Рішення

від 11.11.2013 по справі 910/17055/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17055/13 11.11.13 За позовом Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч»

До Державного підприємства «Дослідний завод спец електрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України»

Про спонукання вчинити дії

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Казіміров М.М., довіреність № 868 від 30.09.2011р.

Вершков Є.І., довіреність № б/н від 23.10.2012р.

від відповідача Слободський Ю.І., довіреність № 370/01 від 12.12.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Найково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Державного підприємства «Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України» про спонукання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно відмовляється надати позивачу дозвіл на укладення прямого договору на постачання електроенергії з ПАТ «Київенерго».

Ухвалою суду від 06.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/17055/13 та призначено розгляд на 14.10.2013 р.

11.10.2013р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.

14.10.2013р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

14.10.2013р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Суд відклав розгляд справи на 01.11.2013р., для можливості врегулювання спору між сторонами мирним шляхом.

01.11.2013р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, надав додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача проти позову заперечив, повідомив суд про ненадання позивачем всіх необхідних документів для укладення спірного договору.

Представник позивача заперечив проти посилань відповідача та надав докази подання всіх необхідних документів для надання спірного договору, що передбачені нормами чинного законодавства України.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 11.11.2013р.

06.11.2013р. відповідач подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

06.11.2013р. позивач подав через канцелярію суду позивач подав через канцелярію суду додаткові письмові пояснення по справі.

11.11.2013р. представники позивача у судовому засіданні підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (далі - Позивач), було створено відповідно до Постанови Бюро Президії Національної Академії Наук України № 260 від 08.07.1998 року. Виробничі площі Позивача були створені на базі та на території Державного підприємства - «Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної Академії Наук України (далі - Відповідач), яке розташовано у місті Києві за адресою: вулиця Ракетна 24. Для повноцінного функціонування Позивача, йому на баланс, згідно з Розпорядженнями президії Національної Академії Наук України № 196 від 29.03.2002 р. та № 135 від 04.03.2002 року відповідно, з балансу Відповідача були передані виробничі приміщення «Цеху № 4» , загальною площею 3820 кв. метрів, та «Блоку складів», загальною площею 1728 кв. м., які розташовані на території Відповідача. У відповідності до Актів приймання-передачі від 30.04.2002 р. та 02.04.2002 року, вказані приміщення були прийняті Позивачем на свій баланс з балансу Відповідача. Таким чином, підприємство Позивача є відокремленим державним підприємством, підпорядкованим напряму - Національної Академії Наук України, але розташованим на території Відповідача.

У в зв'язку з тим, що виробничі приміщення Позивача та Відповідача є єдиним майновим та виробничим комплексом, питання забезпечення комунальними послугами вирішувалися комплексно для усіх виробничих площ відповідача в цілому. Таким чином, мережі електро-, водо-, та тепло забезпечення є єдиними як для Позивача так і Відповідача. Для забезпечення виробничих потреб Позивача, останній, з моменту створення та до моменту подачі позову до суду, отримує вищеназвані енергоносії через мережі Відповідача. У вказаній частині, відносини між Позивачем та Відповідачем регулюватися окремими договорами та, зокрема, на час подачі позову до суду - Договором № НП-01-10 від 01.06.2010 року «Про надання послуг с інженерно-технічного обслуговування мереж електрозабезпечення, зовнішніх мереж тепло забезпечення, водо забезпечення та водовідведення, мереж телефонного зв`язку, обслуговування території і внутрішніх доріг, забезпечення пропускного та внутріоб`єктового режиму та передплати вартості заявленої електричної енергії» з відповідними додатками.

Між позивачем та відповідачем велась неодноразова переписка (копії листів наявні в матеріалах справи) щодо надання відповідачем дозволу на підписання прямого договору з енергопостачальною організацією, проте відповідач з різних причин відмовляє позивачу у підписанні вказаного договору шляхом не підписання, передбачених у такому випадку, типових договорів.

Як встановлено судом, укладення прямого договору з енергопостачальною організацією забезпечить позивача безперебійним постачанням електроенергії та відсутністю зловживань з боку відповідача, а також призведе до покращення господарської діяльності позивача.

