власності позивача на спірні земельні ділянки.

Окрім цього, судом встановлено, що позивач права власності на землі набув; в той же час, не досліджено законності набуття прав на земельні ділянки, на необхідність такого дослідження вказано і в п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Суд першої інстанції у рішенні також покликався на висновки, викладені у постанові ВГСУ від 28.05.09р. у справі № 3/238 та інформаційний лист ВГСУ № 01-06/85/2013. В той же час, предметом спору у згаданих справах є визнання прав на будівлі та споруди. Способи захисту прав на земельні ділянки, як вже зазначалось вище, суттєво різняться від способів захисту прав на будівлі та споруди, а отже правовідносини у згаданих справах не є подібними.

Рішеннями судів у справі № 5015/4704/12 встановлено, що Брюховицькою селищною радою делеговані певні повноваження організаційно-розпорядчого характеру Львівській міській раді, зокрема, щодо розвитку та утримання автомобільних шляхів загального користування та інших контрольно-організаційних повноважень. Використання позивачем земельних ділянок за цільовим призначенням, може бути обмеженим Львівською міською радою під час обслуговування будівель і споруд, забезпечення під'їзду транспорту до території, отримання висновків органів СЕС на здійснення діяльності, отримання вихідних даних на проектування, при проведенні ремонту або реконструкції приміщень, оскільки, згадані повноваження належать структурним підрозділам міської ради.

З огляду на вищенаведене, рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2013р. у справі №5015/5400/1213 слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

В зв'язку із скасуванням рішення господарського суду, з урахуванням ст.ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача-1 (Львівської міської ради) на користь скаржника (позивача) слід стягнути 18050,25 грн. - в відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Левеня» задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2013р. у справі №5015/5400/12 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов ТзОВ «Левеня» задоволити.

Визнати право власності на земельні ділянки площею 0,1790га кадастровий №4610166300:03:002:0113; площею 0,5105га кадастровий №4610166300:03:002:0114; площею 0,5105га кадастровий №4610166300:03:002:0115; площею 0,2675га кадастровий №4610166300:03:002:0116 для обслуговування будівель, за адресою: смт. Брюховичі, вул. Ягідна, 11 за ТзОВ «Левеня» (ідент.код: 37123156; 79058, м. Львів, вул. Джерельна, 69).

Стягнути з Львівської міської ради (м.Львів, пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левеня» (м. Львів, вул. Джерельна, 69, код ЄДРПОУ 37123156) - 18050,25 грн. в відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Кордюк Г.Т.

Кравчук Н.М.