Для захисту свого порушеного права, позивач подав на розгляд суду позов. в якому просив суд спонукати відповідача виконати дії, а саме - надати дозвіл позивачу на підписання прямого договору з енергопостачальною організацією, шляхом підписання типового договору про «Технічне забезпечення електропостачання споживача» з необхідними додатками до нього, на умовах та відповідно до діючого законодавства.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, на підставі наступного.

У відповідності до вимог статті 25 Закону України від 16.10.1997, № 575/97-ВР "Про електроенергетику" (зі змінами та доповненнями, надалі за текстом позовної заяви - ЗАКОН 575) Субспоживач (у даному випадку - Позивач) має право: 1.) на приєднання та підключення до електричної мережі, за умови виконання правил приєднання електроустановок до електричних мереж та, 2). на вибір постачальника електричної енергії. Стаття 26 цього ж Закону вказує на те, що постачання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником («Київенерго»). Зі змісту статті 24 Закону "Про електроенергетику" випливає, що «енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території - 3). не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.

Процедура, зокрема, підключення (відключення) споживачів до мереж основного споживача, окрім Закону "Про електроенергетику", регулюється «Правилами користування електричною енергією» затвердженими Постановою Національної комісія з питань регулювання електроенергетики, від 31.07.1996, № 28 (далі - Правила 28), які прийняті на підставі Закону 575. Таким чином, питання підключення (відключення) субспоживачів до мереж основного споживача лише цими законодавчими актами. У відповідності до визначення понять, викладених у статті першій Правил 28, - договір про технічне забезпечення електропостачання споживача - домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача; технічне забезпечення електропостачання споживача (субспоживача) - забезпечення власником електричних мереж технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точку приєднання електроустановок споживача (субспоживача) в певних обсягах у межах дозволеної потужності споживача (субспоживача) з показниками параметрів якості електричної енергії в точці приєднання електроустановок споживача (субспоживача) відповідно до умов договору.

Пункт 1.5 Правил 28, регламентує, що у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань вносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток 1) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Таким чином, діюче законодавство, у випадку підписання субспоживачем прямого договору з електропостачальником, підключення електроустановок позивача до мереж Відповідача, зобов'язує відповідача заключити з позивачем лише Договір «Про технічне забезпечення» з додатками. При цьому, вказаний договір з додатками є типовим, а відтак, є обов'язковим для виконання. Саме цей договір відмовився підписувати Відповідач.

Правила 28, у разі підключення субспоживача до мереж основного споживача, вказують, що у цьому випадку між електропередавальною організацією та основним споживачем укладається також договір про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору ( п. 1.7). Абзац четвертий цього ж пункту, встановлює, що, «...основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

В підтвердження своєї відмови від підписання типового договору, відповідач посилався на те, що позивачем не надано всіх необхідних документів для підписання вказаного договору, проте з даним твердженням не можна погодитись, оскільки позивачем надано до матеріалів справи докази того, що ним були скеровані всі необхідні документи на адресу відповідача (листи № 14/02 від 14.02.2013р. та № 18/06 від 18.06.2013р). Окрім цього, відповідач в підтвердження своєї відмови посилається на те , що відповідачем не було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж, який згідно норм ПКЕЕ , саме відповідач має підписувати такий договір з енергопостачальною організацією.

Положеннями частини одинадцятої статті 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживач (власник мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання, населенню) зобов'язаний укласти з електропередавальною' організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, оскільки відмова відповідача в наданні дозволу позивачу на підписання прямого договору з енергопостачальною організацією є необгрунтованою, безпідставною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства України.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Державне підприємство «Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України» (код ЄДРПОУ 02137660, адреса: 03028, м.Київ. вул. Ракетна 24) надати дозвіл Державному підприємству «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» (код ЄДРПОУ 31807880, адреса: 03150 м. Київ, вул. Боженка 13) на підписання прямого договору з енергопостачальною організацією, шляхом підписання типового договору про «Технічне забезпечення електропостачання споживача» з необхідними додатками до нього, та на умовах, відповідно до чинного законодавства України.

Стягнути з Державне підприємство «Дослідний завод спецелектрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України» (код ЄДРПОУ 02137660, адреса: 03028, м.Київ. вул. Ракетна 24) на користь Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» (код ЄДРПОУ 31807880, адреса: 03150 м. Київ, вул. Боженка 13) 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. - судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено: 18.11.2013р.)

Суддя Мельник В.І.